від "05" грудня 2011 р. по справі № 5004/2342/11
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна"
про стягнення 1 270 890,68 грн. збитків
Суддя: Філатова С.Т
від позивача: ОСОБА_1. - директор, ОСОБА_2., дов. №29/11/11 від 29.11.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3. - фінансовий директор, ОСОБА_4., дов. №2266/ю від 05.12.2010р.
Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" про стягнення 1 270 890,68 грн. збитків, завданих внаслідок односторонньої відмови від зобов'язань по договору про перевезення пасажирів №72 від 26.10.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по договору про перевезення пасажирів №72 від 26.10.2005р., що призвело до простою автобусів та завдало збитків у вигляді упущеної вигоди.
У додаткових поясненнях від 05.12.2011р. позивач зазначає , що між сторонами був укладений договір на перевезення пасажирів за №39-10/09, відповідно до п.1.1 якого виконавець надає послуги з перевезення працівників замовника - відповідача автобусами «Богдан»А-091, А-092, "IVАИ А07А», ПАЗ, «БАЗ А079»пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затверджених схемам маршрутів (долучає).
Вказує, що не дивлячись на укладений між сторонами договір №39-10/09, замовник в 2010 році, в період дії договору, організовує тендер на перевезення працівників на 2010-2013 роки, про що публікує відповідне оголошення в газеті «Волинська реклама»від 19 серпня 2010 року (долучає).
Також замовником в газеті «Волинь»постійно публікуються оголошення про запрошення працівників для роботи на виробництві, яким забезпечується безкоштовний довіз (долучає).
Зазначає, що в період дії договору між сторонами 27 грудня 2010 року між фізичною особою Дацюком Володимиром Миколайовичем та ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»був підписаний договір №27/12-10 про надання послуг з перевезення пасажирів - працівників, замовника, саме за тими маршрутами, згідно яких товариство здійснювало перевезення.
Пояснює, що 25 травня 2011 року за вих.. №1007/10 від відповідача був отриманий лист про зміну вартості перевезення у розмірі 2,50 грн., в т.ч. ПДВ, замість 3,63 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.2.3. договору виконавець має право вимагати належного виконання умов договору. Так, в провадженні господарського суду є господарська справа за позовом ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД до ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»про зобов'язання виконати умови договору про перевезення пасажирів (справа №5004/962/11). Провадження у даній справі на даний час зупинено, до вирішення позову відповідача про розірвання договору на перевезення пасажирів №38-10/09. У задоволенні позову про розірвання договору №38-10/09 відповідачу було відмовлено, що підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №5004/1195/11.
Стверджує, що з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань з перевезення пасажирів, товариством в травні 2010 року згідно договору №36 було придбано 10 автобусів «Богдан»А 09302, та в січні 2011 року 2 автобуси Еталон марки БАЗ А079.45.
Долучає до справи копії: графіків маршрутів в кількості 48 примірників, оголошення про проведення тендеру, оголошень про запрошення працівників на роботу в кількості 8-ми примірників, договору №27/12-10 від 27 .12.2010 року, листів вих. №118 від 21.04.2011року, від 26.04.2011 року, договорів купівлі - продажу № 36 від 19.05.2010 року, №26-Б-Д/11, листа вих. №1007/10 від 25.05.2011 року, ухвали від 20.05.2011 року по справі №06/5004/825/11, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року по справі №5004/1195/11.
Відповідач у відзиві №2167/ю від 25.11.2011р. позов заперечує, мотивуючи відсутністю факту порушення права позивача не вчиненням відповідачем певних дій, що є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позовних вимог ТОВ ВТП «Санрайз»Лтд у справі №5004/2342/11 є захист права на отримання прибутку за надання ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»послуг з перевезення його працівників на виконання умов договору №38-10/09 від 08.10.2009р., укладеного між відповідними сторонами.
За своєю правовою природою договір №38-10/09 від 08.10.2009р. не є виключно договором перевезення в розумінні ст.908, 910 ЦКУ, а послуги з перевезення працівників ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»фактично є правочином щодо організації перевезення на користь третіх осіб, яка законодавством не визначена окремим видом зобов'язання, і відповідальність за невиконання такого зобов'язання визначається умовами цього договору, які не суперечать чинному законодавству.
Відповідальність за відсутність пасажирів, виключне право позивача на перевезення або заборона відповідачу залучати іншого перевізника до перевезення його працівників умовами договору та положеннями законодавства не передбачено.
Зазначає, що за правовими ознаками спірний договір є реальним, оскільки досягнення згоди між сторонами про порядок здійснення перевезень недостатньо для того, щоб відповідні послуги було надано.
Надання послуг ТОВ ВТП «Санрайз»виключно за завданням замовника в межах строку дії договору підтверджується й змістом погоджених в ньому сторонами умов. зокрема, п.3.1. договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється за фактично надані, в еквіваленті кілометражу протягом звітного періоду, встановленого сторонами в якості календарного тижня, оскільки кількість замовляємих транспортних засобів та перелік маршрутів за якими відповідні послуги повинні бути наданні безпосередньо стосуються господарської діяльності замовника, планування ним обсягу виробництва та кількості залучених до роботи працівників.
Стверджує, що виходячи із правової природи договору послуг згідно ст.ст. 901-903 IIК України відсутній факт порушення або оспорення права ТОВ ВТП «Санрайз»ЛТД, за захистом якого відповідач звернувся до суду.
Зауважує, що розрахунок суми позову ТОВ «ВТП Санрайз»ЛТД здійснено, виходячи зі зменшення обсягів перевезення в порівнянні з попереднім періодом, в основу яких покладено зменшення загального пробігу транспортних засобів та відповідне зменшення величини винагороди за фактично надані послуги з перевезення працівників відповідача за відповідний період.
Вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на помилкових твердженнях щодо незмінності та сталості обсягу послуг на перевезення пасажирів протягом всього терміну дії договору від 08 жовтня 2009 року, та без врахування особливостей правового регулювання правовідносин між контрагентами, що визначені укладеним між позивачем та відповідачем договором.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що загальний перелік «маршрутів, по яких позивач буде здійснювати перевезення, вказані в додатку №1». Звертає увагу суду на те, що такий перелік погоджувався сторонами як підстава для можливості виготовлення позивачем відповідних дозвільних документів, які вимагаються для здійснення діяльності щодо перевезення пасажирів. Додаток №1 до Договору від 08 жовтня 2009 року у жодному разі не визначав фактичний обсяг послуг (пробіг, кількість пасажирів, кількість зупинок, графік руху) з перевезень пасажирів протягом відповідного періоду.
Починаючи з 2005 року, між сторонами існував і дотримувався відповідний алгоритм прийняття до виконання позивачем замовлення на відповідні маршрути. Зокрема, виходячи з графіку роботи виробництва та фактичної необхідності в послугах на перевезення працівників, щоп'ятниці представником відповідача направлялась щотижнева заявка. Крім того, окремо направлялись заявки щодо перевезення пасажирів на вихідні дні та у випадках якщо здійснювався вихід працівників на понаднормову роботу. Такі заявки направлялись в письмовій формі чи засобами електронного зв'язку.
Здійснення такого алгоритму відповідає змісту укладеного між сторонами договору від 08 жовтня 2009 року. Зокрема, пунктом 2.4.1 договору від 08 жовтня 2009 року сторони погодили належність відповідачу права «вносити внутрішні зміни до маршрутів, змінювати графіки руху, транспортних засобів - письмово поінформувавши про такі зміни за 24 години виконавця». При цьому, таке право позивача носить односторонній характер і не потребує погодження чи схвалення у будь-якій формі зі сторони позивача.
Таким чином, обґрунтованим є висновок про те, що дії відповідача спрямовані на визначення, в тому числі зменшення, необхідного для нього обсягу послуг з перевезення пасажирів, є належною реалізацією права, що надане відповідачу пунктом 2.4.1 договору про перевезення пасажирів від 08 жовтня 2009 року. Одночасно з тим, зазначає що, у відповідності до ст.6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарські відносини.
Зобов'язання ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»надавати замовлення на надання послуг з перевезення, тобто здійснювати дії, які передбачені в силу та на умовах, узгоджених сторонами в укладеному між ними договорі, є порушенням вимог ст.6 Господарського кодексу України, оскільки буде мати місце фактично втручання у господарську діяльність ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна».
Окрім того, відповідно до вимог ст. 611, ч.І ст. 623 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: порушення зобов'язання; збитків; причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками; вини порушника зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Однак, необгрунтованим є здійснений позивачем розрахунок величини збитків у формі недоотриманого чистого доходу. Так, у відповідності до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, частиною четвертою статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором для їх отримання.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Таким чином, у формі упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Крім того, визначаючи розмір збитків у формі упущеної вигоди, до їх складу може бути виключно тільки чистий дохід (прибуток), на отримання якого може розраховувати сторона, у разі належного виконання нею зобов'язань.
У даному ж випадку, розрахунок збитків у формі упущеної вигоди здійснено позивачем без врахування, тобто не зменшуючи їх на величину господарських витрат, які позивачем фактично не понесені і які позивач мав би понести, здійснюючи господарську діяльність з перевезення пасажирів для отримання відповідного доходу.
З наведених приписів цивільного законодавства витікає, що неодержаний прибуток являє собою розрахункову величину очікуваного приросту в майні, що ґрунтується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілою стороною певних грошових сум, якщо учасник господарських відносин не допустив би правопорушення.
Окрім того, зазначає, що приписами Податкового кодексу України прибуток визначається як скоригований валовий доход відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань, і включає зокрема загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг). В свою чергу, це може означати взагалі відсутність у позивача за весь період добросовісного виконання сторонами договору будь-якого прибутку від надання за договором послуг, тобто сума коштів в оплату наданих послуг за договором може фактично не покривати витрати, і позивач не має права розраховувати на отримання прибутку у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р. в справі №34/139 касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення судів першої і другої інстанцій залишене без змін на тій підставі, що позивачем не доведений розмір упущеної вигоди і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та виникненням збитків.
Постановою від 03.04.2007 у справі № 2-14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/137-78-2005) Верховним Судом України визначено, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання, сума збитку, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість здобуття вигоди позивачем в результаті випадкового збігу обставин. Отже, позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.
Одночасно з тим, якщо ТОВ ВТП «Санрайз»не одержав запланований ним доход з вини відповідача, який не виконав свого зобов'язання, то між фактом неодержання цього доходу та невиконанням контрагентом зобов'язання має бути прямий причинний зв'язок.
Постановою Верховного Суду України від 11.03.2008 встановлено, що факт відсутності провини відповідача в порушенні терміну виконання зобов'язання, встановлений рішенням суду, що вступило в законну силу, усував можливість стягнення відшкодування збитків, оскільки відповідач об'єктивно не міг виконати роботи унаслідок відсутності проектно-кошторисної документації.
Зауважує, що доводи позивача щодо простою його автотранспорту внаслідок односторонньої відмови від виконання спірного договору може бути спростовано укладеними договорами між ТОВ ВТП «Санрайз»ЛТД, як переможцем конкурсу та виконавчим комітетом Луцької міської ради про перевезення пасажирів на внутрішніх обласних приміських автобусних маршрутах на період з листопада 2010 року терміном на п'ять років та довідкою адміністрації про заявлення на конкурс ТОВ ВТП «Санрайз»ЛТД тих же автобусів, що були задіяні для перевезення працівників відповідача. Вказує, що на отримання підтверджуючих документів щодо викладених обставин, позивачем направлено адвокатські запити до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області.
Вказує, що позивач в силу ст.33 ГПК України в господарському процесі зобов'язаний довести те, що їм були зроблені всі можливі заходи по мінімізації збитків або по їх повному усуненню згідно ч. 3 ст. 226 ГК України. Посилається на постанови ВСУ від 20.02.2007 у справі № 39/300 і від 11.03.2008 у справі № 30/146-07-4216, від 09.06.2004р.
В судовому засіданні 05.12.2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення та продовження строку розгляду справи на більш тривалий термін для представлення додаткових доказів по справі.
Зважаючи на подання додаткових доказів безпосередньо в судовому засіданні та необхідності витребування додаткових доказів, суд клопотання задовольняє та вважає за необхідне продовжити строк розгляду спору та відкласти розгляд спору.
Господарський суд, керуючись ст.69, п. 3 ст.77, ст.86 ГПК України, -
ухвалив:
1. Продовжити термін розгляду справи за клопотанням позивача від 05.12.2011р. до 17.01.2012 року.
2. Розгляд справи відкласти на 11.01.2012року на 10:30 год.
3. Представити суду:
3.1. Позивачу: пояснення по суті заперечень відповідача щодо надання послуг іншим замовникам в період, зазначений для нарахування збитків.
3.2. Відповідачу: докази в підтвердження залучення інших перевізників під час дії договору; дані щодо укладення договорів з іншими перевізниками; докази надання заявок на перевезення позивачу; дані по кількості працючих у спірний період.
Сторонам надіслати ухвалу суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд попереджає сторони, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність за злісне ухилення від виконання вимог суду та в силу ст. 4-5 ГПК України, ст.ст. 1853, 2211 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).
Суд повідомляє, що згідно зі ст. 2211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.
У разі неподання витребуваних судом документів та неявки в судове засідання повноважного представника відповідача спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.
Суддя Філатова С. Т.