від "07" грудня 2011 р. по справі № 5004/1937/11
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ"
до Підприємця ОСОБА_1
про стягнення 15 203,01 грн.
Суддя: Філатова С.Т.
від позивача: Владика І.В. - директор, ОСОБА_3, дов. №1/12 від 01.12.2011р.
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець
Товариство з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" звернулося з позовом до Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 203,01 грн., в т.ч. 15 000грн. в повернення авансової проплати за непоставлений товар, 60,00 грн. інфляційних втрат за червень 2011р. та 143,01грн. 3%річних згідно ст.625 ЦК України.
Відповідач у запереченні від 04.11.2011р. позов заперечує, мотивуючи тим, що в кінці лютого 2010р. в м. Ковелі була укладена лише усна домовленість з відповідачем щодо продажу та передачі навантажувача, який на той час знаходився в експлуатації в с. Холоневичі Ківерцівського району у підприємця ОСОБА_4, який пропонував придбати його у відповідача.
Відповідно двосторонньої домовленості, відповідач зобов'язався передати навантажувач у власність позивачу, котрий в свою чергу зобов'язався прийняти зазначений товар, сплативши обумовлену грошову суму.
Наміри щодо виконання зобов'язань зі сторони відповідача підтверджено офіційним документом, про «зняття з обліку для реалізації» навантажувача реєстраційний №04143 АС; оплата за власні кошти водію автомашини, яку замовляв позивач для доставки навантажувача з с. Холоневичі в с. Зимне; доставка навантажувача в с. Гірка Полонка для ремонту; ремонт за пропозицією позивача; неодноразові звернення по телефону щодо прийняття навантажувача та сплати грошової суми відповідно домовленостей; перевезення з с. Гірка Полонка і зберігання по даний час на підприємстві Луцького району та показами свідків.
Зазначає, що по даний час відсутні будь-які заходи, а також офіційні докази, підтверджуючі про факт звернень зі сторони позивача з вимогою до відповідача щодо передачі і прийняття навантажувача у власність та дій, направлених на сплату повної грошової суми.
Згідно домовленостей сторін, відповідач повинен передати, а не поставити позивачу автонавантажувач для мети його використання після сплати останнім повної грошової суми під час передачі. Однак, не зважаючи на те, що відповідач виконав додаткову вимогу щодо ремонту ним навантажувача, позивач під різними надуманими причинами відмовлявся від прийняття навантажувача у свою власність та сплати визначеній суми відповідно домовленостей та чинного законодавства, стверджуючи також, що на даний час немає коштів.
Вказує, що лист від 17.05.2011року вих. №60 не є доказом, оскільки в ньому не пред'явлено жодної вимоги до відповідача щодо передачі і прийняття автонавантажувача у свою власність і про сплату грошової суми відповідно до зобов'язань. В листі позивач просить повернути лише завдаток, який був перерахований відповідачу, щоб він не продав автонавантажувач попередньому покупцю та розрахувався за ремонт.
До матеріалів справи долучає рахунок від 04.11.2011р., акт про передачу і прийняття навантажувача у власність та видаткову накладну на передачу навантажувача.
Розгляд спору було відкладено згідно зі ст. 77 ГПК України для витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою суду від 08.11.2011р. позивача було зобов'язано представити суду обґрунтовані пояснення по суті заперечень, докази звернення за отриманням товару; відповідача - докази передачі навантажувача та відмови у його прийнятті.
Відповідач в підтвердження права власності на навантажувач долучив копію технічного паспорту навантажувача Komatsu FD20T-11E серії АБ №641848 від 30.11.2009р.
УМВС України у Волинській області Управління державної автомобільної інспекції на запит суду повідомило, що згідно бази даних «АІС Автомобіль», станом на 21.11.2011року, транспортний засіб марки Komatsu FD20T-11E з номерними знаками 04143 АС на території області не реєструвався.
07.12.2011р. позивач у поясненнях по суті заперечень відповідача вказав, що між товариством з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в березні 2010року існувала усна домовленість щодо поставки позивачеві автонавантажувача.
На підтвердження своїх намірів позивач сплатив відповідачу попередню оплату у розмірі 15 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №167 від 18 березня 2010 року, копія якого додається.
Станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо передачі автонавантажувача.
Згідно домовленостей сторін відповідач повинен був передати автонавантажувач в робочому стані, тому отримавши підтвердження від відповідача, що даний автонавантажувач готовий до передачі в робочому стані з пакетом відповідних документів (зняття з реєстрації, накладна на отримання товару), позивач направив транспорт для перевезення автонавантажувача. Підтвердженням даного факту є пояснення перевізника ОСОБА_5, в якій вказані причини, чому не було можливості здійснити передачу та поставку автонавантажувача до позивача в березні місяці 2010р. з міста Холоневичі, Ківерцівського р-ну, Волинської області в с. Зимне, Володимир-Волинського р-ну, Волинської області.
Вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо термінів завершення ремонту автонавантажувача, на що відповідач повідомив, що вищезазначений автонавантажувач був відправлений на ремонт в с.Гірка Полонка Луцького району.
Для перевірки стану автонавантажувача під час ремонту, влітку 2010 року представники позивача, а саме директор ТзОВ «РВПГ МІТ» Владика І.В. та представник підприємства ОСОБА_3 та сам відповідач виїжджали в с. Гірка Полонка. По факту було встановлено, що ремонт автонавантажувача не завершений. Домовленості щодо ремонту автонавантажувача за рахунок коштів позивача не було. Окрім того відповідач зобов'язався повідомити про закінчення ремонтних робіт та дату передачі автонавантажувача.
З останнього огляду (літа 2010 року) до березня місяця 2011 року відповідач, після довгого мовчання (відповідач не відповідав на телефонні дзвінки) повідомив позивача про те, що автонавантажувач, який повинен бути придбаний рік тому, перенаправлений на м'ясокомбінат в с. Всеволодівка Луцького району та повністю справний, тобто в робочому стані і готовий його реалізувати. 23 березня 2011 року відповідач звернувся до ОСОБА_6, як до спеціаліста по роботі з автонавантажувачем, з проханням здійснити його огляд. Після огляду автонавантажувача 23 березня 2011 року було встановлено, що даний транспортний засіб знову знаходиться в несправному стані і взагалі був реалізований відповідачем м'ясокомбінату в с.Всеволодівка.
Після чого позивач звернувся до відповідача в телефонному режимі з проханням повернути оплачені кошти, на що відповідач погодився.
Стверджує, що відповідач ухиляється від повернення коштів (авансового платежу) за автонавантажувач, опираючись на видумані причини та не маючи жодних підтверджень щодо намірів виконання усної домовленості щодо реалізації даного товару. Користуючись коштами позивача (біля двох років) і відтягуючи дату передачі автонавантажувача, відповідач створив незручності та додаткові витрати в роботі позивача, так як доводилось постійно орендувати автонавантажувачі інших фірм для проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Долучив до матеріалів справи лист №125 від 11.11.2011р., відповідь на лист №125 від 11.11.2011р. ОСОБА_5, лист №126 від 11.11.2011р., копії актів виконаних робіт.
В судовому засіданні 07.12.2011р. сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про затвердження мирової угоди від 07.12.2011р. наступного змісту:
Відповідач приймає на себе наступні зобов'язання:
Щомісячно до 30 числа сплачувати позивачу по 1000грн. до повного погашення заборгованості.
Перший платіж відповідач зобов'язаний сплатити до 30.12.2011р..
Кінцевий термін виконання зобов'язання 28.02.2013р.
Позивач відмовляється від стягнення з відповідача судових витрат, 3% річних та інфляційних.
Судом, в порядку ст.78 ГПК України, перевірено повноваження осіб, що підписали мирову угоду. Мирова угода підписана зі сторони позивача - директором Владикою І.В., зі сторони відповідача - підприємцем ОСОБА_1
Сторонам роз'яснені процесуальні наслідки їх дій.
Господарський суд, враховуючи, що мирова угода від 13.09.2011р. підписана повноважними особами, не суперечить законодавству, зокрема ст.ст.12, 530, 662, 662, 693 ЦК України та судом не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, вважає за можливе її затвердити та керуючись ст.ст. 78, п. 7 ст.80, ст. 86 ГПК України, -
ухвалив:
1. Затвердити мирову угоду від 07.12.2011р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" (с.Зимне Володимир-Волинського району, вул.Миру, 60Б, код ЄДРПОУ 33484760) та Підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про наступне:
Відповідач приймає на себе наступні зобов'язання:
Щомісячно до 30 числа сплачувати позивачу по 1000грн. до повного погашення заборгованості.
Перший платіж відповідач зобов'язаний сплатити до 30.12.2011р..
Кінцевий термін виконання зобов'язання 28.02.2013р.
Позивач відмовляється від стягнення з відповідача судових витрат, 3% річних та інфляційних.
2. Провадження у справі припинити.
3. Ухвала набирає законної сили 07.12.2011р. та дійсна для пред'явлення до виконання до 06.12.2012р.
Суддя Філатова С. Т.