"05" грудня 2011 р. Справа № 07/18-76
за позовом Учасника товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг №51”ОСОБА_1, м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг №51”, м.Луцьк
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2, м. Луцьк
2) ОСОБА_3, м. Луцьк
3) ОСОБА_4, м. Луцьк
про визнання недійсними рішень та внесених змін до статуту.
Суддя Сур'як О.Г.
Представники :
від позивача: н/з
від відповідача: Нерубайлов В.Д. -директор товариства
від третіх осіб: н/з
Суть спору: Позивач -учасник товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг №51” ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Луцький військторг №51”, в якому просив визнати неправомірними дії ТОВ “Луцький військторг №51”по здійсненню державної реєстрації змін до Статуту товариства 20.04.2010р. та 30.04.2010р. щодо складу учасників товариства та розміру їх часток у статутному капіталі, визнати недійсними зміни до Статуту ТОВ “Луцький військторг №51”державна реєстрація яких відбулася 20.04.2010р. та 30.04.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у листопаді 2006 року Позивач, разом з двома учасниками, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заснували ТОВ “Луцький військторг №51”. Частка Позивача у статутному капіталі складала 39%. Наведене підтверджує протоколом №1 загальних зборів засновників товариства від 02.11.2006р. та Статутом товариства, зареєстрованим виконкомом Луцької міськради 23.11.2006 року за №11981020000003171.
27.10 2008 року були укладені договори купівлі-продажу часток учасників товариства між Позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, який не являвся учасником товариства.
Названі договори купівлі-продажу часток від 27.10.2008р. визнані недійсними постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі №6/68-76.
Цією ж постановою переведено на Позивача права і обов'язки покупця частки ОСОБА_5, що складає 51 % у статутному капіталі ТОВ “Луцький військторг №51”; поновлено корпоративні права Позивача і визнано право Позивача (учасника товариства ОСОБА_1) на частку 90% у статутному капіталі ТОВ “Луцький військторг №51”.
Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд під час розгляду справи №6/68-76 встановив, що корпоративні права і право власності на частку у статутному капіталі товариства були тимчасово втрачені Позивачем не з його волі, а в силу недійсних договорів купівлі-продажу; що з 19.04.2010р. право власності на 90% частки у статутному капіталі ТОВ “Луцький військторг №51”належить Позивачу.
Відповідно до ст. 105 ГПК України названа постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 19 квітня 2010 року.
Крім того, при розгляді справи №6/68-76 господарським судом, у відповідності до ст.ст.66, 67 ГПК України, була винесена ухвала від 07.08.2009р. про заборону ТОВ “Луцький військторг №51”і ОСОБА_2, до вирішення справи по суті, вчиняти дії щодо відступлення частки у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства в частині складу учасників та розміру їх вкладів.
Однак, усупереч вказаній ухвалі господарського суду від 07.08.2009 року та ст.45 ГПК України, ТОВ “Луцький військторг №51”двічі протягом короткого проміжку часу (10 днів) та ОСОБА_2 здійснили відступлення частки у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства в частині складу учасників та розміру їх вкладів.
Так, уже не будучи з 19.04.2010 року власником своєї частки, з дозволу і в співучасті ТОВ “Луцький військторг №51”ОСОБА_2 незаконно продав свою частку у статутному капіталі ОСОБА_3, яка не являється учасником товариства, а остання - 29.04.2010 року перепродала частку ОСОБА_4, який також не являється учасником товариства, а самим товариством незаконно було надано дозвіл на це і 20.04.2010 року та 30.04.2010 року незаконно, всупереч ухвалі господарського суду від 07.08.2009р. та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі №6/68-76, внесені зміни до Статуту і здійснена їх державна реєстрація, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних| осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2010 року серії АД №297700.
Заявою від 14.09.2010р. (вх.№01-29/15367) позивач до початку розгляду справи по суті відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України змінив предмет позову та просить:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Луцький військ торг №51” від 19.04.2010р., оформлене протоколом №8 та внесені на підставі цього рішення зміни до Статуту ТОВ “Луцький військторг №51”, державна реєстрація яких відбулася 20.04.2010р.;
визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Луцький військ торг №51”від 29.04.2010р., оформлене протоколом №10 та внесені на підставі цього рішення зміни до Статуту ТОВ “Луцький військторг №51”, державна реєстрація яких відбулася 29.04.2010р.
При цьому позивач зазначає, що загальні збори учасників товариства від 19.04.2010р. та 20.04.2010р., на яких були прийняті рішення щодо внесення змін до установчих документів товариства в частині складу учасників та розміру їх вкладів, оформлені протоколами №8 та №10, були проведені з порушенням ст.61 Закону України “Про господарські товариства”, ст.145 ЦК України, ст.ст. 9.6, 9.7, 9.8, 9.9, 9.12.12, 9.12.13 Статуту товариства, що спричинило істотне порушення законного права Позивача на управління товариством.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.09.2010р. № 01-03/231 заперечує проти позову, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.
При цьому відповідач виходить з наступного.
Згідно з Постановою Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2004 року у справі №6/68-76 визнано недійсним рішення загальних зборів від 28.10.2008 року , на підставі якого зі складу засновників були виключені позивачка та ОСОБА_5 та були внесення зміни до Статуту товариства в частині зміни складу засновників.
Так як суд визнав недійсним вказане рішення зборів і державна реєстрація змін скасована державним реєстратором, то на 19 квітня 2010 року засновниками товариства були: ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Крім цього, відповідно до того ж таки рішення суду, за позивачкою визнано право власності на 90 % у Статутному капіталі товариства.
Однак, як вказується в постанові Львівського апеляційного суду, товариство зобов'язано здійснити державну реєстрацію змін до Статуту товариства в частині складу учасників товариства та розміру часток.
Отже, за рішенням Львівського апеляційного господарського суду, Товариство зобов'язане провести збори учасників в складі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та прийняти рішення відповідно до якого ввести до складу учасників товариства ОСОБА_1, та вивести зі складу учасників ОСОБА_5 в зв'язку з переведенням його корпоративних прав на позивачку.
Тобто, Львівський апеляційний господарський суд вказав яким чином повинне виконуватись дане рішення: шляхом проведення зборів учасників товариства та реєстрації змін до Статутних документів.
На сьогоднішній день таке рішення зборів відсутнє, зміни до статутних документів не внесені.
Однак, 19 квітня 2010 року позивачка подала на розгляд зборів учасників Товариства нотаріально завірену заяву про її добровільний вихід зі складу Товариства ( копія додається).
Відповідно до протоколу №7/1 від 19.04.2010 року позивачка була виведена зі складу товариства на підставі поданої заяви (копія додається).
Одним з прав учасників господарських товариств є право на вихід з товариства у встановленому порядку (пункт в ч.І ст.10 Закону України “Про господарські товариства”).
Зазначена правова норма встановлює право на вихід як загальне право учасників всіх товариств.
Відповідно до ст.54 Закону України “Про господарські товариства”при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства.
Відповідно до Цивільного Кодексу України та Закону України “Про господарські товариства”, п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.
Згідно зі статтею 60 Закону України та п.25 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. У зв'язку з цим положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню.
За своєю правовою природою вихід учасника з господарського товариства є одностороннім правочином, який зумовлює обов'язок товариства провести відповідно до закону розрахунок із учасником, який вибуває.
Частиною 1 статті 214 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитись від нього, якщо інше не встановлено законом.
Однак, вихід позивачки із товариства породжує правові наслідки для неї самої, так і для товариства, відтак позивачка позбавлена права в односторонньому порядку відкликати подану нею заяву про вихід без згоди товариства.
На момент проведення зборів учасників 19.04.2010 року заява позивачки про вихід її зі складу учасників товариства не відкликана, раніше на зборах не розглядалася, судом не законною чи недійсною не визнана, а отже, породжує правові наслідки як для самої позивачки, так і для товариства.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.
Відповідно до ст.29 п.3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першої цієї статті, додатково подається: нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників.
Це ще раз підтверджує законність виходу позивачки 19.04.2010 року зі складу засновників товариства на підставі поданої нею заяви.
Оскільки позивачка на момент оспорюваних рішень зборів не була учасником товариства, то вимога позивачки про визнання недійсним рішення зборів від 20.04.2010 року та від 29.04.2010 р. не може бути корпоративним спором, так як право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів мають лише ті учасники, які були учасниками товариства на дату прийняття рішення, що оскаржується, про що наголошує Пленуму Верховного Суду України в п.17 Постанови від 24.10.2008 року №13: справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.
Крім цього, відповідно до п.19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду суди мають враховувати, що для визначення недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
Так як, позивачка самостійно вийшла зі складу учасників товариства, то будь-які рішення зборів товариства, які прийняті після 19 квітня 2010 року не можуть стосуватись ні прав, ні обов'язків позивачки.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.09.2010р. було залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими були придбані частки в статутному капіталі ТОВ “Луцький військторг №51”, оскільки прийняте судом рішення може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Ухвалою суду від 23.09.2010р. відповідно до п.1 ст.79 ГПК України було провадження по даній справі зупинене до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №3/3-76 , що розглядається господарським судом Волинської області.
Ухвалою суду від 23.11.2011 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.12.2011р.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві від 05.12.2011р. зазначив, що відповідно до ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Отже, провадження по справі в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Луцький військ торг №51»від 16.04.2010 року, оформленого протоколом №7; від 19.04.2010 року, оформленого протоколом №8; від 28.04.2010 року, оформленого протоколом №9; від 29.04.2010 року, оформленого протоколом №10; а також визнання недійсними змін до статуту ТОВ «Луцький військ торг №51», державна реєстрація яких відбулася 20.04.2010 року та 29.04.2010 року, слід припинити.
Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток учасника ТОВ «Луцький військ торг №51»укладених 19.04.2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та 29.04.2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зазначив, що правову оцінку оспорюваним договорам купівлі-продажу було надано Рівненським апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Волинської області від 22.06.2011 року у справі № 3/3-76. Дана правова оцінка викладена в названій вище постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у справі № 3/3-76.
Відповідно до названої вище постанови Рівненського апеляційного господарського суду за ОСОБА_4 визнано право власності на частку 90% в статутному капіталі ТОВ «Луцький військ торг №51». Це право власності було набуто ОСОБА_4 на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу, які є відплатними. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Ухвала суду про поновлення провадження у справі від 23.11.2011р., що направлялася позивачу за адресою, зазначеною в позовній заяві (АДРЕСА_1), повернулася на адресу суду без вручення адресату.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також в судове засідання не з'явилися, пояснень суду щодо заявлених позовних вимог суду не надали.
З метою повідомлення позивача та третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи в суді, розгляд справи необхідно відкласти.
Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ухвалив:
1. Відкласти розгляд справи на 20.12.2011р. на 16:30 год.
Суддя О. Г. Сур'як