"30" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2013/11
за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідача-1 Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист", м.Луцьк
відповідача-2 виконавчого комітету Луцької міської ради
про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р., визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно набутого майна,
Суддя Якушева І.О.,
при секретарі судового засідання Мороз Д.В.
за участю представників :
від позивача: ОСОБА_1 -начальник відділу правового забезпечення (дов. № 362 від 06.10.2011р.)
від відповідача-1: ОСОБА_2 (дов. від 07.09.2011р.)
від відповідача-2: н/з
В судовому засіданні взяли участь Загоруйко С.С. -старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області; ОСОБА_3 -помічник прокурора м. Луцька (дов. № 67-7465 вих.4 від 12.10.2011р.)
Запис розгляду справи здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Суть спору: прокурор м. Луцька звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду з позовною заявою, в якій просить поновити строк позовної давності, визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р. “Про оформлення права власності на нерухоме майно”; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; витребувати з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; зобов'язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю «Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4.
В позовній заяві вказує, що прокуратурою міста Луцька проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання.
На обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України від 10.09.1991р. № 1540-ХП "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України", постанови Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", від 04.02.1994р. №3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідно до яких спірне майно є загальнодержавною власністю; введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна; майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України залишено у державній власності; тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.
04.10.1991 року Радою Федерацій незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства «Укрпрофтур»і затверджено його статут.
Під час створення АТ "Укрпрофтур" Радою Федерацій незалежних профспілок передано до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., а Фондом соціального страхування - 10 млн. руб.
Туристичний готель «Світязь»станом на 24.09.1991 року знаходився у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС).
Волинська обласна рада по туризму та екскурсіях була створена у вересні 1965 року. Постановою колегії Центральної ради по туризму і екскурсіях №13-17 від 9 серпня 1988 року «Про створення Волинського обласного туристсько-екскурсійного виробничого об»єднання «Волиньтурист»та постановою Української республіканської ради по туризму та екскурсіях №9 від 11 серпня 1988 року «Про організаційні заходи по створенню туристсько-екскурсійного об»єднання»Волинська обласна рада по туризму і екскурсіях ліквідована і на її базі створено Волинське обласне виробниче об»єднання «Волиньтурист». В склад об»єднання ввійшов туристичний готель «Світязь»в м. Луцьку.
В подальшому рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»(протокол №9 від ЗО березня 1992 року) Волинське обласне виробниче об»єднання «Волиньтурист»було реорганізовано у Волинське обласне туристсько-екскурсійне об»єднання «Волиньтурист»з правами правонаступника виробничого об'єднання «Волиньтурист».
11 жовтня 1994 року рішенням правління AT «Укрпрофтур»(протокол №8) Волинське обласне туристсько-екскурсійне об'єднання «Волиньтурист»було реорганізоване у Волинське обласне дочірнє підприємство «Волиньтурист»акціонерного товариства «Укрпрофтур», одним із структурних підрозділів якого був готель «Світязь».
24 червня 1998 року постановою ради закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Укрпрофтур»(протокол №30/3) Волинське обласне дочірнє підприємство «Волиньтурист»було реорганізоване у Волинське обласне закрите акціонерне товариство «Волиньтурист», до складу якого ввійшов туристський готель «Світязь»(протокол №1 зборів акціонерів ЗАТ «Волиньтурист»від 01.10.1998 року).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.08.2000р. №437 «Про оформлення права власності на нерухоме майно»право колективної власності на готель «Світязь»на вул. Набережній, 4 загальною площею 7885,0 кв.м. було оформлено за Волинським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист».
На підставі вказаного рішення Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»видано свідоцтво про право власності. 07.09.2000 року Волинське обласне бюро технічної інвентаризації здійснило відповідний реєстраційний напис.
Прокурор посилається на те, що виконавчий комітет Луцької міської ради, приймаючи рішення №437 від 31.08.2000 року щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно, вийшов за межі наданих йому повноважень, чим змінив форму власності та порушив право держави на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За наведених обставин вважає, що відповідач-1 без достатніх правових підстав набув права власності на готель «Світязь»по вул. Набережній, 4 в м. Луцьку, а тому зобов'язаний повернути його законному власникові - державі.
Оскільки повноваження щодо управління майном державної власності покладено на Фонд державного майна України, то вказує, що спірне майно підлягає поверненню державі в особі Фонду державного майна України.
На обґрунтування пропуску строку позовної давності прокурор посилається на те, що про вищезазначені порушення вимог чинного законодавства прокуратурі м. Луцька стало відомо у вересні 2011 року під час проведення перевірки.
Крім цього, прокурор м.Луцька в позовній заяві просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне майно.
Ухвалою господарського суду від 13.10.2011р. клопотання прокурора м.Луцька про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на будівлю готелю “Світязь”загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4.
В судовому засіданні представники прокуратури, представник позивача позовні вимоги підтримали.
Відповідач-1 ЗАТ «Волиньтурист»в письмових поясненнях, представник відповідача в судовому засіданні позову не визнають, просять у його задоволенні відмовити, посилаючись на таке:
- прокурор вважає, що майно, передане Федерації профспілок та їй підпорядкованим організаціям, є державною власністю. Такий його висновок є хибним та не підтвердженим достатніми доказами.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі №138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ «Укрпрофтур» про визнання недійсними установчих документів підтверджено факт законності створення ЗАТ «Укрпрофтур»та правомірності набуття ним права власності на майно, передане до статутного фонду. Крім того, Вищим арбітражним судом України у даній справі встановлено ряд обставин, а саме: Фондом державного майна України не доведено наявності у нього прав на управління профспілковим майном та передачі Федерацією профспілок Украйни до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»державного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, Вищим арбітражним судом України в іншій справі встановлено преюдиційні обставини відсутності державного майна у статутному фонді ЗАТ «Укрпрофтур»і відповідно у статутному фонді ЗАТ «Волиньтурист».
В обгрунтування того, що спірне нерухоме майно належить до державної власності прокурор безпідставно покликається на Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР»та від 04.02.1994р. - «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідно до яких тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Дія даних нормативних актів не може поширюватися на майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»(і відповідно ЗАТ «Волиньтурист»), оскільки:
1. На момент набрання чинності даними постановами спірне майно вже було передано до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»і перебувало у власності останнього. Зазначені постанови не мають зворотної дії в часі;
2. Згідно з п.7 ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, а тому зазначені постанови не підлягають застосуванню судом в якості самостійних підстав для зміни власників і правового режиму власності. А спеціальний закон, який би регулював правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, не прийнятий;
3. Рада Федерацій незалежних профспілок (і правонаступник -Федерація незалежних профспілок України), яка формувала статутний фонд ЗАТ «Укрпрофтур», не є і ніколи не мала статусу загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР. Профспілки УРСР мали республіканський статус та не відносились до загальносоюзних громадських організацій. Доказів в обгрунтування своєї протилежної позиції прокурор не подав, хоча саме на ньому лежить обов'язок доказування цієї обставини (ч. 1 ст. 33 ГПК України);
- прокурор вважає, що позовні вимоги пред'являються в межах строків позовної давності, оскільки про порушення вимог чинного законодавства Ковельській міжрайонній прокуратурі стало відомо у вересні 2011 року під час проведеної перевірки.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (діяв в період виникнення спірних правовідносин, зокрема, в момент прийняття виконавчим комітетом Луцької міської ради оспорюваного рішення №437 від 31.08.2000р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Аналогічний строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позов подано після спливу строку позовної давності. ЗАТ «Волиньтурист»заявляє про застосування строку позовної давності у даному спорі.
Відповідач -2 виконавчий комітет Луцької міської ради в письмових поясненнях №1.1-8/5511 від 03.11.2011р. зазначає, що при розгляді даної справи покладається на розсуд суду, просить прийняти законне та обґрунтоване рішення, слухати справу за відсутності представника виконавчого комітету Луцької міської ради. При цьому посилається на таке:
- у відповідності із ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції 2001 року) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Пунктом 4 Постанови Федерації професійних спілок України від 29 січня 1993 року № К-1-11 «Про власність професійних спілок»визначено, що майно профспілок України є загальною колективною власністю профспілкових організацій України та їх об'єднань і розподілу не підлягає.
Тому виконавчим комітетом Луцької міської ради і було оформлено Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»право колективної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення по проспекті Грушевського, 33 , загальною площею 657, 8 кв. м.
Таким чином, оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до чинного законодавства.
Зареєструвавши у бюро технічної інвентаризації своє право власності на спірне майно, Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»встановив своє право власності шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації цього права.
Таким чином, зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах Фонду державного майна України, прокурор посилається на норми постанови ВРУ від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України».
Зокрема, в постанові ВРУ від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України»вказується на те, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР необхідно передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.
При цьому, в даній постанові відсутні будь-які посилання щодо профспілок.
В свою чергу, згідно з Тимчасовим положенням «Про Фонд державного майна України», затвердженим постановою ВРУ від 07.07.1992р. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання закріплено ст.15 Цивільного кодексу України.
В свою чергу способи захисту прав визначені в ст.16 Цивільного кодексу України. Дана норма кореспондується з приписами ст.20 Господарського кодексу України.
Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.
Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
30.11.2011р. через канцелярію суду представником ПрАТ «Укрпрофтур»було подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПрАТ «Укрпрофтур», посилаючись на те, що ПрАТ «Укрпрофтур»є засновником та головним акціонером ЗАТ «Волиньтурист», спірне майно ЗАТ «Волиньтурист»було передано саме ПрАТ «Укрпрофтур».
Розглянувши в судовому засіданні 30.11.2011р. подане представником ПрАТ «Укрпрофтур» клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, судом клопотання залишено без задоволення.
За змістом ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
З огляду на предмет спору у даній справі представником ПрАТ «Укрпрофтур»не обґрунтовано та не подано на обґрунтування доказів, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ПрАТ «Укрпрофтур»щодо однієї із сторін.
Представником відповідача-1 в судовому засіданні 30.11.2011р. було заявлено клопотання:
- про витребування з виконавчого комітету Луцької міської ради документів, які слугували підставою прийняття ним рішення №437 від 31.08.2000р. «Про оформлення права власності на нерухоме майно»;
- про витребування у ЗАТ «Укрпрофтур»установчих документів, в тому числі статуту з усіма невід'ємними додатками, установчий договір на його створення, акт приймання-передачі спірного майна від Ради Федерацій незалежних профспілок України до ЗАТ «Укрпрофтур».
Розглянувши заявлені представником відповідача-1 клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, судом клопотання залишені без задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Заявлені представником відповідача-1 клопотання не відповідають вимогам частин 1, 2 ст.38 ГПК України.
До того ж, відповідач-1 не обґрунтував неможливості самостійно надати такі докази, оскільки рішення №437 від 31.08.2000р. приймалось виконавчим комітетом Луцької міської ради саме щодо майна ЗАТ»Волиньтурист»
Крім цього, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
А тому, саме відповідач-1, заперечуючи факт належності майна до державної форми власності, повинен подати відповідні докази, неможливості самостійно надати такі докази не обґрунтовано.
Справу судом розглянуто за відсутності представника відповідача-2, зважаючи на те, що ним подано письмові пояснення по суті позовних вимог, враховуючи належне повідомлення його про судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, представників сторін, господарський суд
04.10.1991 року Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства “Укрпрофтур” та затвердили його статут.
На час створення Рада Федерацій незалежних профспілок передала до статутного фонду ЗАТ “Укрпрофтур” основні фонди та оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., Фонд соціального врахування - 10 млн. руб.
Волинська обласна рада по туризму та екскурсіях була створена у вересні 1965 року.
Постановою колегії Центральної ради по туризму і екскурсіях №13-17 від 09.08.1988 року “Про створення Волинського обласного туристсько-екскурсійного виробничого об'єднання “Волиньтурист”” та постановою Української республіканської ради по туризму та екскурсіях № 9 від 11 серпня 1988 року “Про організаційні заходи по створенню туристсько-екскурсійного об'єднання”. Волинська обласна рада по туризму і екскурсіях ліквідована і на її базі створено Волинське обласне виробниче об'єднання “Волиньтурист”. До складу об'єднання також ввійшов туристичний готель “Світязь” в м.Луцьку.
Рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях Укрпрофтур”(протокол № 9 від 30 березня 1992 року) Волинське обласне виробниче об'єднання “Волиньтурист” було реорганізовано у Волинське обласне туристсько-екскурсійне об'єднання “Волиньтурист”, яке стало правонаступником виробничого об'єднання “Волиньтурист”.
11 жовтня 1994 року рішенням правління AT “Укрпрофтур”(протокол №8) Волинське обласне туристсько-екскурсійне об'єднання “Волиньтурист” було реорганізоване у Волинське обласне дочірнє підприємство “Волиньтурист” акціонерного товариства “Укрпрофтур”. Готель «Світязь»був структурним підрозділом підприємства.
24 червня 1998 року постановою ради закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях “Укрпрофтур”(протокол №30/3) Волинське обласне дочірнє підприємство “Волиньтурист” було реорганізоване у Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист”, до складу якого ввійшов і туристський готель “Світязь»(протокол №1 зборів акціонерів ЗАТ “Волиньтурист”від 01.10.1998р.).
Згідно з п.1.1. статуту Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", затвердженого загальними зборами 01.10.1998р., товариство засноване у відповідності із Установчим договором про створення та діяльність закритого акціонерного товариства шляхом реорганізації Волинського обласного дочірнього підприємства “Волиньтурист” Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та є правонаступником Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист".
01.10.1998 року установчими зборами засновників Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" затверджено Установчий договір.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами в процесі судового розгляду, товариство засноване на майні, переданому ЗАТ “Укрпрофтур”.
Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ “Укрпрофтур” передало Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" майно та будівлі, в тому числі і туристичний готель «Світязь»в м.Луцьку по вул..Набережній, 4.
Як вбачається із доданих прокурором переліків (а.с.43, 46 т.1) туристичний готель «Світязь»за результатами інвентаризацій, проведених у 1991, 1996 роках, перебував у віданні Федерації профспілок України
31.08.2000 року виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення №437, яким оформлено Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" право колективної власності на готель «Світязь»на вул..Набережній, 4 загальною площею 7885,0 кв.м. згідно з додатком.
На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.08.2000 року Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" 04.09.2000 року видано свідоцтво про право власності серії ВЛ №00158 на готель “Світязь”.
Свідоцтво про право власності зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.09.2000 року.
Конституцією Української РСР від 30 січня 1937 року було встановлено, що власність розподіляється на соціалістичну та дрібну приватну (статті 5 і 9). У свою чергу соціалістична власність має форму або державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Статтею 7 визначалось, що громадські підприємства в колгоспах і кооперативах з їх майном становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.
Конституцією Української РСР в редакції 1978 року було встановлено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань є соціалістичною власністю. Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Цивільний кодекс Української РСР, дублюючи положення Конституції, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (ст. 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ст. 97).
Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.
Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.
Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, яка діяла до затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХІІ від 04 березня 1992 року.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Закону України від 10.09.1991р. №1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України, в зв'язку з чим рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови ВРУ від 24.08.1991р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Згідно із п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991р. №311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року №2268-ХП “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” визначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.
Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04 лютого 1994року №3943-ХП “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.
З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992р. функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992р. -на Фонд державного майна України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу АТ «Укрпрофтур»не надано, а тому згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинних на момент створення АТ «Укрпрофтур») відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим АТ «Укрпрофтур».
16.06.1992 року було прийнято Закон України "Про об'єднання громадян", введений в дію 18.07.1992 року.
Згідно із статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Особливості правового регулювання діяльності профспілок врегулював Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" №1045-ХІV, який був прийнятий 15.09.1999р.
Отже, до набуття чинності цим Законом діяльність професійних спілок України була врегульована положеннями Закону України "Про об'єднання громадян".
Відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, зокрема, статтею 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Отже, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
Як вбачається з переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.1991 року знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС), підписаного заступником голови Фонду Державного майна України, (а.с.46, т.1) до вказаного переліку по Волинській області входив і туристичний готель "Світязь", що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул..Набережна, 4.
Наведені приписи законодавства в їх сукупності та досліджені матеріали справи дають підстави для висновку, що майно передане, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Проте, передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.
Відтак, з врахуванням наведених правових норм, туристичний готель "Світязь" в м. Луцьку, який перебував у віданні Федерації профспілок України та в подальшому був переданий акціонерному товариству “Укрпрофтур", є державною власністю і здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
Підтвердженням того, що майно Федерації профспілок України та підпорядкованим їй організаціям є державною власністю встановлено й судовими рішеннями.
Верховний Суд України в постанові від 25.09.2007 року дійшов висновку про те, що передане до статутного фонду акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” (входить до складу Федерації профспілок України як і АТ “Укпрофтур”) майно є державною власністю. Такої ж думки дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 07.04.2010 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених ч.2 ст. 2 Закону принципів, визначеними у статті 7 Закону органами у порядок і способи, які передбачені розділом ІІ Закону.
В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.
Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
В пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Враховуючи те, що спірне майно не належало до комунального майна, приймаючи рішення №437 від 31.08.2000р. про оформлення права власності на готель "Світязь" за закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Волиньтурист”, виконком Луцької міської ради вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції Фонду державного майна України.
За таких обставин вимога прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №437 від 31.08.2000р. обґрунтована і підлягає до задоволення.
З огляду на викладене підлягає задоволенню і вимога прокурора міста Луцька про задоволення позову в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на готель "Світязь", що знаходиться у м.Луцьку по вул.Набережній, 4, витребування будівлі готелю з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист»та зобов'язання Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно.
У відповідності із ст.ст. 316, 387 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як зазначено в п.2 ч.3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
За змістом ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Наслідком безпідставно набутого майна є обов'язок повернути безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наявність даного спору між сторонами по справі свідчить про невизнання, зокрема, відповідачами права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно.
Посилання Волинського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” в обґрунтування доводів щодо належності спірного майна на праві власності та правомірності розпорядження ним на постанову Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 137/7 оцінюються судом критично з огляду на те, що предметом судового розгляду у даній справі було визнання недійсним установчих документів АТ “Укрпрофтур”.
Звертаючись з позовом до господарського суду, прокурор м. Луцька просить поновити строк позовної давності.
В позовній заяві посилається на те, що про порушення вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання прокуратурі м. Луцька стало відомо у вересні 2011 під час проведеної перевірки.
Волинське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” в процесі судового розгляду просило застосувати позовну давність у даному спорі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право (п. 4).
Отже, строк позовної давності на вимогу про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №437 від 31.08.2000р. не поширюється.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи обізнаність Фонду державного майна України як органу уповноваженого здійснювати управління державним майно, а відтак пропуску строків позовної давності щодо повернення майна, враховуючи протиправність набуття в даному випадку спірного майна, з метою захисту інтересів держави та припинення протиправного користування іншими особами державним майном, суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності в частині вимог про визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на готель "Світязь", що знаходиться в м.Луцьку по вул..Набережній, 4; зобов'язання Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - готель "Світязь", що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній, 4.
Вирішуючи питання розподілу між сторонами по справі судових витрат, господарський суд виходить з наступного.
З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року N 3674-VI «Про судовий збір», згідно з преамбулою якого він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 статті 2 цього Закону встановлено ставки судового збору: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати
Згідно з п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з подальшими змінами та доповненнями) позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.
В даному випадку судовий збір підлягає стягненню з відповідачів -виконавчого комітету Луцької міської ради, Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” з врахуванням того, що позовна заява прокурора м.Луцька за вимогами до цих відповідачів носить одночасно і майновий, і немайновий характер.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на підставі ст.ст.44,49 ГПК України в редакції змін, внесених Законом України від 08.07.2011 року N 3674-VI «Про судовий збір», до стягнення з виконавчого комітету Луцької міської ради підлягає судовий збір в розмірі 941 грн.- за розгляд вимоги немайнового характеру, із Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” -судовий збір в розмірі 56460 грн. -за розгляд вимог майнового характеру.
Керуючись ст. ст. 16, 256, 261, 267, 268, 316, 328, 387, 392, 393, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про об'єднання громадян», ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
1. Поновити строк позовної давності.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р. “Про оформлення права власності на нерухоме майно”.
4. Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю «Світязь»загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4.
5. Витребувати з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” ( 43005, м. Луцьк, пр-т Грушевського, 33, р/р 26000232246001, МФО 303440, код ЄДРПОУ 02593659) будівлю готелю «Світязь» загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4.
6. Зобов'язати Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Волиньтурист” (м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) повернути державі в особі Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) безпідставно набуте майно - будівлю готелю «Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4.
7. Стягнути з виконавчого комітету Луцької міської ради ( 43000, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код 04051327) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м. Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014, призначення платежу "Судовий збір, код 03499885) 941 грн. судового збору.
8. Стягнути з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Волиньтурист”(м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код 02593659) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014, призначення платежу "Судовий збір, код 03499885) 56460 грн. судового збору.
Суддя І. О. Якушева
Повний текст рішення
складено та підписано
05.12.11