"30" листопада 2011 р.
Справа № 5004/1999/11
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем'як В.М., розглянувши справу
за позовом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки
до відповідача: Приватного підприємства "СВ-Мовчан"
про стягнення 3 046 грн. 93 коп.
Суддя Дем'як В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 155 від 13.09.2011р.)
від відповідача: не прибув
Суть спору: позивач -Луцька міжрайбаза Волинської облспоживспілки звернувсь із позовом до відповідача -Приватного підприємства "СВ-Мовчан" про стягнення 3 046 грн. 93 коп., з них: 2 635 грн. заборгованості по орендній платі; 303 грн. інфляційних нарахувань; 108 грн. 93 коп. -3% річних.
В підтвердження своїх вимог позивач посилається на договір найму (оренди) нежитлового приміщення №1 від 30.12.2009р., акт приймання-передачі від 30.12.2009р., акт передачі - приймання від 01.05.2010р.; повідомлення про припинення дії договору № 15 від 30.04.2010р., претензію № 543 від 28.08.2010р. та докази її направлення, рахунок № 0000000132 від 14.04.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Водночас, на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2011р. долучив до матеріалів справи додаткові докази по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень по суті заявленого позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду справи.
Згідно приписів ст.75 ГПК України та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
встановив:
30 грудня 2009 року між Луцькою міжрайбазою Волинської обласної спілки споживчих товариств (орендодавцем) та приватним підприємством «СВ-Мовчан»(орендарем) було укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення №1.
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець зобов'язався передати в строкове платне користування (найм), нежитлове приміщення, площею 85 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10, а орендар - прийняти вказаний об'єкт, використовувати його з метою здійснення підприємницької діяльності, проводити оплату за користування ним щомісячно до 15 числа поточного місяця в сумі 2 635 грн.
На виконання умов договору № 1 від 30.12.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, площею 85 м. кв., що стверджується актом приймання-передачі від 30.12.2009р.
30.04.2010р. ПП «СВ-Мовчан»повідомив Луцьку міжрайбазу Волинської обласної спілки споживчих товариств про припинення дії договору № 1 від 30.12.2009р.
З матеріалів справи вбачається, що орендоване нежитлове приміщення орендарем повернуто орендодавцю 01.05.2010р., що стверджується відповідним актом передачі приймання. Разом з тим. орендної плати за квітень 2010 року відповідач не здійснив.
28.08.2010р. позивач на правив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості по орендним платежам за квітень 2010 р. в сумі 2 635 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та здоволення.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, особа має право звертатися із позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.
У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.
Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору оренди.
Згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майна у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п.5 ст. 762 Цивільного кодексу плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з вартості орендної плати за один кв.м. площі - 31 грн. (п.3.2 договору) та орендної площі - 85 кв.м., заборгованість за квітень 2010 року складає 2 635 грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимога в частині її стягнення в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нараховані позивачем 303 грн. інфляційних втрат та 108 грн. 93 коп. -3 % річних підставні та підлягають до стягнення в повному обсязі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Господарський суд, керуючись, ст.ст. 526, 527, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1.Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства «СВ - Мовчан»(Волинська обл., Луцький р-н, с. Вигуричі, 45653, ід. код 35694266) на користь Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10, ід код 01744168) 3 046 грн. 93 коп., з них: 2 635 грн. заборгованості по орендній платі; 303 грн. інфляційних нарахувань; 108 грн. 93 коп. -3% річних та 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Суддя В. М. Дем'як
Повний текст рішення
складено та підписано
05.12.11