Україна
22ц-7551/11 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С.С.
Категорія 26 Доповідач - Чубуков О.П.
23 серпня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по поверненню позики і процентів від суми позики ,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2011 року у задоволені позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі позивач , ОСОБА_2, просить скасувати вказане рішення та задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема судом належним чином не досліджено та неправильно оцінено докази по справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідність до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку у межах якого особа може звернутися до суду з вищезазначеними позовними вимогами, а відповідач до винесення рішення по справі письмово заявив про застосування позовної давності в своїх запереченнях (а.с. 26-30).
Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт часткового повернення боргу відповідачем 12 квітня 2008 року, тобто визнанням тим самим відповідачем свого боргу та перериванням у зв'язку з цим перебігу позовної давності не підтверджено належними та допустимими доказами, а причини пропущення позивачем строку позовної давності не є поважними.
Доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: