Україна
22ц-8035/11 Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С.Г.
Категорія 29 Доповідач - Чубуков О.П.
23 серпня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства Внутрішніх Справ України, Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, третя особа: прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства , -
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2011 року з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, посилаючись на те, що 29.05.2010 року постановою начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області підполковника міліції Солдатенко Г.Н. було порушено кримінальну справу відносно позивача та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за фактом вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі за ознаками ст. 189 ч. 4 КК України. У той же день позивач був затриманий в порядку ст. 115 КПК України у підозрі у скоєнні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України та на протязі 3-х діб був обмежений у правах на свободу, працю та місцеперебування. 01.06.2010 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу йому була обрана міра запобіжного засобу у вигляді підписки про невиїзд. 03.11.2010 року порушена кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину. Перебування в ізоляторі тимчасового утримання на протязі 3-х діб, знаходження під підпискою про невиїзд, під слідством на протязі понад 5 місяців, завдано позивачу моральної шкоди, яка виразилася в обмеженні його прав, порушенні образу життя, порушення соціальних зв'язків, погіршенні відносин з оточуючими. У позивача весь цей час був пригнічений настрій, з'явилося відчуття страху та відчаю, що відобразилося на його психологічному стані та поведінці. Просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на невірне встановлення обставин по справі , неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам по справі , позивач був незаконно позбавлений волі на відповідний період, незаконно обрано підписку про невиїзд , що є підставою для відшкодування шкоди за п.2 ч. 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що 09 травня 2010 року було порушено кримінальну справу № 58101032 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК»та кримінальну справу № 58101033 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за фактом незаконного позбавлення волі колишнього бухгалтера ВАТ «Південний ГЗК»ОСОБА_9 Приводом та підставами до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_9 та матеріали дослідчої перевірки. Зміст яких вказував на наявність ознак злочину. 29 травня 2010 року було порушено кримінальну справу без номера відносно ОСОБА_6 ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК», скоєного за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Приводами та підставами для порушення цієї кримінальної справи стали заява ОСОБА_9 та матеріали дослідчої перевірки. 29 травня 2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України. Про затримання позивача було попереджено його сестру та копія протоколу затримання направлена прокурору. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2010 року було відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. Дана постанова була залишена в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.06.2010 року. 02.06.2010 року кримінальні справи № 58101033 та № 58101032, а також кримінальна справа без номера, порушена 29.05.2010 року за ч. 4 ст. 189 КК України, були об'єднані в одне провадження під № 58101032. Обвинувачення ОСОБА_2 пред'явлено не було. Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУБОЗ МВС України по справі № 58101032 від 03 листопада 2010 року кримінальна справа, порушена 09.05.2010 року за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК»та кримінальна справа, порушена 29.05.2010 року за ч.4 ст. 189 КК України відносно ОСОБА_5, ОСОБА_2. ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК»закрито за відсутністю складу злочину. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду показали, що під час проведення слідства позивач став замкнутий, перестав відвідувати тренування по американському футболу, ніде офіційно не працював, хоча до весни 2010 року працював охоронцем в охоронній агенції «Безпека та гарантія», однак перестав працювати, бо фірма не працює та оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян та у зв'язку з тим , що у позивача не виникло право відшкодування шкоди, то суд першої інстанції у позові відмовив .
З таким висновками погоджується апеляційний суд оскільки вони ґрунтуються на дійсних і правильно встановлених обставинах справи , вимог закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Норми ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», визначають , що право на відшкодування такого виду шкоди виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї ж статті;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за № 106/1131, передбачає, що право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких були здійснені незаконні дії.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що саме по собі взяття під варту чи застосування підписки про невиїзд не може свідчити про їх незаконність, якщо ці дії узгоджувались з вимогами законодавства, яке регулює підстави та порядок здійснення відповідних дій.
Доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для відшкодування шкоди завданої незаконним затриманням ОСОБА_2 спростовуються постановою прокурора відділу прокуратури області від 25.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 52-53) відповідно до якої затримання ОСОБА_2 проводилось відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства і обумовлювались тяжкістю вчинених злочинів.
Доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для відшкодування шкоди завданої незаконним застосуванням підписки про невиїзд спростовується тим, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2010 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.06.2010 року(а.с.21-22), ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Таким чином позивач не навів тих підстав, які надають право на відшкодування громадянину шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. В зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до тлумачення законодавства й іншої оцінки фактичних обставин справи, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: