21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
08 грудня 2011 р. Справа 7/168/2011/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантагро", с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область < адреса відповідача >
про стягнення 1 594 500,50 грн. боргу за кредитним договором №38-09 від 29.10.2009 р.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 5272 від 05.08.2011 року, паспорт НОМЕР_1, виданий 08.01.2004 року.
відповідача: не з'явився.
Надійшла позовна заява ПАТ "Кредобанк" про стягнення з ТОВ "Атлантагро" 1 594500,50 грн. заборгованості за кредитним договором від 29.10.2009 року № 38-09, з яких 1267719,67 грн. основного боргу, 289492,16 грн. процентів за користування кредитним коштами, 600,00 грн. комісії за управління кредитом, 36688,67 грн. пені.
Ухвалою від 01.11.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/168/2011/5003 та призначено до розгляду на 17.11.2011 року.
Ухвалою суду від 17.11.2011 року розгляд справи відкладено до 30.11.2011 року.
21.11.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з наданням можливості підготуватися до судового засідання та скласти обґрунтований відзив на позовну заяву.
30.11.2011 року до господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшов лист в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з відсутністю можливості забезпечити явку представника ПАТ "Кредобанк" в судове засідання.
Ухвалою суду від 30.11.2011 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 08.12.2011 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 30.11.2011 року, яка надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Леніна, 32, с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область і за якою йому надсилались попередні ухвали суду, в тому рахунку і ухвала про порушення провадження у справі.
Факт отримання ухвал суду, які надсилались судом раніше на адресу відповідача підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
З метою забезпечення дотримання принципів рівності та змагальності судового процесу представника відповідача про судове засідання, яке призначалось на 08.12.2011 року було повідомлено телефонограмою 02.12.2011 року.
Про поінформованість відповідача про наявність в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 7/168/2011/5003 року свідчить подання останнім клопотань під час перебування вказаної справи в провадженні суду.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
29.10.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" - (Банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантагро" - (Позичальник) був укладений кредитний договір № 38-09 (а.с.14-15, т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Згідно п.2.1 Договору Банк видає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на умовах, а саме:
- Розмір та валюта кредиту становить 1 550 000,00 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) (п.2.1.1 Договору).
- Призначення кредиту: погашення заборгованості ТОВ "АгроКлондайк" перед Банком по:
- договору овердрафту № 9-09 від 29.01.200 року;
- кредитному договору № 290-08 від 14.07.2008 року;
- кредитному договору № 96-08 від 07.03.2008 року;
- кредитному договору № 48-08 від 15.02.2008 року;
- кредитному договору № 45-08 від 13.08.2008 року (п.2.1.2 Договору).
- Процентна ставка становить 21 % річних (п.2.1.3 Договору).
У разі невиконання вимог, передбачених у п.9.3.6 цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку 2,0 % річних вище діючої, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду (лютий-квітень, травень-липень, серпень-жовтень, листопад-січень) на наступний період. В подальшому при виконанні Позичальником протягом наступного аналізованого періоду вимог п.9.3.6 цього Договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, визначеному в п. 2.1.3 цього Договору, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду на наступний період та становить 23 % річних (п.2.1.4 Договору).
У випадку незастрахування Позичальником та/або Поручителем предмету забезпечення зобов'язань за договором чи несвоєчасного його страхування протягом терміну дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 2,0 % річних вище діючої, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів страхування. В подальшому при виконанні Позичальником/Поручителем вищезазначеної умови, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з наступного дня, в якому дана умова була виконана. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує та становить 23% річних (п.2.1.5 Договору).
Відповідно п.2.1.6 Договору видачі кредиту здійснюється траншами, шляхом оплати платіжних документів Позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням.
Згідно п.2.2 Договору дата остаточного повернення кредиту становить 28.10.2014 року.
Відповідно п.3.2 Договору Позичальник зобов'язується надати Банку в заставу. а саме:
- транспортний засіб - легковий-В хетчбек, марки MITSUBISHI, моделі Colt 1.3, рік випуску - 2008. Заставна вартість становить 70 000,00 грн.;
- транспортний засіб - легковий-В хетчбек, марки FORD, моделі Mondeo, рік випуску - 2008. Заставна вартість становить 151 200,00 грн.;
- транспортний засіб - легковий-В хетчбек, марки КІА, моделі Opirus, рік випуску-2007. Заставна вартість становить 113 550,70 грн.;
- транспортний засіб -легковий-В вантажопасажирський, марки MITSUBISHI, моделі L200, рік випуску - 2007. Заставна вартість становить 119 119,02 грн.;
- телескопічний навантажувач, марки МLТ 523Т, рік випуску - 2007. Заставна вартість становить 259 800,00 грн.;
- товари в обороті - аміачна вода (1 267,0 тонн), заставною вартістю 1 216 000,00 грн..
Позичальник зобов'язується надати в заставу майно (власне і третіх осіб) заставна вартість якого становить не менше 1 929 669,79 грн. (п.3.4 Договору).
Згідно п.4.1 За надання Кредиту Позичальник сплачує Банку наступні комісії, встановлені тарифами Банку:
За розгляд кредитної заявки - 100,00 грн.. Комісія сплачується в день підписання Договору (п. 4.1.1 Договору).
За видачу кредиту - 0,1% від суми кредиту (1 550,00 грн.). Комісія сплачується в день підписання Договору (п. 4.1.2 Договору).
За управління кредитом - 300,00 грн.. Комісія сплачується щомісячно (п. 4.1.3 Договору).
Інші комісії - відповідно до діючих тарифів Банку (п. 4.1.4 Договору).
Комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно порядку сплати, що передбачається тарифами Банку (п. 4.1.5 Договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.2 Договору (п. 4.2.1 Договору).
Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2.1 цього Договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п.4.3 Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором та/або додатками до нього. Повернення (погашення) суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту, а саме:
- з 1-го по 12-й місяць кредитування включно щомісячна сума погашення становить 15 000,00 грн. (12 траншів);
- з 13-го місяця по 59-й місяць кредитування включно щомісячна сума погашення становить 28 500,00 грн. (47траншів);
- протягом останнього місяця кредитування сума погашення становить 30 500,00 грн. (1 транш) (п. 5.1 Договору).
Відповідно п. 5.6 Договору погашення заборгованості за договором здійснюється у наступній черговості:
- прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування Кредитом;
- строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування Кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;
- прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу);
- строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць;
- пеня, штрафи та інші види неустойки;
- строкові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
Банк у випадках, передбачених п.2.9 цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє Позичальника (п.5.8 Договору).
З метою забезпечення належного виконання кредитного договору від 29.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів застави, а саме: договір застави № 38-09/1 від 28.12.2009 року; договір застави № 38-09/2 від 30.12.2009 року ; договір застави № 38-09/3 від 28.12.2009 року (а.с. 16-24, т. 1).
В письмовому поясненні від 28.11.2011 року № 23-13501/11 позивач вказує, що ним не вживались заходи спрямовані на примусове стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна.
Відповідно до умов кредитного договору 30.12.2009 року відповідачеві надано кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок в сумі 1 490 975,78 грн..
Як вказує позивач за сплата отриманого кредиту та відсотків за його користування відповідачем проводилась неналежним чином, з порушенням строків обумовлених кредитним договором.
Зокрема із наявних у справі документів вбачається, що відповідачем останній платіж в рахунок погашення кредиту було здійснено 23.06.2011 року, а в рахунок погашення відсотків за користування кредитом - 12.09.2011 року.
Всього відповідачем було сплачено з моменту отримання кредит на суму 223256,11 грн..
Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору від 29.10.2009 року в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.
На підтвердження існування суми заборгованості відповідача у розмірах вказаних у позовній заяві позивачем надано суду виписки по особовому рахунку, розрахунки суми боргу тощо.
Крім того, борг відповідача у розмірах вказаних в позовній заяві підтверджується довідкою про стан заборгованості від 08.12.2011 року № 23-13996/11 наданою позивачем.
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного вище вимоги про стягнення з відповідача 1 267 719 грн. 67 коп. - заборгованості по кредиту, 289 492 грн. 16 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 600 грн. 00 коп. - комісії підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36 688 грн. 67 коп. - пені в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.7.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) Позичальник на вимогу Банку спла чує йому пеню:
- за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, за весь час прострочки;
- за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми (п.7.1 Договору).
При неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту (його частини) в гривні, Позичальник на вимогу Банку повертає цю суму кредиту збіль шену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення (п.7.2 Договору).
Сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим Договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором (п.7.7 Договору).
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.
Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення сплати кредиту, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
08.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантагро", вул. Леніна, 32, с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 35055179) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 09807862) - 1 267 719 грн. 67 коп. - заборгованості по кредиту, 289 492 грн. 16 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 36 688 грн. 67 коп. - пені, 600 грн. 00 коп. - комісії, 15 945 грн. 01 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 грудня 2011 р.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул. Леніна, 32, с. Джулинка, Бершадський район, Вінницька область, 24450.