21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 грудня 2011 р. Справа 12/79/2011/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", (пр-т.Возз"єднання,21, к.8, м.Київ, 02154, код ЄДРПОУ 33299396).
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 22000, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
про стягнення 1932,69 грн
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Матущак О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_2 - за дорученням
відповідач : ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 788,00 грн. боргу, 41,00 грн. - три відсотки річних, 103,69 грн. втрат від інфляції.
Позов мотивовано тим, що відповідно до усного договору купівлі-продажу на підставі видаткової накладної № ВЦ-1007001 від 07.10.2010р. ТОВ "ФАРА-І" передало у власність Товар на загальну суму 1 788,00 грн., а СПД ОСОБА_1 прийняла та зобов"язалась його оплатити. Кінцевий термін оплати за видатковою накладною встановлений 07.10.2010р.
26.11.2010р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 1 788,00 грн.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, борг не погасив.
Ухвалою суду від 20.10.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 22.11.2011р.
Ухвалою суду від 22.11.2011р. розгляд справи відкладено на 06.12.2011р. для надання сторонами всіх необхідних документів по справі.
В судове засідання 06.12.2011р. з”явились представник позивача та відповідач.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх.№ суду 08-46/15438/11 від 06.12.2011р.). Зокрема у відзиві на позов зазначено, що будь-якої усної домовленості щодо поставки товару за вказаною у позовній заяві накладною з позивачем не було; товар за цією накладною відповідач не отримував, довіреності на отримання товару іншій особі не видавав.
Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду видаткову накладну № ВЦ-1007001 від 07.10.2010р. на поставку СПД ОСОБА_1 товару на загальну суму 1 788,00 грн. Підставою отримання товару зазначений рахунок-фактура № ВЦ-1001001 від 10.10.2010р. (а.с. 10).
Відповідач заперечує отримання товару за вказаною видатковою накладною.
Заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-XIV( з подальшими змінами та доповненнями), факт здійснення господарської операції підтверджується відповідними первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 цього Закону визначено, щоипервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.б
звітнВідповідно до п. 2 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 (з подальшими змінами і доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. У додатку № 1 до Інструкції наведена типова форма довіреності № М-2.
Згідно з п. 13 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.
Позивачем надано суду видаткову накладну № ВЦ-1007001 від 07.10.2010р., у якій відсутні дані про посаду, прізвище, ім"я, по батькові особи, яка отримала товар за цією накладною; підпис отримувача не скріплено печаткою відповідача, хоча, виходячи з письмового пояснення останнього від 06.12.2011р. (вх.№ суду 08-46/13255/11) та його відзиву на позов (що засвідчений печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.), останній працює з використанням печатки.
В судовому засіданні представник позивача надав письмове пояснення від 06.12.2011р. (вх.№ суду 08-46/16256/11), в якому він зазначив, що товар за видатковою накладною № ВЦ-1007001 отримано не відповідачем, а ОСОБА_3; доручення від імені відповідача на отримання останнім матеріальних цінностей відсутнє; рахунок - фактура № ВЦ-1001001, на підставі якого був отриманий товар, також відсутній.
Враховуючи викладене, видаткова накладна № ВЦ-1007001 від 07.10.2010р. не може бути підставою для стягнення з відповідача 1 788,00 грн. боргу, оскільки не підтверджує передачу товару відповідачу або його повноважному представнику.
З урахуванням наведених положень закону, встановлених обставин справи та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 788,00 грн. боргу з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 41,00 грн. - три відсотки річних, 103,69 грн. втрат від інфляції.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Відсутність зобов"язання відповідача перед позивачем з оплати товару за видатковою накладною № ВЦ-1007001 виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 41,00 грн. - річних та 103,69 грн. втрат від інфляції також задоволенню не підлягають.
Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України, -
В позові відмовити.
Суддя Кожухар М.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи