21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 грудня 2011 р. Справа 3/20/2011/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", код ЄДРПОУ 19356840 (вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032)
до: Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807764 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)
про стягнення 95 525,28 доларів США
Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.
Cекретар судового засідання Здорик Я.С.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 232 від 05.02.11р.;
відповідача: не з'явився;
Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" подано позов про стягнення з дочірнього підприємства "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут" заборгованості за кредитним договором № 41/АВ від 18.07.2008р. у розмірі 95 525,28 доларів США.
30.03.2011 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 3/20/2011/5003 та призначено її розгляду на 19.04.2011 року.
Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.
18.04.2011р. до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 18.04.2011р. про зупинення провадження у справі № 3/20/2011/5003 з тих підстав, що на даний час в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 33/130 за позовом дочірнього підприємства Вінні-Транс ВАТ "Вінніфрут" до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 41/АВ від 18.07.08р.
Відповідач 19.04.2011р. подав до суду відзив № б/н від 19.04.2011р. на позовну заяву, яким проти позову заперечив, мотивуючи тим, що в нього не можуть виникнути будь-які зобов'язання за кредитним договором № 41/АВ від 18.07.2008р., оскільки останній, на його думку не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Оскільки грошовими коштами є гривня, грошова одиниця України, банк повинен був надати кредит у гривні, а не у валюті. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, можливе з отриманням від Національного Банку України відповідної індивідуальної ліцензії. У зв'язку з викладеним Дочірнє підприємство "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут" звернулося до господарського суду м Києва з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 41/АВ від 18.07.2008 року.
Ухвалою суду від 19.04.2011р. провадження у справі № 3/20/2011/5003 зупинено до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи за позовом дочірнього підприємства «Вінні-Транс»відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 41/АВ від 18.07.2008 року.
Ухвалою суду від 24.06.2011р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 22.11.2011р. розгляд справи призначено на 06.12.2011р.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 06.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 06.12.2011р. не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 22.11.2011р., яка надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400.
Слід вказати, що факт отримання відповідачем ухвали суді від 22.11.2011р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 6918 від 05.11.2011р.) (а.с. 108, т. 2).
Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, враховуючи той факт, що неявка в судове засідання відповідача (або його представника) належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи згідно ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
18.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (за договором - банк) та Дочірнім підприємством "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут" (за договором - позичальник) було укладено кредитний договір № 41/АВ, згідно п.1.1 якого Банк має право надати Позичальнику кредит, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним, комісії та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати, зазначеної в п. 1.3. договору.
В п.1.2, 1.3, 1.4 договору сторони погодили розмір кредиту (82900,00 доларів США), строк користування кредитом (з моменту фактичної видачі кредиту відповідно до умов цього договору по 15 липня 2011 року включно), плату за користування кредитом у вигляді процентів (13 % річних).
Цільове призначення кредиту: кредит буде використано для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу № Мкр2105/08 від 21.05.2008р., укладеним між позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком" (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору термін повернення кредиту та його розмір встановлюється графіком погашення кредиту (додаток 2 до договору).
В розділі 3 Договору сторони також визначили порядок нарахування та сплати процентів, передбачивши зокрема, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.4 договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредиту банку (в тому рахунку за період прострочення погашення кредиту). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитом. Проценти розраховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці. Кількість днів у році приймається рівно 360 днів.
23.07.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 41/АВ від 18.07.2008 року, якою викладено п. 1.2 кредитного договору в наступній редакції: "Кредит може бути наданий у формі одного траншу або кількох траншів, але в будь-якому випадку в межах загальної суми кредиту, що дорівнює 87660,00 доларів США".
На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 87660,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № F 21 609-1 від 21.07.2008р. на суму 82900,00 доларів США, № F 21 609-1 від 23.07.2008р. на суму 4760,00 доларів США та банківськими виписками по особовому рахунку відповідача.
Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, так з моменту укладення кредитного договору погасив заборгованість частково, а саме: 22 576,63 доларів США - кредиту, 15 351,50 доларів США - процентів за користування кредитом.
Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 41/АВ від 18.07.2008р. склала: 65083,37 доларів США - заборгованість за кредитом, 8323,57 доларів США - борг за процентами за користування кредитом станом на 31.01.2011р.
Наведене стверджується:
- кредитним договором № 41/АВ від 18.07.2008р., додатковою угодою № 1 від 23.07.2008р. до договору;
- меморіальними валютними ордерами № F 21 609-1 від 21.07.2008р. та № F 21 609-1 від 23.07.2008р.(а.с. 37-38, т. 1) ;
- банківськими виписками по особовому рахунку відповідача (а. с. 39-152, т. 1);
- розрахунком суми боргу по кредиту та процентам за користування кредитом (а.с. 122-124, т. 2).
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.
Кредитним договором № 41/АВ від 18.07.2008р. сторони визначили, що погашення кредиту здійснюється в сумі і у терміни відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 2 до кредитного договору), згідно якого кінцевим строком погашення кредиту є 15.07.2011р.
Як зазначалось вище, сторони в договорі погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.4 договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредиту банку (в тому рахунку за період прострочення погашення кредиту) (п. 3.3. договору).
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 33/130 за позовом дочірнього підприємства «Вінні-Транс» відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання недійсним кредитного договору №41/АВ від 18.07.2008 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р., в позові відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, зазначеними рішеннями встановлено, що сторонами дотримано вимог закону при укладанні кредитного договору №41/АВ від 18.07.2008 року, тому доводи дочірнього підприємства «Вінні-Транс» відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» наведені у відзиві № б/н від 19.04.2011р. є необґрунтованими та не приймається судом до уваги.
Враховуючи що, позовні вимоги в частині стягнення боргу по кредиту в сумі 65083,37 доларів США та процентів за користування кредитом в сумі 8323,57 доларів США станом на 31.01.2011р., стверджуються договором № 41/АВ від 18.07.2008р., додатковою угодою № 1 від 23.07.2008р. до нього, розрахунком боргу, меморіальними ордерами №F 21 609-1 від 21.07.2008р., № F 21 609-1 від 23.07.2008р., виписками банку, а тому підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
Позивачем, за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором заявлено до стягнення з відповідача 21321,25 доларів США - пені, нарахованої у зв'язку з простроченням повернення кредиту та 797,09 доларів США - пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В пункті 5.1. договору сторони визначили, що при невиконанні зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом та/або по сплаті процентів та комісії у строки, встановлені цим договором, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за кожен день прострочки у валюті кредиту та сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день відповідної сплати. При цьому кількість днів року приймається рівною 360 днів.
З розрахунків пені наданих позивачем, судом встановлено, що за прострочку повернення кредиту розрахунок пені здійснено за період з 21.08.2008р. по 31.01.2011р., а за прострочення сплати процентів за користування кредитом - за період з 06.08.2008р. по 31.01.2011р. шляхом приєднання кожного чергового платежу до попереднього.
Дані розрахунки суперечать чинному законодавству, а саме частині шостій статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому, ухвалами суду від 30.03.2011р., 24.06.2011р., 26.09.2011р. та 07.11.2011р., суд неодноразово вимагав від позивача надати детальний, обґрунтований розрахунок пені.
Однак позивач вимоги щодо надання обґрунтованого розрахунку не виконав та не пояснив поважність причини щодо їх невиконання.
Дослідивши надані позивачем разом з супровідними листами № 3/20 від 15.04.2011р. та 3/20 від 05.12.2011р. розрахунки пені (а.с. 16-27, 110-121, т. 2), судом виявлено, що зазначені розрахунки є ідентичними розрахункам пені поданим позивачем в додатку до позовної заяви. Позивачем не надано обґрунтування нарахованих ними сум за періоди які він зазначив в розрахунку, суми на які нараховуються пеня не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.
Витребування цих доказів було обумовлене вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За вказаних обставин, суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки надані позивачем розрахунки пені не обґрунтовані та суперечить чинному законодавству, а неодноразові вимоги суду щодо їх обґрунтування не виконані, згідно пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК позов в частині стягнення 22118,34 грн. пені слід залишити без розгляду.
Разом з тим, суд звертає увагу на те що, залишення позову в частині стягнення пені без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням залишення без розгляду позову в частині стягнення пені.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
06.12.2011року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінні-Транс" ВАТ "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807764 (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", код ЄДРПОУ 19356840 (вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032) 65083,37 доларів США - заборгованості за кредитом, 8323,57 доларів США - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 734,07 доларів США - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита; 181,36 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Позов в частині стягнення 22118,34 доларів США пені залишити без розгляду.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2011 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032) ;
3 - відповідачу (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400).