21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 грудня 2011 р. Справа 7/144/2011/5003
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ
до: Закритого акціонерного товариства - науково-виробнича фірма "Елекомс", м.Вінниця
про стягнення заборгованості 222 046,59 грн. за кредитним договором №06-01/1-Кл від 17.01.2005р.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники
позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1713/1 ГО від 22.06.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 12.10.1996 року.
відповідача: ОСОБА_2. - довіреність № 8 від 25.10.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 23.07.2002 року.
Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк", м. Київ заявлено позов до Закритого акціонерного товариства - науково-виробнича фірма "Елекомс", м. Вінниця про стягнення 222 046,59 грн. заборгованості за кредитним договором № 06-01/1-Кл від 17.01.2005 року.
Ухвалою від 11.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/144/2011/5003 та призначено до розгляду на 20.10.2011 року.
Ухвалою суду від 20.10.2011 року в зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті розгляд справи відкладено до 02.11.2011 року.
02.11.2011 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити позивачу в позові в зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до графіку погашення кредиту останній платіж повинен був бути здійснюватись щомісячно по 19375 грн. з липня 2005 року по 17.01.2008 року.
Ухвалою суду від 02.11.2011 року розгляд справи відкладено до 17.11.2011 року.
В судовому засіданні до 17.11.2011 року з метою надання представником позивача додаткових документів необхідних для вирішення даного спору оголошено перерву до 22.11.2011 року.
В судовому засіданні 22.11.2011 року з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи оголошено перерву до 23.11.2011 року.
Ухвалою суду від 23.11.2011 року з метою витребування нових документів необхідних для вирішення даного спору по суті розгляд справи відкладено до 01.12.2011 року.
01.12.2011 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 222 046,59 грн., з яких: 99 815,54 грн. - прострочена заборгованість по кредиту за період з 01.09.2005 року по 21.03.2011; 60 097,37 грн.- несплачені відсотки за період з 01.01.2008 року по 21.03.2011 року; 62 133,68 грн. - несплачена пеня за період з 10.05.2008 року по 21.03.2011 року.
Вказана заява прийнята до розгляду як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
17.01.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (Банк) та Закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою "Елекомс" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 06-01/1-Кл, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (кредит), на підставі шляхом її довготермінового кредитування на наступних умовах: сума кредиту - 620 000,00, валюта кредиту - гривня, дата видачі кредиту - 18.01.2005 року, дата погашення кредиту - 17.01.2008 року, ціль використання коштів кредиту - будівництво і ведення в експлуатацію нових АТС, плата за користуванням кредитом - 26 % річних.
Відповідно до п. 2.3 Договору повернення (погашення) кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок. Кредит повертається у тій валюті, в якій він був наданий.
Повернення кредиту здійснюється відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному у договорі або додатку до нього, або в окремому листі Позичальника, узгодженому з банком-кредитором. Такі додатки, листи без додаткового узгодження визнаються сторонами невід'ємною частиною договору.
У випадку відсутності графіку погашення кредиту або при визначенні строку погашення граничною датою, всі надходження на будь-які поточні рахунки Позичальника в останні 30 календарних днів терміну користування кредитом.
Згідно з п. 2.4 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця, по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця. При цьому сплата відсотків проводиться не пізніше 10-го числа наступного місяця за місяцем, в якому здійснено нарахування.
Відповідно до п. 4.1 Договору Позичальник зобов'язується повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а також сплата позичальником штрафних санкцій та витрат пов'язаних з можливим поверненням сум кредиту і відсотків, забезпечується договорами застави АТС №1 "Квант-Е, АТС"Квант - 1024", АТС "Квант - 1024".
Згідно п.5.2. Договору Позичальник зобов'язувався грошові кошти, які направлялися йому на виконання зобов'язань ,перераховувати в наступному порядку:
- в першу чергу - для оплати відсотків за кредит;
- в другу чергу - погашення основної суми кредиту;
- в третю чергу - оплата штрафних санкцій та пені.
Згідно з п. 8.1 Договору при порушенні строків сплати відсотків за кредит Позичальник сплачує Банку (кредитору) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день простроченого платежу.
Відповідно до п.8.2 при порушенні строків погашення кредиту позичальник додатково до встановленого розміру відсотків за користування кредитом сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день простроченого платежу.
25.06.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 Про внесення змін до кредитного договору з відкриттям кредитної лінії № 06-01/1-Кл від 17.01.2005 року згідно з якою встановлено новий графік погашення кредиту від липня 2005 року по 17.01.2008 року.
03.08.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 Про внесення змін до кредитного договору з відкриттям кредитної лінії № 06-01/1-Кл від 17.01.2005 року згідно з якою встановлено згідно п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (кредит), на підставі шляхом її довготермінового кредитування на наступних умовах: сума кредиту - 620 000,00, валюта кредиту - гривня, дата видачі кредиту - 18.01.2005року, дата погашення кредиту - 17.01.2008 року, ціль використання коштів кредиту - будівництво і ведення в експлуатацію нових АТС, плата за користуванням кредитом - 22 % річних.
31.08.2005 року між банком та позичальником було укладено було укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін до кредитного договору з відкриттям кредитної лінії № 06-01/1-Кл від 17.01.2005 року згідно з якою встановлено новий графік погашення кредиту від липня 2005 року по 17.01.2008 року.
27.08.2007 року рішенням загальних зборів учасників, ВАТ "Банк Універсальний" перейменовано в Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк".
На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 620 000,00 що підтверджується виписками з особового рахунку Позичальника (№ 20639003980001 ), що знаходяться в матеріалах справи.
За посиланням позивача, відповідачем з моменту укладення кредитного договору було погашено заборгованість частково в сумі 518 720,00 грн. по кредиту, 276881,15 грн. по відсоткам, що підтверджується виписками банківської установи по особовому рахунку позичальника, а також розрахунком заборгованості.
Непроведення відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 99 815 грн. 54 коп. основного боргу, 60 097 грн. 37 коп. заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд дійшов висновку про необхідність залишення останньої без розгляду виходячи з наступного.
Ухвалами суду від позивача вимагалось надати детальний обґрунтований розрахунок, в якому з посиланням на чинне законодавство та відповідні первинні бухгалтерські документи (із зазначенням дати) детально відобразити порядок обрахунку ціни позову станом на день розгляду даної справи в суді, однак всупереч вимогам ухвали позивачем такого розрахунку в частині пені не було надано.
Слід зауважити, що в судових засіданнях оголошувались перерви, але і по їх закінченні позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку пені.
Враховуючи те, що позивач не виконав вимогу ухвали суду щодо надання обґрунтованого розрахунку, що перешкоджає позовних вимог про стягнення пені по суті, суд вважає, що позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України виходячи з наступних міркувань.
У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.
У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.
Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав обґрунтованого розрахунку пені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
Слід зазначити, що позивач нараховував пеню на залишок заборгованості, яка виникала із минулих періодів, що позбавляє суд можливості об'єктивно встановити дотримання позивачем при проведенні розрахунку пені вимог встановлених ч.6 ст.232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) .
Заперечення відповідача які по суті зводяться до застосування позовної давності відхиляються судом, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу, а тому оцінюються судом як переривання строку позовної давності в розумінні приписів ст.264 ЦК України.
Вказаний висновок суду ґрунтується на листах відповідача від 05.12.2008 року № 225, від 30.03.2008 року № 079, від 30.03.2008 року № 078, (вх.№ 037/104 від 12.02.2009 року), від 25.05.2009 року № 100 та відповідних платіжних дорученнях якими частково відповідач погашав заборгованість по кредиту тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені з мотивів наведених вище.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
01.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з - Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", вул. К. Маркса, буд. 8, м. Вінниця, 21034 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 20110825) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 040014 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 21133352) - 99 815 грн. 54 коп. основного боргу, 60 097 грн. 37 коп. заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом, 1 599 грн. 13 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 169 грн. 96 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Позовні вимоги в частині стягнення 62 133 грн. 68 коп. пені залишити без розгляду.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 грудня 2011 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.