21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 грудня 2011 р. Справа 7/197-09
за позовом: Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", м. Київ
до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка Вінницької області
про стягнення 259484,68 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники
позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 13-11-17873 від 15.08.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 27.10.1998 року;
відповідача: не з'явився.
Надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 24138,11 Євро заборгованості за кредитним договором від 24.05.2004 року № 23/5/2004/978-К/126 з яких 17480,09 Євро заборгованості за кредитом, 700,66 Євро заборгованості з відсотків, 5902,66 Євро пені за несвоєчасно сплачений кредит, 54,72 Євро пені за несвоєчасно погашені відсотки, що в еквіваленті становить 259484,68 грн..
Ухвалою від 28.07.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/197-09 та призначено до розгляду на 24.09.2009 року.
Однак 18.09.2009 року надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 28.07.2009 року про порушення провадження у справі.
Беручи до уваги надходження апеляційної скарги провадження у справі було зупинено, а справу направлено до апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року ВАТ "Вінніфрут" відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції.
12.10.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.
Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою від 19.10.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 30.10.2009 року.
30.10.2009 року з огляду на неподання сторонами витребуваних доказів та неможливість вирішення спору за наявними доказами розгляд справи було відкладено до 08.12.2009 року.
27.11.2009 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/196-09 ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ КБ "Надра" про визнання недійсним кредитного договору № 23/5/2004/978-К/73 від 24.05.2004 року.
Ухвалою від 02.12.2009 року зустрічний позов ВАТ "Вінніфрут" повернуто без розгляду.
03.12.2009 року надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 02.12.2009 року про повернення без розгляду зустрічного позову.
Беручи до уваги викладене ухвалою від 07.12.2009 року провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області про повернення зустрічного позову від 02.12.2009 року а справу направлено до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року припинено провадження за апеляційною скаргою на ухвалу від 02.12.2010 року.
Крім того ВАТ "Вінніфрут" було подано апеляційну скаргу на ухвалу від 07.12.2009 року про зупинення провадження у справі яку ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 року повернуто без розгляду.
11.03.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.
Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі ухвалою від 16.03.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 31.03.2010 року.
Однак 23.03.2010 року надійшла касаційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 02.12.2009 року про повернення зустрічної позовної заяви у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України.
Вищим господарським судом касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут" повернуто скаржнику, а справу суду першої інстанції (ухвала від 29.04.2010 року).
20.05.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.
Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження ухвалою від 25.05.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 17.06.2010 року.
07.06.2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/196-09 ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ КБ "Надра" про розірвання та визнання недійсним кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 року.
Ухвалою від 11.06.2010 року вказану зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу з посиланням на п.п. 4, 6, 10 ч.1 ст. 63 ГПК України.
11.06.2010 року надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 11.06.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви у зв'язку з чим провадження у справі зупинено, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 31.08.2010 р. увалу господарського суду Вінницької області від 11.06.2010 року залишено без змін, а апеляційну ВАТ "Вінніфрут" залишено без задоволення .
20.09.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.
Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження у справі підлягає поновленню, а справа призначенню до розгляду на 13.10.2010 року.
13.10.2010 року представником ВАТ "Вінніфрут" через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 7/197-09 до закінчення провадження справи № 33/359 за позовом ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 року недійсним в касаційному порядку.
Ухвалою суду від 13.10.2010 року зупинено провадження у справі № 7/197-09 до вирішення справи № 33/359 в апеляційному та касаційному порядку за позовом ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ комерційний банк "Надра" про визнання кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 року. Одночасно даною ухвалою зобов'язано сторони повідомити суд про вирішення господарської справи № 33/359 за позовом ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ комерційний банк "Надра" про визнання недійсним кредитного договору № 23/5/2004/978-К/126 від 24.05.2004 року з наданням належним чином засвідчених копій процесуальних документів.
23.06.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга № б/н від 22.06.2011 року Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 13.10.2010 року у зв'язку з чим супровідним листом (№ 7/197-09/3181/2011 від 24.06.2011 року) дана справа з апеляційною скаргою була надіслана до Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" 05.09.2011 року відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.
07.09.2011 року справа № 7/197-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.
11.09.2011 року надійшла апеляційна скарга (№ 30 від 07.09.2011 року) ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 13.10.2010 року про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 12.09.2011 року зупинено провадження у справі № 7/197-09 до закінчення розгляду апеляційної скарги ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області про зупинення провадження у справі від 13.10.2010 року у справі № 7/197-09.
12.09.2011 року супровідним листом (№ 7/197-09/3773/2011) справа надіслана до апеляційної інстанції.
Ухвалою від 28.09.2011 року Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Вінніфрут" повернуто заявнику.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2011 року касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року у справі № 7/197-09 повернуто скаржнику.
16.11.2011 року справа № 7/197-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 18.11.2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.12.2011 року.
Відповідач в судове засідання 01.12.2011 року не з'явились та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою суду, яка надсилались рекомендованою кореспонденцією.
Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Фрунзе, буд.45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.
В той же час із матеріалів справи слідує (кредитний договір), що адресою ВАТ "Вінніфрут" значиться вул. Фрунзе, буд. 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21-10/7849 станом на 05.11.2009 року місцезнаходженням ВАТ "Вінніфрут" значиться: вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (а.с.106, т.1).
Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 року № 1149 свідчить про їх отримання відповідачем.
За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Як встановлено судом 08.12.2009 року до суду надійшла письмова заява позивача про уточнення позовних вимог в якій останній просив стягнути заборгованість з відповідача, яка станом на 27.11.2009 року становила загалом 19205,51 Євро, з яких 17 480,09 Євро заборгованості за кредитом, 1 595,72 Євро заборгованості за відсотками, 129,70 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 231 003, 87 грн..
Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України і з огляду на її зміст у порівнянні із позовними вимогами викладеними у позовній заяві розцінена судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення пені та заява про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення відсотків.
За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
24.05.2004 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого являється ПАТ "КБ "Надра") (Кредитор) і Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитну угоду № 23/5/2004/978-К/126 (а.с.8-23, т.1).
Відповідно п.5.1.1 Угоди Кредитор надає Позичальнику кредит у розмірі 242 760,00 (двісті сорок дві тисячі сімсот шістдесят) євро, для фінансування 85% вартості контракту, терміном на 60 (шістдесят) місяців за рахунок коштів, які виділяє Banka Nazionale Del Lavoro.
Кредит використовується для фінансування придбання Позичальником товару в розмірі 85 % їх вартості по Контракту (п.5.2 Угоди).
Згідно п.5.3.1 Угоди кредит надається шляхом виплати банком Banka Nazionale Del Lavoro по Акредитиву коштів в валюті кредиту безпосередньо Італійському експортеру після пред'явлення до Banka Nazionale Del Lavoro, документів про відвантаження, згідно Контракту.
Надання кредиту відбувається після укладення Кредитної угоди, при наявності гарантійних документів та після виконання наступних основних умов, а саме:
- одержання Кредитором від банку Banka Nazionale Del Lavoro підтвердження про надання страхового покриття "SACE" по Угоді для фінансування 85% вартості контракту;
- погодження умов фінансування контракту між Banka Nazionale Del Lavoro та Кредитором з укладенням Угоди;
- оплати Позичальником авансового платежу по контракту на користь Італійського експорту експортера;
- надання Італійським експортером до банку Banka Nazionale Del Lavoro підтверджень про те, що контракт набув чинності, про конкретні дати і обсяги поставок по контракту та про початок відліку;
- відкриття Кредитором акредитиву за заявою Позичальника (п. 5.3.2 Угоди).
Відповідно п.5.4.1 Угоди Позичальник повертає кредит, сплачує відсотки згідно з Графіком, який є невід'ємною частиною кредитної угоди, а також сплачує комісії, відшкодовує інші витрати та збитки Кредитора на умовах, викладених в Кредитній угоді. Фактична оплата коштів по акредитиву Італійському експортеру відповідає фактично здійсненій поставці по контракту, яка погоджена або замовлена Позичальником як імпортером по контракту.
Згідно з угодою перша дата погашення основного боргу по кредиту встановлюється з місяця, в якому встановлено початок відліку. Подальші платежі по погашенню основного боргу по кредиту здійснюються 48 рівними послідовними щомісячними платежами з першої дати погашення основного боргу (п.п.5.5.1, 5.5.2 Угоди).
До дати надання кредиту Позичальник зобов'язаний здійснити такі обов'язкові першочергові платежі: авансовий платіж, комісію за управління на користь Банка в розмірі 2 500,00 Євро, комісію за відкриття кредиту - на користь Банка в розмірі 1 % від загальної суми кредиту шляхом здійснення одноразового платежу на підставі виставленого Банком рахунку-фактури (п.6.1.1 Угоди).
Відповідно п.6.1.3 Угоди Позичальник сплачуватиме Кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі EURIBOR+7,25% (EURIBOR плюс сім цілих двадцять п'ять сотих відсотки) річних/або альтернативної ставки на кожну дату сплати відсотків, які нараховуються на основі банківського року на неповернену частину кредиту за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, починаючи з дати надання кредиту. Відсотки сплачуються Позичальником по Кредитній угоді відповідно до графіку.
Згідно п.9.2.2 Угоди Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору повну суму заборгованості за Кредитом, нараховані відсотки, комісії, компенсації витрат та збитків, а також інші належні суми, нараховані згідно з Кредитною угодою. У випадку порушення Позичальником зазначеного строку сплати, Кредитор набуває право звернути стягнення на предмет забезпечення зобов'язань (застави) Позичальника або примусово стягнути заборгованість. Це право встановлюється і регулюється на підставі гарантійних документів.
До вказаної кредитної угоди сторонами було підписано додаток А "Графік повернення Кредиту та сплати відсотків" згідно якого останньою датою погашення платежу за кредитною угодою сторони визначили 31.08.2008 року (а.с.24, т.1).
В подальшому сторонами підписувались додаткові угоди № № 1-4 до кредитної угоди від 24.05.2004 року якими, з поміж іншого, коригувався графік сплати платежів за кредитним договором стосовно розміру щомісячних платежів за кредитною угодою (а.с.26-33, т.1).
Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе за кредитним договором зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі - відповідачу надано кредитні кошти на суму 242 760,00 Євро, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунках, меморіальними ордерами тощо (а.с.34-45, т.1).
Також із матеріалів справи слідує, що протягом дії кредитної угоди відповідачем погашена основна сума боргу на загальну суму 225 279,91 Євро та відсотки на загальну суму 67 309,92 Євро, а погашення пені відповідачем не проводилось.
В підтвердження існування суми боргу в заявленому розмірі позивачем надано суду довідку щодо руху коштів від 01.12.2011 року № 26-4-24465 тощо.
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору, змісту Договору вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п.6.2.1 кредитної угоди сторони встановили, що у разі порушення Позичальником строків повернення кредиту, сплат комісій, інших платежів на умовах Кредитної угоди Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на термін прострочення за кожен день прострочення за період, протягом якого нараховується пеня. Понад це, Позичальник також відшкодовує Кредитору всі пов'язані з таким порушенням збитки та витрати протягом 10 банківських днів з дати одержання письмового повідомлення від Кредитора (п.6.2.1 Угоди).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства позовні вимоги про стягнення з Позичальника 17 480,09 Євро заборгованості за кредитом, 1 595,72 Євро заборгованості за відсотками, 129,70 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків (разом 19 205,51 Євро, що становить за офіційним курсом НБУ станом на день прийняття судового рішення 205 894,19 грн.-10,720579 грн. за 1 Євро) підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вимоги позивач підлягають задоволенню в заявлених ним розмірах.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Виходячи з викладеного, беручи до уваги доведеність факту порушення взятих на себе зобов'язань за Кредитною угодою суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і як наслідок повністю задовольняє позов.
Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Також судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" змінило найменування на ПАТ ""Комерційний банк "Надра", що вбачається із наявних у справі копій статуту та свідоцтва про державну реєстрацію позивача.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.
Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2009 року № 01-08/620 "Про деякі питання порядку сплати державного мита з позовів підприємств-резидентів про стягнення з їх контрагентів-резидентів заборгованості в іноземній валюті" також наголошується на можливості сплати державного мита в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.
01.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807701) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, 04053 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20025456) - 17 480,09 Євро заборгованості за кредитом, 1 595,72 Євро заборгованості за відсотками, 129,70 Євро заборгованості по сплаті пені за прострочення сплати відсотків.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807701) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, 04053 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20025456) - 2 058 грн. 94 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 315 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 грудня 2011 р.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область.