21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
30 листопада 2011 р. Справа № 12/99-09
за позовом: Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004 м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідент. код 14359319), що представлено відділенням "Київська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (01033 м.Київ, вул.Жилянська, 35, ідент. код 14359319)
до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400 Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, ідент. код 30807701)
про стягнення 62281002,59 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : ОСОБА_1. - за довіреністю;
відповідача : не з''явився.
Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 62 281 002, 59 грн., в тому рахунку: 36 132 404,19 грн. поточної заборгованості з погашення кредиту, 19 841 212,27 грн. простроченої заборгованості з погашення кредиту, 286 203,57 грн. поточної заборгованості за нарахованими процентами, 4 125 734,93 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 361 441,16 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 198 956,73 грн пені за прострочення сплати процентів, 195 049,74 грн. - 3% річних та 140 000 грн. штрафу за прострочення сплати процентів.
Ухвалою суду від 18.06.2009 р. порушено провадження у справі № 12/99-09 (суддя Кожухар М.С.) з призначенням судового засідання на 07.07.2009р.
Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області Колбасова Ф.Ф. від 08.12.10 р., справа № 12/99-09 передана на розгляд судді Мельнику П.А.
Вказана справа тривалий час не розглядалась, в зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням винесених процесуальних документів.
Ухвалою суду від 08.11.11 р. справу № 12/99-09 прийнято до свого провадження та призначено засідання на 30.11.11 р.
30.11.2011 р. представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 98 280 143,26 грн. заборгованості за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 р., з яких простроченої заборгованості по кредиту - 58 493 265,31 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 988 097,08 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4 545 647,88 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн. та 540 000,00 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору.
В судовому засіданні 30.11.11 р. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд задовільнити їх з урахуванням поданої до суду заяви про збільшення позовних вимог.
Поряд з цим, позивачем було додано Статут Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", з якого вбачається, що позивачем було змінено тип та організаційно- правову форму Товариства, - правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"
Відповідно до ст. 25 ГПК України - в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
З наданого позивачем статуту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів та погодженого з НБУ 22.07.10 р. в новій редакції протокол № 54 від 16.07.10 р. вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк".
За таких обставин позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" слід замінити його правонаступником Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на підставі ст. 25 ГПК України.
Відповідач вимог суду стосовно подачі витребуваних доказів не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, явку свого представника не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після чергового призначення справи до судового розгляду відповідач постійно подавав скарги на винесені судами процесуальні документи, тим самим порушуючи норми ч. 2 ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин, враховуючи тривалий розгляд даного спору, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
31.05.2006 року між ЗАТ "Внешторгбанк (Україна)" та ВАТ "Вінніфрут" було укладено Договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205 к.
Між сторонами додатково було укладено Договір № 1 від 04.07.2006 року про внесення змін до Кредитного договору, Договір № 2 від 19.05.2008 року про внесення змін до Кредитного договору, Договір №3 від 23.06.2008 року про внесення змін до Кредитного договору, Договір № 4 від 25.06.2008 року, Договір № 5 від 27.06.2008 року про внесення змін до Кредитного договору, Договір № 6 від 07.10.2008 року про внесення змін до Кредитного договору, а також Договір № 7 від 30.10.2008 року про внесення змін до Договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к, якими сторонами змінювався розмір ліміту кредитування, розмір відсотків за користування кредитними коштами та графік сплати відсотків.
Останнім договором було також викладено в новій редакції назву Кредитного договору, а саме: "Договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 року".
Відповідно до п.1.1 предметом Кредитного договору є надання Позивачем Відповідачеві грошових коштів (кредиту) у тимчасове користування.
Надання кредиту було здійснено в межах максимального ліміту заборгованості 6 747 170,90 доларів США 90 центів та 132 688,05 євро 05 євроцентів, окремими частинами- траншами, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості, згідно з графіком, передбаченим п.1.1.1. Кредитного договору, та кінцевим терміном повернення заборгованості - до 28.05.2010 року.
За користування кредитом Відповідач зобов''язаний сплачувати Позивачеві проценти в розмірі 14 процентів річних та в Євро 14,8 процентів річних в доларах США.
В забезпечення виконання зобов''язань ВАТ "Вінніфрут" за Кредитним договором було укладено іпотечний договір б/н від 31.05.2006 року; договір застави майнових прав № 10-0604/206з від 31.05.2006 року; договір застави майнових прав № 10-0604/207з від 31.05.2006 року.
Як вбачається з п.п.3.3.5., п.п.3.3.6, п.п.3.3.7. Кредитного договору Відповідач прийняв зобов'язання повернути Позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку встановленими кредитним договором.
Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем у валюті Траншів в наступному порядку:
- щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно- проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця;
- в день повернення заборгованості за Кредитом.
Позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та в строк, що передбачені Договором, що підтверджується меморіальними валютними ордерами та виписками щодо руху коштів по рахунках відповідача.
Відповідач, користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за Кредитним договором виконує не належним чином, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 58 493 265,31 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає кредитні кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн. (еквівалент 3 198 665,45 доларам США + 198 249,46 Євро), пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 988 097,08 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4 545 647,88 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн. та 540 000,00 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору.
Поряд з цим, судом встановлено, що в провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 10/44/2011/5003 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про визнання банкрутом.
Ухвалою суду від 31.10.2011 року порушено провадження по вказаній справі та призначено до розгляду в засіданні на 24.11.2011 року. Ухвалою суду від 24.11.11 р. провадження у справі 10/44/2011/5003 зупинено до вирішення справи № 39/5005/15743/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" трєтя особа на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Фірма Леда" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15.08.11р.
Аналізуючи матеріали справи про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" судом враховано наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами , які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов"язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника , а також документи , що їх підтверджують.
Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.
Аналогічної позиції дотримується і пленум Верховного суду України в своїй постанові № 15 від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство".
Судом також враховано рекомендації президії Вищого господарського суду від 04.06.2004 за № 04-5/1193.
Враховуючи, що оголошення про порушення провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" в офіційному друкованому органі не публікувалось, відтак, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд даної справи по суті.
Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення чи збільшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем та зміну предмету позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 7 про внесення змін до Договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 10/0604/205к, яким викладено умови Кредитного договору в новій редакції, змінено розмір ліміту кредитування, розмір відсотків за користування кредитними коштами та графік сплати відсотків. Так, предметом договору кредиту є надання банком позичальнику кредиту в межах максимального ліміту заборгованості, згідно з визначеним у Договорі графіком, кінцевим терміном повернення 28.05.2010 р., сплатою 14% річних за користування кредитними коштами в Євро та 14,8 % річних за користування кредитними коштами в доларах США.
Судом встановлено, що станом на дату підписання Договору №7 від 30.10.2008 р. до Кредитного договору розмір заборгованості становив 475 990,42 Євро, з яких: сума у розмірі 343 302,37 Євро знаходилась на рахунку прострочення (що підтверджується випискою з особового рахунку простроченої заборгованості за кредитом № 20673013000281 та про що відповідача було повідомлено листом позивача № 2812/100-08-2 від 01.10.2008) та поточна заборгованість за кредитом в сумі 132 688,05 Євро.
Згідно п.п.1.1.1. Договору № 7 на поточну заборгованість за кредитом у розмірі 132 688,05 Євро було встановлено новий графік погашення.
Сума, що знаходилася на рахунку прострочення у розмірі 343 302,37 Євро була погашена відповідачем лише частково, а саме у розмірі 46 000,00 Євро трьома платежами 31.10.2008 р, 03.11.2008 р. та 05.11.2008 р. Згідно нового графіку позичальнику було надано період з 25.09.2008 р. по 31.12.2008 р. для погашення вищезазначеної суми заборгованості.
Таким чином, залишилася прострочена заборгованість у розмірі 297 302,37 Євро.
Відповідно до пункту 3.3.6. Договору відповідач повинен повернути виданий кредит в повному обсязі.
Оскільки зобов''язання відповідача з погашення простроченої суми у розмірі 297 302,37 Євро не було виконано, вказана сума рахується на рахунку прострочення. Враховуючи непогашену заборгованість відповідача у розмірі 297 302,37 грн. та виниклу поточну заборгованість, що зафіксована Договором № 7 до Кредитного договору у розмірі 132 688,05 Євро, загальна сума заборгованості відповідача по кредиту (в Євро) становить 429 990,42 Євро.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 98 280 143,26 грн.
З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 10-0604/205к від 31 травня 2006 р. є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіальних валютних ордерів та виписок по позичковому рахунку відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв"язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі простроченої заборгованості по кредиту - 58 493 265,31 грн. та простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 988 097,08 грн. за період з 01.05.11 р. по 30.10.11 р. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 229 794,68 доларів США + 14 266,52 Євро), пені за несвоєчсну сплату кредиту в розмірі 4 545 647,88 грн. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 524 338,36 доларів США + 33 415,56 Євро) та 540 000,00 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору.
Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п.4.2 Договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно слаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов''язань за цим Договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено із Договору про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/205к від 31.05.2006 р. кінцева дата повернення кредиту- 28 травня 2010 року. Отже право на нарахування пені за прострочення повернення кредиту виникло у позивача 29.05.2010 р. і припинилось 29.05.2011 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Оскільки позов пред'явлений позивачем 16.06.2009 р. (згідно відмітки канцелярії суду), позов в частині стягнення пені на кредит та відсотки підлягає частковому задоволенню з урахуванням вимог ст. 256, 257 Цивільного кодексу України за період з 01.05.2011 р. по 29.05.2011 р.
З огляду на вказане, приймаючи до уваги те, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце, суд вважає необхідним здійснити перерахунок пені у відповідності до норм законодавства.
Здійснивши перерахунок пені в базі даних "Законодавство" за період з 01.05.2011 р. по 29.05.2011 р. включно судом отримано : пені за несвоєчасну сплату відсотків - 329 008,18 грн. (303 678,06 грн. + 25 330,12 грн.) та пені за несвоєчасну сплату кредиту - 695 508,97 грн. (640 569,57 грн. + 54 939,40 грн.), що і підлягає задоволенню.
Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн. за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 138 645,23 доларів США + 8 760,80 Євро) та 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн. (що за офіційним курсом гривні до долара США та Євро становить 431 939,75 доларів США + 36 584,10 Євро).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом отримано:
- 3 % річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р. (заборгованість по відсоткам складає 3 198 665,45 доларів США, що еквівалетно 25 539 744,29 грн.) - 2 166 330,10 грн. та за період з 01.01.2009 р. по 30.10.2011 р. (заборгованість по відсоткам складає 198 249,46 Євро, що еквівалетно 2 130 297,50 грн.) - 180 695,92 грн.;
- 3 % річних за весь час прострочення сплати кредиту за період з 01.10.2008 р. по 30.10.2011 р. (заборгованість по кредиту складає 6 747 170,90 доларів США, що еквівалетно 53 872 786,05 грн.) - 4 975 858,93 грн. та за період з 01.10.2008 р. по 30.10.2011 р. (заборгованість по кредиту складає 429 990,42 Євро, що еквівалетно 4 620 479,26 грн.) - 426 761,91 грн.
Оскільки за межі позовних вимог суд вийти не може, підлягають до стягнення суми, які заявлені позивачем.
Крім того, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 540 000,00 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору в результаті чого дійшов наступних висновків.
Пунктом 4.3. Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.2. - 3.3.9., 3.3.16., 3.3.17. Договору, Позичальник зобов''язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 0,05 % від суми кредиту, визначеної п.1.1. Договору за кожний випадок.
У разі ж порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.10. - 3.3.15, 3.3.18., 3.3.19. укладеного Договору сторони обумовили, що відповідач зобов''язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок. (ч.2 п.4.3. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявленого до стягнення штрафу, зокрема не вказано періоду за який здійснено нарахування, не надано доказів, які б підтверджували загальну кількість порушень відповідача, не обгрунтовано та недоведено, що відповідачем не надавалась фінасова звітність за 2,3,4 квартали 2009 року, за 1,2,3,4 квартали 2010 року та 1,2,3 квартали 2011 року. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення штрафу, відтак в позові в частині стягнення штрафу у розмірі 540 000,00 грн. слід відмовити.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів)на заявлену до стягнення суму боргу.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В решті задоволення позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 25, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Замінити позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".
2. Позов задовільнити частково.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код 30807701) на користь Публічного акціонерного товариства "ВАТ ВТБ Банк" (Бульвар Тараса Шевченка/Вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319) простроченої заборгованості по кредиту - 58 493 265,31 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 27 670 041,79 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів - 329 008,18 грн. грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 695 508,97 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів - 1 201 152,37 грн., три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту в сумі 3 841 938,84 грн., 23 930,46 грн. державного мита та 293,27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення направити сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду
оформлено і підписано 05 грудня 2011 р.
надрук.прим.
1 - до справи;
2,3 - позивачу (за адресами: 01004 м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 та 01033 м.Київ, вул.Жилянська, 35);
4 - відповідачу (22400 Вінницька обл., м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45)