Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"17" жовтня 2006 р. Справа № 3/266а
« 17 » жовтня 2006 року справа № 3/266а
09 год. 40 хв.
За позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» м.Чернігів, вул.Горького, 40
до Державної податкової інспекції у м.Чернігові м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 28
про скасування податкового повідомлення-рішення
Суддя В. М. Репех
За участю секретаря судового засідання Рубан Н. О.
Представники сторін :
від позивача: Левицька Л. Л. -начальник юридичного управління ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», довіреність № 17/6233 від 30.12.2005р.
Куценко В. В. -головний бухгалтер ВАТ ЕК «Чернігівобленерго», довіреність № 17/4738 від 26.09.2006р.
від відповідача: Дзюба Л. М. -старший держподатінспектор юридичного відділу ДПІ у м.Чернігові, довіреність № 30674/10/10-010 від 30.12.2005р.
Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявив позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 15.08.2006р. № 0002852320/2/8874, яким Відкритому акціонерному товариству енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46370,00 грн. в т.ч. ( 36200,00 грн. - основний платіж, 10170,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).
ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства, а саме тим, що відповідачем безпідставно донараховано податок на прибуток в сумі 36200,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10170,00 грн.
При цьому, позивач посилається на те, що в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР позика, отримана згідно договору позики № 17 від 27.04.2004р., визначається як кредит, а саме, як фінансовий кредит.
Крім того, позивач зазначає, що посилання інспекції на те, що пункт 5.5.2 Закону N 283/97-ВР дозволяє платнику податків до складу валових витрат відносити витрати на виплату або нарахування процентів лише тим нерезидентам, які володіють 50 та більше відсотків статутного фонду та які надають позику є помилковими. Таких обмежень п.5.5.2 не містить.
Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на обґрунтованість прийнятого рішення і відповідність його чинному законодавству. Податковий орган вважає, що ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» за період 01.04.2005р. по 31.12.2005р. безпідставно завищено суму валових витрат на 145026,32 грн. На думку податкового органу, отримання позики згідно договору № 17 від 27.04.2004р. від нерезидента є операцією з отримання послуги, а сума нарахованих відсотків -це вартість отриманих послуг. Плата за користування позикою, встановлена у відсотках до суми договору позики, не є процентами у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:
На підставі направлень Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 206 від 06 лютого 2006 року та № 333 від 03 березня 2006 року, а також вимог п.1, п.2 ст.11, ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, працівниками ДПІ у м.Чернігові та ДПА в Чернігівській області проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго» ( код за ЄДРПОУ 22815333 ) з податку на прибуток за період з 01.04.2005р. по 31.12.2005р., з податку на додану вартість за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р., з інших податків і зборів ( обов»язкових платежів ) за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., дотримання порядку ведення операцій з готівкою з 01.04.2004р. по 31.12.2005р., дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р.
В результаті проведеної перевірки були виявлені порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, п.3.1 ст.3, п.п.5.5.2 п.5.5 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, підприємством за період 01.04.2005р. по 31.12.2005р. завищено суму валових витрат на 145026,32 грн., про що було складено акт перевірки № 106/23/22815333 від 30.03.2006р.
За наслідками розгляду матеріалів перевірки керівник органу державної податкової служби або його заступник приймає податкове повідомлення-рішення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253.
На підставі акту перевірки від 30.03.2006р. № 106/23/22815333 відповідачем, Державною податковою інспекцією у місті Чернігові, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292320/0 від 06.04.2006р., яким Відкритому акціонерному товариству енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 48230,00 грн. в т.ч. ( 37600,00 грн. - основний платіж, 10630,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції )
За результатами адміністративного оскарження на підставі акту перевірки від 30.03.2006р. № 106/23/22815333, акту додаткової перевірки від 27.07.2006р. № 553/23/22815333, рішення ДПА в Чернігівській області № 1235/10/25-020 від 02.08.2006р. про результати розгляду скарги податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2006р. № 0002852320/2/8874, яким Відкритому акціонерному товариству енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 46370,00 грн. в т.ч. ( 36200,00 грн. - основний платіж, 10170,00 грн. - штрафні ( фінансові ) санкції ).
Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач, звернувшись з позовною заявою, просить його скасувати.
Так, перевіркою правильності визначення валових витрат згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, за період 1 квітня 2005 року по 31 грудня 2005 року встановлено завищення скоригованих валових витрат на 145026,32 грн.
В ході перевірки було встановлено, що ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» уклало договір позики № 17 від 27.04.2004р. з компанією «KITLEX COMMERCIAL LTD» ( Республіка Кіпр ). Згідно даного договору компанія «KITLEX COMMERCIAL LTD» надає позику ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» в розмірі 201 330 000,00 рублів Російської Федерації строком на 3 роки, плата за користування позикою встановлена в розмірі 18 % річних ( згідно п.3.5 даного договору ).
На виконання умов договору, Товариством відповідно до п.п.5.5.2 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, ( так як 65,1171 % статутного фонду компанії знаходиться у власності нерезидентів ) у перевіряємому періоді були нараховані відсотки за користування позикою всього в сумі 2 370 228,63 грн. ( в тому числі: за 2 квартал 2005 року -857 997,80 грн., за 3 квартал 2005 року -780 900,52 грн., за 4 квартал 2005 року -731 330,31 грн. ). До складу валових витрат були віднесені нараховані суми відсотків в розмірі 2 288 420,32 грн., а саме: за 2 квартал 2005 року -857 997,80 грн., за 3 квартал 2005 року -780 900,52 грн., за 4 квартал 2005 року - 649 522,00 грн.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 77-р від 24 лютого 2003 року «Про перелік офшорних зон» ( із змінами та доповненнями ) з 1 квітня 2005 року Кіпр є офшорною зоною. Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що відповідно даних системи реєстру акціонерів компанія «KITLEX COMMERCIAL LTD» у реєстрі акціонерів ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» відсутня.
У зв»язку з вищевикладеним, посилаючись на пункти 1.10, 1.11 та 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, на статті 179, 827, 192, 316 Цивільного кодексу України в акті перевірки зроблений висновок, що отримання позики від нерезидента є операцією з отримання послуги, при цьому сума нарахованих відсотків - це вартість отриманих послуг, і, у зв»язку з цим, до складу валових витрат згідно з п.18.3 ст.18 Закону N 283/97-ВР відносяться витрати в розмірі, що становить 85 % від вартості цих послуг.
Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону N 283/97-ВР проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До
процентів включаються:
платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
платіж за використання коштів, залучених у депозит;
платіж за придбання товарів у розстрочку.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи
виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.
Згідно статтей 1046, 1047 та 1048 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтями 1054 та 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.
Відповідно до п.п.3, 4, 5 п.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно статті 4 Закону N 2664-III фінансовими вважаються, зокрема, послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Підпунктами 5.5.1 та 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Разом з тим, відповідно до п.18.3 ст.18 Закону N 283/97-ВР у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 77-р від 24 лютого 2003 року «Про перелік офшорних зон» ( із змінами та доповненнями ) з 1 квітня 2005 року Кіпр є офшорною зоною.
Отже, у разі виплати нерезидентам, що розташовані в офшорних зонах, процентів за вкладами та кредитами, тобто за отримані фінансові послуги, склад валових витрат платника податку визначається відповідно до п.5.5 ст.5 Закону з нарахуванням обмежень, встановлених положеннями п.18.3 ст.18 Закону.
Таким чином, доводи позивача є неправомірними.
Виходячи з вищезазначеного, податковим органом правомірно донараховано податок на прибуток в сумі 37600,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 10630,00 грн.
При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В позові відмовити.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя В. М. Репех
Повний текст постанови підписаний