05.10.2006 Справа № 4/188
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Ткаченко А.О.
за участю представників:
від позивача: Долинчук Л.П., довіреність №459-1/01 від 25.05.06, представник;
представник відповідача у судове засідання не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства “Кіровоградводоканал» (належний позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “Водне господарство»), місто Кіровоград;
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21 липня 2006 року;
у справі №4/188;
за позовом Комунального підприємства “Кіровоградводоканал» (належний позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “Водне господарство»), місто Кіровоград;
до Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (КРЕП) №2 , місто Кіровоград;
про стягнення 22927,72 гривень.
Позивач, Комунальне підприємство “Кіровоградводоканал», звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить просить стягнути 22927,72 гривень завдану шкоду та судові витрати з Відповідача Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (КРЕП) №2 , місто Кіровоград.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до статті 1166 ЦК України підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є (наявність матеріальної шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина).
Наявність шкоди, що була завдана Позивачу, наявність якої вбачається з актів обстеження водорозбірної арматури в жилих будинках, якими були зафіксовані витоки води.
Рішенням господарського суду у справі №4/188 від 21 липня 2006 року (суддя Хилька Ю.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення Позивач, а не Відповідач знаходиться в договірних відносинах з власниками квартир, яким відкриті особисті рахунки та видані розрахункові книжки.
Відповідно до пункту 2 статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини.
Відповідно до пункту 22.1 “Правил користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» від 22 липня 1994 року внутрішні водопровідні та каналізаційні мережі перебувають на балансі абонентів і ними експлуатуються (обслуговуються і ремонтуються ).
Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що воно винесено з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на наступне:
Відповідно до п. 12.15 “Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року за №65, де вказано: Працівник Водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень.
У разі виявлених представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюється термін їх усунення.
Позивачем складались Акти обстеження водорозбірної арматури в жилих будинках, які перебувають на балансі у Відповідача, перед початком проведення обстежень позивач повідомляв відповідача телефонограмами про свої наміри щодо проведення обстежень, про що свідчить журнал реєстрації телефонограм (копії в матеріалах справи), однак відповідач, намагаючись уникнути відповідальності, ігнорував повідомлення.
Після складання актів Відповідачу рекомендованим листом кожного місяця направлялись приписи з актами, про що свідчать повідомлення (копії в матеріалах справи), в актах та приписах зазначалось про встановлення факту витоків та проведення останнім ремонтів/усунень виявлених недоліків.
Тому Позивач вважає, що акти обстеження водорозбірної арматури в жилих будинках, які перебувають на балансі у відповідача, складені у відповідності з діючим законодавством, і тому є підставою для нарахування відповідачу плати за витоки.
Відповідно до пункту 9.7 правил користування Житлово-експлуатаційні організації не мають право відносити на рахунок мешканців будинків вартість нераціонального використання витрат питної води або витоків, що мали місце з провини житлово-експлуатаційних організацій, навіть якщо вони не фіксуються водолічильником, а також повну вартість води, кількість якої визначено п. 9.6 цих правил.
Вартість витраченої води відноситься на рахунок житлово-експлуатаційної організації.
Виходячи із актів обстеження, Відповідач у встановлені терміни не ліквідував несправності водорозбірної арматури в квартирах будинків, що знаходяться у нього на балансі. Таким чином плата за витоки покладається на відповідача.
На апеляційну скаргу Відповідач відзив не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що із складених представниками Позивача актів обстеження вбачається, що витоки води були виявлені лише в квартирах абонентів, випадків витоку води в підвальних приміщеннях, з водорозбірної арматури на стояках до вводів в квартири, виявлено не було, а тому суд вважає, що вину Відповідача в допущені витоку води та спричиненні Позивачу шкоди Позивачем не доведено.
У підтвердження правомірності своїх висновків господарський суд послався на розрахункові книжки абонента на надання послуг з водозабезпечення та водовідведення де є напис, про те що книжка є договором і в ній вказана відповідальність абонента а саме:
1). Абонент приймає на себе повну відповідальність за утримання всього водопровідного обладнання та оплату всієї витрати води.
13). Водопровідні вводи житлових будинків громадян, а також прилади та обладнання в них в тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники тощо належать абоненту та ним експлуатуються.
14). Абонент зобов'язаний слідкувати за справним станом водопровідних мереж ( від місця врізки) та сантехприладів в квартирах не допускати витоків води, своєчасно їх ліквідувати.
Крім того, із змісту актів не вбачається, яким чином і яким вимірювальним засобом користувався представник Позивача при виявленні однакових у всіх випадках витоків води.
Акти були складені без участі повноважних представників Відповідача, за підприємство підписувались завідуючі будинками, які не мали належних повноважень.
Представник Позивача обстежував водопровідні мережі квартир абонентів Відповідача, по результатам обстежень складали акт про обстеження водорозбірної арматури будинку в цілому.
Акти про наявність витоків води господарським судом складені не уповноваженими особами, фактично без участі представників Відповідача тому і не можуть слугувати підставою для нарахування розміру шкоди.
Відповідно до інструкції по визначенню розміру витрат води в житлових будинках та стимулюванню по їх усуненню, затвердженою Міністерством житлово-комунального господарства
УССР від 4 грудня 1984 року, розділом другим передбачено, що для визначення витоків питної води міськвиконкомами створюються комісія до складу яких повинні входити:
представники житлового-комунального господарства,
представники абонентного відділу Водоканалу,
майстри технічних участків (ЖЄКів та КРЕПів),
Вказані комісії повинні проводити обстеження витоків питної води не менше одного разу на два роки, про що складається та затверджується конкретний план таких обстежень.
Господарським судом встановлено, що на час складання вище вказаних актів, такої комісії взагалі не існувало.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що саме на Позивача покладено обов'язок по роботі з абонентами ( громадянами) з якими знаходиться в договірних відносинах, і позивач повинен проводити роботу по стимулюванню, профілактиці та ліквідації витоків у громадян.
А обов'язок по укладенню договорів з власниками квартир покладається на комунальні ремонтно- експлуатаційні підприємства;
типовим договором передбачено, що склад робіт по обслуговуванню житлових будинків визначається законодавчими та нормативними актами;
власники житлових квартир оплачують вказані роботи шляхом сплати комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємствам квартирної плати.
Відповідач надав суду докази того, що він дійсно виконував належним чином, у відповідності з вимогами законодавчих і нормативних актів роботи по технічному обслуговуванню, ремонту, контролю стану внутрішньо будинкових (квартирних) систем водопостачання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не подано суду доказів, які б безспірно засвідчували про наявність вини відповідача в спричиненні матеріальної шкоди позивачу в результаті витоків води через несправності водорозбірних мереж, які перебували на балансі та обов'язок щодо обслуговування яких покладено на відповідача.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що наданими Позивачем доказами не доведено сам факт наявності витоків води та їх розмір.
У зв'язку з чим проведені розрахунки спричинених збитків не є об'єктивними. Господарський суд не вважає за можливим покласти в основу рішення в якості доказів складені працівниками Позивача в одностороньому порядку акти обстеження водорозбірної арматури в житлових будинках, оскільки вони були складені без залучення працівників відповідача, а присутність завідувачів будинками які представляли права мешканців на громадських засадах не може бути визнаною як виконання вимог щодо комісійного проведення обстежень.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін .
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Кіровоградводоканал» (належний позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “Водне господарство»), місто Кіровоград, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21 липня 2006 року у справі №4/188, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар