17.10.2006 Справа № 14/135
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
відповідач: Баранов А.М., довіреність №1943 від 01.06.06, старший державний податковий інспектор;
представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засдіання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції, селище міського типу Добровеличківка, Кіровоградської області;
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 26 червня 2006 року;
у справі №14/135;
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства імені Димитрова, село Добре Вільшанського району, Кіровоградської області;
до Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції, селище міського типу Добровеличківка, Кіровоградської області;
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Позивач, приватне сільськогосподарське підприємство імені Димитрова, село Добре Вільшанського району, Кіровоградської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень до позовної заяви визнати нечинними податкові повідомлення-рішен-ня:
№0000232310/0 від 17 серпня 2005 року;
№0000232310/1 від 9 вересня 2005 року;
№0000232310/2 від 14 листопада 2005 року;
№0000232310/3 від 30 січня 2006 року про донарахування податку на прибуток на загальну суму 21890 гривень, з яких основний платіж у сумі 19900 гривень та штрафних санкцій у сумі 1990 гривень, прийнятих Відповідачем Добровеличківською міжрайонною державною податковою інспекцією, селище міського типу Добровеличківка, Кіровоградської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв'язку з тим що підприємство Позивача є платником фіксованого сількогосподарського податку.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» платник податку звільняється від податків визначених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств» окрім деяких норм визначених пунктом 7.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Постановою господарського суду у справі №14/135 від 26 червня 2006 року (суддя Колобій С.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що відсотки за розміщення депозитного вкладу не повинні бути об'єктом оподаткування по податку на прибуток сільськогосподарського підприємства, яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
У розділі І Закону України №974-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» визначено, що підприємства, які займаються іншими видами діяльності крім сільськогосподарської зазначеної у статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що підприємство Позивача є приватне сільськогосподарське підприємство імені Димитрова, село Добре Вільшанського району, Кіровоградської області.
У зв'язку з тим, що підприємство Позивача є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а Законом України “Про сільськогосподарський податок» головною особливістю якого є те, що він замінює низку податків та інших платежів та звільняє платника податку від Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно проведеної перевірки підприємства Позивача встановлено, що Позивачем в порушення, підпункту 4.1.1 пункта 4.1 статті 4, пункту 7.20 статті 7, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють прибуток підприємства до складу валового доходу за 2004 рік не включено доход від сільськогосподарської діяльності, а саме сума відсотків в розмірі 79726,1 гривень, отриманих Позивачем від розміщення на депозитний рахунок вільних грошових коштів, що призвело до заниження в 2004 році податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19900 гривень.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи
в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивач, як платник фіксованого сільськогосподарського податку, розмістивши на депозитному банківському рахунку грошові кошти отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції (операції з яких оподатковані), та отримавши від їх розміщення відсотки не вів діяльності, яка носить ознаки регулярної, постійної та суттєвої та не може розглядатися, як банківська операція з надання фінансових послуг.
Тому, відсотки за розміщення депозитного вкладу не повинні бути об'єктом оподаткування по податку на прибуток сільськогосподарського підприємства, яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Крім того відповідно до змін, які внесені до Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» від 19 червня 2003 року №947-ТУ та до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» №320 підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів
господарської діяльності відповідно до пункту 7,20 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі довідки Держкомітету №6434 від 7 березня 2000 року підприємство Позивача займається видами діяльності по ЗКГНГ та КВЕД відповідно 2110 вирощуванням зернових технічних та решти культур.
У судовому засіданні встановлено, що підприємство Позивача іншими видами не займається, а тому ведення окремого обліку фінансових результатів не потрібно.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції, селище міського типу Добровеличківка, Кіровоградської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 26 червня 2006 року у справі №14/135, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар