19.10.2006 Справа № А23/55
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
позивач: Приходько В.Ю. представник, довіреність №б/н від 28.09.06;
позивач: Рублинська О.В. представник, довіреність №б/н від 28.09.06;
відповідач-1: Авраменко О.В державний податковий інспектор, довіреність №32211/9/10/023 від 24.11.05;
відповідач-2: Прошакова М.В. головний державний податковий інспектор, довіреність №19339/10/10-029 від 11.08.06;
представник прокуратури у судове засідання не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року;
у справі №А23/55;
за позовом приватного підприємства “Транс-Атлантіка Сервіс», місто Дніпропетровськ;
до:
відповідача-1 Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі міста Дніпропетровська;
відповідача-2 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ;
за участю прокуратури Бабушкінського району міста Дніпропетровська;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позивач, приватне підприємство “Транс-Атлантіка Сервіс», місто Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:
№0001542306/0 від 12 жовтня 2005 року, щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107853,79 гривень та штрафних санкцій у розмірі 53926,9 гривень;
№0001532306/0 від 12 жовтня 2005 року, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 762495,95 гривень;
№0001542306/1 від 7 листопада 2005 року, щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107853,79 гривень та штрафних санкцій у розмірі 53926,9 гривень;
№00015323О6/1 від 7 листопада 2005 року, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 762495,95 гривень;
№0001542306/2 від 16 січня 2006 року, щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107853,79 гривень та штрафних санкцій у розмірі 53926,9 гривень;
№0001532306/2 від 16 січня 2006 року, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 762495,95 гривень,
прийнятих Відповідачем ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.
Крім того, скасувати рішення про результати розгляду скарг:
№30411/10/250/17 від 7 листопада 2005 року, прийняте начальником ДПІ у Бабушкінському районі місто Дніпропетровська;
№33675/10/25-008 від 30 грудня 2005 року, прийняте першим заступником голови ДПА у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачами зроблений неправильний висновок що, Позивачем до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість на імпорт, обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу валових витрат позивачем відносилась фактурна вартість товарів, яка є значно нижче митної.
А рішення ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська та ДПА у Дніпропетровській області, щодо розгляду скарг Позивача не є обгрунтованими та не відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість».
Постановою господарського суду у справі №А23/55 від 25 квітня 2006 року (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Господарський суд вважає, що законодавець однією із умов, за наявності яких податок на додану вартість, сплачений (нарахований) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг підлягає включенню до податкового кредиту, визначає факт придбання товарів, вартість відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
При цьому, визначальним в даному випадку є факт придбання таких товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності платника податку, а не розмір їх вартості (компенсація вартості), що безпосередньо включається до складу валових витрат з оподаткування податком на прибуток (у власній господарській діяльності платником под використовується товар, а не його вартість, або частина вартості).
Порядок і підстави формування податкового кредиту, регулюються виключно Законом України “Про податок на додану вартість», відповідно до якого розмір які підлягають включенню до складу податкового кредиту, не ставиться в залежність від розміру валових витрат.
На підставі вищевикладеного господарський суд вважає, оскільки витрати Позивача, пов'язані з отриманням ним імпортованого товару відповідно до відповідних контрактів, правомірно віднесені ним до складу валових витрат, порушення в діях Позивача норм підпункту 7.4.4 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не вбачаються.
Відповідач-1 не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу, а Відповідач-2 заперечення.
Вважають, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідачі просять спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, а також підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від “Про податок на додану вартість» право віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту залежить від наявності права на включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат обігу продукції і до податкового кредиту відповідного звітного періоду, до податкового кредиту може бути віднесена лише та частка податку на додану вартість, що припадає на витрати, які включаються до складу валових витрат, що становить, згідно вантажно-митних декларацій, контрактну вартість імпортованого товару цього звітного періоду.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись, на наступне, оскільки товари, що були імпортовані підприємством на митну територію України, призначені для подальшого продажу (тобто для використання у господарській діяльності підприємства) то, згідно з нормами пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», витрати пов'язані з придбанням цих товарів у повному обсязі (крім сплаченого податку на додану вартість платником цього податку) є валовими витратами виробництва та обігу.
Крім того, у Законі України “Про податок на додану вартість» відсутні норми, які вказують на необхідність пропорційного розподілу сум податку на додану вартість, нарахованих на митну вартість при імпортуванні товарів (вартість придбання яких відноситься до складу валових витрат) між контрактною та митною вартостями, при включенні суми “імпортного» податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що до складу валових витрат Позивачем було віднесено суму від придбання у нерезидента товарів виходячи з фактурної вартості імпортованого товару.
На думку фахівців ДПІ, по операціях з придбання товарів до складу податкового кредиту відноситься та частка податку на додану вартість, сплаченого на митниці, яка відповідає вартості товару, що відноситься до складу валових витрат.
Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість» визначено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Копії вантажних митних декларацій, надані позивачем у матеріали справи, свідчать про сплату позивачем податкових зобов'язань на підставі даних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику податок на додану вартість, вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.
Зважаючи на викладене, платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).
Стосовно посилань Відповідача на порушення Позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», відповідно до якого, якщо платник податку
придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, треба зазначити, що ні акт перевірки, ні матеріали справи не містять будь-яких доказів придбання підприємством товарів, не призначених для використання у господарській діяльності, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з таким придбанням.
Щодо посилань на порушення Позивачем статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість», то за наслідками перевірки відповідачем підтверджено суми податкових зобов'язань, зазначених підприємством у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі місто Дніпропетровська, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року у справі №А23/55, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар