13 серпня 2008 р.
№ 22/453-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Кривди Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства
"Придніпровська залізниця"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р.
у справі
№ 22/453-07
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий Дім "Содружество"
до
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
про
стягнення 17 171,19 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
- Ігнатов А.О., дов. № 495 від 03.04.2008 р.;
У листопаді 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Содружество" (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі -Залізниця) вартість вантажу у розмірі 17 171,19 грн.
Позовні вимоги Товариство, посилаючись на ст. ст. 22, 526, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225, 226 та 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 105, 110, 113, 114, 115, 127 та 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі -Статут залізниць України), обґрунтовувало тим, що на виконання договору № 302167 від 27.02.2007 р. Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь" -металургійний завод" направило на його адресу металопродукцію, зокрема, за залізничною накладною № 49864582 у масі брутто -79 950 кг, тара -21 550 кг, нетто -58 400 кг, проте при видачі вказаного вантажу було встановлено нестачу у розмірі 4 400 кг, вартість якої складає 17 171,19 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2008 р. (суддя Пуппо Л.Д.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Товариство не довело, якої саме продукції і по якій ціні не вистачало.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. (колегія суддів: Лисенко О.М., Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2008 р. частково скасовано та частково задоволено позовні вимоги Товариства: з Залізниці стягнуто 14 372,10 грн. Постанова прийнята з посиланням на ст. ст. 908, 909, 920 та 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 6, 111 та 129 Статуту залізниць України, п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. та мотивована тим, що Товариство довело факт нестачі вантажу за накладною № 49864582, однак, оскільки у комерційному акті БН № 752097/103/154 від 10.07.2007 р. не зазначено, якого саме вантажу не вистачає, і при цьому Товариством не складено акту приймання по кількості, то вартість нестачі повинна розраховуватись, виходячи із меншої ціни вантажу, який перевозився.
Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2008 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Залізниця обґрунтовує тим, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано ст. ст. 110, 114 і 129 Статуту залізниць України та були порушені ст. ст. 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та не надіслало відзив на касаційну скаргу Підприємця, що не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.08.2008 р. розгляд касаційної скарги Залізниці здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Кривди Д.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:
- на виконання договору № 302167 від 27.02.2007 р. Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь" -металургійний завод" направило на адресу Товариства за залізничною накладною № 49864582 сортову сталь у масі брутто -79 950 кг, тара -21 550 кг, нетто -58 400 кг;
- при видачі вказаного вантажу з контрольною перевіркою його ваги було встановлено нестачу у розмірі 4 400 кг, вартість якої складає 17 171,19 грн., про що зазначено у комерційному акті БН № 752097/103/154 від 10.07.2007 р.
- у комерційному акті також відображено, що вантаж, який був прийнятий до перевезення, був маркований білою фарбою в 2-х місцях від борту до борту над 2 та 6 люками. Над 2 люком перервано маркування на 3-х пачках від правого борту на 60 см.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з твердженням Залізниці, відображеним у поданій нею касаційній скарзі, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано ст. ст. 110, 114 і 129 Статуту залізниць України та були порушені ст. ст. 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною першою ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Одночасно частина друга названої норми встановлює розмір відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України (далі - Статут), який є спеціальним підзаконним актом, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Ст. 111 Статуту передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:
а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;
б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;
г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;
д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;
е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:
1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;
2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);
3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;
4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, відповідно до ст. 129 Статуту засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями факт нестачі сортової сталі, яка була прийнята Залізницею до перевезення згідно договору № 302167 від 27.02.2007 р. та залізничної накладної № 49864582 був встановлений при видачі Залізницею Товариству вказаного вантажу з контрольною перевіркою його ваги у розмірі 4 400 кг, вартість якої складає 17 171,19 грн., про що зазначено у комерційному акті БН № 752097/103/154 від 10.07.2007 р.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наявністю всіх правових підстав для покладення на Залізницю матеріальної відповідальності за нестачу вантажу.
Щодо визначення розміру вартості нестачі вантажу, яка становить 14372,1 грн. і який здійснено з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 862/5083, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду, оскільки останній правомірно розрахував її розмір, виходячи з меншої ціни сталі сортової, яка перевозилась Залізницею. Вказана позиція апеляційного господарського суду ґрунтується на п. 6 ст. 3 ЦК України, згідно якого однією з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Залізниці не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. у справі № 22/453-07 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя Д.С. Кривда