30 липня 2008 р.
№ 30/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
заступника Прокурора м. Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р.
у справі
№ 30/255
господарського суду
м. Києва
за позовом
Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до
1) Дніпровської районної у м. Києві ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА"
про
визнання недійсним правочину.
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
Громадський С.О., прокурор відділу ГПУ, посв. № 76 від 10.02.2005 р.;
позивача:
- не з'явились;
відповідача-1:
- не з'явились;
відповідача-2:
- не з'явились;
У травні 2007 р. Київський природоохоронний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 24,1 кв. м, яка розташована по вул. Бучми, 2-б, у Дніпровському районі м. Києва, укладений 21.07.2004 р. між Дніпровською районною у м. Києві радою (далі -Районна рада) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбін ІВА" (далі -Товариство) та зобов'язати Товариство повернуту вказану земельну ділянку Міській раді, звільнивши її від будівель та споруд.
Позовні вимоги Київський природоохоронний прокурор обґрунтовував тим, що договір оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., укладений між Районною радою та Товариством, суперечить Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Київським природоохоронним прокурором у позовній заяві.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. (колегія суддів: Корсак В.А., Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. скасовано та припинено провадження у справі. Постанова прийнята з посиланням на п. 11 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що на момент прийняття рішення у справі договір оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., укладений між Районною радою та Товариством, припинив свою дію, у зв'язку з чим йог оне може бути визнано недійсним.
Заступник Прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник Прокурора м. Києва обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов до неправильних висновків та залишив поза увагою частину заявлених позовних вимог.
Сторони у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційне подання заступника Прокурора м. Києва до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.07.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Рогач Л.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання заступника Прокурора м. Києва підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Наведена норма Цивільного кодексу України не містить будь-яких застережень щодо неможливості визнання недійсним правочину, строк (термін) дії якого закінчився, у зв'язку з чим необґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про неможливість визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., укладений між Районною радою та Товариством, через закінчення його дії.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що господарський суд другої інстанції передчасно прийшов до висновку про закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., оскільки ним не було з'ясовано, виходячи з положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі", обставин щодо поновлення вказаного договору.
Крім того, припиняючи у зв'язку з завершенням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р. провадження у справі, господарський суд апеляційної інстанції не врахував наявність другої позовної вимоги, а саме -вимоги про зобов'язання Товариства повернуту земельну ділянку, яка була об'єктом вказаного договору, Міській раді, звільнивши її від будівель та споруд.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним висновок апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі на підставі п. 11 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно з частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.
Між тим, рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. має бути залишено в силі, виходячи з такого.
Частина перша ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
Частина четверта ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що Невід'ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об'єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Частина друга ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., укладений між Районною радою та Товариством, не відповідає вимогам ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про оренду землі".
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з частини третьої ст. 215 Цивільного кодексу України, зміст якої наведено вище, вважає, що місцевий господарський суду обґрунтовано визнав вказаний договір недійсним.
У зв'язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.07.2004 р., укладеного між Районною радою та Товариством, в останнього відсутня правова підстава користуватись земельною ділянкою, яка є об'єктом вказаного договору, через що господарський суд м. Києва обґрунтовано зобов'язав Товариство звільнити вказану ділянку.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання заступника Прокурора м. Києва задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. у справі № 30/255 господарського суду м. Києва скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 р. у справі № 30/255 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя Л.І. Рогач