25 червня 2008 р.
№ 8/569-9/44-27/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Барицької Т.Л.,
Грека Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПП “Видавництво Скіф»
на постанову
від 12.03.2008 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 8/569-9/44-27/161
за позовом
ПП “Видавництво Скіф»
(надалі -Підприємство)
до
ТОВ “Комплексні рішення»
(надалі -Товариство)
про
розірвання договору та стягнення 20000 грн.
за участю представників:
від позивача
- Філімонов С.М.
від відповідача
- не з'явились
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2007 р. (суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), в задоволенні позову про розірвання договору від 24.04.2002 р. купівлі-продажу сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000» та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в сумі 20000 грн., сплачені за товар неналежної якості, відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до видаткової накладної № РН-198 від 24.04.2002 р. Підприємством отримано та оплачено (платіжне доручення № 468 від 24.04.2002 р. на суму 20000 грн.) сканер “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000». Товариством, як продавцем вказаного сканера, надано 2-річний строк гарантії заводу виробника.
Судами встановлено, що 19.04.2004 р. та 06.07.2004 р. позивач направляв вказаний сканер відповідачу для здійснення гарантійного ремонту, оскільки той не працював належним чином.
Заявлені Підприємством вимоги щодо розірвання договору від 24.04.2002 р. купівлі-продажу сканера “Nikon Super Coolscan 8000 ED LS-8000» та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в сумі 20000 грн. ґрунтуються на положеннях ст. 678 ЦК України, яка визначає правові наслідки передання товару неналежної якості за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судами належним чином досліджено та встановлено, що позивачем було придбано даний сканер для використання його у своїй підприємницькій діяльності, що є характерною рисою договору поставки.
Тому, суди дійшли обґрунтованого висновку, що між позивачем та відповідачем укладено усний правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки, а не договором купівлі-продажу, як вказував позивач в обґрунтуванні позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Таким чином ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264-271 ГК України, а положення ст. ст. 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.
Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Згідно положень ч. ч. 5-8, ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених ст. 678 ЦК України, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.
При цьому, у всіх випадках, коли виявляється неналежна якість або некомплектність товарів, поставлених на підставі договору поставки, в тому числі і при виявленні дефектів виробів в період гарантійного строку, з постачальника може бути стягнуто штраф в порядку ч. 7 ст. 269 ГК України.
Врахувавши вищезазначене, господарські суди першої та апеляційної інстанції надали належну юридичну оцінку відносинам сторін та правомірно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю нормам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом під час нового розгляду справи виконано вказівки, що містилися в постанові касаційної інстанції, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено в позові.
В свою чергу суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ПП “Видавництво Скіф» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 р. у справі № 8/569-9/44-27/161 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Т. Барицька
Б. Грек