Чернігівської області
м.Чернігів тел.7-99-18
просп.Миру,20 тел.178-853
Іменем України
4 липня 2006р. Справа № 8/148
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Чернігівське
Хімволокно», вул..Щорса,78, м.Чернігів
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк»,
вул..Комсомольська,28, м.Чернігів
Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Суддя Т.Г.Оленич
від позивача: Шестак О.В. - представник, довір.пост. № 6759-0107 від 30.12.05р.
від відповідача: Корабельнікова І.В. -юрисконсульт, довір. пост. від 09.11.05р.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна
частини рішення.
Позивачем заявлено позов про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 18.12.02р., вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. на простому векселі № 853534568117 від 25.06.02р., та зареєстрованого в реєстрі за № 5093, про стягнення з ВАТ “Чернігівське “Хімволокно-Амтел» на користь комерційного акціонерного банку “Демарк» боргу в сумі 350 000грн.
Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що виконавчий напис був вчинений в грудні 2002р. у відповідності з діючим на той момент законодавством. Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначає, що строк пред'явлення оспорюваного позивачем виконавчого напису закінчився, не поновлювався, а тому, за думкою відповідача, відсутній предмет спору, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши докази, надані до матеріалів справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали простого векселя № 853534568117 від 25.06.02р., виконавчого напису від 18.12.02р., зареєстрованого в реєстрі за № 5093, з'ясувавши обставини справи, суд ВСТАНОВИВ:
Позивач у справі є правонаступником Відкритого акціонерного товариства “Чернігівське “Хімволокно-Амтел» внаслідок його перейменування, що підтверджується п.3.2. Статуту ВАТ “Чернігівське Хімволокно», зареєстрованого в державному реєстрі 25.10.04р. Відповідач у справі є правонаступником Комерційного акціонерного банку “Демарк» на підставі Статуту ВАТ “»Банк “Демарк», зареєстрованого рішенням Комісії з питань нагляду та регулюванням банків Управління НБУ від 28.11.02р. № 98.
25.06.02р. відкритим акціонерним товариством “Чернігівське Хімволокно-Амтел» було видано простий вексель № 853534568117 строком сплати по пред'явленню, на підставі якого у ВАТ “Чернігівське Хімволокно-Амтел» виникло зобов'язання сплатити товариству з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Дартлі» або за його наказом грошові кошти в сумі 350 000грн.
На підставі індосаменту ТОВ “ЮФ “Дартлі» вексель був переданий ТОВ “ВКФ “Ірбіс», а в подальшому на підставі бланкового індосаменту, вчиненого ТОВ “ВКФ “Ірбіс» вексель був переданий відповідачу у справі, а тому у відповідача виникло право вимагати від позивача виконання безумовного грошового зобов'язання, яке ґрунтувалося на векселі.
18 грудня 2002р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. на підставі опротестованого простого векселя №853534568117 від 25.06.02р., виданого ВАТ “Чернігівське “Хімволокно-Амтел», на суму 350 000грн., вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача 350 000грн. боргу. Даний напис зареєстрований в реєстрі за № 5093.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.04р. у справі №46/172-04 (н.р.20/460-03), яке набрало законної сили з 20.12.04р. на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду, визнана недійсною видача позивачем векселів, в тому числі простого векселя № 853534568117 від 25.06.02р. на суму 350000грн., на якому вчинений оспорюваний виконавчий напис. Таким чином, виходячи із визначення векселя, як цінного паперу, якій засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити векселедержателю визначену грошову суму, фактично судом визнано недійсним безумовне грошове зобов'язання позивача, яке засвідчувалося простим векселем № 853534568117 від 25.06.02р.
За змістом ст..ст. 87,88 Закону “Про нотаріат» виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. Суд погоджується із твердженням позивача, що визнання в судовому порядку господарського зобов'язання недійсним тягне за собою припинення виконання такого зобов'язання, а тому оскільки заборгованість виникає внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання, то в зв'язку з визнанням зобов'язання недійсним з моменту його виникнення, відсутні підстави для його виконання, а отже й відсутні підстави для стягнення заборгованості.
Разом з тим суд приймає до уваги наступні обставини:
Згідно зі ст.90 Закону України “Про нотаріат» (далі за текстом -Закон) стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що кореспондується з приписами ст.3 Закону України “Про виконавче провадження».
За заявою стягувача по виконавчому напису від 18.12.02р. (відповідач у справі) державним виконавцем відділу ДВС Новозаводського районного управління юстиції м.Чернігова відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5093 від 18.12.02р.
14 жовтня 2003р. постановою державного виконавця відділу ДВС Новозаводського районного управління юстиції м.Чернігова, затвердженою начальником відділу ДВС Новозаводського райуправління юстиції, вищезазначене виконавче провадження закінчено, виконавчий документ повернутий стягувачу -відповідачу у даній справі.
На день розгляду даної справи виконавчий напис № 5093 від 18.12.02р. знаходиться у відповідача, що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується позивачем.
Порядок та умови виконання виконавчих документів визначається Законом України “Про виконавче провадження», відповідно до якого державною виконавчою службою підлягають виконанню в тому числі виконавчі написи нотаріусів. Статтею 21 даного Закону встановлені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, згідно п.5 ч.1 якої виконавчі документи, до яких віднесені й виконавчі написи, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом. При цьому строк пред'явлення виконавчого напису до виконання обчислюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи із змісту ст..91 Закону України “Про нотаріат» оспорюваний позивачем виконавчий напис підлягав пред'явленню до виконання протягом одного року з моменту його видачі, тобто в строк до 18.12.03р. В силу ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження» пред'явлення виконавчого документа до виконання перериває строк давності пред'явлення цього документа до виконання, а у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового його виконання строк пред'явлення цього ж документа до виконання встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий напис № 5093 від 18.12.02р. був повернутий відповідачеві, як стягувачу, на підставі постанови державного виконавця відділу ДВС Новозаводського районного управління юстиції м.Чернігова від 14 жовтня 2003р. Таким чином, враховуючи вимоги чинного законодавства, відповідач мав право пред'явити виконавчий напис до виконання протягом 1 року з моменту повернення, тобто до 14.10.04р.
На день розгляду даної справи відповідачем виконавчий напис № 5093 від 18.12.02р. після 14.10.03р. до виконання не пред'являвся, що підтверджується матеріалами справи, до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого напису до виконання відповідач не звертався, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем втрачена можливість пред'явлення даного наказу до виконання. Отже, оспорюваний позивачем виконавчий напис № 5093 від 18.12.02р. не підлягає виконанню в зв'язку із закінченням строку його пред'явлення до виконання, тобто в силу закону.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридична особа має право звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права. В ході розгляду справи судом не встановлено, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушені, а тому, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.87,88,90,91 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.3,21,22 Закону України «Про виконавче провадження», ст..ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення підписано 5 липня 2006р.
Суддя Т.Г.Оленич