Справа № 2-а-2389/11/2211
01 листопада 2011 року суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Савіцький Л.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
що ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2. звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити останній перерахунок та виплату недонарахованих сум пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин здійснити такий перерахунок та виплату державної пенсії, виходячи із збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з розрахунку 6 мінімальних розмірів державної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % зазначеного мінімального розміру державної пенсії за віком, що передбачено ст.ст.50,54, ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які пост раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.04.2011 року по день втрати такого права.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачку 17.11.1999 року визнано інвалідом ІІІ групи довічно, внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, вона має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, тому вважає, що станом на день складання позовної заяви, відповідно до вказаних норм Закону, позивачка має отримувати державну пенсію в розмірі не менше 4704 грн. та додаткову пенсію в розмірі 392 грн.
Вказані пенсії виплачуються ОСОБА_2 у меншому розмірі, в зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на що 19.10.2011 року отримала відмову. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними.
Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, згідно яких вимоги позивачки останній не визнав.
Відповідно до ч. 4 cm. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивачка з 17.11.1999 року є інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проживанням на забрудненій території в наслідок аварії на ЧАЕС, віднесена до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчення, довідки МСЕК та визнається відповідачем.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та віднесеним до категорії І, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи -50 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, що визначено ст. 53 означеного Закону.
Разом з тим, 14.06.2011 року прийнятий Закон України № 3491 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року, згідно якого прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
З однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ніж норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів держаного бюджету»від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 року, на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України установлено інші розміри доплати до пенсії та додаткової пенсії, відмінні від тих, що установлені ст. ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і які підлягають застосуванню при нарахуванні та виплаті доплат до пенсії з 23.07.2011 року.
В свою чергу, до набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 745, що мало місце 23.07.2011 року, застосуванню підлягають положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з наведеного, з метою захисту прав позивачки вважаю за необхідне визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішин щодо відмови в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 21.04.2011 року по 22.07.2011 року. Обов'язок здійснити перерахунок означених пенсій за період з 20.10.2010 року по 20.04.2011 року покладений на відповідача постановою суду від 13.05.2011 року.
Разом з тим, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року, щодо визначення розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не визнані неконституційними та не скасовані, приходжу до висновку, що дії відповідача з виплати вказаної пенсії з 23.07.2011 року по день ухвалення постанови є правомірними.
Вимога позивача про покладення на відповідача обов'язку здійснювати виплату державної пенсії, виходячи із збільшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з розрахунку 6 мінімальних розмірів державної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % зазначеного мінімального розміру державної пенсії за віком, по день втрати такого права, задоволенню не підлягає. Враховуючи вимоги ст. 6 КАС України, вважаю, що захисту підлягають лише порушені права, свободи або інтереси, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Також, вважаю за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення за один місяць, виходячи з вимог ч. 1 ст. 256 КАС України, у відповідності до якої негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.
Тому, враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 183-2, 256 КАС України, суддя,- ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області щодо відмови здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_2 за період з 21.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної пенсії, згідно із ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог ч.3 ст. 67 цього Закону та виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 21.04.2011 року по 22.07.2011 року.
В решті позову відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Допустити негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_4
Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої суми пенсії позивачеві, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців. Вимоги, які виходять за межі встановленого строку, задоволенню не підлягають.
Так як правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З огляду на дану норму, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
В даному випадку, судом не встановлено поважності пропущеного строку звернення до суду позивачем. Також останнім вимога щодо поновлення пропущеного ним строку позовної давності не висувалась, в зв'язку з чим суд знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову щодо здійснення перерахунку заборгованості, яка утворилася з 01.02.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності, та у зав'язку з цим відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити у його задоволенні ще і за тих підстав, що позивачем пропущений строк на звернення до суду. Проте судом встановлено, що позивачка звернулася до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України, оскільки відповідь від УПФУ стосовно мотивів відмови у здійсненні перерахунку датована 20.09.2010 р. й надіслана позивачці поштою, відповідно про порушення її прав позивачці стало відомо лише після отримання відповіді.