Справа: № 2-1976 /2007р.
Іменем України
16 квітня 2007 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської
області в складі: головуючого - судді - Зємцова В.В.
при секретарі - Галайчук Н.І.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку,
У квітні 2007 року до суду звернувся ОСОБА_1. з вказаним позовом до ОСОБА_2.
Зазначав, що 14.02.2007 року відповідач отримала у нього гроші в сумі - 454 500 грн. за продаж житлового будинку з земельною ділянкою поАДРЕСА_1, котру йому продала, написавши розписку, пообіцявши нотаріально переоформити будинок та земельну ділянку до 01.03.2007 року, пояснюючи затримку в оформленні документів.
Відповідачу будинок належав на підставі договору міни від 03.10.2000 року, а земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на землю, виданого Кременчуцькою Міською Радою 21.11.2000 року за № 1807.
Однак, відповідач почала ухилятися під різними підставами від оформлення договору купівлі-продажу, не даючи чітких пояснень причин затримки переоформлення будинку. А останній раз заявила, що в загалі продавати земельну ділянку та будинок позивачу не буде, тому як продешевила і нібито у неї є покупець який дає більше і якщо він бажає придбати, то повинен ще доплачувати.
Просив визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, яка відбулася 15.09.2006 року на суму 454 500 грн., визнавши на ним право на житловий будинок та земельну ділянку поАДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.
Відповідач з позовом погодилася, просила задовольнити.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно ст. 220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
14.02.2007 року відповідач ОСОБА_2. отримала у позивача ОСОБА_1. гроші в сумі - 454 500 грн. за продаж житлового будинку з земельною ділянкою поАДРЕСА_1, котру йому продала, написавши розписку,
пообіцявши нотаріально переоформити будинок та земельну ділянку до 01.03.2007 року, пояснюючи затримку в оформленні документів.
Відповідачу будинок належав на підставі договору міни від 03.10.2000 року, а земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на землю, виданого Кременчуцькою Міською Радою 21.11.2000 року за № 1807.
Однак, відповідач почала ухилятися під різними підставами від оформлення договору купівлі-продажу, не даючи чітких пояснень причин затримки переоформлення будинку. А останній раз заявила, що в загалі продавати земельну ділянку та будинок позивачу не буде, тому як продешевила і нібито у неї є покупець який дає більше і якщо він бажає придбати, то повинен ще доплачувати.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Необхідно визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, яка відбулася 15.09.2006 року за 454 500 грн., визнавши за позивачем право власності на житловий будинок та земельну ділянку поАДРЕСА_1.
Керуючись ст. 220 ЦК України, ст. ст. 14,57 - 59, ч. 4 ст. 130,174,208,209,212 -215,218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1. - задовольнити.
Визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, яка відбулася 15.09.2006 року за 454 500 грн.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та земельну ділянку поАДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через
Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в
порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.