61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 червня 2008 рокум.Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
Суддів Бенедик А.П., Кононенко З.О.
за участю секретаря Маймуліної А.В.
представників позивача: Бухало А.Я., Слюсар Т.І.
представника відповідача: Ветушко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка» в особі філії «Родючість» Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка» на постанову господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року по справі №22/359
за позовом Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка» в особі філії «Родючість» Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка»
до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області
провизнання нечинною вимоги,-
Закрите акціонерне товариство «Украгротехніка» в особі філії «Родючість» Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка»(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просило суд визнати нечинною вимогу про сплату недоїмки від 16.10.2007 року № Ю-44-1 Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі.
Постановою господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 рокув позові відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови ст.. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідачемнадані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у 2006 році проводилось нарахування на фонд оплати праці в розмірі 6,46 %, тоді як згідно вимог чинного законодавства позивач мав проводити ці нарахування в розмірі 33,2 %, оскільки позивач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Згідно довідок Решетилівського ПМДПІ від 20.02.2006 року № 116/10 та від 12.09.2007 року № 1483/10-15/167, позивач не подавав розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року, згідно вимог абз.1 ст.3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».
Справа №22-а-2723/08 Головуючий 1 інстанції: Георгієвський В.Д.
Категорія: 49 Доповідач: Шевцова Н.В.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримався вимоги Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" щодо суми, одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції за попередній звітний рік, яка перевищує 75 % загальної суми валового доходу згідно умов ч. 1, ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". Згідно цього Закону та Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" ст.105, розділу XXIПрикінцевих положень, лише платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 6,46 % на об'єкт оподаткування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.
З довідок Решетилівського відділення ПМДПІ від 20.02.2006 року № 116/10 та від 12.09.2007 року № 1483/10-15/167, вбачається, що відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Тобто відповідач не здавав розрахунку органу державної податкової служби за місцем знаходження платника до 1 лютого поточного року відповідно до 1 ст.5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно - правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок» об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Відповідачем не надано доказів того, що ним виконувалась норма щодо дотримання не менше, як 75% загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду та він мав у власності або в оренді сільськогосподарські угіддя, які є об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо автоматичного поширення статусу ЗАТ «Украгротехніка», як платника фіксованого податку, на всі його філії, колегія суддів, вважає хибними, оскільки вони є законодавчо необґрунтованими. Крім того, за змістом п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» філія юридичної особи є самостійним платником податків. Доказів щодо сплати позивачем консолідованого податку не надано.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка» в особі філії «Родючість» Закритого акціонерного товариства «Украгротехніка» - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 30.01.2008 року по справі №22/359 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 23.06.2008 року.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) А.П.Бенедик
(підпис) З.О.Кононенко
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова