Україна
Харківський апеляційний адміністративний суд
Справа №22-а-2650/2008 Головуючий 1 інстанції: П'янова Я.В.
Категорія: 35 Доповідач: Філатов Ю.М.
1 липня 2008 р. Справа № 22-а-2650/2008
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Гуцал М.І.
при секретарі Житєньовій Н.М.
за участю представників:
позивача - Волошин Д.А.
відповідача - Федоренко О.А., Носов К.В., Красиков С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07
за позовом ТОВ «Автоарт»
доДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоарт", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002052305/0 від 05.06.07р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4513093,3 грн. (основний платіж - 2502583, 00 грн., штрафна санкція -2010510,30грн.) та податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002042305/0 від 05.06.07р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2798813,9 грн. (основний платіж - 1865875,90 грн., штрафна санкція -932938,0 грн.).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07 вимоги позивача задоволені.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002052305/0 від 05.06.2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4513093,3 грн. (основний платіж-2502583,00 грн., штрафна санкція-2010510,30 грн.).
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002042305/0 від 05.06.2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2798813,9 грн. (основний платіж-1865875,90 грн., штрафна санкція-932938,0 грн.).
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.
Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями, на підставі п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 17.1.3 п.п.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4513093,3 грн. (основний платіж - 2502583, 00 грн., штрафна санкція - 2010510,30 грн.) та на підставі п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2798813,9 грн. (основний платіж - 1865875,90 грн., штрафна санкція - 932938,0 грн.). Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень є акт перевірки № 4076/2305/33410369 від 24.05.07р. В зазначеному акті працівники відповідача дійшли висновку, що здійснене позивачем списання матеріалів не пов'язане з здійсненням господарської діяльності, тому витрати на їх придбання не відносяться до складу валових та не включаються до складу податкового кредиту, тому є порушенням вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Харківським обласним управлінням статистики здійснює наступні види діяльності: оптову та роздрібну торгівлю новими і уживаними автомобілями; оптову та роздрібну торгівлю авто товарами; інші види спеціалізованого посередництва в торгівлі, а також інші послуги надавання юридичним особам та не включені до інших угруповань, а також здійснює торгівлю комплектуючими, надає послуги з ремонту та технічного обслуговування автомобілів на СТО. Позивач на протязі 2006 року здійснював реалізацію автомобілів марки „Тойота". З кожним покупцем автомобіля марки „Тойота" окремо укладався договір купівлі - продажу, в якому визначається модель, комплектація та вартість автомобіля. Окрім того, при реалізації автомобілів позивачем здійснювалась доукомплектація автомобіля аксесуарами, про що свідчить акт списання, складений за участі комісії, за кожним окремим договором. Після цього автомобіль за актом прийому - передачі передавався покупцеві. В витратній накладній на відвантаження автомобіля покупцю вказувалась марка автомобіля, номер кузова, такі ж дані наведені в акті списання та акті прийому передачі автомобіля.
Посилання відповідача про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" з огляду на те, що списання матеріалів не пов'язане з визначеними у договорах купівлі - продажу автомобілями, а тому і не використано в господарській діяльності підприємства не може вважатись обґрунтованим, оскільки даний факт спростовується матеріалами справи, а саме: в витратній накладній на відвантаження автомобіля покупцю вказується марка автомобіля, номер кузова, такі дані наведені в акті списання та акті прийому передачі автомобіля, що свідчить про факт використання комплектуючих для конкретного автомобіля, який підлягає реалізації.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що в акті перевірки не зазначено, про порушення будь - яких обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.8 ст. 5 цього Закону. Окрім того, відповідач посилається на п. 5.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", однак вказана норма закону не встановлює правил та вимог віднесення певних витрат до складу валових. Віднесення певних витрат до складу валових здійснюється на підставі інших норм вказаного Закону, а саме: п. 5.2 (п.п. 5.2.1 - п.п. 5.2.17), де прямо передбачено, які витрати включаються до складу валових, а також п. 5.4 (п.п. 5.4.1 - п.п. 5.4.10), п. 5.5 (п.п. 5.5.1 - п.п. 5.5.5.), п. 5.6 (п.п. 5.6.1 - п.п. 5.6.2). Тобто при формуванні підприємством своїх валових витрат закон передбачає, що платник повинен дотримуватись положень норм (п. 5.2 - п.5.6). Актом перевірки порушення п. 5.2 - п.5.6 не встановлені. Відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р., № 327 (далі - порядок) „акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства". Відповідно до п.п 2.3.2 Порядку „відображеним в акті фактам порушення податкового законодавства необхідно: ... у разі виявлення розбіжностей чітко викласти факти порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно - правових актів, що порушені платником податків", відповідно до п.п 2.4.1 Порядку у висновку акта перевірки зазначається : „у цьому розділі акта відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно правових актів." Однак в приєднаному до матеріалів справи акті перевірки не вказано порушення жодної конкретної норми податкового законодавства, яка є підставою для віднесення сум витрат до складу валових, то відповідно слід вважати, що актом перевірки не встановлено конкретних порушень податкового законодавства стосовно питання формування підприємством своїх валових витрат.
Таким чином аксесуари (матеріали) безпосередньо використовуються підприємством у зв'язку з підготовкою, організацією та продажем продукції (автомобілів модельного ряду Тойота) і це повністю відповідає вимогам п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Отже витрати на придбання таких аксесуарів на підставі вищевказаної норми Закону правомірно включені позивачем до складу валових. Такі витрати, на виконання абз 4. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зауваження до таких документів з боку відповідача відсутні. Поняття „господарська діяльність" для вимог податкового законодавства передбачено п. 1.32 ст. 1 цього Закону, де визначено, що „господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи." Вищевказане поняття передбачає такі обов'язкові умови як: направлена на отримання доходу від діяльності; діяльність повинна бути постійною, регулярною та суттєвою. Діяльність підприємства позивача повністю відповідає даним умовам, про що свідчить сам акт перевірки, в якому відсутні дані про те, що діяльність підприємства не направлена на отримання доходу, не є постійною, не регулярною та не суттєвою, окрім того згідно з звітом про фінансовий результат підприємства за 2006 рік ТОВ „Автоарт" отримало доход в сумі 173522,2 тис. грн., що підтверджує факт діяльності підприємства по реалізації автомобілів з метою отримання доходу. Відповідно до п. 5.11 цього Закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування штрафної фінансової санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним, оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов'язання. Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Виходячи з цього положення вбачається, що при визначенні розміру штрафної санкції було суттєво порушено вимоги цієї норми, оскільки штрафна санкція перевищує 50 % суми податкового зобов'язання, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Оскільки правомірність використання аксесуарів (матеріалів) у межах господарської діяльності доведена вище, є безпідставним твердження перевіряючих про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків. Підприємство відповідно до правила першої події включало відповідні суми до складу податкового кредиту, зауваження з боку перевіряючих, щодо порушення цього правила в акті перевірки відсутні, відповідно відсутній факт порушення вимог чинного законодавства. Зауваження, щодо податкових накладних, що підтверджують податковий кредит також відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки йде мова про виявлення порушень при придбанні 55 автомобілів. Сума валових витрат за цими 55 автомобілями складає 654012,67 грн., податкове зобов'язання з прибутку складає 163503,17 грн., сума податкового кредиту складає 130802,54 грн. Дані автомобілі були реалізовані позивачем у 1-2 кварталі 2006 року, порушень, що виникли у 3-4 кварталі взагалі в акті перевірки не виявлено. Отже, акт перевірки та податкові повідомлення - рішення в іншій частині визначення податкового зобов'язання взагалі не містять жодних обґрунтувань.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.. ст.. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України
ухвалила:
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07 залишити без змін.
Апеляційну відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2008 по справі №2-а-877/07 скаргу залишити без задоволення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після виготовлення її повного тексту.
Справу направити до суду першої інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2008 р.
Головуючий суддя підпис Філатов Ю.М.
Судді підпис Водолажська Н.С.
підпис Гуцал М.І.
Суддя Ю.М. Філатов