3-1101/2011
10.10.2011 року. Суддя Старобешівського районного суду Донецької області Сазонова М.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області, громадянка України, працює приватним підприємцем, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ст. 41 ч. 1, КУпАП
До Старобешівського районного суду Донецької області надійшов адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ст. 41 ч. 1 КУпАП, відповідно до якого в ході проведеної перевірки встановлено, що остання має право прийому, звільнення працівників та на підставі вимог ст. 21 КЗпП України виступає однією із сторін трудового договору і як роботодавець повинен забезпечити реалізацію трудових прав громадян. Однак, роботодавцем було порушено вимоги чинного трудового законодавства, а саме:
· Згідно трудового договору, кухар ОСОБА_2, працює за графіком, по 8 годин на день та має два вихідних дні, офіціант ОСОБА_3, працює по 6 годин на день та має два вихідних дні, офіціант ОСОБА_4, працює по 4 години на день та має два вихідних дні. Згідно режиму роботи, кафе працює по 12 годин на день, без перерви та вихідних днів. Тобто, не зрозуміло хто працює у дні та часи, які визначені трудовими договорами. Графіки змінності працівників не розроблені. Вищевказані свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 57 КЗпП України та ч.2ст.30 ЗУ «Про оплату праці», т.я., саме роботодавець забезпечує достовірний облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік на оплату праці.
· Згідно п.2 трудових договорів всі працівники зобов*язані виконувати роботу продавця продовольчих товарів, але докладні характеристики роботи продавця та вимоги до рівня її виконання: за обсягом робіт, якістю виконання норм, дотримання правил охорони праці, строків виконання, у трудових договорах не зазначені. Посадові інструкції працівників не розроблені, що свідчить про неправомірні дії, яки привели до триваючого порушення вимог ст. 29 КЗпП України.
· В ході перевірки встановлено, що працівники письмово не повідомляються про нараховану їм заробітну плату. Так, під час перевірки платіжних відомостей на виплату заробітної плати за 2011 рік, встановлено, що підписи працівників в отриманні заробітної плати відсутні, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 110 КЗпП України.
· п.6 трудового договору передбачено надання працівникам щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні. Однак, конкретний термін надання щорічної відпустки у трудовому договорі не встановлено. Графік щорічних відпусток працівників на 2011 рік не розроблений. Також, кухарю ОСОБА_2, не надавалась щорічна відпустка за період роботи з 30.06.2010р., по 01.08.2011 р., що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 79 КЗпП України та ст. 10 ЗУ «Про відпустки».
· Розрахунки зі звільненими працівниками провадяться не в день звільнення. Так, наказом № 3 від 28.02.2011 р., звільнено ОСОБА_5, з 28.02.2011 рік за ст. 38 КЗпП України, але остаточні розрахунки проведено 07.03.2011 р., що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 116 КЗпП України.
· Під час звільнення ОСОБА_5, не нарахована та не виплачена грошова компенсація за всі невикористані нею дні щорічної відпустки. Згідно трудового договору від 01.11.2011 р., тривалість щорічної відпустки працівнику встановлена 24 календарні дні. За період роботи з 01.11.2010р., по 28.02.2011 р., щорічна відпустка працівнику не надавалась, під час звільнення грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки не виплачена, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 83 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про відпустки».
· Роботодавець порушує умови трудових договорів, які укладені з найманими працівниками, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 21 КЗпП України.
Опитана ОСОБА_1, в судовому засіданні факт вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 41 ч. 1 КУпАП визнала у повному обсязі.
Вина ОСОБА_1, у скоєнні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії № 05-42-042/0059 від 09.09.2011 року, актом перевірки № 05-42-042/0054 від 02.09.2011 року доданого до матеріалів адміністративної справи.
Аналізуючи докази у їх сукупності, враховуючи той факт що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення порушення трудового законодавства не усунуті, суддя дійшла висновку про доведеність провини ОСОБА_1, у вчиненні правопорушення, тому обирає захід стягнення в межах санкції ст. 41 ч. 1 КУпАП й керується ст.ст. 23, 27 КУпАП.
Суддя вважає, що характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, дає підстави для обрання стягнення у вигляді штрафу, який адекватний до ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме досяганню мети стягнення як виховання особи й запобігання вчинення нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 23, 27, 41-2, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 41 ч.1, Кодексу України про адміністративні правопорушення й накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п*ятсот десять) гривень.
Постанова на підставі ч. 2 ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя