01.07.08р.
Справа № 16/117-08
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", м. Дніпропетровськ
до Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", м. Дніпропетровськ
про визнання частково недійсним договору підряду від 11.07.05р. №782
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Левчук М.С.- представник, дов. від 11.06.2008р.;
Хозяїнов В.В. -представник, дов. від 10.01.2008р. (був присутній у судовому засіданні 02.06.2008р. та 18.06.2008р.);
від відповідача: Діденко Р.А.- нач. правового управління, дов. від 08.01.2008р. №9;
Півень Л.С.- юрисконсульт, дов. від 14.05.2008р. №1030.
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерви до 18.06.08р. та до 01.07.08р.
Позивач просить визнати частково недійсним договір від 11.07.2005 року №782, а саме - визнати недійсним пункт 4.3 договору від 11.07.2005року №782 як такий, що не відповідає вимогам закону.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - 11.07.05р. між сторонами було укладено договір №782 на виконання підрядних робіт, згідно умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи в приміщеннях №№1-1-108 корпуса №27 по вул. Молодогвардійській, буд.6 в м. Дніпропетровську у відповідності з технічними завданнями, а замовник, прийняти і сплатити їх у відповідності з умовами та в строки, визначені договором; - відповідно до пункту 4.3 договору у випадку порушення підрядником строку, вказаного в пункті 5.5.3 договору, чи прострочення усунення дефектів у строк, зазначений в пункті 5.5.4. договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої під час нарахування неустойки, від суми договору за кожен день прострочення; - з огляду на той факт, що сторони у пункті 4.3 договору визначили розмір неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, пункт 4.3 договору не відповідає чинному законодавству України, а саме статті 231 Господарського кодексу України; - невідповідність пункту 4.3 договору положенням Господарського кодексу України обумовлюється положенням частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, тобто саме за грошовими зобов'язаннями сторони можуть встановити відповідальність із розрахунку облікової ставки НБУ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№7110 від 21.05.2008р.) про визнання частково недійсним договору підряду позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки: - пункт 4.3 договору підряду від 11.07.2005р. №782, який позивач просить визнати недійсним, передбачав стягнення неустойки за порушення підрядником своїх обов'язків за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; - відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; - при укладенні договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його умов і жодних заперечень з боку позивача щодо визначення розміру неустойки не надходило; - посилання позивача на те, що лише за грошовими зобов'язаннями сторони можуть встановити відповідальність із розрахунку облікової ставки НБУ, передбачену пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, є безпідставними.
Відповідач у доповненнях до відзиву (вх.№7111 від 21.05.08р.) також зазначає що: - при врегулюванні відносин щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені) по господарським зобов'язанням необхідно застосовувати норми Господарського кодексу України, як спеціальну норму, яка передбачає особливості врегулювання майнових відносин у сфері господарювання та вимогами чинного законодавства України встановлено обов'язок підрядника сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції, передбачені умовами договору.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін не заявлялося.
За згодою представників сторін у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
- відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008р. у справі №8/60-07(31/99/8/291-06) за позовом Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор» про стягнення 21 217 грн. 89 коп. встановлено, що:
· між сторонами був укладений договір від 11.07.2005р. №782, відповідно до умов якого Акціонерного товариства відкритого типу “Концерн “Весна» доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Фактор» зобов'язався виконати ремонтні роботи в приміщеннях №101-108 корпусу №27 по вул. Молодогвардійській, 6 відповідно до технічних умов (додаток №1), а позивач зобов'язався прийняти і оплатити вказані роботи згідно умовам і в строки, визначені цим договором;
· відповідно до пункту 4.3 договору від 11.07.2005р. №782, укладеним між сторонами, у випадку порушення підрядником строку, вказаного у пункті 5.5.3 договору, чи прострочення усунення дефектів у строк, зазначений в пункті 5.5.4 договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої під час нарахування неустойки, від суми договору за кожний день прострочення;
- згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
- частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг);
- позивач вважає, що пункт 4.3 договору суперечить статті 231 Господарського кодексу України, а тому є недійсним; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а частиною 2 цієї статті встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;
- частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
- відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (Учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;
- як вбачається між сторонами виникли підрядні відносини на підставі договору від 11.07.2005р. №782;
- відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу;
- відповідно до частин 2,3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд;
- як визначено статтею 627 Цивільного кодексу України, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
- таким чином, суд доходить висновку, що сторони договору підряду мали право при укладанні договору самостійно передбачити розмір неустойки (пені) за несвоєчасне виконання підрядних робіт та несвоєчасне усунення недоліків; тому визначення у договорі відповідальності за несвоєчасне виконання підрядних робіт та несвоєчасне усунення недоліків у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування неустойки, від суми договору за кожний день прострочки, не суперечить чинному законодавству.
З урахуванням викладеного позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
« 14« липня 2008р.