Справа № 1-152/11
іменем України
"04" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого -судді Ретьман О.А.
при секретарі -Расуловій С.Р., Якубовій Е.К., Стельмах Д.Ю.
з участю прокурора -Соколовського Т.М., Власова І.В.
захисника -ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
цивільного позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, військовозобо-
в'язаного, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого;
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) 30.10.2009 року вироком Шевченківського районного суду м.Києва за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2.3.4. ст.76 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
21 листопада 2006 року в період часу з 20 год. 45 хв. по 07 год. 20 хв. ОСОБА_4, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 звернув увагу на автомобіль «ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1, який належав гр.-ці ОСОБА_3 та вирішив його викрасти, з метою подальшого продажу та особистої наживи.
Так, ОСОБА_4, підійшов до автомобіля «ЗАЗ 110307»д.н.з. НОМЕР_1, який належав гр.ОСОБА_3, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, невстановленим способом проник до салону даного автомобіля. Знаходячись у салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_4 пошкодив, замок запалення та з'єднавши контакти дротів, запустив двигун. Після цього, ОСОБА_4, розпочавши рух на вказаному вище транспортному засобі, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим автомобілем на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальних збитків на суму 19960 грн.
Крім того, ОСОБА_4, знаючи про те, що співмешканка його батька -ОСОБА_5 -ОСОБА_6 має у своїй власності автомобіль «Мерседес Е-220», вирішив його викрасти для подальшого використання у власних цілях, не маючи на це дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, в середині грудня 2009 року перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, таємно викрав ключ від вищевказаного автомобіля.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4, 17 грудня 2009 року близько 14 год., прийшов до гаража, який розташований в дворі будинку АДРЕСА_4, де ОСОБА_6, зберігала свій автомобіль. За допомогою наявного в нього ключа, ОСОБА_4, відкрив замок на в дверях гаража та зайшов до його приміщення. Знаходячись в приміщенні гаража, ОСОБА_4, використовуючи викрадені напередодні ключі від автомобіля «Мерседес Е 220», проник у його салон та запустив двигун. Після цього, ОСОБА_4 повторно, незаконно заволодівши автомобілем «Мерседес Е220»д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 12000 доларів США, що в перерахунку з урахуванням курсу НБУ, станом на 17 грудня 2009 року становило 96000 грн., який належить гр.ОСОБА_6, виїхав з вказаного гаража та прослідував у невідомому напрямку.
Після цього на протязі часу з 17 грудня 2009 року по 03 січня 2010 року, ОСОБА_4, не маючи права на керування даним автомобілем, незаконно використовував його у власних цілях.
Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні на початку розгяду справи не визнав взагалі та пояснив, що автомобіль ОСОБА_3 він не викрадав, явку з повинною та пояснення про вчинення даного злочину він написав тому, що працівники міліції його били та обіцяли відпустити до дому, якщо він визнає себе винним. Щодо показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сказав, що дійсно мали місце ті факти, на які вказують свідки з приводу, того що він їх просив допомогти йому поміняти резину разом з колесами з «Таврії», синього кольору на «Таврію», червоного кольору. Та вказав, що «Таврія», синього кольору належала на той час його дядьку -брату його батька, а червона була у його користуванні. В останньому судовому засіданні підсудний зробив заяву про те, що він дійсно вчинив викрадення автомобіля «ЗАЗ», синього кольору, при наступних обставинах. Так, підсудний вказав, що він прогулювався по місту Києву та, перебуваючи на АДРЕСА_2, звернув увагу на припарковий автомобіль «ЗАЗ», синього кольору. Він спробував відчинити дверцята наявним при ньому ключем від його автомобіля «ЗАЗ», який випадково підійшов та замок відчинився, після чого він пошкодив замок запалення автомобіля та, з'єднавши контакти дротів, запустив двигун. В подальшому він попросив своїх друзів допомогти йому зняти з викраденого ним автомобіля колеса та поставити на автомобіль «ЗАЗ», червоного кольору, який на той час перебував у його користуванні. Однак друзям про те, що він викрав даний автомобіль, не повідомляв, а сказав, що даний автомобіль належить його дядьку, який збирається його продавати. Після того, як вони поміняли колеса на зазначених автомобілях, автомобіль «ЗАЗ», синього кольору він залишив біля АТП, що неподалік від того місця, де вони міняли колеса. Через декілька днів він виявив відсутність автомобіля на тому місці, де він його залишив. Оскільки місце, де він залишив викрадений ним автомобіль було недалеко від місця звідки він його викрав, то він подумав, що автомобіль знайшов та забрав його власник.
Стосовно незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_6 ОСОБА_4 пояснив, що автомобіль «Мерседес»був в несправному стані -«не на ходу». Періодично він проживав з батьком та ОСОБА_6 В нього були ключі від вищевказаного автомобіля, на ньому він неодноразово їздив. В грудні 2009 року батько дав йому гроші в сумі 5000 грн. на ремонт даного автомобіля. Він повинен був замовити запчастини на даний автомобіль і в гаражі відремонтувати. Коли він домовлявся про доставку запчастин, то загубив свій комплект ключів від гаража, автомобіля та гроші, які дав батько. В зв'язку з цим він взяв у батька без дозволу останнього комплект ключів, щоб мати доступ до гаражу та продовжувати ремонт автомобіля. 03 січня 2010 року він зайшов в гараж, де стояв автомобіль, щоб переодягнутись і його там затримали працівники міліції. За весь час, починаючи з того часу як йому дали гроші на ремонт автомобіля і до його затримання, він на вищевказаному автомобілі з гаража не виїжджав. При цьому з друзями заради жарту він повісив на автомобіль державний номерний знак від іншого автомобіля. ОСОБА_6 та його батько дозволяли йому брати даний автомобіль без їх додаткової згоди та їздити на ньому.
Незважаючи на часткове невизнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини по епізоду вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_3, його вина повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 21.11.2006 року звернувся до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві з повідомленням про злочин, тобто про виявлення о 07 год. 21.11.2006 року зникнення автомобіля «ЗАЗ 110307 «Славута»д.н. НОМЕР_1, 2005 року випуску, синього кольору, який припарковано близько 20 год. 45хв. 20.11.2006 року у дворі будинку АДРЕСА_2, в салоні якого знаходились свідоцтво на реєстрацію ТТЗ серії НОМЕР_3 та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2
З показань потерпілого ОСОБА_2 даними ним на досудовому та судовому слідстві, вбачається, що у власності його матері ОСОБА_3 перебував автомобіль «ЗАЗ 110307», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_4, який вона придбала в 2005 році за 19960 грн., після чого через договір оренди передала його у підприємство на якому він працює, а підприємство в свою чергу видало йому даний автомобіль як службовий. 20 листопада 2006 року він приїхав на даному автомобілі з роботи і приблизно о 20 год. 45 хв., залишив його на ніч перед під'їздом свого будинку за адресою: АДРЕСА_2, при цьому він зачинив автомобіль на центральний замок. Наступного дня приблизно о 07 год. 20 хв., він виявив відсутність вказаного вище автомобіля на тому місці, де він його залишив звечора. Крім того, в салоні автомобіля знаходилось свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія на його ім'я.
З показань цивільного позивача ОСОБА_3 вбачається, що автомобіль «Таврія»був нею придбаний 30.03.2005 року за 19960 грн. автомобіль оформлений на неї з правом керування ОСОБА_2 та ОСОБА_9 Факт купівлі-продажу автомобіля підтверджується -видатковою накладною №806 від 30.03.2005 року, рахунком -фактурою № 218188-1141 від 29.03.2005 року, актом приймання-передачі транспортного засобу від 29.03.2005 року, квитанціями про сплату рахунку фактури від 29.03.2005 року, внаслідок злочинних дій номер кузову (номерної панелі) вкраденого автомобіля кустарним способом замінено. І хоча автомобіль знайдено, втім заміна внаслідок злочинних дій номеру кузову унеможливлює його використання за призначенням і фактично позбавляє її транспортного засобу. Що підтверджується тим фактом, що Обухівське УДАІ ГУМВС України відмовило у перереєстрації її автомобіля і видачі нових документів. Крім того, нею як власником було укладено договір оренди автомобіля від 13.05.2005 року з ВАТ «Стиролбіотех»за яким щомісячна середня орендна плата складала 540 грн. Договір було пролонговано. Відповідно до листопада 2006 року, вона отримувала орендну плату. Автомобіль вкрадено 22.11.2006 року. І вона втратила 24840 грн. (що становить орендну плату за 46 місяців, період з 01.12.2006 року по 01.10.2010 року). Внаслідок вчиненого відповідачем їй завдано також і моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Яка полягає, в тому, що змінився образ її життя, у зв'язку з ускладненнями викликаними крадіжкою автомобіля, хвилюваннями та переживаннями у зв'язку з цим, погіршенням економічного стану у зв'язку з втратою доходу.
З показань свідка ОСОБА_8 даними ним на досудовому та судовому слідстві, вбачається, що з жовтня 2006 року знайомий з ОСОБА_4, з яким вони при зустрічах спілкувались на тему автомобілів. Декілька разів він бував в гаражі ОСОБА_4, який розташований у дворі одного з будинків по АДРЕСА_4, де ОСОБА_4 зберігав свій автомобіль «Славута», червоного кольору. Приблизно в кінці листопада 2006 року він випадково зустрів ОСОБА_4, який звернувся до нього з проханням наступного дня поміняти колеса з одного автомобіля на інший. На пропозицію ОСОБА_4 він погодився та вони домовились зустрітись біля кафе «Парашут». Наступного дня вони в обумовленому місці зустрілись з ОСОБА_4, разом з яким також був раніше йому не знайомий хлопець на ім'я ОСОБА_7. Потім вони на автомобілі поїхали на вулицю, що розташована поруч з вул. Мурашка м.Києва. На даній вулиці знаходились приватні будинки і ОСОБА_4, зупинив автомобіль на доріжці, яка спускалась в яр. Вони вийшли з автомобіля, після чого ОСОБА_4 сказав, що піджене автомобіль з якого необхідно зняти колеса. Приблизно через 5 хвилин, ОСОБА_4 під'їхав на автомобілі «Славута», синього кольору. ОСОБА_4 пояснив, що даний автомобіль належить його дядькові та останній має намір його продавати, тому він перед продажем вирішив поміняти колеса, оскільки на них була краща резина. На його запитання, чому він вирішив поміняти колеса в яру, ОСОБА_4 відповів, що гараж йому набрид. Коли вони міняли колеса, під'їхали працівники міліції, яким ОСОБА_4, пояснив, що це автомобіль його дядька та показав техпаспорт, після чого працівники міліції поїхали. Коли вони поміняли колеса, ОСОБА_4 на автомобілі «Славута», червоного кольору відвіз його та ОСОБА_7 додому, а автомобіль «Славута»синього кольору залишився в яру. Про подальшу долю даного автомобіля йому нічого не відомо.
Із показань свідка ОСОБА_7, даними в ході досудового та судового слідства вбачається, що наприкінці листопада 2006 року він проходив через двір будинку АДРЕСА_4 та помітив у гаражі його знайомого ОСОБА_4 відчинені двері. Біля гаража стояв автомобіль на якому їздив ОСОБА_4 - «Славута», червоного кольору, однак коли він заглянув до гаражу, то побачив там ще один автомобіль «Славута», синього кольору. ОСОБА_4 в цей час щось ремонтував в даному автомобілі. ОСОБА_4 повідомив йому, що автомобіль «Славута», синього кольору належить його дядьку та що його раніше намагались викрасти, а тому пошкоджені дроти запалення, у зв'язку з чим дядько має намір продати вказаний автомобіль. Після цього ОСОБА_4 запропонував йому поїхати разом з ним та допомогти поміняти колеса на автомобілях. Він погодився та вони поїхали на автомобілі «Славута», червоного кольору, забравши по дорозі ще одного хлопця, як пізніше він дізнався на ім'я ОСОБА_8, до провулку Квітучого. Де ОСОБА_4 попросив їх почекати. Через 10 хвилин ОСОБА_4 повернувся на автомобілі «Славута», синього кольору. На його питання, чому він вирішив міняти колеса саме тут, ОСОБА_4 повідомив, що йому набрид гараж. В процесі того як вони міняли колеса на автомобілях під'їхали працівники міліції, яким ОСОБА_4 показував документи на автомобіль «Славута», синього кольору та розповідав, що даний автомобіль належить його дядьку. При цьому він бачив, як ОСОБА_4 показував техпаспорт на автомобіль. Коли працівники міліції поїхали, вони, закінчивши міняти колеса, поїхали по домах, а автомобіль «Славута», синього кольору залишився стояти на провулку Квітучому в м.Києві.
З показань свідка ОСОБА_14 даними ним на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні, вбачається, що підробляючи арматурником на різних СТО м.Києва, він, у вересні-листопаді 2006 року працював на СТО, розташованому по пров. Нестерівському, 13 в м.Києві, де познайомився з хлопцем на ім'я ОСОБА_4, який приїжджав на СТО ремонтувати автомобіль «Таврія», червоного кольору. Приблизно в кінці листопада 2006 року ОСОБА_4 запропонував йому придбати в нього автомобіль «Славута», синього кольору за 400 доларів США, пояснив таку ціну тим, що на даний автомобіль не має документів, однак автомобіль в угоні не значиться. Оскільки автомобіль коштував не дорого, він погодився його придбати, що і зробив. В грудні 2006 року через оголошення в газеті «Авізо»він зв'язався з раніше незнайомим чоловіком ОСОБА_15, який продавав запчастини на автомобіль «Таврія»та придбав у останнього передню панель на автомобіль «Таврія», де був вказаний номер кузова автомобіля та технічний паспорт на автомобіль «Таврія»з даним номером кузова. Після цього, він відігнав автомобіль на одну СТО, що розташована по вул.Кудрявський Узвіз в м.Києві, де електрозварювальник переварив на автомобіль придбану ним панель з зазначеним номером кузова, після цього він на СТО, де працював, зафарбував частину перевареної панелі. Подальшому в організації, що займається виготовленням номерних знаків автомобілів, він виготовив номерний знак на даний автомобіль і керував ним за дорученням, яке йому надав ОСОБА_15 при покупці панелі. В кінці березня 2007 року він обміняв даний автомобіль гр.-ну ОСОБА_16, на автомобіль «БМВ-318»(т.1а.с.140-143).
З показань свідка ОСОБА_15, даними в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, вбачається, що він являється приватним підприємцем та займається продажем автозапчастин. В середині грудня 2006 року він продав двом незнайомим чоловікам передню панель від автомобіля «Славута», що був після аварії. Також він продав їм технічний паспорт на даний автомобіль. При цьому він оформив довіреність на одного з чоловіків. Пізніше на його прохання він переоформив довіреність на іншого чоловіка (т.1 а.с.145-148).
З показань свідка ОСОБА_16 даними в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_16 в березні 2007 року обміняв гр.-ну ОСОБА_14 свій автомобіль «БМВ»на автомобіль «ЗАЗ-110307»д.н. НОМЕР_6. В свою чергу він продав даний автомобіль гр.-ну ОСОБА_17 При продажі автомобіля він їздив до його власника ОСОБА_18 для переоформлення генеральної довіреності. ОСОБА_18 розповів йому, що даний автомобіль він продав після того, як він потрапив в аварію. Побачивши автомобіль, він, здивувався, що його добре відремонтували після аварії. Через деякий час ОСОБА_19 повідомив йому, що при знятті автомобіля з обліку було встановлено, що він значиться в розшуку (т.1 а.с.150-153).
З показань свідка ОСОБА_20, даними ним в ході досудового та судового слідства, вбачається, що він, працюючи старшим оперуповноваженим ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, проводив оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, яка незаконно заволоділа автомобілем ОСОБА_2 «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_1. На причетність до вчинення даного злочину, перевірявся гр.-н ОСОБА_4 16 січня 2007 року він відбирав у ОСОБА_4 пояснення в присутності його матері ОСОБА_21 Спочатку ОСОБА_4 заперечував свою причетність до вчинення даного злочину, однак в подальшому висловив бажання написати явку з повинною про вчинення даного злочину. Ніяких заходів фізичного чи психологічного впливу до ОСОБА_4 при відбиранні пояснення не застосовувалось, його мати з цього приводу ніяких зауважень не робила (т.1 а.с. 157-159).
З рапорту старшого інспектора з розшуку МРЕВ-4 ОСОБА_22 вбачається, що 13.07.2007 року при знятті з обліку автомобіля «ЗАЗ 110307», д.н.з. НОМЕР_6 гр.-ном ОСОБА_19 було проведено перевірку даного автомобіля по базі «АІС», в результаті чого було встановлено, що двигун даного автомобіля під № НОМЕР_4 значиться в розшуку (т.1 а.с.64).
З облікової картки приватного автомототранспорту вбачається, що номер двигуна автомобіля «ЗАЗ 110307 д.н. НОМЕР_6 значиться як НОМЕР_5 (т.1 а.с. 68).
З висновку спеціаліста від 13.07.2007 року з комплексного дослідження транспортного засобу, вбачається, що на транспортному засобі ЗАЗ 110307 1200 Ліфтбек, легковий, колір синій, панель з номером кузова вварена кустарно. Дублююча табличка закріплена кустарно (т.1 а.с.68).
З копії висновку спеціаліста № 0716/5 від 16.07.2007 року Бюро судових експертиз «Сантодор»вбачається, що номер кузова представленого на дослідження автомобіля «ЗАЗ 110307»змінений шляхом заміни кустарним способом номерної панелі (т.1 а.с.80).
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 13.09.2007 року відповідно до якого свідок ОСОБА_8 показав місце розташування гаража ОСОБА_4 та місце, в якому він спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 міняли колеса на автомобілі «Славута», синього кольору (т.1 а.с. 127-133).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімках, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_4, як особу, що продала йому автомобіль «Славута», синього кольору, в останніх числах листопада 2006 року (т.1 а.с.144).
З протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_8. та ОСОБА_4 від 10.03.2010 року в ході якого свідок ОСОБА_8 підтвердив свої показання про факт наявності у ОСОБА_4, автомобіля «Славута»синього кольору, станом на листопад 2006 року ( т.2 а.с.15-16).
Речовим доказом -автомобілем ЗАЗ 110307.
Крім вищенаведених доказів, вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння автомобілем «ЗАЗ 110307»20 листопада 2011 року, підтверджується у поданій ОСОБА_4 власноручно написаній явці з повинною до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві 16.01.2007 року в присутності законного представника ОСОБА_21, де він вказав, що приблизно в листопаді 2006 року у вечірній час скоїв крадіжку автомобіля «Славута»по АДРЕСА_2, який потім відігнав на вул.Баговутівська, де частково розкомплектував та першочерговими поясненням в присутності законного представника (т.1 а.с.49, 50-52).
Суд критично оцінює показання ОСОБА_4 в якості підозрюваного від 31.01.2007 року (т.1а.с.215-216;) від 17.02.2007 року (т.1 а.с.217-219), в якості обвинуваченого в частині обвинувачення за ч.2 ст.289 КК України від 02.04.2007 року (т.1 а.с.233-235) в якості обвинуваченого при очній ставці зі свідком ОСОБА_8 від 10.03.2010 року ( т.2 а.с. 15-16), оскільки підсудний ОСОБА_4, як на досудовому так і судовому слідстві постійно суттєво змінював свої показання, що викликає сумнів у їх правдивості. Крім того такі показання підсудного повністю суперечать іншим зібраними на досудовому слідстві та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, а тому судом визнаються неправдивими і розцінюються як намагання підсудного уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Крім того, оцінивши зібрані у справі та перевірені у судовому засіданні докази, суд, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем «ЗАЗ 110307», однак вважає, що дії ОСОБА_4 досудовим слідством по даному епізоду безпідставно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України за кваліфікуючою обставиною за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи досудовим слідством 22 січня 2007 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_24 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України (т.1а.с.8). Постановою слідчого від 18.02.2007 року кримінальну справу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_24 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (т.1 а.с.9-10). Постановою заступника прокурора Шевченківського району м.Києва від 22.03.2007 року скасовано постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_24 від 18.02.2007 року та матеріали кримінальної справи направлено для подальшого розслідування до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві (т.1 а.с. 11). В подальшому постановою слідчого від 13.09.2007 року кримінальну справу відносно ОСОБА_24 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України (т.1 а.с.20-21). Постановою слідчого від 05.04.2007 року відносно ОСОБА_7 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України (т.1 а.с.163-164). Додатково відносно ОСОБА_4 кримінальна справа у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України за кваліфікуючою ознакою попередня змова з невстановленими слідством особами не виносилась. Те, що постановою слідчого від 10.03.2010 року було виділено для додаткової перевірки матеріали кримінальної справи в об'ємі пояснення ОСОБА_4, пояснення ОСОБА_24, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 та направлено відповідні матеріали до ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України (т.2 а.с.27) при наявності не скасованих постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.04.2007 року (т.1 а.с.163-164) та закриття кримінальної справи від 13.09.2007 року (т.1 а.с. 20) не дає підстав кваліфікувати дії ОСОБА_4 як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження.
А тому дії ОСОБА_4 по даному епізоду необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
По епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 вина підсудного ОСОБА_4, є повністю доведеною та підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_6 01.01.2010 року звернулись до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві з повідомленням про злочин, а саме про те, що 18.12.2009 року близько 20 год. по АДРЕСА_4 виявила відсутність власного автомобіля «Мерседес», фіолетового кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився в гаражі закритого типу і дала про це детальні пояснення (т.1 а.с. 82-12).
При цьому потерпіла ОСОБА_6 була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ст.383 КК України та їй роз'яснювалось положення ст.63 Конституції України (т.1а.с.82).
Так, з показань потерпілої ОСОБА_6 даними нею на досудовому слідстві, вбачається, що з 2000 року вона проживає в цивільному шлюбі з гр.-ном ОСОБА_5 та має у власності автомобіль «Мерседес Е220» д.н. НОМЕР_2, який успадкувала від матері. Даний автомобіль вона зберігала в гаражі, що розташований у дворі будинку АДРЕСА_4, який належить її співмешканцю ОСОБА_5 У ОСОБА_5 є син ОСОБА_4. За весь час зберігання автомобіля в гаражі, вона ніколи не дозволяла ОСОБА_4 ним користуватися, оскільки у нього не має права керування транспортними засобами. Інколи ОСОБА_4 їздив на даному автомобілі в присутності ОСОБА_5 в якого була довіреність на право керування даним транспортним засобом. Ключа від автомобіля ні вона, ні ОСОБА_5 -ОСОБА_4 ніколи не давали і самостійно на даному автомобілі їздити не дозволяли. Оскільки ОСОБА_4 часто до них приходив додому, то мав вільний доступ до речей в домі. В середині грудня 2009 року ОСОБА_4 виявив, що з його сумки зник ключ від її автомобіля. Того ж дня вони поїхали до вищевказаного гаража і оскільки гараж був зачинений та від нього також зник ключ, через вікно виявили відсутність в ньому їх автомобіля. Вони здогадались, що автомобіль міг взяти ОСОБА_4 і почали телефонувати йому на мобільний телефон, однак він не відповідав. ОСОБА_4 шукали на протязі кількох тижнів. Періодично вони приходили до гаража, однак автомобіля в ньому не було, в тому числі слідів від коліс на снігу біля гаража. Оскільки автомобіля вони так і не знайшли, то заявили про його зникнення в міліцію. Через деякий час працівники міліції повідомили, що затримали ОСОБА_4 в вищевказаному гаражі, коли він пригнав туди її автомобіль (т.1 а.с. 182-183).
Свідок ОСОБА_5, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384; ст.385 КК України, при роз'ясненні йому положення ст.63 КК України на досудовому слідстві дав показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_6 (т.1 а.с.185-188).
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 змінила свої показання та вказала, що після того, як вона та її чоловік ОСОБА_5 виявили зникнення ключів від автомобіля та гаражу вони одразу приїхали до гаражу, однак він був зачинений та вони не змогли переконатись чи є в гаражі її автомобіль. Крім того потерпіла вказала, що у дійсності ОСОБА_4 вона дозволяла їздити на автомобілі, ремонтувати його. Крім того, пояснила, що заявила про зникнення свого автомобіля під тиском працівників міліції, оскільки останні вказали, що ОСОБА_4 намагається його продати, а протокол допиту слідчий сам написав як бажав за потрібне, а вона його підписала, бо не вчитувалась у його зміст. Вона не бачила чи був відсутній в гаражі автомобіль, оскільки потрапити до гаражу вона не могла.
Свідок ОСОБА_5 теж у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві, дав показання аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_6 у судому засіданні та вказав, що коли виявив відсутність ключів від гаражу та машини, а також тому, що він не міг переконатись чи автомобіль в гаражі, при цьому його син ОСОБА_4 на протязі декількох тижнів не відповідав на телефонні дзвінки, він припустив, що останній вкрав автомобіль, а тому вони з дружиною вирішили написати заяву про злочин. Коли він побачив після 03.01.2010 року автомобіль, то виявив на ньому пошкодження, а саме: був пошкоджений радіатор та відсутній кулер, у зв'язку з чим він вважає, що ОСОБА_4 не змгі би його завести та керувати ним. Свідок також вказав, що даний автомобіль знаходився у тимчасовому користуванні його сина ОСОБА_4
Суд, критично оцінює показання потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_5 у судому засіданні, які являються близьким родичами підсудного, оскільки потерпіла та свідок постійно змінювали свої показання, щодо зміни показань логічних пояснень суду не надали, прямо зацікавлені в позитивному вирішенні справи для підсудного. На думку суду, змінивши свої показання у судовому засіданні, вони намагаються допомогти підсудному уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, шляхом надання суду неправдивих показань. Скарг на дії працівників міліції щодо примушування їх до дачі тих чи інших показань не подавали та не могли конкретно пояснити, які саме дії та з якою метою вчинили працівники міліції, примушуючи їх звернутись до правоохоронних органів з повідомленням про зникнення автомобіля «Мерседес»та вказати, що підозрюють у причетності до цього злочину саме ОСОБА_4
Крім того допитаний у судовому засіданні слідчий ОСОБА_10 та оперуповноважений ОСОБА_26 вказали, що пояснення та протоколи допиту потерпілої та свідка писали з їх слів, про обставини вказані в протоколах їх допиту дізнались зі слів потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_4, дані обставини останні повідомляли добровільно без будь-якого тиску на них.
Крім викладеного вище вина підсудного ОСОБА_4, підтверджується наступними доказами.
З показань свідка ОСОБА_21 даними нею на досудовому слідстві та у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_4 доводиться їй сином. Приблизно в середині грудня їй зателефонував батько ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_4, взяв автомобіль належний ОСОБА_6 та поїхав у невідомому напрямку, необхідно його шукати, тому, що він не може останньому додзвонитись. Вона теж телефонувала сину та дозвонитись не могла. Через деякий час їй вдалось дозвонитись до ОСОБА_4 та він повідомив, що батько дав йому велику суму грошей, які він згубив разом з ключами від гаража, а тому боїться повертатися додому. Після чого він знову почав вимикати свій мобільний телефон та вона більше не могла до нього дозвонитись.
З показань свідка ОСОБА_26 даними ним на досудовому слідстві та у судовому засіданні, вбачається, що він працює оперуповноваженим ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві. 01 січня 2010 року до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві звернулась гр.-ка ОСОБА_6 з заявою про викрадення її автомобіля «Мерседес Е-220»д.н.з. НОМЕР_2 з гаражу, який розташований у дворі будинкуАДРЕСА_4. Він особисто займався перевіркою даної заяви. При відібранні пояснення у ОСОБА_6, остання пояснила, що 17 грудня 2009 року вона виявила, що за місцем її проживання зникли ключі від замка вищевказаного гаража та автомобіля. Вона відразу поїхала до вказаного гаражу та виявила відсутність свого автомобіля «Мерседес-Бенс Е220»д.н. НОМЕР_2. Також ОСОБА_6 пояснила, що у викраденні автомобіля підозрює сина свого співмешканця ОСОБА_5 -ОСОБА_4, оскільки він періодично проживав разом з ними і мав вільний доступ до ключів від гаража та автомобіля. З її слів вона на протязі двох тижнів постійно телефонувала ОСОБА_4 на його мобільний телефон, однак він не відповідав. Ним були прийняті заходи по встановленню місця знаходження ОСОБА_4 і 03 січня 2010 року він разом з іншими працівниками ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві затримав ОСОБА_4 у гаражі ОСОБА_6, де на той час знаходився також її автомобіль. При затриманні ОСОБА_4 вчинив активний опір. Після затримання ОСОБА_4 пояснив, що він взяв вищевказаний автомобіль без дозволу ОСОБА_6 та батька, оскільки хотів покататись. При цьому він замінив державні номерні знаки автомобіля на інші і на протязі останніх двох тижнів їздив на ньому по м.Києву. На телефонні дзвінки батька та ОСОБА_6 він не відповідав, оскільки не хотів повертати автомобіль. Ніяких заходів фізичного чи психологічного впливу до ОСОБА_4 при відбиранні пояснення не застосовувалось.
З протоколу огляду місця події від 03.01.2010 року, вбачається, що зафіксовано наявність на автомобілі ОСОБА_6 держаного номерного знаку. з іншого автомобіля, що є підтвердженням незаконного використання даного автомобіля під прикриттям іншого д.н.з., наявність на автомобілі пошкоджень, що є підтвердженням користування ОСОБА_4 даним автомобілем, а також зафіксовано в гаражі за місцем затримання ОСОБА_4 ключа від гаража та ключа від автомобіля, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на досудовому слідстві про факт зникнення ключів (т.1 а.с.93-96).
З протоколів огляду речових доказів вбачається, що були оглянуті вилучені з місця події ключі від гаража та від автомобіля, а також державний номерний знак, виявлений на автомобілі ОСОБА_6 (т.1 а.с.175, 178).
Речовими доказами: автомобілем «Мерседес Е 220»д.н. НОМЕР_2, ключами від замка гаража та від автомобіля, державним номерним знаком (т.1 а.с.177).
Крім вищенаведених доказів, вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, підтверджується поясненнями ОСОБА_4 від 03 січня 2010 року та протоколом допиту його в якості підозрюваного від 03.012010 року, де він указані потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_5 обставини вчинення злочину на досудовому слідстві, підтвердив і повідомив, що він хотів взяти покататись автомобіль «Мерседес Е220», який належить співмешканці його батька Прохоренко ЖЖ, на управління даним автомобілем у нього не було довіреності, крім того він не має прав на керування транспортними засобами. Для реалізації своєї мети він таємно взяв ключ від вказаного автомобіля, забрав з гаражу останній та почав кататись на ньому по місту. Для цього він замінив держаний номерний знак на НОМЕР_7, які лежали в гаражі. Жодних документів на автомобіль при цьому в нього не було. На телефонні дзвінки батька та його співмешканки він не відповідав, бо не хотів повертати автомобіль. Коли була ожеледиця 22.12.2009 року він випадково на «Татарці»біля гаража вдарив автомобіль, в результаті чого пошкодив передній бампер та радіатор, після чого загнав автомобіль в гараж. Оскільки він фактично без дозволу взяв автомобіль, то ховався від батька в гаражі, де і був затриманий 03 січня 2010 року. (т.1 а.с.91-92; 248-249).
Дані показання підсудного суд визнає правдивими, оскільки вони узгоджуються з іншими зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні, наведеними вище доказами.
Суд критично оцінює показання ОСОБА_4 в якості обвинуваченого 10.03.2010 року (т.2 а.с. 21-23) та в якості підсудного в ході судового слідства, оскільки підсудний постійно суттєво змінював свої показання, щодо зміни показань нічого пояснити не зміг, що викликає сумнів у їх правдивості. З приводу посилання підсудного, що давав першочергові показання під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, пояснення слідчому під тиском слідчого, такі показання на думку суду не заслуговують на увагу і є нічим не іншим як намаганням ввести суд в оману, оскільки жодних скарг на дії працівників міліції останній не подавав, вперше про це заявив у судовому засіданні, пояснити в чому саме такий тиск на нього виражався не зміг, не навів об'єктивних даних в підтвердження цьому теж. Крім того на протязі судового розгляду справи підсудний також постійно плутався у свої показаннях, постійно їх змінював, причини зміни своїх показань, пояснити суду не зміг.
Суд, оцінивши зібрані у справі та перевірені у судовому засіданні докази, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «Мерседес Е220», повторно, та вважає, що дії ОСОБА_4, досудовим слідством правильного кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України. Однак в юридичному формулюванні обвинувачення безпідставно вказано таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення до приміщення. Дана кваліфікуюча обставина підлягає виключенню з юридичного формулювання обвинувачення, як така, що не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні об'єктивними даними та не доводиться зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Оскільки у судовому засіданні встановлено, що гараж в якому перебував викрадений ОСОБА_4 автомобіль «Мерседес», належить матері останнього, і в нього був вільний доступ до даного приміщення. Він мав ключ від даного гаража, і користувався ним, ще задовго до того як ОСОБА_6 почала в ньому зберігати свій автомобіль. Зокрема даний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_21 Крім того достатніх доказів того, що на воротах гаража в період з 18.12.2009 року по 03.01.2010 року було встановлено інший навісний замок, який ОСОБА_4 зірвав та проникнув до у приміщення гаражу, з метою заволодіння транспортним засобом у даній кримінальній справі досудовим слідством не зібрано.
А тому дії ОСОБА_4 по даному епізоду слід кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289; ч.2 ст.289 КК України повністю доведена.
Не визнання своєї вини підсудним, постійну зміну останнім своїх показань, суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, характеризуючі дані про його особу, стан здоров'я, сімейний стан, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
ОСОБА_4 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, вчинив новий злочин в період іспитового строку, по місцю проживанняхракетризується посередньо (т.2 а.с. 71), на момент вчинення злочинів суспільно-корисною працею не займався, на момент вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України навчався та вчинив даний злочин у неповнолітньому віці.
Суд не враховує характеристику підсудного з місця навчання, яка міститься в т.2 на а.с. 72, оскільки дана характеристика не містить дати її видачі та з її змісту вбачається, що ОСОБА_4 переведений на четвертий курс Київського національного університету будівництва та архітектури у 2009 році, крім того дана характеристика враховувалась при винесенні попереднього вироку 30.10.2009 року, тобто дані які містяться станом на 2011 рік є застарілими та не можуть бути враховані при призначенні покарання за даним вироком.
Судом в ході розгляду справи не встановлено у відповідності до ст. 67 КК України, обставин які б обтяжували покарання підсудного.
Часткове визнання підсудним своєї вини у останньому судовому засіданні по епізоду викрадення автомобіля «ЗАЗ 110307» у листопаді 2006 році не може бути визнано пом'якшуючою обставиною, оскільки підсудний при цьому щиро не розкаявся та не розповів детально про всі фактичні обставини вчиненого ним злочину, а такий вчинок підсудного судом розцінюється, як визнання своєї вини під тягарем неспростовних доказів його вини.
Однак з урахуванням того, що на момент вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України підсудний був неповнолітнім, суд вважає можливим врахувати дану обставину, як пом'якшуючу покарання, у відповідності до положення ст. 66 КК України.
При цьому суд не знаходить підстав щодо застосування до підсудного Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року, а також ст.75 КК України.
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції його від суспільства.
Враховуючи, що підсудний вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України до постановлення вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 30.10.2009 року, а злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, після, то при призначенні йому покарання слід призначати покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, а потім за правилами ч.4 ст.71 КК України.
Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов на суму 19960 грн. не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не являється власником автомобіля «ЗАЗ 110307», синього кольору, номер двигуна НОМЕР_4.
Заявлений ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з підсудного на її користь матеріальної шкоди в розмірі 24 840 грн. (втрачену вигоду) та моральної шкоду в розмірі 10 000 грн., частково знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Що стосується позовних вимог з приводу стягнення з підсудного втраченої вигоди в розмірі 24 840 грн., суд вважає необхідним в цій частині позовні вимоги потерпілої залишити без задоволення, та роз'яснити потерпілій її право звернутись з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства. Оскільки до розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише пряма шкода -реальні збитки, які, відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК становлять собою витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того у відповідності до вимог ст.28 КПК України дані позовні вимоги не можуть розглядатись одночасно з розглядом кримінальної справи та повинні розглядатись окремо, оскільки вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення мають бути пред'явлені в порядку цивільного судочинства (п. 5 ППВСУ від 31.03.1989 р.).
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд вважає їх такими, що частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Так, при визначенні моральної шкоди суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, причинний зв'язок між винними діями підсудного та отриманими ОСОБА_3 душевними переживаннями, та, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в межах 5 000 грн.
Речові докази: автомобіль «Мерседес Е-220» НОМЕР_2, ключ від замка автомобіля -передати у розпорядження власника (т.1 а.с. 176, 177), ключ від замка гараж -передати володільцю ОСОБА_5, державний номерний знак НОМЕР_7 -передати Департаменту ДАІ МВС України (т.1 а.с 179, 180), (т.1 а.с 179, 180), автомобіль ЗАЗ 110307, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_4 -передати у розпорядження власника ОСОБА_3.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289; ч.2 ст.289 КК України, і призначити йому покарання
за ч.1 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією ? майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань за даним вироком за ч.1 ст.289 КК України визначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, і 3 (три) роки позбавлення волі, з випробуванням та іспитовим строком 3 (три) роки за вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 30.10.2009 року.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання призначити ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з конфіскацією ? майна, яке є власністю засудженого.
Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 03 січня 2010 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити без змін у вигляді взяття під варту у утримувати його в київському СІЗО № 13 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області.
Речові докази: автомобіль «Мерседес Е-220» НОМЕР_2, ключ від замка автомобіля -передати у розпорядження власника (т.1 а.с. 176, 177), ключ від замка гараж -передати володільцю ОСОБА_5, державний номерний знак НОМЕР_7 -передати Департаменту ДАІ МВС України (т.1 а.с 179, 180), автомобіль ЗАЗ 110307, синього кольору, номер двигуна НОМЕР_4 -передати у розпорядження власника ОСОБА_3.
Цивільний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять) тисяч гривень, в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня наступного після його проголошення через районний суд, а засудженим на протязі того ж строку з моменту отримання його копії.
Суддя