Справа № 1-126/11
іменем України
"10" жовтня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Ретьман О.А.
при секретарі -Якубовій Е.К., Стельмах Д.Ю.
з участю прокурора -Беби Є.Г., Ковальова Є.Г., Власова І.В.,
захисників -ОСОБА_1
потерпілої -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Згуровка, Яготинського району, Київської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, приватного підприємця, маючого синів- ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 101 КК України ( в редакції 1960 року),
ОСОБА_4 досудовим слідством обвинувачується в тому, що він, ІНФОРМАЦІЯ_6 року приблизно о 21 год., знаходячись неподалік тролейбусної зупинки маршрут № 19 розташованої по вул.Ольжича, 18 в м.Києві, під час конфлікту з раніше незнайомим ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, що склались між ними, вирішив нанести останньому тілесні ушкодження. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, умисно наніс ОСОБА_5 послідовно не менше семи ударів руками в область обличчя, та не менше одного удару в область живота, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок яких настала смерть потерпілого.
Внаслідок даного діяння ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: а) тілесні ушкодження, які в своїй сукупності носять назву відкритої черепно-мозкової травми: забійна рана по ходу хвоста правої брови (прямолінійної форми довжиною 2,3 см з нерівними, осадженими краями), синець в ділянці верхньої повіки правого ока ( як наслідок напливу крові від забійної рани), садно в лобній ділянці зліва (розміром 1,7х0,2 см), три садна в лобній ділянці справа (розміром 0,5 х 1,7 см, 0,7 х 2 см, 1 х 0,7 см), забійна рана на слизовій верхньої губи зліва (практично прямолінійної форми довжиною 1,5 см, глибиною до 0,4 см на тлі синця (розміром 1,4 х 2 см, глибиною до 0,4 см), садно на червоній каймі нижньої губи зліва (розміром 0,5 х 0,9 см) дві забійні рани на слизовій нижньої губи в середній частині (паралельні одна одній, практично прямолінійної форми довжиною 1,4 см та 1 см, глибиною до 0,4 см) на тлі синця (розміром 2 х 3,5 см, глибиною до 0,4 см) крововилив в м'які тканини прямої тім'яно-потиличної ділянки (загальним розміром 8 х 3,5 см), перелом кісток склепіння (права тім'яна, потилична кістки) та основи (потилична кістка в задній черепній ямці, тіло основної кістки, горизонтальна пластика решітчастої кістки з відходженням додаткових 5 ліній переломів) черепа, крововилив під оболонки (обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та скроневих часток з розповсюдженням на випуклу поверхню обох півкуль мозку, плямисті субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та лівої скроневої часток) в речовину (базальна поверхня обох лобних та лівої скроневої часток), стінка бокового шлуночка, стінка 3-го шлуночка, продовгуватий мозок) та у шлуночки (наявність рідкої крові) головного мозку, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5; б) два надриви капсули підшлункової залози (паралельні один одному та перпендикулярні довжнику органа, з нерівними краями, довжиною по 1,5 см) з крововиливом під капсулу та товщу органа, які не можуть бути оціненими за ступенем тяжкості в зв'язку з неясним клінічним перебігом та наслідками.
Об'єм та характер черепно-мозкової травми локалізація її складових ( в тому числі розповсюдженість лінії перелому кісток основи черепа початок лінії перелому правої тім'яної кістки), дозволяє стверджувати про те, що вона виникла за ротаційно-імпресійно-інерційним механізмом внаслідок неодноразової (не менш 7-кратної) дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженої поверхнею контакту (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого (виникнення забійних ран, синців та саден), одна з яких призвела до ротації голови (з виникненням крововиливів в стінки бокового і 3-го шлуночків мозку та в продовгуватий мозок ), а остання придала тілу потерпілого прискорення, внаслідок чого він впав на площину з контактом правою тім'яно-потиличною ділянкою (виникнення всього іншого об'єму черепно-мозкової травми). Стосовно травми підшлункової залози (комплекс ушкоджень, який викладений в підпункті б)) -локалізація та об'єм складових свідчить про те, що дана травма виникла: 1) або внаслідок перерозгинання тіла потерпілого (при нанесенні йому ударів в обличчя); 2) або внаслідок повільного стиснення живота потерпілого в переднє-задньому напрямку тупим предметом (наприклад коліном людини).
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, внаслідок якого настала смерть потерпілого, та дії його органом досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.101 КК України ( в редакції 1960 року).
На обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вищевказаному злочині, орган досудового слідства посилається на показання ОСОБА_4 в якості обвинуваченого від 07 грудня 2009 року в яких він свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.101 КК України ( в редакції 1960 року), визнав повністю та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року він разом зі своїми знайомими ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно о 21 год. 00 хв. вийшли зі сторони двору, що біля буд.№18-А по вул.Ольжича в м.Києві в сторону зупинки тролейбусу № 19 по вул.Ольжича, 18 в м.Києві та кидали на підлогу петарди. Коли вони підійшли до даної зупинки, то до нього підійшли двоє раніше не знайомих чоловіка, один з яких був досить великого зросту, а інший був зростом поменше. Той, що був зростом вище схопив його правою рукою за воріт куртки та почав за нього «тягати», висловлюючи претензії з приводу того, що він кидав петарди та порушував громадський порядок, а його товариш стояв та сміявся. Коли чоловік його тягав за куртку, то погрожував тим, що відведе до Шевченківського РУ. Так, як йому здалось, що дані особи не являються працівниками міліції та знаходяться в стані сильного алкогольного сп'яніння, це його дуже обурило. В той момент, коли даний чоловік перебував в стані, стоячи навпроти нього та, тримав його своєю правою рукою за воріт куртки, він здійснив швидкий рух в праву сторону та правою рукою стиснутою в кулак наніс йому різкий, сильний боковий удар в область його щелепи та після даного удару одразу наніс йому ще один «прямий»удар лівою рукою стиснутою в кулак, від чого той чоловік впав без свідомості на тротуар спиною вниз. При цьому товариш того чоловіка, побачивши це, розвернувся та побіг у невідомому напрямку (т.1 а.с.83-84).
Крім того, орган досудового слідства посилається на показання свідка ОСОБА_6 від 04.12.2009 року відповідно до яких він надав показання майже аналогічні показанням ОСОБА_4 Вказав що, приблизно о 21 год. він з ОСОБА_4, з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проходили по житловому масиву «Сирець»в м.Києві вздовж будинку № 18-А по вул.Ольжича в напрямку кінцевої зупинки тролейбусного маршруту № 19. У нього було з собою багато невеликих петард, які вони стали запалювати та кидати в сторону. В цей час вони вийшли за кут будинку № 18-А, де до них підійшли два незнайомих чоловіки, які перебували у стані алкогольного сп'яніння та поводили себе агресивно. Прямуючи до них, двоє чоловіків, виражалися нецензурними словами. Дані чоловіки наблизились до ОСОБА_4, схопили його за комір одягу та стали тягнути в різні сторони. В той момент ОСОБА_4 перебував прямо перед ним на відстані 3-4 метри, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стояли поруч по боках. Вони не підходили до ОСОБА_4, бо вважали конфлікт не суттєвим. Раптом він побачив, як зазначений незнайомий чоловік високого зросту впав на асфальт, потилицею голови вдарившись об бордюр та, почув звук удару головою об твердий матеріал. Подав цей чоловік на спину і дещо на правий бік. На момент удару ОСОБА_4 стояв навпроти, майже впритул до цього чоловіка. Коли чоловік впав, то перестав рухатись і був без свідомості, проте з них ніхто не підходив до нього і не перевіряв його стан. Товариш зазначеного чоловіка, побачивши, як впав його знайомий, одразу розвернувся та побіг в напрямку зупинки.
Крім наведених вище доказів орган досудового слідства, обґрунтовує пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4, даними, що містяться в: показаннях потерпілої ОСОБА_2 (т.1 а.с.51); протоколі огляду місця події від 23.12.2000 року, згідно якого оглянуто ділянку місцевості по вул.Ольжича, 18-А в м.Києві та вилучено марлевий тампон із змивом речовини бурого кольору (т.1 а.с.16-20); висновку експерта № 238/4696 від 18 січня 2010 року, згідно якого у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) тілесні ушкодження, які в своїй сукупності носять назву відкритої черепно-мозкової травми: забійна рана по ходу хвоста правої брови (прямолінійної форми довжиною 2,3 см з нерівними, осадженими краями), синець в ділянці верхньої повіки правого ока ( як наслідок напливу крові від забійної рани), садно в лобній ділянці зліва (розміром 1,7х0,2 см), три садна в лобній ділянці справа (розміром 0,5 х 1,7 см, 0,7 х 2 см, 1 х 0,7 см), забійна рана на слизовій верхньої губи зліва (практично прямолінійної форми довжиною 1,5 см, глибиною до 0,4 см на тлі синця (розміром 1,4 х 2 см, глибиною до 0,4 см), садно на червоній каймі нижньої губи зліва (розміром 0,5 х 0,9 см) дві забійні рани на слизовій нижньої губи в середній частині (паралельні одна одній, практично прямолінійної форми довжиною 1,4 см та 1 см, глибиною до 0,4 см) на тлі синця (розміром 2 х 3,5 см, глибиною до 0,4 см) крововилив в м'які тканини прямої тім'яно-потиличної ділянки (загальним розміром 8 х 3,5 см), перелом кісток склепіння (права тім'яна, потилична кістки) та основи (потилична кістка в задній черепній ямці, тіло основної кістки, горизонтальна пластика решітчастої кістки з відходженням додаткових 5 ліній переломів) черепа, крововилив під оболонки (обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та скроневих часток з розповсюдженням на випуклу поверхню обох півкуль мозку, плямисті субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та лівої скроневої часток) в речовину (базальна поверхня обох лобних та лівої скроневої часток), стінка бокового шлуночка, стінка 3-го шлуночка, продовгуватий мозок) та у шлуночки (наявність рідкої крові) головного мозку, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5; б) два надриви капсули підшлункової залози (паралельні один одному та перпендикулярні довжнику органа, з нерівними краями, довжиною по 1,5 см) з крововиливом під капсулу та товщу органа, які не можуть бути оціненими за ступенем тяжкості в зв'язку з неясним клінічним перебігом та наслідками (т.1 а.с. 36-39); висновку експерта № 470 від 15.12.2009 року, згідно якого на наданому на експертизу марлевому тампоні, вилученому під час огляду місця події по вул.Ольжича, 18-А в м.Києві, виявлена кров (т.1 а.с. 44-47); речовим доказом -марлевим тампоном із змивом бурого кольору (т.1 а.с.49); протоколі відтворення обстановки та обставин події від 05 грудня 2009 року за участю ОСОБА_4 в ході якого він показував та розказував, де та як наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5, на диску з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події від 05 грудня 2009 року (т1 а.с.103).
Крім вищевказаних доказів, орган досудового слідство обґрунтовує доведеність обвинувачення ОСОБА_4 і іншими матеріалами справи в їх сукупності зокрема, фототаблицею по справі, довідками по справі, поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та очевидців вчиненого злочину, поясненням ОСОБА_4, протоколом явки з повинною, показаннями свідка ОСОБА_9, відеозаписом відтворення обстановки та обставин події ( т. 1 а.с.16-20, 24, 27-32, 66, 55-56, 102).
В ході судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих вину підсудного ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину ні органом досудового слідства ні судом здобуто не було, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_4 за ч.3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року), за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він себе обмовив, з'явившись з зізнанням до міліції. Така його поведінка була викликана тим, що він посварився з дружиною, з якою та спільними дітьми проживає на житловій території її батька. В якийсь момент йому стало образливо бути залежним від тестя, вирішив піти до в'язниці, оскільки його докоряли кримінальним минулим, а йти йому більше не було куди. Пояснив, що він у 2000 році проживав на масиві «Сирець», у зв'язку з чим, він знав про події, що там відбувались. Про те, що на кінцевій зупинці був виявлений труп ОСОБА_2 дізнався від оперуповноваженого ОСОБА_11, коли останній його опитував з приводу даних подій, у зв'язку з тим, що відносно нього на той час було встановлено адміністративних нагляд. А тому він прийшов до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві та обмовив себе, вказав про начебто свою причетність до вчинення даного злочину. Всі обставини про які йдеться в його заяві та поясненнях він вигадав. Коли він по даній справі перебував на психіатричній експертизі, то помирився з дружиною та захотів повернутись до свого попереднього життя. А тому вирішив відстоювати свою невинуватість та непричетність до вчинення злочину стосовно ОСОБА_2. Він не міг вчинити даний злочин, у зв'язку з тим, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 року перебував під адміністративним наглядом, до нього кожен вечір приходив дільничний інспектор або співробітники міліції, які відмічали його присутність вдома після восьмої години вечора. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 це вигадані особи.
Потерпіла ОСОБА_2, будучи допитаною на досудовому слідстві та у судому засіданні показала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року приблизно о 16 год. її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. вийшов з дому та повідомив, що разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 вони збираються поїхати на день народження. Після того як чоловік пішов з дому вона його більше живим не бачила. В подальшому їй стало відомо, що труп її чоловіка знайдено на житловому масиві «Сирець», де мешкає ОСОБА_9 Що саме сталося і обставини загибелі її чоловіка до цього часу їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним у судовому засіданні повідомив, що знайомий з ОСОБА_4 зі школи та товаришує з ним. За день до того, як його викликали працівники міліції на допит в якості свідка, він зустрів ОСОБА_4, недалеко від місця його проживання, а саме 03.12.2009 року в темний час доби, який був дуже засмучений через те, що посварився з дружиною. Він казав, що кудись «влізе»або повіситься. Спочатку він не сприйняв такі заяви ОСОБА_4 серйозно, однак коли на наступний день його викликали до міліції, де він побачив ОСОБА_4, який попросив його дати такі показання, які записані в протоколах його допиту від 04 грудня 2009 року, він зрозумів те, що ОСОБА_4 не жартував. Ці показання вже були написані і він на прохання ОСОБА_4 їх підписав. Він відмовляється від цих показань та зазначає, що показання, що містяться в протоколах його допиту від 04.12.2009 року не відповідають дійсності і він готовий нести кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Насправді він взагалі не пам'ятає, де був ІНФОРМАЦІЯ_6 року припускає, що проходив службу в Армії та про обставини загибелі ОСОБА_5 йому нічого не відомо. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 це вигадані персонажі.
Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною на досудовому слідстві та у судовому засіданні вказала, що з підсудним ОСОБА_4 вона проживає в цивільному шлюбі з 2005 року та вони мають двох спільних дітей ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 В ніч з 03 по 04 грудня 2009 року у них з ОСОБА_4. виник конфлікт на сімейно-побутовому ґрунті. Після чого ОСОБА_4 одягнувся, зібрався та пішов. На її питання, куди він йде, останній повідомив, що знайде куди йому піти. Пройшов деякий час ОСОБА_4 не виходив на зв'язок. Розшукуючи останнього, вона, дізналась про його затримання. Через деякий час їй стало відомо, що ОСОБА_4 написав явку з повинною про якийсь злочин. Після чого вони з ОСОБА_4 помирилась, коли вона ходила до нього на побачення під час проведення судово-психіатричної експертизи у справі.
Свідок ОСОБА_11, будучи допитаний у судовому засіданні пояснив, що працював в ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві та остання його посада заступник начальника відділу карного розшуку. ОСОБА_4 знає, оскільки пересікався з ним по роботі, так як до цього працював також оперуповноваженим на житловому масиві «Сирець». Оскільки ОСОБА_4 був раніше судимий йому доводилося з ним спілкуватись, на обліку у нього він не був, стояв на обліку у дільничних. Йому відомий такий факт, як загибель на житловому масиві «Сирець»ОСОБА_5 та у зв'язку з його службовою діяльністю ним проводилось відпрацювання, з метою встановлення осіб причетних до вчинення даного злочину. У зв'язку з цим проводилось багато бесід з різними особами. Він точно не пам'ятає, чи проводив бесіду з приводу цієї ситуації безпосередньо з ОСОБА_4, однак якщо він перебував в той час під адміністративним наглядом, то його б обов'язково опитували з цього приводу.
Свідок ОСОБА_15 допитаний у судовому засіданні пояснив, що безпосередньо ОСОБА_4 не пам'ятає, однак знає його батька. Йому не відомо нічого з приводу обставин загибелі ОСОБА_5, оскільки наприкінці 2000 року він не працював на «Сирці». Після нього був ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_19. Можливо ці особи могли перевіряти ОСОБА_4, якщо він знаходився під адміністративним наглядом на предмет дотримання останнім, встановлених щодо нього обмежень.
Свідок ОСОБА_16 допитаний у судовому засіданні показав, що з підсудним ОСОБА_4 знайомий, оскільки працював дільничним інспектором на «Сирецькій зоні». Він пам'ятає, що він перевіряв ОСОБА_4 за місцем проживання, з приводу дотримання останнім встановлених обмежень, у зв'язку з перебування під адміністративним наглядом та передавав матеріали до слідства, бо ОСОБА_4 не знаходився вдома це було на початку 2001 року. Станом на грудень 2000 року він не може нічого сказати чи допускав ОСОБА_4 порушення.
Свідок ОСОБА_17, будучи допитаним у судовому засіданні показав, що він працює на посаді слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві та в його провадженні знаходилась кримінальна справа по факту загибелі ОСОБА_5, яка була порушена спочатку по факту у 2000 році, а після того, як ОСОБА_4 з'явився до міліції з зізнанням у вчиненні цього злочину, дана справа була передана до його провадження та порушена відносно особи. Він провадив по даній справі допити підсудного, свідка, відтворення обстановки та обставин події. В нього була підозра, що підсудний себе обмовляє, однак така підозра зникла після того, як підсудний на відтворенні обстановки та обставин події вільно орієнтувався на місці вчинення злочину, детально розказував про обставини вчиненого. А тому, коли підсудний заявив про те, що він себе обмовив та перестав визнавати свою вину, він як слідчий прийшов до висновку про те, що все ж таки ОСОБА_4 причетний до вчинення даного злочину, виходячи з матеріалів справи у їх сукупності та за внутрішнім переконанням.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_4, оскільки приймав участь у слідчій дії відтворення обстановки та обставин події у якості статиста. Відтворення відбувалось на кінцевій зупинці тролейбуса № 19, де ОСОБА_4 пояснював, що разом з друзями перебував ІНФОРМАЦІЯ_6 року на цьому місці підривали петарди. До них підійшли два чоловіки та, представившись працівниками міліції, зробили їм зауваження. У зв'язку з чим між ними виник конфлікт у ході якого, ОСОБА_4 завдав одному з чоловіків, яким виявився ОСОБА_5, декілька ударів, внаслідок яких потерпілий впав на землю та вдарився головою. ОСОБА_4 вказав та показав, як ним було нанесено потерпілому один боковий удар правою рукою в щелепу та один прямий удар лівою рукою. Після чого ОСОБА_4 сказав, що чоловік впав без свідомості, а він залишив місце події.
Свідок ОСОБА_7 у судому засіданні показав, про те, що працює на посаді заступника начальника слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, знає підсудного ОСОБА_4, у зв'язку з явкою останнього до відділу в кінці грудня 2009 року зі зізнанням у вчиненні ним злочину у 2000 році до оперативних працівників. Особисто він допитував свідка ОСОБА_6 додатково, після того як його допитали оперативні працівники. Ті показання, які давав ОСОБА_4 співпадали з показаннями ОСОБА_6. Останній повідомляв такі дрібниці у справі, що в нього не викликали його показання жодних сумнівів.
З висновку експерта № 238/4696 від 18.01.2010 року вбачається, що у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) тілесні ушкодження, які в своїй сукупності носять назву відкритої черепно-мозкової травми: забійна рана по ходу хвоста правої брови (прямолінійної форми довжиною 2,3 см з нерівними, осадженими краями), синець в ділянці верхньої повіки правого ока ( як наслідок напливу крові від забійної рани), садно в лобній ділянці зліва (розміром 1,7х0,2 см), три садна в лобній ділянці справа (розміром 0,5 х 1,7 см, 0,7 х 2 см, 1 х 0,7 см), забійна рана на слизовій верхньої губи зліва (практично прямолінійної форми довжиною 1,5 см, глибиною до 0,4 см на тлі синця (розміром 1,4 х 2 см, глибиною до 0,4 см), садно на червоній каймі нижньої губи зліва (розміром 0,5 х 0,9 см) дві забійні рани на слизовій нижньої губи в середній частині (паралельні одна одній, практично прямолінійної форми довжиною 1,4 см та 1 см, глибиною до 0,4 см) на тлі синця (розміром 2 х 3,5 см, глибиною до 0,4 см) крововилив в м'які тканини прямої тім'яно-потиличної ділянки (загальним розміром 8 х 3,5 см), перелом кісток склепіння (права тім'яна, потилична кістки) та основи (потилична кістка в задній черепній ямці, тіло основної кістки, горизонтальна пластика решітчастої кістки з відходженням додаткових 5 ліній переломів) черепа, крововилив під оболонки (обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та скроневих часток з розповсюдженням на випуклу поверхню обох півкуль мозку, плямисті субарахноїдальні крововиливи на бальній поверхні обох лобних та лівої скроневої часток) в речовину (базальна поверхня обох лобних та лівої скроневої часток), стінка бокового шлуночка, стінка 3-го шлуночка, продовгуватий мозок) та у шлуночки (наявність рідкої крові) головного мозку, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5; б) два надриви капсули підшлункової залози (паралельні один одному та перпендикулярні довжнику органа, з нерівними краями, довжиною по 1,5 см) з крововиливом під капсулу та товщу органа, які не можуть бути оціненими за ступенем тяжкості в зв'язку з неясним клінічним перебігом та наслідками.
Об'єм та характер черепно-мозкової травми локалізація її складових ( в тому числі розповсюдженість лінії перелому кісток основи черепа початок лінії перелому правої тім'яної кістки), дозволяє стверджувати про те, що вона виникла за ротаційно-імпресійно-інерційним механізмом внаслідок неодноразової (не менш 7-кратної) дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженою поверхнею контакту (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого (виникнення забійних ран, синців та саден), одна з яких призвела до ротації голови (з виникненням крововиливів в стінки бокового і 3-го шлуночків мозку та в продовгуватий мозок ), а остання придала тілу потерпілого прискорення, внаслідок чого він впав на площину з контактом правою тім'яно-потиличною ділянкою (виникнення всього іншого об'єму черепно-мозкової травми). Стосовно травми підшлункової залози (комплекс ушкоджень, який викладений в підпункті б)) -локалізація та об'єм складових свідчить про те, що дана травма виникла: 1) або внаслідок перерозгинання тіла потерпілого (при нанесенні йому ударів в обличчя); 2) або внаслідок повільного стиснення живота потерпілого в переднє-задньому напрямку тупим предметом (наприклад коліном людини).
Смерть ОСОБА_5 настала від відкритої черепно-мозкової травми (комплекс ушкоджень, який викладений в підпункті а)) з розвитком набряку-розпукання головного мозку, тобто із спричиненням потерпілому даної черепно-мозкової травми та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Відкрита черепно-мозкова травма, яка була спричинена потерпілому, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження ( за критерієм небезпеки для життя). Травма підшлункової залози не може бути оцінена за ступенем тяжкості в зв'язку з неясним її клінічним перебігом та наслідками.
2 (4 і 5) Дані судово-гістологічного дослідження дозволяють стверджувати про те, що першими ОСОБА_5 були спричинені ушкодження в ділянці губ -приблизно за 30-40 хвилин до моменту настання смерті; визначити послідовність спричинення ОСОБА_5 інших ушкоджень не можливо -всі вони були спричиненні на протязі часу, який не перебільшує 30 хвилин; в процесі спричинення ОСОБА_5, ушкоджень, останній міг здійснювати активні дії, в тому числі чинити опір, пересуватись тощо; після спричинення ОСОБА_5 всіх ушкоджень -останній перебував без свідомості, і не міг здійснювати будь-які активні дії, в т.ч. чинити опір, пересуватись тощо;
3(6) При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 ушкоджень, які б могли утворитися при захисті від нанесених ударів, не виявлено.
4(7) Локалізація виявлених тілесних ушкоджень, з урахуванням встановленого механізму їх виникнення, все це дозволяє стверджувати про те, що переважна більшість тілесних ушкоджень була спричинена потерпілому, коли він знаходився у вертикальному (або близькому до нього положенню обличчям до нападника.
Смерть ОСОБА_5 настала приблизно за 2 години до моменту огляду трупа(т.1 а.с. 36-39).
Експерт ОСОБА_20, у судовому засіданні підтримав висновок експертизи та, переглянувши у судовому засіданні диск з Відеозаписом відтворення обстановки та обставин події від 05.12.2009 року за участю ОСОБА_4 вказав, що комплекс тілесних ушкоджень, який був наявний у потерпілого викладений в підпункті а)) та б)) експертизи № 238/4696 міг виникнути внаслідок неодноразової (не менш 7-кратної) дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженою поверхнею контакту (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого, одна з який призвела до ротації голови, а остання -придала тілу прискорення, внаслідок чого він впав на площину з контактом правою тім'яно-потиличною ділянкою. Ротація -це обертання. При нанесенні двох ударів та їх направленість, як вказує підсудний при відтворенні обстановки та обставин події, могла утворитись лише частина тілесних ушкоджень, а не весь комплекс про який йде мова у експертизі. Перерозгинання тіла могло статися внаслідок нанесення потерпілому, який знаходиться у вертикальному положенні, одного прямого удару в обличчя.
З акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи та судово-наркологічної № 42 від 11.02.2010 року вбачається, що ОСОБА_4 в теперішній час не виявляє ознак якого-небудь психічного розладу, розуміє значення своїх дій та може керувати ними. На період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_4 не виявляв ознак якого-небудь психічного розладу, в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходився, і по своєму психічному стану міг розуміти свої дії та керувати ними (т. 1 а.с.141-144).
Згідно протоколу огляду місця події від 23 грудня 2000 року було оглянуто ділянку місцевості по вул.Ольжича, 18-А в м.Києві, де виявлено труп чоловіка -ОСОБА_5 та марлевий тампон з речовиною бурого кольору, з фототаблицею до нього (т.1 а.с.16-20).
Згідно протоколу огляду від 23.12.2000 року оглянуто труп ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. (т.1 а.с. 21).
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 05.12.2009 року та відеозапису даної слідчої дії, вбачається, що ОСОБА_4 на досудовому слідстві показав, про те, що наніс два удари ОСОБА_5 один правою рукою в щелепу, а другий лівою рукою стиснутою в кулак прямий (т.1 а.с. 74-76, 102).
Аналізуючи зібрані у справі докази та досліджені у судовому засіданні, суд приходить до виноску, що органом досудового слідства не здобуто достатніх доказів на підтвердження причетності ОСОБА_4 до спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 внаслідок яких настала смерть останнього ІНФОРМАЦІЯ_6 року по вул.Ольжича 18-а в м.Києві.
Ті докази на підставі яких орган досудового слідства обґрунтовує обвинувачення на думку суду не можуть бути покладені в основу обвинувачення, виходячи з наступного.
З явки з повинною ОСОБА_4 від 04.12.2009 року, пояснень від 04.12.2009 року, протоколу допиту в якості підозрюваного від 04.12.2009 року та в якості обвинуваченого від 07.12.2009 року вбачається, що він 04.12.2009 року з'явився до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві та зізнався про вчинення злочину, стосовно потерпілого ОСОБА_5 У всіх перелічених процесуальних документах ОСОБА_4 стверджує про однаковий механізм спричинення ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а саме «один удар правою рукою в щелепу, а другий лівою рукою стиснутою в кулак прямий».
У судовому засіданні підсудний відмовився від своєї явки з повинною від 04.12.2009 року, пояснень від 04.12.2009 року, показань в якості підозрюваного від 04.12.2009 року, в якості обвинуваченого та на відтворенні від 07.12.2009 року та у пояснив це тим, що себе обмовив. Суд, вважає, що підсудний ОСОБА_4 у судовому засіданні дав правдиві показання, а на досудовому слідстві в явці з повинною, поясненнях, протоколі допиту в якості підозрюваного від 04.12.2009 року та протоколі допиту в якості обвинуваченого від 07.12.2009 року обмовив себе, виходячи з наступного. Механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 про який вказав ОСОБА_4 у явці з повинною та у своїх визнавальних показаннях не узгоджується з фактично виявленими тілесними ушкодженнями у потерпілого ОСОБА_5 про які йде мова у висновку експерта № 238/4696 та механізмом їх нанесення.
В підтвердження таких висновків суду свідчить також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували начебто встановлені фактичні дані, про які йде мова в обвинувальному висновку, а саме наступне, що «Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_5 послідовно не менше семи ударів руками в область обличчя та не менше одного удару в область живота, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок яких настала смерть потерпілого». Оскільки підсудний в явці з повинною, в своїх першочергових поясненнях, в протоколах допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого та при відтворенні обстановки та обставин події вказував лише про нанесення потерпілому двох ударів.
Про самообмову свідчить також і те, що висновок експерта № 238/4696 з'явився лише 18 січня 2010 року. Тобто у слідства не було точних даних про механізм виникнення наявних у потерпілого тілесних ушкоджень на момент написання ОСОБА_4 явки з повинною 04.12.2009 року, допиту підсудного в якості підозрюваного 04.12.2009 року та обвинуваченого 07.12.2009 року. І про ці 7 ударів ОСОБА_4 при написанні явки та даючи показання 04.12.2009 року та 07.12.2009 року не вказав, тому, що йому про це нічого відомо не було.
Показання підсудного у судовому засіданні підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12 у судовому засіданні, актом стаціонарної судово-психіатричної експертизи та судово-наркологічної № 42 від 11.02.2010 року, зокрема з дослідницької частини якого, а саме, де вказується психічний стан, ОСОБА_4 вперше заявив про те, що себе обмовив та дав пояснення з цього приводу такі ж, як у судовому засіданні та не спростовуються іншими перевіреними доказами та даними.
Що стосується інших доказів здобутих слідчим та перевірених у судовому засіданні на яких обґрунтовується обвинувачення: показання потерпілої ОСОБА_2, пояснення свідка ОСОБА_9, протокол огляду місця події від 23.12.2000 року з фото таблицею, протокол огляду трупа ОСОБА_5, від 23.12.2000 оку, то вони лише підтверджують факт смерті ОСОБА_5, на кінцевій зупинці тролейбусу № 19 по вул.Ольжича, 18-а в м.Києві та обстановку на місці події, яка була на момент огляду трупа ОСОБА_5
Так, потерпіла ОСОБА_2 підтверджує факт смерті потерпілого ОСОБА_5 однак обставин загибелі останнього не знає.
В матеріалах справи відсутній, як такий протокол допиту в якості свідка ОСОБА_9, оскільки на досудовому слідстві останній відмовився від дачі показань (т.1 а.с.55-56) є лише його пояснення від ІНФОРМАЦІЯ_6 року (т.1 а.с.25), які при виконанні судового доручення ОСОБА_9, будучи допитаним в якості свідка (т.2 а.с.66-68) підтвердив.
В своїх першочергових поясненнях від 23.12.2009 року які були оголошені у судому засіданні ОСОБА_9 пояснював, що він разом з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 року перебували у гостях у спільних знайомих, після чого зупинили таксі та разом доїхали на масив «Сирець»на кінцеву зупинку № 19 тролейбусу по вул.Ольжича в м.Києві. Він пішов до магазину, який знаходиться на кінцевій зупинці тролейбусу №19, щоб розміняти гроші та придбати цигарки. В цей час на зупинці було багато людей. Постоявши в приміщенні магазину в черзі хвилин 5, він виявив, що ОСОБА_5 немає, тому він зайняв чергу вийшов на вулицю та побачив, що на тому місці, де стояв ОСОБА_5, стоїть невеликий натовп людей. Коли він підійшов ближче, то побачив, що на снігу лежить ОСОБА_5, у якого з-під голови виступає кров. Що могло статись за час його відсутності, він не знає (т.1 а.с.25-27).
Як вбачається з пояснень ОСОБА_9, то вони суттєво суперечать явці з повинною, поясненням, протоколу допиту в якості підозрюваного ОСОБА_4 від 04.12.2009 року та протоколу допиту ОСОБА_4 в якості обвинуваченого 07.12.2009 року, його показанням при відтворенні обстановки та обставин події 07.12.2009 року з приводу того, що чоловіків до нього підійшло двоє і після того, як він вдарив ОСОБА_5 інший чоловік втік.
ОСОБА_9 у своїх поясненнях стверджує про те, що йому не відомі обставини за яких його товариш ОСОБА_5 опинився на снігу з розбитою головою.
Крім того, явка з повинною ОСОБА_4 (т.1 а.с.66), пояснення ОСОБА_4 (т.1 а.с.27-32), пояснення ОСОБА_9 (т.1 а.с. 25-26) у відповідності до ст. 65 КПК України не являються допустимими доказами.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні підтвердив, що підсудний ОСОБА_4 міг дізнатися про обставини загибелі ОСОБА_5 від нього, оскільки він на той час працював оперуповноваженим і проводив заходи спрямовані на розкриття обставин смерті ОСОБА_5 і якщо ОСОБА_4 був під адміністративним наглядом, то його в обов'язковому порядку повинні були опитувати по цим подіям.
Як вбачається з постанови про створення слідчо-оперативної групи від 13 березня 2002 року ОСОБА_11 був включений у слідчо-оперативну групу ( т.1 а.с.2).
З відповіді В.о. начальника ВДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 19.10.2010 року вих. № 59/Вх 16120 на запит суду від 04.10.2010 року вбачається, що з жовтня 2000 року за ініціативою міліції відносно ОСОБА_4 встановлений адміністративний нагляд. В подальшому він порушував обмеження адміністративного нагляду встановлені Шевченківським районним судом м.Києва і 15.01.2001 року були зареєстровані матеріали в КУЗП за № 638 та 24.01.2001 порушено кримінальну справу №14-15871 за ч.1 ст.196-1 ч.2 КК України (1960 року) матеріали якої 02.01.2002 року були направлені до суду. 16.03.2001 року ОСОБА_4 був оголошений у розшук за ухилення від адміннагляду, розшук був припинений 23.11.2001 року. 15.04.2004 вироком Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст.395 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Особова справи відносно ОСОБА_4 була приєднана до матеріалів кримінальної справи № 14-15871 та в подальшому направлена до суду (т.2 а.с. 9).
З рапорту ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві лейтенанта міліції ОСОБА_22 від 05.10.2010 року вбачається, що будь-які дані та інша інформація відносно ОСОБА_4 в якій би зазначалось, що він перебував під адміністративним наглядом з жовтня 2000 року по січень 2001 року, відсутня у зв'язку зі знищенням за строками давності (т.2 а.с.11).
З акту від 15.08.2011 року складеного В.о. ст. секретаря Шевченківського районного суду м.Києва при перевірці та інвентаризації було встановлено, що кримінальна справа №1-1098/04 щодо засудженого ОСОБА_4 відсутня.
З копії вироку від 15.12.2004 року вбачається, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 25 жовтня 2000 року відносно ОСОБА_4 за ініціативою Шевченківського РУ ГУ МВС України було встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік, згідно з даною постановою одне з обмежень, які були встановлені - це заборона ОСОБА_4 самовільно залишати місце мешкання по АДРЕСА_1 з 20 години до 5 години наступного дня. В даному вироку міститься посилання як на доказ винуватості ОСОБА_4, а саме на акт перевірки про порушення адміністративного нагляду про те, що 8, 15 та 17 січня 2001 року в різні години ОСОБА_4 був відсутній вдома (т.1 а.с.112-115).
З листа від 23.02.2010 року № 1593 вбачається, що матеріали профнагляду з відмітками перевірок адміннаглядного ОСОБА_4 у відділі не збереглися у зв'язку з давністю (т.1 а.с. 116).
У відповідності до ст. 74 КПК України показання обвинуваченого, в тому числі і такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим не було дотримано положення даної статті, про що зокрема свідчить протокол допиту ОСОБА_4 від 22.02.2010 року в якості обвинуваченого (т.1 а.с. 89-90), де останній свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав.
Однак при цьому слідчим не було вжито заходів для з'ясування причин, які послугували відмові ОСОБА_4 від пред'явленого обвинувачення, з урахуванням попередньої позиції підсудного у справі.
В порушення ст.140 КП К України як вбачаться з протоколу про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення по суті пред'явленого обвинувачення та вручення копії постанови про притягнення як обвинуваченого 22.02.2010 (т.1 а.с. 88) слідчим було здійснено на ньому відмітку про відмову ОСОБА_4 від підпису, однак при цьому не зазначено мотиви такої відмови.
Виходячи з викладеного, а також з того, що з моменту вчинення злочину, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_6 року пройшов тривалий проміжок часу більше 10-ти років, суд приходить до висновку, що на день розгляду справи вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів у справі. Як вбачається з рапортів від 26.12.2000 року (т.1 а.с.13, 16), в результаті проведення оперативно-розшукових заходів встановити осіб причетних до події не виявилось можливим. Як вбачається з доручення в порядку ст. 114 КПК України (т.1 а.с. 53) слідчим 04 грудня 2009 року доручалось співробітникам ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві провести ряд оперативно-розшукових заходів спрямованих на встановлення осіб, що могли бути очевидцями вчиненого злочину та опитати їх в якості свідків. З рапорту від 10 грудня 2009 року (т.1 а.с.54) вбачається, що за дорученням слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_24 виконувались оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення свідків і очевидців злочину, що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_6 року по вул.Ольжича, 18 в м.Києві по кримінальній справі. Під час проведення вказаних заходів крім свідка ОСОБА_6 інших осіб встановлено не було. Показанням даного свідка судом було надано оцінку вище.
За таких обставин у відповідності до абзацу 4 п.10 ППВСУ України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, неприпустимо є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли не має доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок.
У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, ст.323 КПК України, до п.23 ППВСУ №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов ППВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року по справі Нечипорук і Йонкало проти України було встановлено порушення п.1 (с) ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що зізнання заявника у вчиненні злочину, було прийняте судами в якості доказу, що становить порушення вказаної статті незалежно від ступеню впливу цього зізнання на рішення суду та кількості підтверджень таких зізнавальних показів, наданих заявником в подальшому.
А тому ОСОБА_4 підлягає виправданню за недоведеністю його участі до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.101 КК України (в редакції 1960 року).
Речовий доказ -конверт з марлевим тампоном бурого кольору вилучений протоколом огляду місця події 23 грудня 2000 року (т.1 а.с.49) необхідно залишити на зберігання в матеріалах справи.
Керуючись ст.323, 324, 327 КПК України,
ОСОБА_4 виправдати, у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.101 КК України ( в редакції 1960 року).
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області -скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Речовий доказ: конверт з марлевим тампоном бурого кольору (т.1 а.с. 49) залишити зберігати в матеріалах кримінальної справи.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.
Суддя