Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 10-404/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Черненко
Категорія - Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Кадегроб А. І.
27.10.2011
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого -судді Медведенка Ю.С.,
суддів: Кадегроб А.І., Олексієнко І.С.,
за участю прокурора Веліксара А.І.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2011 року, якою щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яблунівка, Прилуцького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, командира військової частини А0759, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
змінено запобіжний захід із застави на взяття під варту строком на 2 місяці.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.263 ч.1, 368 ч.3, 410 ч.2 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що 14.09.2011 року молодший сержант військової служби за контрактом військової частини А0759 ОСОБА_4 звернувся до командира військової частини А0759 підполковника ОСОБА_3, який є службовою особою, з проханням надання йому відпустки за сімейними обставинами, повідомивши при цьому, що йому необхідно попрацювати на приватну особу для того, щоби заробити гроші, які необхідні йому для запланованого весілля. Окрім того, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3, що для більш скорішого виконання робіт йому необхідна допомога його співслужбовця -молодшого сержанта військової служби за контрактом військової частини А0759 ОСОБА_5 В свою чергу, ОСОБА_3 повідомив своєму підлеглому -ОСОБА_4, що за надання їм зі ОСОБА_1 відпустки за сімейними обставинами, останнім необхідно надати йому грошові кошти у сумі 1000 доларів США. 22.09.2011 року близько 16.15 годин, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 хабар у розмірі 1000 доларів США.
Крім цього, ОСОБА_3 при прийомі у 2008 році справ і посади, прийняв службовий сейф, де незаконно зберігалися бойові припаси -4 набої калібру 5,45 .мм. Знаючи, що приміщення службового кабінету командира військової частини А0759 не визначено для зберігання бойових припасів, ОСОБА_3 вказані боєприпаси добровільно не здав в дозвільну службу по місцю мешкання або в правоохоронні органи, а незаконно їх привласнив і з 2008 року по 24 вересня 2011 року незаконно зберігав в сейфі свого службового кабінету, чим навмисно вчинив зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу. 24 вересня 2011 року в ході обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_3 були вилучені бойові припаси, а саме 4 набої калібру 5,45 мм, які згідно висновку судово-балістичної експертизи №135 від 28 вересня 2011 року являються бойовими припасами, придатними до використання за прямим призначенням.
Також, 18.07.2011 року до військової частини А0759 по накладній (вимозі) №736 15.07.2011 року з Військового інституту Одеського Національного політехнічного університету передано талони на пред'явника автозаправок «ВЕСТА»для заправки пальним, а саме на бензин марки А-80 в кількості 200 літрів та на дизельне пальне в кількості 2200 літрів, для забезпечення навчального процесу курсантів зазначеного ВНЗу. В той же день, талони на вказані паливно-мастильні матеріали були обліковані у фінансовому органі військової частини А0759, а до Військового інституту Одеського Національного політехнічного університету було направлено фінансове повідомлення від 18.07.2011 року. При цьому, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що зазначене дизельне пальне перебуває на бухгалтерському обліку військової частини та являється військовим майном, вирішив протиправно заволодіти зазначеним дизельним пальним. Реалізуючі свій злочинний намір, ОСОБА_3 наказав підлеглим йому заступнику командира військової частини з матеріально-технічного забезпечення капітану ОСОБА_6 та позаштатному начальнику складу пально-мастильних матеріалів старшому сержанту ОСОБА_7, щоб останні склали фіктивний акт про оприбуткування зазначеного пального, а саме: бензину марки А-80 в кількості 200 літрів та дизельне пального в кількості 2200 літрів, зі змісту якого вбачалося б, що дане пальне за вказаними вище талонами отримано військовою частиною та перевезено до складу ПММ частини, хоча це не відповідало дійсності. Останні склали такий акт, а ОСОБА_3 його затвердив. В один із днів третьої декади липня 2011 року, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_6 без документального оформлення передати йому талони на дизельне пальне на загальну кількість 2200 літрів, що останній і зробив. При цьому, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_7 забезпечити оформлення фіктивних шляхових листів на зазначену кількість дизельного пального, щоб списати його. Відповідно до акту інвентаризації ПММ на складі військової частини А0759 та у підрозділах від 30.09.2011 року у військовій частині наявна нестача дизельного пального, загальною кількістю 1080 кг. на суму 10238,75 грн.
Змінюючи запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції вказав, що останній обвинувачується у вчиненні ряду злочинів середньої тяжкості та тяжких, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, на утриманні має малолітню дитину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, однак досудовим слідством достовірно встановлені факти перешкоджання з боку ОСОБА_3 встановленню істини по справі, зокрема перебуваючи в ІТТ ОСОБА_3 вживались заходи щодо ухилення від відповідальності, а саме: відновлення нестачі; висловлюючи погрози примусив ОСОБА_8 прибути до військової частини А0759 та повідомити ОСОБА_6 про необхідність знищення документів; тиск та фізична розправа над свідком ОСОБА_4
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні подання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що завезення пального слідством безпідставно розцінено в якості заходів спрямованих на ухилення від відповідальності, оскільки із пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що останній повернув борг ОСОБА_3 Щодо фізичної розправи над свідком ОСОБА_4, то це лише припущення слідства, що ОСОБА_3 має до цього відношення, однак останній перебував в цей час під вартою, а тому не мав змоги прийняти будь-яку участь у вказаних подіях. Більше того, свідок навіть не може пояснити хто саме чинив на нього тиск та описати в достатній мірі цих осіб, що ставить під сумнів його пояснення щодо тиску. Крім цього, судом не правильно обраховано строк тримання під вартою, оскільки його необхідно рахувати з моменту затримання, тобто з 22.09.2011 року.
Заслухавши доповідача, у дебатах обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах останнього, які підтримали апеляцію в повному обсязі, прокурора, який висловився про необхідність залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції -змінити.
Відповідно до вимог ст.155 КПК України запобіжний захід у виді взяття під варту застосовується у випадку, коли нормою кримінального закону, який інкримінується особі, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком більше трьох років. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк: ст.263 ч.1 КК України - від 2 до 5 років, ст.368 ч.3 КК України - від 8 до 12 років, ст.410 ч.2 КК України -від 5 до 10 років.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, на підставі ст.150 КПК України, обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, на утриманні має малолітню дитину, має постійне місце проживання, позитивно характеризується.
Обґрунтовуючи перешкоджання обвинуваченим встановленню істини по справі орган досудового слідства та суд першої інстанції вказали, що ОСОБА_3 вживав заходів щодо відновлення нестачі; висловлюючи погрози, примусив гр-на ОСОБА_8 прибути до військової частини А0759 та повідомити ОСОБА_6 про необхідність знищення документів, а також чинив тиск і фізичну розправу щодо свідка ОСОБА_4
Однак, колегія суддів не може погодитись із викладеними доводами, оскільки ОСОБА_3 вперше затримано 22.09.2011 року, а 30.09.2011 року постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.09.2011 року його було звільнено з-під варти під заставу. Прокуратурою вдруге в той-же день ОСОБА_3 знову було затримано та 10.10.2011 року судом взято під варту. Тобто, починаючи з 22.09.2011 року і до даного часу обвинувачений ОСОБА_3 постійно перебував під вартою в ІТТ, а тому не мав можливості перешкоджати слідству. Як вбачається із пояснень останнього в камері він знаходився один майже весь час затримання, стосунків ні з ким не підтримував. Повернення боргу, що підтверджує свідок ОСОБА_9, матеріалами справи не спростовано. Щодо дій стосовно свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4, то матеріали не містять жодних даних, які можуть будь-яким чином свідчити про причетність до них ОСОБА_3 Також, судом першої інстанції не враховано в достатній мірі те, що обвинувачений характеризується виключно позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину і хвору дружину, яка перебуває на лікуванні в лікарні.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08.07.2003 року положення ст.150 КПК України визнано конституційними та зазначено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа. Тобто, тяжкість злочину є однією з підстав для застосування запобіжного заходу, однак не визначаючою.
Наведені обставини у сукупності свідчать, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що належну поведінку обвинуваченого на досудовому слідстві не можливо забезпечити більш м'яким запобіжним заходом ніж взяття під варту.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту є недоцільним, а висновок суду першої інстанції з даного приводу -передчасним, оскільки проаналізовані вище матеріали свідчать, що забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час досудового слідства можливо при застосуванні відносно нього менш суворого запобіжного заходу -застави, яку щодо останнього було застосовано постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда та не порушено обвинуваченим.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України колегія суддів,
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 -задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2011 року -змінити, скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3.
Залишити ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у виді застави, яку обрано постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.09.2011 року.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти із залу суду негайно.
Судді:
Медведенко Ю.С. Кадегроб А.І. Олексієнко І.С.