Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2510\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
26 Доповідач Єгорова С. М.
Іменем України
19.10.2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кіселика С.А.
суддів: Єгорової С.М., Суровицької Л.В.
при секретарі Зінов»євій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Сведбанк»про стягнення грошових коштів , -
В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Сведбанк» про стягнення грошових коштів, внесених нею на погашення кредитної заборгованості за позивача на користь третьої особи, в сумі 352058 грн.89 коп. Посилалась на те, що згідно кредитного договору № 030/09.06/88-160 КЛ, укладеного 01.09.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та відповідачем ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 47500 доларів США на строк до 31.08.2016 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором вона надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх зобов'язань, в зв'язку з чим на виконання вимог ПАТ «Сведбанк»нею в період з 05.10.2009 року по 18.10.2010 року було погашено кредитну заборгованость, сплачено 44382,32 долари США, що в еквіваленті складає 352058,89 грн., на користь банку. Просила стягнути з відповідача сплачену нею суму заборгованості та судові витрати по справі.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 352058,89 грн., а також судові витрати по справі в сумі 1820,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення як незаконного і необґрунтованого та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначається, що суд в порушення вимог процесуального права не повідомив його про час і місце розгляду справи, розглянув справу без його участі, чим порушив його права на подання заперечень та доказів на спростування доводів позивача. В обґрунтування доводів скарги вказано про те, що сторони ведуть спільний бізнес, тому позивачка погашала кредитну заборгованість за його дорученням і не за рахунок власних коштів. При цьому внесення коштів не було пов»язане зі зверненням стягнення на іпотечне майно, а проводилось на виконання його кредитних зобов»язань.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав свою апеляційну скаргу, позивачка, її представник та представник ПАТ «Сведбанк»заперечували проти доводів скарги та просили її відхилити за необґрунтованістю.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення сторін, представників позивачки та третьої особи, дослідивши матеріали справи та додаткові докази, які були надані сторонами, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель, який виконав основне зобов»язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми. На виконання вимог ПАТ «Сведбанк»ОСОБА_3 як майновий поручитель відповідача ОСОБА_2 в період з 05.10.2009 року по 18.10.2010 року сплатила 44 382,32 долари США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 352 058,89 грн., на погашення його заборгованості за кредитним договором № 030/09.06/88-160 КЛ від 01.09.2006 року. На її письмову вимогу про відшкодування сплачених за нього грошових коштів відповідач не реагує, тому є підстави для примусового стягнення з нього вказаної суми.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалене в справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідно до кредитного договору № 030/09.06/88-160 КЛ, укладеного 01.09.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та відповідачем, останньому було надано грошові кошти у вигляді кредитної лінії (не поновлюваної) в розмірі 47500 доларів США на строк з 01.09.2006 року по 31.06.2016 року. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк»було укладено іпотечний договір від 01.09.2006 року. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не виконував належним чином свої кредитні зобов'язання, станом на 02.09.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 41048,48 доларів США. За письмовою вимогою банку від 12.09.2009 року вона як майновий поручитель з метою погашення заборгованості сплатила за відповідача в період з 5.10.2009 року по 18.10.2010 року 44382.32 доларів США, що в еквіваленті складає 352058,89 грн. На підтвердження вказаних обставин позивачка надала копії листа-вимоги та банківських квитанцій про одержання платежів.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України суд розглядає справи суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст..57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів…
Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Вказані вимоги закону суд першої інстанції залишив поза увагою. Як вбачається із рішення суду, в обґрунтування своїх висновків суд виходив з того, що позивачкою надано копії квитанцій (а.с.19-34), лист ПАТ «Сведбанк»№ 630/19-02 від 22.11.22010 року (а.с.35), які підтверджують сплату нею як майновим поручителем 44382,32 доларів США на погашення кредиту.
При цьому суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.10,11 ЦПК України розглянув справу без участі ОСОБА_2, щодо якого не було даних про вручення судових повісток і копій позовної заяви та доданих до неї доказів, внаслідок чого не в повному обсязі перевірив обставин, на які посилалась позивачка, був позбавлений можливості оцінювати докази з урахуванням заперечень відповідача.
З матеріалів справи вбачається , що попереднє судове засідання відбулось 24.02.2011 року без участі відповідача, в той же день справа була призначена до розгляду на 11.03.2011 року. Не маючи даних про те, що відповідачеві у відповідності до вимог ст..ст.74-76 ЦПК України вручено судові повістки, 11.03.2001 року суд в порушення ст.169 ЦПК України, яка регламентує наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, не відклав розгляд справи, а розглянув справу по суті з ухваленням рішення.
Заперечуючи проти ухваленого судом першої інстанції рішення відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що що як на момент отримання кредиту, так і на момент сплати коштів по кредитному договору вони з позивачкою вели спільний бізнес. Відповідно до розподілених обов'язків позивачка проводила фінансові операції, в тому числі за його дорученням проводила оплату і по зазначеному кредитному договору.
Вказані обставини підтверджуються наданими ОСОБА_2 і дослідженими в суді апеляційної інстанції доказами: статутом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ТІКО», довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій №24075, з яких вбачається, що сторони по справі разом з ОСОБА_4 є засновниками ТОВ «ТЕРРА-ТІКО», де ОСОБА_2 має 50 часток, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 -по 25 часток, товариство знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення, яке є предметом іпотеки), керівником (директором) вказаного товариства є ОСОБА_3
Також, з досліджених в судовому засіданні квитанцій (а.с.20-34) вбачається, що платником є ОСОБА_2 (вказано належний йому ідентифікаційний код НОМЕР_1), призначення платежу -погашення заборгованості/або прострочених відсотків/або простроченої заборгованості - відповідно договору №030/09.06/88-160 К Л (вищезазначеного кредитного договору) від 01.09.2006 року. За умовами кредитного договору сторони погодили між собою, що зобов»язання позичальника не є нерозривно пов»язаними з його особою і можуть виконуватись будь-якою третьою особою. Тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що вказівка в квитанціях про здійснення операцій, направлених на оплату заборгованості по кредиту, про особу ОСОБА_3, через яку діяв платник, є достатньою підставою вважати, що остання вносила саме належні їй кошти.
Не знайшла свого підтвердження і та обставина, що на момент звернення з позовом до суду мали місце підстави, передбачені п.15 Іпотечного договору (а.с.10-11), щодо переходу прав кредитора по основному зобов»язанню до іпотекодавця ОСОБА_3
Як вбачається з вимоги, направленої Сведбанком на ім»я сторін по справі, боржнику та іпотекодавцю було повідомлено про обов»язок платити заборгованість по кредитному договору достроково в повному обсязі в сумі 41040,48 дол.США та роз»яснено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, доказів того, що така процедура була розпочата позивачкою не надано. Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням. Відповідно до правил ст.33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тому, до спірних правовідносин безпідставно застосована ст.42 Закону, яка регулює наслідки виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки.
Внаслідок допущених порушень процесуального законодавства щодо забезпечення змагальності і рівності сторін судом першої інстанції був позбавлений можливості дослідження обставин в повному обсязі, з урахуванням заперечень відповідача, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог і наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь ОСОБА_3
За таких обставин рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю.
Також відповідно до ст..88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати шляхом стягнення з позивачки, якій відмовлено в задоволенні позову, сум сплачених відповідачем судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 березня 2011 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Сведбанк»про стягнення грошових коштів.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 970 грн. у відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий суддя
Судді: