Справа № 2-а-3016/11
іменем України
"02" листопада 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, -
В червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив відповідачем Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва та просив: визнати дії відповідача протиправними; стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за період з 2007 по 2011 роки; зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати позивачу як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; стягнути з відповідача загальну суму компенсації в розмірі 2 504 грн. 79 коп. за період 2007-2011 роки.
Ухвалою суду від 19 серпня 2011 року у відкриті провадження у справі за вказаним адміністративним позовом в частині позовних вимог про стягнення суми компенсації -відмовлено; даний адміністративний позов в частині вимог про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня з 2007 року по 2010 рік -залишено без розгляду, а тому відкрито провадження лише в частині позовних вимог позивача до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
04 листопада 2011 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 та замінено неналежного відповідача Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на належних відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
У зв'язку з цим, представником позивача подано уточнену позовну заяву, яку мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, як інвалід війни. Він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. У відповідності до чинного законодавства він має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, в порушення вимог Закону фактично йому виплачується вказана допомога в меншому розмірі, що порушує його права, та у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 37).
Представник Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва Костюк О.М. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не приймав участі у призначенні та виплаті щорічної грошової допомоги до дня Перемоги, а тому не міг порушити права позивача.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Ярощук Б.В. проти позову заперечував, мотивуючи заперечення тим, що виплати проводилися позивачу у відповідності до вимог закону.
Вислухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, позивач є інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі в м. Києві і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -інвалідів війни, а саме Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(надалі -Закон).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 13 Закону в редакції від 25 грудня 1998 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи -десять мінімальних пенсій за віком; II групи -вісім мінімальних пенсій за віком; III групи -сім мінімальних пенсій за віком.
Однак, згідно п.п. «б»п.п. 2 п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 5 ст. 13 Закону викладено в новій редакції, згідно якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Саме зазначеною редакцією ч. 5 ст. 13 Закону керувався відповідач -Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у 2011 році, виходячи з розміру, який визначає Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення п.п. «б»п.п. 2 п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При цьому, враховуючи наведене, а також те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеної допомоги. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру допомоги із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не надав суду переконливих доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо не виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, саме виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни, в 2011 році.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд вважає вірним визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати позивачу як інваліду війни II групи щорічної разової грошової допомога до 5 травня у розмірі, меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком, -протиправними, а також зобов'язати вказаного відповідача виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались.
В той же час суд вважає, що позов до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району м. Києва задоволенню не підлягає, оскільки даний відповідач не приймав участі у призначенні та виплаті щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, а тому не міг порушити права позивача.
Також суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у визначених закон6огм розмірах, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 13, 17, 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69-71, 86, 158-163, 167, 185, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_1 як інваліду війни II групи щорічної разової грошової допомога до 5 травня у розмірі, меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком, -протиправними.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення вищезазначених строків, або після перегляду справи в апеляційному порядку, якщо постанову суду не скасовано.
Суддя: