Справа № 2-3105/11
іменем України
"10" жовтня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Кравець Д.І.,
при секретарі: Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -
У червні 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона 30 квітня 2010 року звернулась за консультацією до лікаря -рентгенолога (мамолога) Броварської ЦРП та Київського обласного онкологічного диспансеру ОСОБА_2 за отриманням консультації та наданням медичної допомоги, в разі необхідності. У зв'язку з тим, що лікарем ОСОБА_2, під час дослідження молочних залоз, була виявлена фіброаденома лівої молочної залози, яка викликала у нього підозру, позивача було направлено на консультацію до лікаря хірурга -мамолога Київського обласного онкологічного диспансеру ОСОБА_3
05 травня 2010 року позивач, за направленням лікаря ОСОБА_2, звернулась в Київський обласний онкологічний диспансер для отримання консультації від лікаря -мамолога ОСОБА_3 Під час прийому позивача лікарем ОСОБА_3 було вирішено, що позивачу обов'язково необхідно здати аналізи зробивши пункцію. Дана пункція проводилась позивачу без анестезії і тому остання все відчувала і чула всі розмови при її проведенні.
Забирання пункції спочатку проводила медсестра ОСОБА_4 Під час процедури позивач відчула гострий біль з лівої сторони тіла в області грудної клітки в районі легені. Лікар ОСОБА_3 був присутній при проведені процедури. Позивач чула як ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4, що вона не туди «колить», після чого допоміг їй завершити процедуру, витягнувши не до кінця голку та направивши її (голку) в інший бік. Після цього у позивача запаморочилась голова, вона відчула гострий та наростаючий біль, про що позивач повідомила лікаря ОСОБА_3 і медсестру ОСОБА_4 Останні відповіли, що так буває, бо напевно вони потрапили позивачу у нерв і сказали, що позивач може йти.
Однак, коли позивач вийшла з кабінету вона почувала себе дуже погано і від больового шоку в неї полилися сльози та почалися спазми рук, грудної клітини та паморочилось у голові. Позивач ще раз повідомила медсестрі ОСОБА_4, коли та винесла позивачу зібрані аналізи, про своє погане самопочуття, зокрема те, що біль у позивача не припиняється, а навпаки тільки посилюється, на що медсестра порадила позивачу придбати та випити знеболюване, а саме пігулки «Кетанов». Стороння жінка, яка в той час була присутня в коридорі, дала позивачу пігулку «Кетанов», яку вона випила на очах медсестри ОСОБА_4
Разом з тим, коли позивач, знов таки за допомогою сторонніх людей, вийшла на вулицю біль не припинявся, але через деякий час, мабуть коли почав діяти «Кетанов», позивач відчула себе трохи краще і зателефонувала лікарю ОСОБА_2, який на прохання позивача прийшов до неї, але крім заспокоювань нічим не допоміг та пішов по своїм справам.
Удома позивачу стало дуже важко дихати, а згодом вона почала задихатися та почула у грудях з лівого боку звук невідомого походження, який дуже сильно налякав її. Позивач зателефонувала до швидкої допомоги м. Бровари і там їй порадили їхати особисто у хірургію, що вона за допомогою сусідів і зробила.
Після огляду позивача лікарем ОСОБА_5 її було направлено на рентген і знімки з нього показали, що у позивача ятрогенний пневматорікс лівої легені, тобто ліва легеня згорнулася у зв'язку з тим, що був прокол, який зроблений внаслідок механічного втручання під час забирання аналізів, а саме, взяття пункції.
Приблизно через годину після проведення обстеження, позивача прооперували, однак перша операція виявилась неефективною і вранці наступного дня о 07 годині 00 хвилин лікарем ОСОБА_5 позивачу була зроблена повторна операція. Через три дні після цього позивача було виписано з лікарні при умові дотримання постільного режиму ще тиждень.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що лікарями Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер»була нанесена шкода її здоров'ю. При цьому, позивач зазначає, що окрім фізичного болю їй було завдано і моральну шкоду, яка полягає у стресі та переживаннях, з приводу її незахищеності та безпорадності, через що в неї навіть зіпсувались відносини з чоловіком та рідними людьми. До сьогоднішнього дня позивач не може повернутися до свого звичайного морального та психологічного стану, в зв'язку з чим розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 100 000 грн. та на підставі зазначеного просить позов задовольнити в повному обсязі.
Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та окрім стягнення з відповідача моральної шкоди просила також визнати дії лікаря ОСОБА_3 та медсестри ОСОБА_4 протиправними та такими, що суперечать Конституції України, якою кожному гарантовано право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням зроблених уточнень до неї.
Представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечували проти позову і просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
У судовому засіданні встановлено, що 05 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Київського обласного онкологічного диспансеру, де після проведення обстеження її лікарем ОСОБА_2 позивача було направлено на консультацію до лікаря -мамолога ОСОБА_3 (а.с. 17-18, 19).
Того ж дня, після огляду позивача лікарем ОСОБА_3 останнім було прийнято рішення зробити пункційну біопсію пухлини лівої молочної залози і після отримання аналізів їх було направлено на дослідження цитологічних мазків (а.с. 20).
Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, а також пояснень позивача, під час відібрання у неї пункції вона відчула гострий біль, з лівої сторони тіла в області грудної клітки в районі легені, який в подальшому тільки посилювався. При цьому, позивач зазначає що даний біль був викликаний у зв'язку з необережністю медсестри ОСОБА_4, яка спочатку почала відбирати у позивача пункцію, а потім лікаря ОСОБА_10, який в подальшому закінчив проводити дану процедуру.
У зв'язку з тим, що вдома позивач відчула погіршення здоров'я, остання була змушена звернутись до хірургії Броварської центральної районної лікарні де позивачу було зроблено рентген, а в подальшому прооперовано (а.с. 21).
Як вказує позивач, відповідно до знімків рентгену, які були зроблені в Броварській центральній районній лікарні, у позивача виявився ятрогенний пневмоторакс лівої легені, тобто ліва легеня згорнулася у зв'язку з тим, що працівниками відповідача через необережність був зроблений прокол легені під час взяття пункції.
Однак, згідно висновків судово-медичної експертизи № 137/К від 25 січня 2011 року проведена лікарем ОСОБА_3 05 травня 2010 року хворій ОСОБА_1 медична маніпуляція -пункційна біопсія лівої молочної залози -не могла призвести до розвитку у неї лівобічного пневмотораксу та підшкірної емфіземи зліва, тобто між діями працівників Київського обласного онкологічного та подальшим знаходженням ОСОБА_1 на лікуванні з приводу «спонтанного лівобічного пневмотораксу» прямого причинно-наслідкового зв'язку не вбачається (а.с. 51-58).
При цьому, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер»про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 49, 129 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1172 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 66, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради “Київський обласний онкологічний диспансер” про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.