Справа № 2-а-4085/11
іменем України
"03" листопада 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
Позивач ОСОБА_1 18 травня 2011 року звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправною і зобов'язати відповідача перерахувати та здійснювати відповідні виплати з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війні у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є «дитиною війни»згідно положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 вказаного Закону, позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві не нараховує доплату у вказаному розмірі, чим обмежує її права.
Відповідно до ухвали суду від 05 вересня 2011 року дану позовну заяву в частині вимог з 09 липня 2007 року по 17 листопада 2010 року залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України
19 жовтня 2011 року протокольною ухвалою суду неналежного відповідача Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві замінено на належного відповідача Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва.
У судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що позовні вимоги є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції що була чинною до 01 січня 2008 року, дійсно передбачала підвищення пенсій «дітям війни»на 30 % мінімальної пенсії за віком. Але відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, іншими словами для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.
Разом з тим, з 01 січня 2008 року набула чинності нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у зв'язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VІ, відповідно до якої передбачено інший порядок розрахунку підвищення до пенсії для дітей війни, а саме у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з 01 січня 2008 року надбавка до пенсії позивача, як дитини війни, становить 47 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 року -48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року -48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2010 року -49 грн. 80 коп.
Крім того, відповідач наголошує, що 14 червня 2011 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який вступив в дію 19 червня 2011 року та відповідно до п. 7 даного Закону вказано, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік. Також, 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, згідно якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп.
На підставі зазначеного представник відповідача просив у позові відмовити в повному обсязі та справу просить розглядати за його відсутності.
У зв'язку з наявністю клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач -пенсіонер, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію за віком (а.с. 7).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої Світової Війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», що не заперечується представником відповідача, і до нього повинні застосовуватись всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний статус дітей війни», у тому числі і право на отримання підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 зазначеного Закону.
На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено, оскільки нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни, здійснюється відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої «дітям війни»виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені положення розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші нормативно-правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як «дитині війни»з 18 листопада 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі, зокрема з 01.10.2008 року -49, 8 грн. Постанова набрала чинності з 22.05.2008 року та відповідач з цього часу проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачу застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Враховуючи наведене, а також те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення «дітям війни». Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо не нарахування позивачу щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність бездіяльності щодо не нарахування позивачу щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 18 листопада 2010 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування і невиплати йому щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 18 листопада 2010 року підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги підлягають задоволенню з 18 листопада 2010 року та лише по 22 липня 2011 року з огляду на наступне.
Так, згідно п. 7 Закону України вiд 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, згідно змісту якого установлено, що у 2011 році норми і положення, серед іншого, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
При цьому, відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745, яка набрала чинності з дня опублікування, тобто з 23 липня 2011 року, установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3, 19, 22, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008, п. 4 Розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року № 745, та керуючись та керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 185, 186, 254, 256 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 18 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року -протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та здійснити відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війні у розмірі 30 % (тридцяти відсотків) мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: