1-1250/11
Іменем України
30 листопада 2011 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Місечка М.М.,
при секретарі - Ураковій В.В.,
за участю прокурора - Сімонова Я.Г.,
потерпілого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки хутір Неємнський Усть-Лабинського району Краснодарського Краю Російської Федерації, українки, громадянки України, не працюючої, з середньою спеціальною освітою, маючої на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
23 серпня 2011 року приблизно о 19-ій годині 30 хвилин ОСОБА_2, знаходячись за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2, будучи впевненою, що за її діями не спостерігає власник квартири, шляхом вільного доступу таємно викрала портативний комп'ютер марки «APPIE IPAD»спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 5600 гривень. Після цього ОСОБА_2 з місця злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнала, покаялася, підтвердивши обставини вчиненого нею злочину. Зокрема пояснила, що з 2010 року підтримувала дружні відносини з ОСОБА_1 і неодноразово була в його квартирі. 23 серпня 2011 року близько 19-ї години 30 хвилин, домовившись з ОСОБА_1 про зустріч, вона приїхала в квартиру АДРЕСА_2, але там між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт і вона вирішала поїхати додому. При виході з квартири вона звернула увагу на портативний комп'ютер «APPIE IPAD», та скориставшись тим, що ОСОБА_1 вийшов на кухню викрала його. В подальшому викрадений портативний комп'ютер вона продала за 2000 гривень.
На підставі ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що підсудна правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності її позиції немає.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, доведена.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Суд вважає таку кваліфікацію вірною.
Призначаючи покарання підсудній у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставину, що пом'якшує покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає, що підсудна щиро розкаялася.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім цього, при обранні підсудній ОСОБА_2 міри покарання, судом ураховується її відношення до вчиненого, матеріали, що її характеризують, що підсудна за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винної, наявності у неї на утриманні малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що її перевихо вання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 79 КК України.
Заявлений потерпілим цивільний позов підлягає повному задоволенню, як такий, що був визнаний підсудною, та підтверджений матеріалами справи.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя 05.12.2011 Справа № 1-1250/11