79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 листопада 2011 р. № 2а-6780/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Денькович Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1
від відповідача - Карпин Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом
ФОП ОСОБА_3
до Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000401702/0/9039 від 11.03. 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податкової інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову документальну перевірку фінансово -господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єктом господарської діяльності -фізичної особою ОСОБА_3 при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Екопласт - Львів»за травень, червень, липень та серпень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 24.02.2011 року № 262/17323/НОМЕР_1 на підставі якого винесено податкове повідомлення -рішення № 000041702/0/9039 від 11.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41478, 00 грн., та за штрафними санкціями в сумі 10494, 50 грн. Позивач не визнає, не узгоджує суму податкового зобов'язання, яка визначена у податковому повідомленні -рішенні та вважає його таким що винесене на основі невірних висновків, які суперечать законодавству. Позивач стверджує, що у нього є всі документи, що підтверджують здійснення реальних господарських операцій та право на податковий кредит та які ним на підтвердження реальності операцій додані до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 26.10.2011 № 9/10-008, вважають оскаржуване рішення правомірним, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22 листопада 2011 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова (далі - відповідач) проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків за травень, червень, липень і серпень 2010 року з ТзОВ «Екопласт -Львів»(код ЄДРПОУ 33196220) суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3, за наслідками перевірки складено акт від 24.02.2011 року № 262/17-323/НОМЕР_1 (далі -акт перевірки).
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 11.03.2011 року № 0000401702/0/9039, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 41978, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10494, 50 грн.
Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст. 215, ст.203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1. п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, встановлено завищення податкового кредиту за травень 2010 року в сумі 16297, 00 грн., за червень 2010 року в сумі 4585, 00 грн., внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 41978, 00 грн., в т.ч. за травень 2010 року в сумі 16297, 00 грн., за червень 2010 року в сумі 1832, 00 грн., за липень 2010 року в сумі 19264, 00 грн., та за серпень 2010 року в сумі 4585, 00 грн.
Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем за травень, червень, липень та серпень 2010 року задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 41978 грн., в т.ч. за період з 01.05.2010 р. -31.05.2010 р. встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 16297, 00 грн., за період з 01.06.2010 р. -30.06.2010 р. встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 1832, 00 грн., за період з 01.07.2010 р. -31.07.2010 р. встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 19264, 00 грн., за період з 01.08.2010 р. -31.08.2010 р. встановлено завищення податкового кредиту у розмірі 4585, 00 грн. При проведені перевірки СГД -ФО ОСОБА_3 за травень, червень, липень та серпень 2010 року по господарських операціях встановлено придбання будівельних матеріалів у ТзОВ «Екопласт -Львів»згідно наступних податкових накладних № 2805004 від 28.05.2010 року на загальну суму 97780, 80 грн., в т.ч. ПДВ 16296, 80 грн., № 601003 від 01.06.2010 року на загальну суму 10992, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1832, 00 грн., № 1273 від 01.07.2010 року на загальну суму 23472, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3912, 00 грн., № 1274 від 02.07.2010 року на загальну суму 72775, 01 грн., в т.ч. ПДВ 12129, 17 грн., № 1272 від 20.07.2010 року загальну суму 27511, 84 грн., в т.ч. ПДВ 3223, 06 грн., № 8030000003 від 03.08.2010 р. на загальну суму 27511, 84 грн., в т.ч. ПДВ 4585, 31 грн. При перевірці використано акт перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 року № 3315/23-2/33196220 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ «Екопласт -Львів»за період з 01.01.2010 року по 04.11.2011 року встановлено, що у ТзОВ «Екопласт -Львів»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботу відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами постачальниками і підприємствами -покупцями товарів (робіт, послуг). Тому податковий орган вважає, що ТзОВ «Екопласт -Львів»відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання товару СГД-ФО ОСОБА_3 від ТзОВ ««Екопласт -Львів», а правочини, що виконувались за травень, червень, липень та серпень 2010 року СГД-ФО ОСОБА_3 з контрагентом ТзОВ ««Екопласт -Львів»не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі -Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Екопласт -Львів»позивач представив суду наступні документи: податкові накладні № 2805004 від 28.05.2010 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 97780, 80 грн., № 601003 від 01.06.2010 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 10992, 00 грн., № 1273 від 01.07.2010 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 23472, 00 грн., № 1274 від 02.07.2010 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 72775, 01 грн., № 1272 від 20.07.2010 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 19338, 37 грн., № 8030000003 від 03.08.2010 року загальну суму з ПДВ у розмірі 27511, 84 грн., видаткові накладні № 601003 від 01.06.2010 року на загальну суму 9160, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 10992, 00 грн., № 1402 від 01.07.2010 року на суму 19560, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 23472, 00 грн., № 1403 від 02.07.2010 року на суму 60645, 84 грн., у тому числі ПДВ на суму 72775, 01 грн., № 1401 від 20.07.2010 року на загальну суму 16115, 31 грн., у тому числі ПДВ на суму 19338, 37 грн., № РН-8-03002 від 03.08.2010 року на загальну суму 22926, 53 грн., у тому числі ПДВ на суму 27511, 84 грн., № 1028 від 28.05.2010 року на загальну суму 81484, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 97780, 80 грн.
Вказані у накладних товари були реалізовані позивачем ПП «Фасад Інвест»та ТзОВ «Вектор -Люкс», що підтверджується: накладними № 22 від 25.08.2010 року, № 21 від 04.08.2010 року, № 19 від 21.07.2010 року, № 18 від 05.07.2010 року, № 17 від 02.07.2010 року, № 20 від 30.07.2010 року, № 16 від 14.06.2010 року, № 15 від 28.05.2010 року та видатковими накладними № РН-0000019 від 25.08.2010 року, № РН- 0000018 від 04.08.2010 року, № РН- 0000016 від 21.07.2010 року, № РН- 0000015 від 05.07.2010 року, № РН- 0000014 від 02.07.2010 року, № РН- 0000017 від 30.07.2010 року, № РН- 0000013 від 14.06.2010 року, № 12 від 28.05.2010 року.
12.01.2010 року у м. Львові між ТзОВ «Склогори»(виконавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (замовник) укладено договір № 100112 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно даного договору Виконавець бере на себе зобов'язання по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за доручення замовника, а Замовник приймає та оплачує ці послуги на умовах передбачених цим договором.
В матеріалах справи наявні акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) № )ОУ -0000785, № ОУ -0000534 та заявки до договору № 100112 від 12.01.2010 року, № 10 від 28.05.2010 року, № 11 від 14.06.2010 року, № 12 від 02.07.2010 року, № 13 від 05.07.2010 року, № 14 від 21.07.2010 року, № 15 від 04.08.2010 року, з яких вбачається, що відповідальною особою за замовлення є ОСОБА_3, вантажовідправником ТзОВ «Екопласт -Львів»а вантажоодержувачем ПП «Фасад Інвест»та ТзОВ «Вектор Люкс».
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".
Таким чином всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТзОВ «Екопласт - Львів»по придбанню товару.
Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АЄ № 468187, ТзОВ «Екопласт - Львів»є зареєстрованим суб»єктом підприємницької діяльності з 04.10.2004 року та до основних видів його діяльності відноситься дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність у сфері інжинірингу, діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Як вбачається з акта перевірки, згідно з реєстраційними даними до основних видів діяльності позивача відноситься: будівництво будівель, монтаж систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря, інші монтажні роботи, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші.
Таким чином, описані в акті перевірки операції є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, придбані товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності для подальшої їх реалізації ПП «Фасад Інвест»та ТзОВ «Вектор -Люкс».
Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку позивача, оформлені відповідними первинними документами, свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення його діяльності, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з купівлі у контрагента товарів, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на включення до податкового кредиту, відповідачем не спростована.
По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість).
Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.
Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228. ст.215 ЦК України.
Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, договорів), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності (стартові пакети та картки поповнення рахунків) потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.
В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.
Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.
Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагента позивача та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, не наведено обґрунтованих доказів та доводів, які б ставили під сумнів реальність вищенаведених правовідносин.
Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 11.03.2011 року № 0000401702/0/9039 прийнято необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відтак що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення від 11.03.2011 року № 0000401702/0/9039.
3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна
З оригіналом згідно
Суддя Карп'як Оксана Орестівна