Україна
03 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17002/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 00 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Могілевському А.А.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Савченко С.В.
при секретарі Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479»
до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську
про визнання протиправним дій та визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,-
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 за дов.
від відповідача: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську про визнання протиправним дій та визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 з податку на додану вартість у розмірі 4323,62 грн. та з урахуванням уточнень від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 з податку на додану вартість у розмірі 26 205,59 грн.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 з податку на додану вартість у розмірі 4323,62 грн. та від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 з податку на додану вартість у розмірі 13 099,76 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.
Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010 році в рахунок сплати поточних зобов'язань з податку на додану вартість в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях та просить суд визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 у розмірі 4323,62 грн. та від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 у розмірі 13 099,76 грн.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи про розгляд справи без його участі не надходило.
Заслухавши представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479”изареєстроване виконавчим комітетом Докучаєвської міської ради 29.08.1995 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №294726, код ЄДРПОУ 03116358 та є платником податків.
Відповідач Державна податкова інспекція у м. Докучаєвську є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України “Про державну податкову службу в Україні”повноваження.
Відповідачем проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з податку на додану вартість ВАТ “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479”, про що складений акт № 385/1600/03116358 від 08.12.2011 року.
На підставі цього акту, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000361600/0 від 08.12.2011 року, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 20 % в сумі 8 623,62 грн. та № 0000351600/0 від 08.12.2010 року, яким за затримку граничного стоку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 50% в сумі 13 105,86 грн.
Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення-рішення частково, а саме у розмірі 4323,62 грн. та у розмірі 13 099,76 грн.
Як вбачається з акту перевірки № 385/1600/03116358 від 08.12.2011 року, висновки відповідача про несвоєчасну сплату податкових зобов'язань ґрунтуються на факті здійснення оплати податкового боргу платіжними дорученнями: № 17 від 21 січня 2010 року на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за грудень 2009 р.»; № 24 від 10 лютого 2010 року на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за грудень 2009 р.»; № 53 від 05 березня 2010 року на суму 500,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за лютий 2010 р.»; № 85 від 19 квітня 2010 року на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за лютий 2010 р.»; № 105 від 07 травня 2010 року на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за березень 2010 р.»; № 145 від 25 травня 2010 року на суму 5430,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за квітень 2010 р.»; № 159 від 27 травня 2010 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за квітень 2010 р.»; № 186 від 18 червня 2010 року на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за квітень 2010 р.»; № 199 від 23 червня 2010 року на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за травень 2010 р.»; № 224 від 13 липня 2010 року на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за травень 2010 р.»; № 229 від 14 липня 2010 року на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за травень 2010 р.»; № 243 від 22 липня 2010 року на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за березень 2010 р.»; № 276 від 17 серпня 2010 року на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за червень 2010 р.»; № 278 від 20 серпня 2010 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за червень 2010 р.»; № 282 від 25 серпня 2010 року на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за червень 2010 р.»; № 289 від 31 серпня 2010 року на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за червень 2010 р.»; № 29 від 20 вересня 2010 року на суму 17000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за липень 2010 р.»; № 70 від 31 серпня 2010 року на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за серпень 2010 р.»; № 78 від 21 жовтня 2010 року на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за серпень 2010 р.», № 135 від 30 листопада 2010 року на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «ПДВ по розрахунку за жовтень 2010 р.».
В акті перевірки відповідач зазначає, що даними платіжними дорученнями були погашені податкові зобов'язання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0000361600/0 від 08.12.2010р., № 0000351600/0 від 08.12.2010р.
Тому при аналізі висновків акту перевірки суд повинен перевірити законність твердження відповідача про те, що зобов'язання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0000361600/0 від 08.12.2010р., № 0000351600/0 від 08.12.2010р. були погашені вищезазначеними платіжними дорученнями, оскільки саме виходячи з дат цього погашення відповідач розрахував кількість днів прострочки та нарахував штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли такі рішення оскаржені у апеляційному або судовому порядку. Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків в строки, встановлені ст. 5 вказаного Закону, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Що стосується факту погашення податкових зобов'язань суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування”(який був чинний на момент спірної оплати) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок сплати зобов'язань платників податків встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(надалі -Закон “Про порядок погашення..”), який є спеціальним законом про оподаткування.
Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону “Про порядок погашення…”може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).
Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону “Про порядок погашення…”. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.
Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).
Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є “Призначення платежу”. Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу”цього документу.
Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі “призначення платежу” зазначено -“ПДВ по розрахунку за конкретний місяць оплати 2010 року”. Копії відповідних декларацій наявні в матеріалах справи.
Тобто позивач визначив власне волевиявлення, згідно з яким вказаними платежами погашаються податкові зобов'язання з ПДВ за конкретні місяці, а не податковий борг за податковими повідомленнями -рішеннями № 0000361600/0 від 08.12.2010 р. та № 0000351600/0 від 08.12.2010 р., як зазначено у акті перевірки.
Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі “призначення платежу”зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Разом з тим, позивач визнає обставину щодо правомірності застосування до нього штрафної санкції, яка визначена податковим повідомленням-рішення № 0000361600/0 від 08.12.2010 р. на суму 4 300,00 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податковим повідомленням-рішенням № 0000351600/0 від 08.12.2010 р. на суму 6,10 грн.
Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, податкове повідомлення - рішення від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 з податку на додану вартість у розмірі 4323,62 грн. та від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 з податку на додану вартість у розмірі 13099,76 грн. визнанні недійсними.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 з податку на додану вартість у розмірі 4323,62 грн. та від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 з податку на додану вартість у розмірі 13099,76 грн. - задовольнити.
Визнати частково недійсними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську від 08.12.2010 р. № 0000361600/0 з податку на додану вартість у розмірі 4323,62 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську від 08.12.2010 р. № 0000351600/0 з податку на додану вартість у розмірі 13 099, 76 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” (85740, м. Докучаєвськ, вул. Леніна, 18, ЄДОПОУ 03116358) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).
Повний текст постанови складений та проголошений 3 листопада 2011 року у присутності представника позивача.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Савченко С. В.