Україна
22 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17238/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати допомоги по безробіттю у розмірі 4 858,09 грн.,
03 вересня 2011 року Краматорський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати допомоги по безробіттю у розмірі 4 858,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 на підставі заяви призначено допомогу по безробіттю з 01.10.2010 року. За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Краматорським міським центром зайнятості встановлено, що гр. ОСОБА_1 з 01.09.2009 року по 19.04.2011 року була студентом денної форми навчання Краматорського технікуму Донецького Національного Універсітету економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського та отримувала стипендію, про що складений акт № 216 від 14.07.2011 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, суд зауважує, що вимога про розумний строк покладає на суд обов'язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів. Проте, для кожної адміністративної справи цей строк є індивідуальним і залежить від складності справи, її важливості, а також від поведінки осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до довідки адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області від 11.11.2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 21.02.2006 року, тобто як і було зазначено позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського центру зайнятості з заявою про вирішення питання про працевлаштування та надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
За результатами проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітному, а також згідно листа директора Краматорського технікуму Донецького Національного Універсітету економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського (вих.№ 01/7-325 від 26.10.2011 року - а.с. 26) було встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2009 року по 19.04.2011 року була студентом денної форми навчання Краматорського технікуму Донецького Національного Універсітету економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського та отримувала стипендію у розмірі 1508 грн., тобто належала до зайнятого населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ч.1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частина 2 статті 36 даного Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідач своєчасно не подав до центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітний він був працевлаштованим та належав до зайнятого населення.
Внаслідок цього йому зайве сплачено допомогу по безробіттю з 01.10.2010 року по 27.04.2011 року в сумі 4 858,09 грн.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд зазначає, що названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 9), позивачем відповідачу було направлено претензію № 0114/2433 від 27.07.2011 року із пропозицією сплати зайвої сплаченої допомоги по безробіттю, проте борг на момент подання позовної заяви так і не був сплачений.
Статтею 39 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
Позовні вимоги Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати допомоги по безробіттю у розмірі 4 858,09 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок 37173300901059, ГДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23419575) суму переплати допомоги по безробіттю у розмірі 4 858 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 09 (дев'ять)
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Скріпнік А.І.