Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15096/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Кобець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Панацея»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції
м. Маріуполя
про визнання недійсними та скасування
податкових повідомлень-рішень
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 15 вересня 2011 року)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Панацея» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2011 року № 0000171520 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 516,25 грн., з яких за основним платежем - 6813,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1703,25 грн. та від 30 березня 2011 року № 0000161520 про зменшення бюджетного відшкодування на 127 229,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 76,82 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив неправомірність висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки про завищення податкового кредиту листопада 2010 року на 132197,27 грн. Як зазначив позивач, у наданій до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року ним було відображено коригування податкового кредиту грудня 2007 року на підставі податкових накладних, отриманих у грудні 2007 року від ТОВ «Сінєргія-КН» та Управління комунального майна.
З приводу посилань в акті перевірки на наявність в платника права включати податок на додану вартість на підставі податкових накладних виключно в періоді їх виписки позивач зазначив невідповідність цих висновків положенням Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що передбачають право платника податків виправити самостійно виявлені ним помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку або включення уточнених показників до складу декларації в будь-якому іншому звітному податковому періоді у межах строків давності.
Позивач наполягав на тому, що виявлені податковою інспекцією порушення заповнення податкових накладних, виданих ТОВ «Сінєргія-КН» у грудні 2007 року, не можуть мати своїм наслідком визнання їх недійсними. Посилаючись на те, що зазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зауважував на відсутності законодавчо визначених перешкод щодо формування на підставі них податкового кредиту.
У зв'язку з перебуванням судді Зеленова А.С. на лікарняному, розпорядженням № 441 від 11 жовтня 2011 року справу призначений повторний перерозподіл.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року справу прийнято до провадження судді Михайлик А.С.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. У наданих до суду запереченнях в якості підстав незгоди із позовом відповідач визначив, що в ході проведеної перевірки діяльності підприємства позивача, податковою інспекцією встановлено завищення податкового кредиту листопада 2010 року на 132179,27 грн., сформованого на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Сінєргія-КН» та Управлінням міського майна. В обґрунтування неправомірності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сінєргія-КН» відповідач зазначив невірно визначений номер свідоцтва платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Сінєргія-КН», замість вірного номеру 08500184 зазначений 08500174. З огляду на таке, включений до складу податкового кредиту листопада 2010 року податок в сумі 116 666,67 грн. не підтверджений податковими накладними.
З приводу включення до складу податкового кредиту податку на підставі податкової накладної № 357 від 24 грудня 2010 року, отриманої позивачем від Управління міського майна, відповідач зазначив, що згідно наявних в податкової інспекції відомостей, зазначена податкова накладна отримана позивачем у лютому 2008 року. Натомість до складу податкового кредиту лютого 2008 року податок на додану вартість позивачем не включений. Посилаючись на встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» порядок формування податкового кредиту певного періоду, відповідач наполягав на тому, що позивач не скориставшись своїм правом на формування податкового кредиту у періоді виписки (отримання) податкових накладних відмовився від його формування на підставі зазначених податкових накладних. З огляду на таке, наполягаючи на правомірності висновків про завищення позивачем податкового кредиту листопада 2010 року, відповідач зауважував на завищенні від'ємного значення податку грудня 2010 року на відповідну суму, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку у грудні 2010 року.
До судового засідання представник відповідача не з'явився, просив суд розглянути справу за відсутності представника податкової інспекції.
Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши надані у справі докази, суд, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Панацея» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 23173559, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів (т. 1 арк. справи 39-47, 48). Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1110 від 30 серпня 2001 року (т. 1 арк. справи 49) як платник податків позивач перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 50).
17 січня 2011 рок позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року (т. 1 арк. справи 51-53). Рядком 25 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 127229,00 грн. Згідно додатку № 2 до декларації сума від'ємного значення податку складається з від'ємного значення податку вересня 2010 року в сумі 1863,00 грн., листопада 2010 року - 125366,00 грн.
Наказом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 364 від 24 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 165) призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2010 року, що декларувалося в період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року та з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року.
В період з 25 лютого 2011 року по 9 березня 2011 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя на підставі наказу № 364 від 24 лютого 2011 року та направлень на перевірку № 193 від 24 лютого 2011 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за грудень 2010 року, що декларувалося в період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією складений акт № 575/07-2/23173559 від 06 березня 2011 року (т. 1 арк. справи 9-14). Згідно висновків акту, в ході проведеної перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7. 1 та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування на 127 229,00 грн. у грудні 2010 року та заниження податку до сплати в сумі 6813,00 грн., з яких у листопаді 2010 року на 512,00 грн., у грудні 2010 року на 6301,00 грн.
Зазначені висновки обґрунтовані неправомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року податку на додану вартість в сумі 132179,00 грн. на підставі податкових накладних № 28 від 13 грудня 2007 року, № 30 від 18 грудня 2007 року, № 29 від 17 грудня 2007 року, № 31 від 19 грудня 2007 року, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Сінєргія-КН» (ІПН 338521505817) та на підставі податкової накладної № 357 від 24 грудня 2007 року, виданою Управлінням міського майна (ІПН 235990405811). В акті перевірки зазначено, що податкові накладні, видані ТОВ «Сінєргія-КН» заповнені із порушеннями вимог чинного законодавства (містять невірний номер свідоцтва платника податку на додану вартість) та згідно пункту 7.2.1. пункту 7.2. статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути підставою включення визначеного в них податку до податкового кредиту. Крім цього, посилаючись на приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4., підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковою інспекцією зазначено, що на платника податку покладений обов'язок своєчасно включати до складу податкового кредиту податок на підставі податкових накладних та у разі, якщо платник податку не включив податок до складу податкового кредиту в період виписки податкових накладних, він вважається таким, що прийняв рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.
Зазначене порушення призвело до заниження податку на додану вартість до сплати за листопад 2010 року на 6301,00 грн. та завищення від'ємного значення податку звітного періоду на 125 878,00 грн. В подальшому зазначене порушення призвело до завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на 125 366,00 грн. та заниження податку до сплати за грудень 2010 року на 512,00 грн.
Крім цього, в ході проведеної перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем порядку заповнення декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, внаслідок включення до рядку 23.3. декларації за грудень 2010 року ПДВ в сумі 1863,00 грн. Як зазначено в акті, до складу рядку 23.3. декларації звітного періоду включається значення рядків 8.5. та 8.6. додатку № 5 попереднього звітного періоду. Неподання позивачем додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість у листопаді 2010 року, свідчить про неправомірність включення цієї суми податку до рядку 23.3. декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Зазначене порушення призвело до завищення значення рядку 23 декларації за грудень 2010 року та завищення бюджетного відшкодування зазначеного періоду на 1836,00 грн.
30 березня 2011 року на підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000171520 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 516,25 грн., з яких за основним платежем - 6813,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 703,25 грн. та № 0000161520 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 127 229,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 76,82 грн. (т. 1 арк. справи 15, 16).
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової адміністрації України в Донецькій області № 9921/10/25-113-1 від 26 травня 2011 року та Рішенням Державної податкової адміністрації України № 14337/6/25-0115 від 08 серпня 2011 року надані позивачем скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 арк. справи 17-19, 20-22).
Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у грудні 2007 року та правомірність включення позивачем до складу рядку 23.1. декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року податку в сумі 1863,00 грн.
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України при вирішенні цієї справи суд виходить з норм законодавства, що було чинним в період їх виникнення.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Бюджетне відшкодування відбувається шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Положеннями підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений підпунктами 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, позитивне значення податку звітного податкового періоду складає 512,00 грн. (рядок 20) (т. 1 арк. справи 51-52). Рядком 23.1 податкової декларації визначений залишок від'ємного значення податку попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 127 741,00 грн. Залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті в звітному податковому періоді (рядок 24) складає 127 229,00 грн. (127 741,00 грн. - 512,00 грн.). Рядком 25.2. позивач визначив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів в сумі 127 229,00 грн. Як зазначалося судом, сума залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації) сформовано за рахунок від'ємного значення податку вересня 2009 року - 1863,00 грн., листопада 2010 року - 125 366 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, від'ємне значення податку листопада 2010 року увійшло до рядку 23.1. податкової декларації за грудень 2010 року та через включення від'ємного значення до рядку 22.2 декларації звітного податкового періоду листопада 2010 року.
Вирішення питання правомірності формування позивачем від'ємного значення податку листопада 2010 року, залежить від вирішення питання правомірності формування позивачем податкового кредиту зазначеного періоду.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року, наданої позивачем до податкової інспекції у грудні 2010 року (т. 1 арк. справи 132-133) від'ємне значення податку (рядок 21 декларації) дорівнює 125 878,00 грн. Від'ємне значення цього періоду включено до рядку 23.1. декларації за грудень 2010 року та враховуючи зміст додатку № 2 до декларації за грудень 2010 року (визначено, що від'ємне значення листопада 2011 року складає 125 366,00 грн.) зараховано в рахунок погашення позитивного значення податку грудня 2010 року в сумі 512,00 грн..
Згідно рядку 9 податкової декларації за листопад 2010 року податкові зобов'язання звітного періоду визначені в сумі 8162,00 грн., податковий кредит звітного періоду складає 134040 грн. (рядок 17), у тому числі 132179,00 грн. за рядком 16.4. декларації (коригування податкового кредиту).
При вирішенні питання про правомірність здійсненого відповідачем коригування податкового кредиту листопада 2010 року шляхом включення податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у грудні 2007 року суд зазначає наступне.
Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Втім жодною з наведених норм не встановлено, що платник податків, який не включив податок на додану вартість до складу податкового кредиту у періоді виписки податкових накладних втрачає право на формування податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних. Формування податкового кредиту є правом платника податків, що реалізується ним шляхом відображення відповідних показників у документах податкової звітності в порядку, визначеному чинним законодавством.
Порядок надання податкової звітності на момент виникнення спірних правовідносин врегульовувалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за тексом Закон № 2181).
Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 зазначеного закону визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених цим законом
Пунктом 5.1. статті 5 Закону 2181 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Частиною 2 цього підпункту передбачено право платника податків не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Коригування платником податку показників наданої податкової звітності також передбачено Порядком заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року, який був чинним в період виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно пункту 5.8. цього порядку коригування податкового кредиту відображається у рядку 16 декларації, при заповненні якого є обов'язковим подання додатку 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.
Відповідно до цього підпункту у рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації; у рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону; у рядку 16.3 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів (послуг), основних фондів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) або переробними підприємствами готової продукції, а частково для інших; у рядку 16.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.
Отже, наведеними вище нормами підтверджено правомірність здійсненого позивачем коригування податкового кредиту грудня 2007 року шляхом включення уточнених показників до складу податкової декларації листопада 2010 року.
Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, зазначену декларацію було надано із приміткою про включення в неї уточнених показників грудня 2007 року. Розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (Додаток № 1) визначено, що податковий кредит звітного податкового періоду листопада 2010 року відкоригований в сторону збільшення на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Сінєргія КН» (ІПН 338521505817) № 31 від 19 грудня 2007 року (ПДВ в сумі 23 333,33 грн.), № 28 від 13 грудня 2007 року (ПДВ в сумі 31666,67 грн.), № 29 від 17 грудня 2007 року (ПДВ в сумі 31 666,67 грн.), № 30 від 18 грудня 2007 року (ПДВ в сумі 30000,00 грн.) та податкової накладної, виданої Управлінням комунальних ресурсів (ІПН № 235990405811) № 357 від 24 грудня 2007 року (ПДВ в сумі 15512,60 грн.).
При визначенні правомірності формування податкового кредиту (рядок 16.4. декларації за листопад 2010 року) суд виходить з того, що підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. Сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, але недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 12 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Панацея» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сінєргія КН» (підрядник) укладений договір, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Сінєргія-КН» зобов'язалося за замовленням позивача виконати роботи з виготовлення та монтажу металоконструкції будівлі магазину по реалізації готових лікарських засобів за адресою: м. Маріуполь, бул. Шевченка, 287 (т.1 арк. справи 148-149). Ціна договору складає 1 106 000,00грн. з ПДВ. Розділом 3 договору визначено, що замовник (позивач) здійснює оплату підряднику у сумі 700 000,00грн. на протязі 5 днів з моменту підписання договору, наступні 206 000,00грн. - після 25 січня 2008 року згідно з розрахунку. Остаточний розрахунок у сумі 200 000,00грн. замовник перераховує на протязі 5 днів з моменту підписання обома сторонами акту виконання всього обсягу робіт.
На виконання умов договору підряду від 12 грудня 2007 року, ТОВ «Панацея» перераховані кошти в загальній сумі 700 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 116 666,67 грн. за платіжними дорученнями № 1216 від 13 грудня 2006 року (сума з ПДВ 190 000,00 грн.), № 1217 від 17 грудня 207 року (сума з ПДВ 190 000,00 грн.), № 1219 від 18 грудня 2007 року (сума з ПДВ 180 000,00 грн.), № 1220 від 19 грудня 2007 року (сума з ПДВ 140000,00 грн.) (арк. справи 151-154). Виконання обумовлених умовами договору від 12 грудня 2007 року підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за вересень 2008 року (т.1 арк. справи 159-161).
За фактом отримання передплати підрядником - ТОВ «Сінєргія-КН» виписані податкові накладні № 31 від 19 грудня 2007 року, № 28 від 13 грудня 2007 року, № 29 від 17 грудня 2007 року, № 30 від 18 грудня 2007 року (т. 1 арк. справи 155-158).
30 листопада 2007 року між ТОВ «Панацея» та Управлінням міського майна (код ЄДРПОУ 23599040) укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення №1121 (т. 1 арк. справи 141-145). За умовами зазначеного договору Управління міського майна зобов'язалося передати у власність покупця (позивача) нежитлове приміщення загальною площею 1711,6 кв.м., розташованого за адресою: 87517, м. Маріуполь, п-т. Нахімова, 82. Згідно пункту 2.1. зазначеного договору вартість об'єкту нерухомості складає 93075,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15 512,60 грн. Передача придбаного об'єкту нерухомості підтверджено наявною в матеріалах справи копією Акту приймання передачі комунальної власності - нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 82 від 24 грудня 2007 року (т. 1 арк. справи 146). Сплата позивачем вартості придбаного приміщення підтверджено платіжним дорученням № 1210 від 20 грудня 2007 року (т. 2 арк. справи 92).
За фактом виконання умов укладеного договору, Управлінням міського майна виписано податкову накладну 357 від 24 грудня 2007 року (т. 1 арк. справи 147).
Отже, наявними в матеріалах справи підтверджено реальність вчинених господарських операцій та наявність підстав для відображення їх наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.
Щодо посилань відповідача на формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, що є недійсними суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обов'язковими реквізитами податкових накладних є: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочену назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціна поставки без врахування податку; ставка податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 (далі Порядок №165) - податкову накладну виписує особа, яка зареєстрована в якості платника податку на додану вартість в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 5 Порядку №165 - податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж зазначеною у пункті 2 даного Порядку.
За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, виданих Товариством з обережною відповідальністю «Сінєргія-КН», судом встановлено, що зазначені податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, визначені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилання відповідача на їх недійсність з огляду на невірне визначення номеру свідоцтва платника податку на додану вартість не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що зазначена помилка не тягне за собою визнання таких податкових накладних недійсними та не може бути перешкодою для формування на підставі них податкового кредиту. В наявних у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність передбачених пунктом 5 Порядку № 165 підстав для визнання податкової накладною недійсною.
Наведене вище свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду листопада 2010 року податку в сумі 132179,00 грн. та відповідно правомірність визначення показника рядку 22.2. декларації звітного періоду на рівні 125878,00 грн. А тому, висновки відповідача, викладені в акті перевірки про заниження податкового зобов'язання листопада 2010 року на 6301,00 грн. не відповідають чинному законодавству.
При вирішенні питання про правомірність визначеної позивачем суми бюджетного відшкодування судом зазначається наступне.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом а підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною від'ємного значення податку попереднього періоду фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Положеннями підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Спір, що виник між сторонами в частині правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування полягає в правомірності включення позивачем до рядку 23.1. декларації за грудень 2010 року: від'ємного зазначення податку попереднього періоду в сумі 125878,00 грн. (рядок 22.2. декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року) та включення від'ємного значення податку в сумі 1863,00 грн.
Питання правомірності визначення від'ємного значення податку листопада 2010 року розглядалося вище, а тому суд зазначає про правомірність визначеної позивачем суми бюджетного відшкодування у грудні 2010 року в сумі 1253 66,00 грн. Частина від'ємного значення податку була спрямована позивачем на погашення податкових зобов'язань грудня 2010 року в сумі 512,00 грн., що відображено в рядку 24 декларації. Зазначене відповідає приписам податкового законодавства та спростовує висновки позивача про заниження податку до сплати за грудень 2010 року на 512,00 грн.
Що стосується правомірності визначеної позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 1863,00 грн. судом зазначається наступне.
Згідно рядку 23 декларації грудня 2010 року залишок від'ємного значення податку складає 127741,00 грн. В рядок 23 декларації перенесено значення рядку 23.1. декларації, що має дорівнювати значенню рядку 2.2. декларації попереднього звітного податкового періоду. Як вбачається із рядку 22.2. декларації листопада 2010 року його значення дорівнює 125878,00 грн.
Зазначене свідчить про неправомірність включення позивачем до рядку 23 декларації грудня 2010 року суми від'ємного значення податку в сумі 1863,00 грн.
В ході судового розгляду справи встановлено, що 1863,00 грн. включено до рядку 23.1. декларації грудня 2010 року внаслідок надання позивачем у грудні 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року, яким позивач збільшив значення рядку 22.2. декларації вересня 2010 року на 1863,00 грн. Форму зазначеного розрахунку затверджено додатком № 5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 166 від30 травня 1997 року.
В рядку 8.5. наданого позивачем розрахунку позивачем відображено 1863,00 грн. Згідно затвердженої форми розрахунку в рядку 8.5. уточнюючого розрахунку відображується збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду, а для підприємств суднобудування і літакобудування - податкової декларації поточного звітного періоду). Тобто, зазначений уточнюючий розрахунок мав бути включений до рядку 23.3. декларації звітного періоду, наступного за періодом надання такого розрахунку, тобто січня 2011 року, а не в рядку 23.1. декларації грудня 2010 року.
Наведене вище свідчить про допущення позивачем порушення Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, що призвело до завищення від'ємного значення податку, заявленого до бюджетного відшкодування у грудні 2010 року на 1863,00 грн.
Отже, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження нормами податкового законодавства викладені відповідачем в акті перевірки висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань на 6813,00 грн., з яких за листопад 2010 року - 6301,00 грн., грудень 2010 року - 512,00 грн., та висновки про завищення бюджетного відшкодування на 125366,00 грн. Висновки податкової інспекції про завищення суми бюджетного відшкодування на 1863,00 грн. підтверджені наявними в матеріалах справи документами.
Зазначене свідчить про незаконність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення № 0000171520 від 30 березня 2011 року в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 6813,00 грн. за основним платежем. Відсутність підстав для збільшення грошових зобов'язань свідчить про безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1703,25 грн. Крім цього, наявними в матеріалах справи підтверджено неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення № 0000161520 від 30 березня 2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 125366,00 грн. та правомірність зменшення з бюджетного відшкодування в сумі 1863,00 грн. Щодо фінансових санкцій в сумі 76,82 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000161520 від 30 березня 2011 року, то суд вважає що в матеріалах справи документів, які б надавали можливість встановити, що позивачем отримано бюджетне відшкодування заявлене у грудні 2010 року в сумі 307,27 грн. за рахунок неправомірно заявленого.
З огляду на наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, визнанню недійсними та скасуванню підлягають податкове повідомлення-рішення № 0000171520 від 30 березня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання на 8 516,25 грн., з яких за основним платежем - 6813,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1703,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000161520 від 30 березня 2011 року в частині зменшення бюджетного відшкодування на 125 366,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 76,82 грн.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягненню на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.
З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, положень Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідністю «Панацея» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2011 року № 0000161520 та № 0000171520 задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000171520 від 30 березня 2011 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 8516,25 грн., з яких за основним платежем 6813,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями в сумі 1703,25 грн.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161520 від 30 березня 2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 125 366,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 76,82 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панацея» (87517, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 82, ЄДРПОУ 23173559) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 9 листопада 2011 року у присутності представників позивача.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Михайлик А.С.