Україна
15 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17058/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
за участю представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - згідно довіреності;
відповідача: ОСОБА_3 - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Шахта № 13-БІС» до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про зняття арешту з рахунків,
28 вересня 2011 року державне підприємство «Шахта № 13-БІС» (надалі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25 липня 2011 року та 10 серпня 2011 року постановами Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції було накладено арешт на розрахункові рахунки його підприємства в установах банків.
Так накладений арешт на рахунки:
- 26008304353 у АО «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, відкритий для відшкодування від УПСЗН Совєтського району сум компенсації постраждалим у випадку у результаті ліквідації аварії на ЧАЄС;
- 2604819805 у АО «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805: виплата заробітної плати працівникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню;
- 2604819805 у АО «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, відкритий для розміщення лікарняних листів від Макіївської міської дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що відповідачем порушено право позивача на своєчасну виплату заробітної плати, оплати лікарняних листів по тимчасової втрати працездатності, а тому просить суд зняти арешт з вищезазначених рахунків.
Судом встановлено наступне.
05.01.2011 року Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а/26186/10/0570 щодо стягнення з державного підприємства «Шахта № 13-БІС» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 у розмірі 1 063 612, 82 грн., на підставі чого Совєтським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження.
25 липня 2011 року та 10 серпня 2011 року постановами Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції було накладено арешт на розрахункові рахунки його підприємства в установах банків.
Так накладений арешт на рахунки:
- 26008304353 у АО «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, відкритий для відшкодування від УПСЗН Совєтського району сум компенсації постраждалим у випадку у результаті ліквідації аварії на ЧАЄС;
- 2604819805 у АО «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805: виплата заробітної плати працівникам шахти, оплата за побутове вугілля населенню;
- 2604819805 у АО «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, відкритий для розміщення лікарняних листів від Макіївської міської дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з чим не погоджувався представник відповідача.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до приписів ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
Стосовно посилань представників позивача на той факт, що відповідач спочатку повинен був накласти арешт на майно підприємства, а не на розрахункові банківські рахунки, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 52 Закону № 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Крім того, суд вважає доречним звернути увагу заявника на приписи Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999, № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій", де, зокрема, у п. 6.2. зазначено, що у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно), готова продукція (товари).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Шахта № 13-БІС» до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про зняття арешту з рахунків - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 15 листопада 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.