Україна
15 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17247/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
за участю представника позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 Китаєвої Світлани Анатоліївни до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03 жовтня 2011 року ліквідатор (арбітражний керуючий) фізична особа - підприємець ОСОБА_2, Китаєва Світлана Анатоліївна звернулася до суду із вищевказаним позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи та в якому представник позивача просив суд зобов'язати відповідача передати ліквідатору (арбітражному керуючому) Китаєвій Світлані Анатоліївні виконавчий лист № 2-1128/2007 від 25.10.2007 року, виданий Ворошиловським районним судом м.Донецька про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 1 059 642 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 12 вересня 2011 року постановою Господарського суду Донецької області у справі № 42/52Б фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяця до 12.12.2011 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Китаєву Світлану Анатоліївну (ліцензія НОМЕР_1, видана Міністерством економіки з питань європейської інтеграції України 29.03.2005 року).
В провадженні відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області знаходиться виконавче провадження, яке було відкрито 25.10.2007 року з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу № 6111341, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 059 642 грн.
На виконання вимог законодавства України, арбітражним керуючим Китаєвою С.А. 21 вересня 2011 року було направлено лист до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області з проханням передати виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ліквідатору та провести інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Про факт отримання відповідачем листа ліквідатора Китаєвої С.А. свідчить відмітка на вказаному листі.
Однак до наступного часу вищезазначене виконавче провадження відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області не закінчено та виконавчий лист не направлений ліквідатору для виконання, чим державною виконавчою службою не виконані приписи п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”, п. 6.3. Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України15грудня1999р.N74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158.
Позивач не погоджується з діями відповідача, та вважає, що відповідачем порушуються права та обмежуються обов'язки ліквідатора Китаєвої С.А., а саме право ліквідатора управляти нерухомим майном громадянина-підприємця та задоволення вимог кредиторів у відповідності із ч. 1 ст. 49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.
Крім того, суд вважає доречним звернути увагу відповідача на приписи Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України15грудня1999р.N74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158.
Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон), визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Отже, відповідно до приписів п. 6.3.даної Інструкції, у разі ліквідації боржника - юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, установленому Законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку відповідач діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, суд, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність».
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень -- це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, враховуючи досліджені матеріали справи, суд зобов'язаний вийти за межі уточнених позовних вимог стосовно визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 137, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
Уточнені позовні вимоги ліквідатора (арбітражного керуючого) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Китаєвої Світлани Анатоліївни до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа: ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо непередачи ліквідатору (арбітражному керуючому) Китаєвій Світлані Анатоліївні виконавчого листа № 2-1128 від 25.10.2007 року, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 1 059 642 грн. - неправомірною.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області передати ліквідатору (арбітражному керуючому) Китаєвій Світлані Анатоліївні виконавчий лист № 2-1128 від 25.10.2007 року, виданий Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 1 059 642 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Китаєвої Світлани Анатоліївни судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 15 листопада 2011 року у присутності представника позивача.
Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.