Україна
03 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15771/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Кобець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Азовавтобуд»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції
м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000702342 від 24 червня 2011 року
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 16 вересня 2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1 від 04 січня 2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24 червня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем - 198 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 601,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив неправомірність висновків податкової інспекції про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту, безпідставність висновків про нікчемність правочинів, наслідки вчинення яких відображені в податковому обліку та відсутність в податкової інспекції повноважень щодо визнання певного правочину нікчемним.
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним в позові, підтримала заявлені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24 червня 2011 року та просила суд задовольнити позов.
Відповідач - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В обґрунтування незгоди із позовом представник відповідача зазначив правомірність викладених в акті перевірки висновків, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладене в запереченнях, просила суд відмовити в задоволенні з заявлених позивачем вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши надані у справі докази, суд, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 20390776, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів (т. 1 арк. справи 29, 30-46, 47). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 26).
В період з 25 травня 2011 року по 02 червня 2011 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ «Бурбонснаб» (код ЄДРПОУ 31329562), за наслідками проведення якої був складений акт № 1313/23-2/20390776 від 08 червня 2011 року (т. 1 арк. справи 13-28). Згідно висновків акту, в ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1. статті 185, пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 198 224,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 50400,00 грн., за лютий 2011 року - в сумі 147824,00 грн.
Як зазначено у висновках акту перевірки, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) в ТОВ «Бурбонснаб» за грудень 2010 року на 302 400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 50 400,00 грн., лютий 2011 року на суму 88 6941,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 147 823,60 грн., що відображені в податковій звітності є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відомості наведені у наданій податковій звітності за грудень 2010 року та лютий 2011 року не відповідають дійсності, з огляду на те, що придбання товарів не підтверджено документально.
Висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту грудня 2010 року на 50 400,00 грн. та лютого 2011 року на 147 823,60 грн. засновані на висновках Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, викладених в акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «Бурбонснаб» (код ЄДРПОУ 31329562) № 1256/15-2/31329562 від 31 березня 2011 року. Згідно викладеного в цьому акті остання податкова звітність надана підприємством з податку на додану вартість за лютий 2011 року, згідно наданої декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2010 року основні фонди в підприємства відсутні, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року чисельність працівників товариства складає 2 особи. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Бурбонснаб» включено до складу податкових зобов'язань грудня 2010 року податок на додану вартість в сумі 50 400,00 грн. за податковою накладною № 91 від 01 грудня 2010 року, виданою ТОВ «Техремстрой», а не ТОВ «Азовавтобуд». До складу податкових зобов'язань лютого 2011 року ТОВ «Бурбонснаб» включений податок на додану вартість в сумі 147 823,60 грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Азовавтобуд». Зазначеним актом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бурбонснаб» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу у зв'язку відсутністю трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів. З огляду на таке, відображені в податковому обліку ТОВ «Бурбонснаб» правочини здійснені з постачальниками та покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є нікчемними. В акті перевірки зазначено про відсутність в ТОВ «Бурбонснаб» об'єктів оподаткування податком на додану вартість, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.
Посилаючись на наведені висновки акту Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя та не підтвердження наданими в ході перевірки документами подальшої реалізації придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурбонснаб» або їх використання у власній господарській діяльності, відповідач визначив безпідставність включення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту грудня 2010 року в сумі 50400,00 грн., лютого 2011 року - в сумі 147 823,60 грн. внаслідок відображення правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурбонснаб».
24 червня 2011 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем 198 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 601,00 грн. (т.1 арк. справи 12).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначилися Законом України «Про податок на додану вартість», а починаючи з 01 січня 2011 року визначені розділом 5 Податкового кодексу України. Обидва нормативно-правові акти містять тотожні положення в частині визначення податку до сплати та формування податкового кредиту.
Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість до 01 січня 2011 року визначалися статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01 січня 2011 року - статтею 180 Податкового кодексу України. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 45).
Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналогічний порядок визначення податку до сплати визначений пунктами 200.1., 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.
Згідно наявних в матеріалах справи копій декларацій з податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 78-79, 94-95) позивачем у грудні 2010 року та лютому 2011 року задекларовано позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) в сумі відповідно 35 905,00 грн. та 70 613,00 грн. При цьому, у грудні 2010 року позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі - 423 475,00 грн., та податковий кредит в сумі 387 570,00 грн., у лютому 2011 року податкові зобов'язання - 247 656,00 грн., податковий кредит - 177 043,00 грн.
Згідно даних додатку № 5 до декларацій за грудень 2010 року та лютий 2011 року, до складу податкового кредиту позивачем включений податок на додану вартість за наслідками відображення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб» (ІПН 313295627054) у розмірі відповідно 50 400,00 грн. та 147823,60 грн.
Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».
Ті ж самі умови формування податкового кредиту визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.
Згідно наявних в матеріалах справи реєстрів виданих та отриманих податкових накладних до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року податковий кредит в сумі 50 400,00 грн. та 147 823,60 грн. відповідно сформований позивачем на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Бурбоснаб»:
№ 91 від 01 грудня 2010 року (ПДВ в сумі 50 400,00 грн.);
№ 2 від 04 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 9 352,30 грн.);
№ 3 від 08 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 9 352,30 грн.);
№ 6 від 09 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 52 200,00 грн.);
№ 7 від 21 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 16 080,00 грн.);
№ 8 від 22 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 26 562,00 грн.);
№ 9 від 22 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 18 747,00 грн.);
№ 10 від 23 лютого 2011 року (ПДВ в сумі 15 530,00 грн.)
За наслідком дослідження в судовому засіданні наведених податкових накладних (т. 1 арк. справи 84, 85, 87, 88, 90, 92, 93, 99) судом не було встановлено дефектів їх форми, які б свідчили про наявність обмежень щодо включення суми податку до складу податкового кредиту.
Проте, при вирішенні питання про правомірність включення позивачем податку на додану вартість в сумі 198 223,60 грн. до складу податкового кредиту грудня 2010 року та лютого 2011 року суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, який діяв до 04 березня 2011 року, наведені дані в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Таким чином, підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. З огляду на таке, при вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем, суд виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, але, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних.
Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивач надав договір постачання № 24/02 від 24 лютого 2010 року, укладений між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб» (т. 1 арк. справи 171-172). За умовами зазначеного договору ТОВ «Бурбонснаб» зобов'язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити промислову продукцію згідно специфікацій та додатків, що є невід'ємною частиною договору. Згідно пункту 2.2. договору орієнтована вартість договору складає 1 500 000,00 грн. з ПДВ. Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка відбувається на умовах СРТ (м. Маріуполь). Передача (приймання) товару здійснюється на складі покупця (м. Маріуполь).
В судовому засіданні представником позивача на підтвердження наявності в нього складських приміщень надані: договір оренди № 1, без дати укладення строком дії з 11 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, договір оренди земельної ділянки від 16 лютого 2007 року, договір оренди № 16/2-09 від 16 лютого 2009 року та реєстраційне посвідчення Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 18 червня 2001 року (т. 2 арк. справи 43-50). Проте, суд не приймає до уваги як доказ перебування в оренді нежитлового приміщення, орендованого на підставі договору оренди № 1 без дати укладання з огляду на відсутність в зазначеному договорі повної адреси нерухомого майна та ненадання додатків до зазначеного договору, які б надавали можливість ідентифікувати орендоване приміщення. З підстав відсутності зазначення в договорі оренди № 16/2-09 від 16 лютого 2009 року адреси орендованого приміщення, зазначений договір також не приймається судом до уваги.
Будь-яких пояснень з приводу порядку та способу узгодження адреси доставки товару, у межах договору постачання № 24/02 від 24 лютого 2010 року, укладеного між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб», представником позивача надано не було.
На підтвердження фактичної передачі товару представником позивача були надані видаткові накладні № 91 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 203), № 6 від 04 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 83), № 7 від 08 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 83), № 10 від 09 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 91), № 11 від 21 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 91), № 12 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 13 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 14 від 23 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 89). В ході співставлення відомостей про товар, визначений у видаткових накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 09 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 91) та відомостей про товар, визначених в специфікаціях № 8 від 03 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 197) та № 9 від 03 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 178), встановлено неузгодженість в найменуваннях та кількості товару. В ході дослідження відомостей про товар, визначених у видаткових накладних від 09 лютого 2011 року № 10, від 21 лютого 2011 року № 11, від 22 лютого 2011 року № 12, 13, від 23 лютого 2011 року № 14 та товару, визначеного в специфікаціях № 11 від 12 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 184), № 12 від 09 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 194) розбіжностей не встановлено.
В ході дослідження наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 91 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 203), № 6 від 04 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 83), № 7 від 08 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 83), № 10 від 09 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 91), № 11 від 21 лютого 2011 року (т. 1 арк.. справи 991), № 12 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 13 від 22 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 86), № 14 від 23 лютого 201 року (т. 1 арк. справи 89), судом встановлено невідповідність їх вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно вимог цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять місця їх складання, підписані від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб» особою, повноваження якої на їх підписання неможливо встановити.
Крім цього, надані представником позивача накладні не містять жодного посилання на договір № 24/02 від 24 лютого 2010 року, через що, враховуючи визначні невідповідності в переліку товарів, визначеного у накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 8 лютого 2011 року та специфікаціях від 03 травня 2010 року № 8, 9, в суду відсутня можливість встановити відношення наданих позивачем видаткових накладних № 6 від 04 лютого 2011 року та № 7 від 8 лютого 2011 року до договору № 24/02 від 24 лютого 2010 року.
Щодо включення до складу податкового кредиту грудня 2010 року податку на додану вартість в сумі 50 400,00 грн., внаслідок відображення в податковому обліку операцій з придбання реклаймеру, суд зазначає наступне. Відомості про реклаймер, зазначені у видатковій накладній № 91 від 01 грудня 2010 року співпадають із даними специфікації № 10 від 03 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 173). Втім, як вбачається з листа від 26 листопада 2010 року (т. 2 арк. справи 68) та наданих пояснень представником позивача, зазначений товар постачався на умовах самовивозу. На підтвердження вивозу товару власними засобами позивач надав посвідчення на відрядження на ім'я водія ОСОБА_3 (т. 1 арк. справи 69) та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 арк. справи 70). Суд зазначає, що належним доказом вивозу товару в цьому випадку мав бути подорожній лист, оформлений підприємством позивача, а посвідчення на відрядження водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є належним доказом транспортування вантажу.
Посилання позивача на відображення придбання товарів в бухгалтерському обліку також не приймаються судом до уваги, з огляду на відсутність в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 розшифровки обліку товару за найменуванням (т. 2 арк. справи 33, 34).
Отже, суд не приймає посилання позивача на фактичне відбуття господарських операцій, наслідки яких були відображені в податковому обліку з податку на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року. Посилання позивача на використання придбаних в ТОВ «Бурбонснаб» товарів в господарський діяльності шляхом їх подальшого продажу, використанні при здійсненні ремонтних робіт не приймаються також до уваги з огляду на неможливість встановити, що це саме ті товарно-матеріальні цінності, які придбавалися в ТОВ «Бурбонснаб», а не в будь-яких інших контрагентів позивача в іншому періоді.
Отже, суд дійшов висновку про недоведення позивачем фактичного відбуття господарських операцій з отримання продукції від ТОВ «Бурбонснаб», внаслідок яких позивач включив до податкового кредиту у грудні 2010 року - 50 400,00 грн. та лютому 2011 року - 147 823,60 грн., що свідчить про обґрунтованість висновків податкової інспекції про завищення податкового кредиту грудня 2010 року на 50 400,00 грн. та лютого 2011 року на 147 823,60 грн. та заниження податку на додану вартість у звітних податкових періодах на відповідні суми.
При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на нікчемність укладених правочинів не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.
Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.
Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).
Зазначені обставини не встановлювалися в ході проведеної відповідачем перевірки, а тому висновки про нікчемність правочинів з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Бурбонснаб» не приймаються судом до уваги.
Встановлення судом правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат за вказаними господарськими операціями, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість свідчить про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення на підставі підпункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0000702342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем 198 224,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 12 601,00 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідністю «Азовавтобуд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000702342 від 24 червня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 210 825,00 грн., з яких за основним платежем 198 224,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 12 601,00 грн., відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 03 листопада 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Михайлик А.С.