18 листопада 2011 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/4661/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників :
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Юрченко-Скрипник О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
до: регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень від 15.09.2011 р. № 020886, № 020887, № 020888, № 020889 про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним.
Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області прийняті рішення, якими до позивача застосовані фінансові санкції, передбачені абзацами 5, 13, 14 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Вказані штрафи є адміністративно-господарськими санкціями, які, в свою чергу, є мірою відповідальності суб'єкта господарювання за порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
В той же час, відповідно до статті 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції можливе лише за умови порушення з вини суб'єкта господарювання правил здійснення господарської діяльності.
Однак, не можна вважати, що ОСОБА_3 вчинила порушення правил господарської діяльності зазначені в оскаржуваних рішеннях про застосування фінансових санкцій, виходячи з наступного.
ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність з реалізації продуктів харчування, для чого орендує магазин, в якому самостійно здійснює торгівлю продуктами.
9 серпня 2011 р. позивачка захворіла та не змогла перебувати на роботі, в зв'язку з чим запропонувала своїй знайомій ОСОБА_4 підмінити її в магазині, на що остання погодилась.
Використовуючи відсутність власника, ОСОБА_4 самостійно реалізувала належні їй тютюнові вироби та горілку, що і було зафіксовано в акті. В зв'язку з чим останню притягнуто до адміністративної відповідальності за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії.
Оскільки ОСОБА_3 не має відношення до реалізації алкогольних та тютюнових виробів, так як останні їй не належать та продавались без її відома, а тому і не може нести відповідальність за порушення вчинені іншою особою.
Таким чином, фінансові санкції застосовано безпідставно та незаконно, відповідно, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначила, що в ході перевірки магазину, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 встановлено факт реалізації горілчаних та тютюнових виробів без відповідних ліцензій, що в свою чергу є порушенням, за яке законодавством передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій, що і було зроблено. Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
За клопотанням представника позивача в судове засідання викликано свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що 9 серпня 2011 року зайшла в магазин, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_3 захворіла, ОСОБА_4 погодилась її підмінити. При цьому, свідок повідомила, що в магазин зайшла з придбаною в іншому магазині горілкою та тютюновими виробами, які поклала за прилавок. Через приблизно п'ять хвилин до магазину зайшла жінка, яка запитала чи продається в магазині горілка та сигарети. ОСОБА_4 повідомила, що така реалізація не здійснюється. Однак жінка просила продати їй такий товар, що свідок і зробила, продавши горілку та пачку цигарок, які придбала раніше для себе. Жінка пішла та через декілька хвилин в магазин ввійшов чоловік, який сказав, що в магазині продається горілка та тютюнові вироби, зайшов за прилавок та взяв пакет з горілкою і сигаретами. В цей час ОСОБА_4 дізналась, що це перевіряючі. Після чого й були відібрані пояснення у присутніх в магазині.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд, встановив.
ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 10.09.10 р.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_3 здійснює «роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою асортименту».
9 серпня 2011 р. відділом податкової міліції Могилів-Подільської ОДПІ по факту реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв без відповідних ліцензій проведено перевірку суб'єкта господарювання ОСОБА_3, яка здійснює підприємницьку діяльність в орендованому, згідно договору від 29.12.2010 р. магазині, що знаходиться у АДРЕСА_1, в ході якої складено протокол огляду, в якому зафіксовано наступне.
Оглядом встановлено, що в магазині з продажу продуктів харчування та товарів народного вжитку, який належить гр. ОСОБА_5, і в якому здійснює підприємницьку діяльність СПД ОСОБА_3, встановлено факт реалізації однієї пляшки горілки «Графська Пшенична Елітна» об'ємом 0,5л, по ціні 23 грн. та пачку цигарок » по ціні 10,50 грн., продавцем магазину гр. ОСОБА_4
В ході подальшого проведення огляду, зокрема, встановлено, що в магазині відсутні ліцензії на право продажу тютюнових виробів та горілчаних напоїв . Також під час проведення подальшого огляду магазину під прилавком виявлено, що там зберігаються горілчані вироби, а саме: 4 пляшки горілки «Горілочка класична» об'ємом по 0,25 л кожна по ціні 10 грн. за пляшку та 1 пляшка горілки «Горілочка на житніх сухарях», об'ємом 0,5 л по ціні 15 грн., 10 пачок цигарок »по ціні 11,5 грн. за 1 пачку.
Враховуючи наведене, описані горілчані вироби, які марковані марками акцизного збору України нового зразка в загальній кількості 6 пляшок на загальну суму 78 грн. та тютюнові вироби в кількості 11 пачок на суму 125,5 грн. вилучаються до прийняття рішення.
В ході даної перевірки відібрані письмові пояснення у:
- ОСОБА_3, яка, зокрема, пояснила, що алкогольні напої та тютюнові вироби не продає. Горілка, яка знаходилась за прилавком залишилась після її дня народження , а щодо тютюнових виробів, які теж знаходились за прилавком ОСОБА_3 вказала, що пояснити нічого не може. Ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями в неї немає. Найманих та оформлених працівників немає. Громадянка ОСОБА_4 9.08.11 р. підміняла її в магазині, в зв'язку з відлученням для власних потреб.
- ОСОБА_6, в яких зазначено, що вона знаходилась в особистих справах в м. Шаргород, зайшла у магазин, що знаходиться на АДРЕСА_1 на автобусній зупинці, та запитала у продавця чи є у них в продажі горілка та цигарки, на що продавець повідомила про наявність таких. ОСОБА_6, придбала горілку «Графська» по ціні 23 грн. та цигарки марки » по ціні 10,50 грн. Продавець запропонувала сховати під одяг придбаний товар. При виході з магазину до ОСОБА_6 підійшли два чоловіка, представившись працівниками податкової міліції та пред'явивши посвідчення, запитали, що вона купляла в магазині. ОСОБА_6 повідомила, що придбала горілку та цигарки. Повернулась до магазину з працівниками податкової міліції та показала продавщицю, яка продала товар.
- ОСОБА_4, яка вказала, що в магазині не працює, а за прилавком знаходилась приблизно пів години, на прохання продавця. Повідомити про продаж горілки та цигарок відмовилась, стверджуючи, що нічого не продавала. Щодо наявності алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то вказала, що пояснити нічого не може.
Слід зауважити, в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що дала неправдиві відомості щодо того, що горілка належить їй та залишилась від дня народження. Насправді, горілку та тютюнові вироби принесла ОСОБА_4, яка придбала їх для власних потреб у іншому магазині. В свою чергу, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що продала горілку та цигарки та що товар належав їй і був придбаний в іншому магазині.
Такі пояснення та свідчення відрізняються від письмових пояснень, що містяться в матеріалах перевірки.
Матеріали перевірки, в тому рахунку й відповідні запити податкової міліції та відповіді на них направлені до РУСАТ ДПА України у Вінницькій області для прийняття рішення по факту реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв без відповідних ліцензій, за результатом розгляду яких прийняті оскаржувані у даній справі рішення, а саме:
- №020886 від 15.09.11 р. про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії;
- №020887 від 15.09.11 р. про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії;
- №020888 від 15.09.11 р. про застосування фінансових санкцій за здійснення роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої;
- №020889 від 15.09.11 р. про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками та імпортерами таких тютюнових виробів.
Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі -Закон №481/95).
Так, відповідно до положень статті 17 Закону №481/95, за порушення його норм щодо виробництва і торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі:
- роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень;
- роздрібної торгівлі алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень;
- роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.
Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва установлений Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 р. «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».
Так, згідно Додатку до вказаної Постанови, розмір мінімальної роздрібної ціни на горілку місткістю 0,5 л встановлено в сумі 26,10 грн., максимальна роздрібна ціна сигарет &М» -9,50 грн.
Як встановлено перевіркою, продаж горілки та цигарок здійснено по ціні 23 грн. -за горілку (що є меншою від мінімальної ціни, встановленої чинним законодавством) та 10,50 грн. за сигарети, (що є більшою за максимальну ціну встановлену НПА).
Факт продажу такого товару встановлено також постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 5.09.2011р. у справі № 3-877/11 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та показами свідка.
Судом також встановлено, що у суб'єкта господарювання ОСОБА_3 ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відсутні.
За таких обставин, наявність порушень визначених абзацами 5, 13, 14 частини 2 статті 17 Закону №481/95 мало місце, відтак, і наявні підстави для застосування штрафних санкцій.
При цьому, слід зазначити, що суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що ОСОБА_3 не повинна нести відповідальність, оскільки не вчиняла порушень правил господарської діяльності зазначених в оскаржуваних рішеннях.
Так, як встановлено судом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність в орендованому нею магазині. 9.08.2011 р. ОСОБА_3 попросила ОСОБА_4 підмінити її. За таких обставин, судом не беруться до уваги доводи позивача про відсутність трудових відносин з ОСОБА_4 та здійснення останньою (без відома позивача) продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, як підстава для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, оскільки, фактично, на час проведення перевірки, ОСОБА_4 виконувала обов'язки продавця та реалізувала товар, що знаходився в магазині. Тобто здійснювала від імені суб'єкта господарювання господарську діяльність.
На думку суду, здійснення продажу товару уповноваженою суб'єктом господарювання особою не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності передбаченої законом за вказані порушення.
Відповідно до статей. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що рішення відповідача, що є предметом оскарження даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстави для задоволення позову відсутні..
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
18.11.2011