11 листопада 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4188/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи закритого акціонерного товариства "Подільський цукор" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,
07 вересня 2011 року Закрите акціонерне товариство "Подільський цукор" (ЗАТ «Подільський цукор», Товариство) звернулося в суд з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Вінницька МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000671600 від 26 липня 2011 року.
Зазначили, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року відповідачем встановлено допущення ними методологічної помилки, яка вплинула на розрахунки з бюджетом. Зокрема, встановлено, що при заповненні податкової декларації не визначено умовний продаж на товарні залишки, стосовно яких нарахований кредит у минулих податкових періодах. Відтак, Вінницькою МДПІ шляхом самостійного визначення умовного продажу на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішення збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету.
Однак, така позиція податкового органу сформована по-перше, при недотриманні ними вимог пункту 184.10 статті 184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України), яким передбачено обов'язок податкового органу письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання реєстрації платником податку на додану вартість про даний факт та про дату виключення особи з реєстру платників податку на додану вартість.
По-друге, ні ПК України, ні підзаконними актами України не визначено порядок визнання умовного постачання платником податку. Тобто, невідомо у який спосіб необхідно визнати умовне постачання та/або умовний продаж залишків товару та необоротних активів, яким чином слід відображати зазначене умовне постачання у бухгалтерському, фінансовому, податковому та управлінському обліку, зокрема яка саме повинна бути так звана "звичайна ціна" на необоротні активи позивача.
Не міститься вказівок щодо методики та порядку визнання умовного постачання і у листі Державної податкової адміністрації України (ДПА України) "Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації" від 14 лютого 2011 року №4021/7/16-1417, а також у листі Міністерства юстиції України (МЮ України) від 28 квітня 2011 року № 3915-0-4-11/101 (з додатком №1 "Перелік листів ДПА України, що містять нові правові норми, які зачіпають права, свободи й законні інтереси юридичних і фізичних осіб та мають міжвідомчий характер"), складеному на виконання доручення Кабінету Міністрів України (КМ України) від 31 березня 2011 року №16422/1/1-11 на підставі листів ДПА України та Держмитслужби України відповідно від 05 квітня 2011 року №4157/5/11-0116 та від 22 квітня 2011 року №11.1/2-14/6693, наданих МЮ України для проведення правової експертизи 44 листів ДПА України та Держмитслужби України.
Тобто, у даному випадку необхідним до застосування податковим органом є підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно -правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
По-третє, як в податковому повідомленні -рішенні, так і в акті перевірки сума донарахованого податку на додану вартість встановлена Вінницькою МДПІ у розмірі 679634 грн, тобто у розмірі 20 відсотків від облікової залишкової вартості залишків товару та необоротних активів Товариства, що зазначалися у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3398172 грн.
Підпунктом 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Однак, облікова залишкова вартість товару та необоротних активів, зазначена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, на яку посилається відповідач, не є звичайною ціною у розумінні статті 184 та підпункту 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 ПК України.
По-четверте, в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні помилково зазначені різні суми донарахованого податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість: словами зазначено суму у розмірі 679635 грн, а у таблиці зазначена сума 679634 грн.
Таким чином, на підставі викладеного, ЗАТ "Подільський цукор" просило скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької МДПІ від 26 липня 2011 року №0000671600.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (довіреність а.с. 97) вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.
Представники відповідача - начальник юридичного відділу Вінницької МДПІ ОСОБА_2 (довіреність а.с. 32) та начальник відділу оподаткування юридичних осіб Вінницької МДПІ ОСОБА_3 (довіреність а.с. 34) в судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодились з мотивів, викладених в письмових запереченнях від 29 вересня 2011 року. Усно пояснили, що за звітні періоди з лютого 2010 року по січень 2011 року позивачем подавались податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, тобто за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій у них склали 0 гривень.
Таким чином, рішенням Вінницької МДПІ №7 від 03 березня 2011 року на підставі абзацу г пункту 184.1 статті 184 ПК України, яким встановлено, що анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, - анульовано реєстрацію ЗАТ “Подільський цукор” платником податку на додану вартість.
На виконання рішення керівником Товариства повернуто оригінал свідоцтва платника податку на додану вартість до Вінницької МДПІ.
При цьому, враховуючи, що останнім звітним податковим періодом по податку на додану вартість у позивача є березень 2011 року, він зобов'язаний був застосувати пункт 184.7 статті 184 ПК України, якою чітко встановлено, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів. У зв'язку із невиконанням позивачем вказаного обов'язку, умовне постачання проведено податковим органом.
Крім того, представники відповідача наголосили і на тому, що не відповідає дійсності твердження ЗАТ «Подільський цукор»про неможливість визначення умовного постачання у зв'язку з відсутністю у законодавстві правил визначення звичайної ціни. Дане питання чітко врегульовано чинним законодавством, а саме, ПК України передбачено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни в статті 39.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача дослідивши надані у справу докази на підтвердження й спростування позовних вимог в цілому, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ “Подільський цукор” зареєстроване Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області як юридична особа 04 липня 2001 року та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 04 липня 2001 року №11491200000000171 (а.с. 11).
Згідно з довідкою Вінницької МДПІ від 19 травня 2006 року №2042 Товариство взято на облік з 04 липня 2001 року (а.с. 19). Крім того, 11 липня 2001 року відповідач зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 01328430).
За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питання подання ЗАТ “Подільський цукор” податкових декларацій з податку на додану вартість Вінницькою МДПІ складено акт від 28 лютого 2011 року №3, яким зафіксовано подання Товариством декларацій протягом періоду з лютого 2010 року по січень 2011 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень (а.с. 21).
Таким чином, рішенням Вінницької МДПІ №7 від 03 березня 2011 року на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрацію ЗАТ “Подільський цукор” платником податку на додану вартість анульовано (а.с. 22-23).
Свідоцтво платника податку на додану вартість від 11 липня 2001 року №01328430 керівником Товариства Герасименко М.Л. 09 березня 2011 року повернуто до податкової інспекції. При цьому, позивачем 21 квітня 2011 року до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року (а.с. 27-28).
Відтак, начальником відділу оподаткування юридичних осіб Вінницької МДПІ ОСОБА_3, відповідно до статті 76 ПК України, проведено камеральну перевірку податкової звітності ЗАТ “Подільський цукор” з податку на додану вартість за березень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт №131/16-31576304 від 14 липня 2011 року, у якому встановлено, що розмір податку на додану вартість, зазначеного платником у заключній декларації за березень 2011 року є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником не визначено умовний продаж на товарі залишки, стосовно яких нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах.
02 березня 2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ «Подільський цукор», а за даними декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, балансова вартість запасів Товариства склала 3398172 грн. Таким чином, ними не визначено умовний продаж на суму 3398172 грн. Сума податку на додану вартість -679634 грн (а.с. 10).
На підставі висновків акту №131/16-31576304 від 14 липня 2011 року, начальником Вінницької МДПІ Дерев'янко О.В. винесено податкове повідомлення - рішення №0000671600 від 26 липня 2011 року, яким ЗАТ “Подільський цукор” збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 679634 грн (а.с. 9).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, ЗАТ “Подільський цукор” звернулось із позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходить з того, що пунктом 5.1 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №978, зареєстрованого в МЮ України 29 грудня 2010 року за №1400/18695№ 978 визначено, що податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі існування відповідних підстав.
Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав передбачених статтею 184 розділу V Кодексу, та в порядку, визначеному розділом V Положення. Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись безпосередньо за заявою платника податку на додану вартість на підставах, визначених у підпунктах "а" - "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.
Рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу приймається за наявності відповідних підтвердних документів, які зазначені у підпункті 5.2 пункту 5 розділу V Положення.
Для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за підставами, визначеними підпунктами "а", "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, необхідно, щоб з моменту такої реєстрації минуло щонайменше 12 календарних місяців.
Необхідно також зауважити, що відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).
Згідно з пунктом 184.6 статті 184 розділу V ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПК України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 8.3 пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року №969 (Порядок №969), передбачено, зокрема, що у разі визнання умовного постачання товарних залишків та/або основних фондів, що перебувають в обліку платника податку на день анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, у рядках «Індивідуальний податковий номер покупця»та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)»проставляється нуль. У разі якщо при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість визнається умовне постачання товарних залишків та/або основних фондів, що перебувають в обліку платника податку на день анулювання його реєстрації як платника податку а додану вартість, щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, то згідно з пунктом 8 Порядку №969, усі примірники податкових накладних залишаються в особи, що їх виписала, і зберігаються відповідно до викладеного в підпунктах 6.1 та 6.4 цього Порядку. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х»та зазначається тип причини «10». Зазначену податкову накладну необхідно включити до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
Згідно з пунктом 4 Порядку №969 сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до пункту 8.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1002, облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог статті 187 розділу V ПК України.
Також слід зазначити, що за особою, якій анульовано реєстрацію як платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби, залишається обов'язок щодо повернення органу державної податкової служби свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та усіх засвідчених його копій разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про таке анулювання (підпункт 5.5 пункту 5 розділу V Положення).
Таким чином, щодо наведених позивачем підстав, по-перше, дійсно пунктом 184.10 статті 184 ПК України передбачено, що про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Однак вимоги даної норми Вінницькою МДПІ дотримані, про що свідчить підпис керівника ЗАТ «Подільський цукор»на самому рішенні та власне повернення керівником до податкового органу свідоцтва платника єдиного податку. Тобто, обставини щодо анулювання реєстрації позивачу були відомі та більше того на виконання вимог законодавства ними вчинено певні дії. Більше того, слід зазначити, що вказане рішення Товариством не оскаржувалось, що свідчить про спростування їх доводів щодо порушення прав та інтересів.
По-друге, суд не може погодитись із доводами позивача щодо відсутності механізму визначення умовного продажу товарів з огляду на викладені положення щодо відображення відомостей у податковій накладній та вимоги пункту 184.7 статті 184 розділу V ПК України, якими чітко вказано, що платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.
Тобто, обов'язковою умовою є визначення товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту. Таке визначення здійснюється платником самостійно на підставі первинної документації та податкової звітності, зокрема.
Під час розгляду справи по суті, ЗАТ «Подільський цукор»заперечуючи щодо правильного визначення Вінницькою МДПІ залишків на неодноразові вимоги суду підтвердити свою позицію, надали пояснення, що Товариство перебуває в процесі ліквідації, на даний час працює лише один керівник, бухгалтера немає, а тому підтвердити первинною документацією інші відомості немає можливості. При цьому, судом враховано, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру дійсно вбачається проведення вказаної процедури, однак як пояснили в судовому засіданні представники податкової інспекції, цукровий завод працює, виробляє продукцію, первинна документація не знищувалась, повинна зберігатися на заводі, та головне, що саме на її підставі формувалася декларація з податку на додану вартість та податку на прибуток. Тобто, подаючи звітність до Вінницької МДПІ платник визначав дані на підставі саме первинної документації та здійснюваного ними податкового й бухгалтерського обліку, а відтак може пояснити вказані ним суми.
Так, на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду, ЗАТ «Подільський цукор»надано додаткові пояснення щодо визначеної ними у декларації з податку на прибуток балансової вартості запасів. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в даних поясненнях позивачем так і не визначено з чого складається визначена у декларації сума та які залишки придбані ними без податку на додану вартість, й відповідно не включалися до податкового кредиту.
В той же час, Вінницькою МДПІ надано пояснення, що у випадку припинення реєстрації платника податком на додану вартість, Товариство відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України зобов'язано самостійно визначити умовний продаж товарів. Крім того, відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. У випадку невиконання ними цього податковою інспекцією на підставі визначених самим же платником у податковій звітності інформації донараховано податкове зобов'язання. При цьому, ПК України не передбачено підстав для виходу податкового органу на позапланову перевірку.
Також, на підтвердження визначеної Вінницькою МДПІ позиції ними надано декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Подільський цукор»з 2005 року, з яких вбачається, що ними протягом всього часу декларувалося придбання товарів з податком на додану вартість, в той час, коли графа придбання без податку на додану вартість залишалась пустою. Крім тогою слід врахувати, що основним вилами діяльності позивача є виробництво цукру. Такі обставини свідчать про неможливість визначення ЗАТ «Подільський цукор»придбання товарів без податку на додану вартість, а відповідно і їх товарний залишок на кінець звітного періоду та неправильність визначення умовного продажу відповідачем.
З такою позицією Вінницької МДПІ погоджується і суд, оскільки додатково надані позивачем пояснення щодо придбання готової продукції у суб'єктів підприємницької діяльності, які не є платниками податку на додану вартість, свідчать про невідповідність таких даних податковій звітності платника з 2005 року, зо ставить під сумнів достовірність наданої ними інформації. Більше того, як пояснили представники податного органу за результатами попередньої планової виїзної перевірки невідповідності первинної документації податковій звітності ЗАТ «Подільський цукор»не встановлено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що будь-якому випадку застосування презумпції правомірності рішення платника податку за відсутності законодавчого механізму можливе у випадку вчинення будь-яких дій платником. Тобто, навіть якщо і відсутній механізм реалізації норми, то у випадку прямого обов'язку платника сплатити до бюджету податкові зобов'язання правильною буде будь-яка реалізація дій таким платником, а не бездіяльність.
По-третє, що стосується застосованого механізму визначення звичайної ціни, то слід зазначити, що методи та порядок визначення звичайної ціни визначені статтею 39 ПК України. Проте, в зв'язку з тим, що стаття 39 ПК України набирає чинності з 01 січня 2013 року (згідно з п. 1 розділу XIX “Прикінцеві положення” ПК України) до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пункт 8 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу).
Загальне правило для визначення звичайної ціни: якщо цим пунктом (пункт 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Крім того, як зазначено у пункті 1.20.5-1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дані бухгалтерського обліку, а саме залишкова балансова вартість об'єкта, з метою оподаткування прирівнюються до терміна "звичайна ціна".
Таким чином, суд вважає, що при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (останній звітний податковий період по податку на додану вартість) Вінницькою МДПІ правильно встановлено, що платником, на порушення підпунку г пункту 184.1 статті 184 ПК України не визначено умовне постачання товарів та не нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а відтак, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000671600 від 26 липня 2011, в якому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 679634 грн.
Що стосується посилань на різне зазначення в числовому виразі податкового зобов'язання в податковому повідомленні -рішенні, то Вінницькою МДПІ надано пояснення щодо округлення копійок у визначені суми.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, в той час, коли мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позицію відповідача покладену в основу оскаржуваного рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна