27 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4455/11
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Захаріяш Ользі Олександрівні,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, Маковія Олександра В'ячеславовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Фарвуд»до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,
27 вересня 2011 року Приватне підприємство «Фарвуд» (ПП «Фарвуд», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування пода ткових повідомлень форми „Р" №20, №21 від 16 червня 2011 року про визначення податкових зобов'язань за платежем „мито на товари, що ввозять на територію України суб'єктами підпри ємницької діяльності" на суму 317684 грн 31 коп. та за платежем „податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" на суму 63536 грн 86 коп.
Зазначили, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Підприємства встановлено факти невірного декларування ними коду товару «зерносушильний комплекс» в частині окремих його складових елементів, а саме, «бункерів для зберігання зерна».
Тобто, під час перевірки встановлено, що у вантажній митній декларації (ВМД) №401010000/09/000606 від 13 травня 2009 року ними визначено товар: «зерносушильний комплекс з елементами транспортування та вентиляції в комплекті з баштовою зерносушаркою», який задекларований за кодом 841931000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) як «сушарка для сільськогосподарських продуктів» за ставкою мита 0%. При цьому, головною функцією зерносушарок є сушіння зерна.
Однак, відповідно, до інформації, заявленої в графі 31 ВМД до вказаного зерносушильного комплексу входять різні складові частини, в тому числі, бункери для зберігання зерна в кількості 7 штук. Як видно з інформації, наведеної у технічному паспорті на бункера для зберігання зерна, бункери за своїми параметрами і характеристиками не призначені для сушіння зерна.
Тому на підставі поданих до митного оформлення документів, згідно правил 1,6 ОПІ класифікації товарів, враховуючи, що основною функцією бункерів є зберігання зернових культур, вказані 7 бункерів з аксесуарами, на думку митного органу, потрібно класифікувати в товарній підкатегорії 7309009000 згідно УКТЗЕД.
Однак такі дії та висновки Вінницької митниці не відповідають чинному законодавству з огляду на наступне. Так, відповідно до укладеного договору про міжнародний лізинг ними для митного оформлення «зерносушильного комплексу з елементами транспортування та вентиляцією з баштовою зерносушаркою модифікації GSІ 3500» у травні 2009 року до Вінницької митниці подано належним чином заповнені ВМД та інші документи, необхідні для мит ного оформлення зазначеного товару. Зокрема, у графі 33 ВМД зазначено код класифікації товару (зернозберігаючого комплексу) згідно з УКТЗЕД - 84193100 „Сушарки для сільськогосподарських продуктів", що відповідно до Закону Украї ни „Про Єдиний митний тариф" дійсно класифікується за ставкою мита - 0%.
В свою чергу, Вінницька митниця при митному оформленні товару перевірила правильність визначення ними коду товару згідно з УКТЗЕД та суми ввізного мита й податку на додану вартість, поставила печать та будь-яких порушень митних правил не встановила. Тобто, при митному оформленні товару митниця засвідчила відповідність відомостей, зазначених Підприємством у ВМД, та відсутність неправомірних дій останнього, спрямованих на заниження ставки ввізного мита й суми податку на додану вартість. Прийняття митним органом митної декларації з зазначенням у неї коду товару означає засвідчення митним органом факту, що має юридичне значення.
Крім того, згідно із статтею 238 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення встановлених законодав чими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарю вання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.
В акті перевірки відповідачем не визначено та не встановлено, яким суб'єктом допущено порушення (допущення методологічних помилок) при здійс ненні митного оформлення товарів. Вини Підприємства за наведених обставин пропуску митницею товару, як обов'язкової умови відпові дальності, за вчинене правопорушення відповідачем не встановлено.
Наведена правова позиція підтверджується також напрацьо ваною з даного питання судовою практикою, яка знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року по справі № 21-64а10, яка відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є обов'язковою до застосування.
Таким чином, посилаючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення винесені суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, встановлений Митним кодексом України (МК України), - просили їх визнати протиправними й скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 84) вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на докази й обставини, наведені в позовній заяві та доданих до неї матеріалах.
Представники відповідача - головний спеціаліст - юрисконсульт відділу правового забезпечення Вінницької митниці ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 144) та провідний інспектор сектора номенклатури та класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації Вінницької митниці Маковій Олександр В'ячеславович з вимогами позову не погодились з підстав, викладених в письмових запереченнях. При цьому, зазначили про правомірність оскаржуваних рішень та їх винесення з дотриманням вимог чинного законодавства і відповідно до фактичних обставин справи.
Отже, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача на підтвердження й спростування позовних вимог в цілому, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19 травня 2004 року державним реєстратором Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області на виконання рішення учасників про створення господарського товариства у формі приватного підприємства, формування статутного капіталу, затвердження статуту та обрання органів управління товариства, проведена державна реєстрація позивача шляхом заснування новоствореної юридичної особи, вчинений запис у ЄДРПОУ та видане свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Фарвуд" серії А01 №410360 від 19 травня 2004 року.
22 серпня 2011 року відділом статистики в Оратівському районі Вінницької області видана оновлена довідка з ЄДРПОУ серії АБ №394865 від 22 серпня 2011 року у відповідності до змісту якої основними видами діяльності позивача є змішане сільське господарство та вирощування зернових та технічних культур.
06 червня 2007 року ПП «Фарвуд» взяте на облік у Вінницькій митниці як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності за №0011100 05 0032652574, що в свою чергу підтверджується обліковою карткою №40100/12/07/10207.
25 лютого 2009 року ПП «Фарвуд» із приватною компанією «Програмпром ПТИ ЛТД" укладений договір про міжнародний лізинг №1 від 25 лютого 2009 року, у відповідності до змісту пункту 1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоотримувачу обладнання (комплекс для сушіння і зберігання зерна з елементами зерно транспорту), а Лізингоотримувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та оплатити лізингові платежі у порядку визначеному даним договором. Сума контракту склала 750000 доларів США. Крім того, наявне додаткове погодження до договору про міжнародний лізинг №1 від 25 лютого 2009 року про графік лізингових платежів на загальну суму 835313 доларів США.
Товар ввозився на територію України за ВМД №401010000/9/000606 від 10 травня 2009 року, у графі 31 якої зазначались відомості про товар згідно з описом товарів у специфікаціях, а у графі 33 - визначався код товару (зернозберігаючого комплексу) згідно з УКТЗЕД - 84193100 „Сушарки для сільськогосподарських продуктів", що відповідно до Закону Украї ни „Про Єдиний митний тариф" класифікується за ставкою мита - 0%.
Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" чинного на час виникнення даних відносин, операція з імпорту на територію України зерносушильного обладнання обкладала ся податком на додану вартість за ставкою 20 % від митної вартості товару. Пози вачем сплачено суму податку на додану вартість від митної вартості товару, який ввозився на територію України за ВМД, що підтверджується штампами «Сплачено", проставленими відповідачем у відповідній графі ВМД.
Відповідно до вимог пункту 5 статі 41, статі 60 МК України від 11 липня 2002 року №92-IV, постанов Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», від 27 грудня 2010 року №1234 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів", відповідно до наказу начальника Вінницької митниці про проведення перевірки №316 від 11 травня 2011 року та посвідчень на право проведення перевірки №126 від 12 травня 2011 року, №127 від 12 травня 2011 року, згідно плану - графіка виїзних документальних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) на ІІ квартал 2011 pоку, затвердженого начальником Вінницької митниці від 18 березня 2011 року, комісією Вінницької митниці у складі керівника групи Поліщук О.П.- провідного інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи та члена групи Маковія О.В. - провідного інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів проведена документальна планова виїзна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ПП "Фарвуд" за період з 01 травня 2008 року по 01 травня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
Про проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємство проінформовано письмовим повідомленням від 26 квітня 2011 року за №14/1-2273.
Перевірку здійснено з відома директора Підприємства Свинобой Лариси Володимирівни та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_6. Перевірка проведена за фактичною адресою місцезнаходження Підприємства: 22633, с. Оратів, вул. Миру, 38, Оратівський район, Вінницька область. Посадовими особами митного органу, уповноваженими на проведення перевірки вчинено запис в журналі реєстрації перевірок від 12 травня 2011 року. Перевірку проведено суцільним способом.
За результатами складено акт від 01 червня 2011 року №0006/11/401000000/0032652574, у якому при перевірці правильності класифікації імпортованих Підприємством товарів, зафіксовано факти невірного декларування коду товару «зерносушильний комплекс" за ВМД №401010000/9/000606 від 13 травня 2009 року в частині окремих його складових елементів, а саме: "бункерів для зберігання зерна". Оформлення здійснено за кодом 841931000 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 0 %).
Відтак, Вінницькою митницею визначено суму податкового зобов'язання ПП «Фарвуд" щодо мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та винесено податкове повідомлення форми „Р" №20, за яким сума податкового зобов'язання становить 317684 грн 31 коп., у тому числі 63536 грн 86 коп. штрафні санкції.
Крім цього, 16 червня 2011 року через зміну ставки ввізного мита з 0% до 7%, Вінни цькою митницею донараховано суму податкового зобов'язання Підприємства щодо податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та винесено податкове повідомлення форми „Р" №21, за яким сума податкового зобов'язання становить 63536 грн 86 коп., у тому числі 12707 грн 37 коп. штрафні санкції.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідом леннями митниці, так як вони не відповідають вимо гам чинного законодавства України, що регулює суспільні відносини у даній сфері, ПП «Фарвуд» звернулося до суду.
Суд, визначаючись щодо позовних вимог виходить з того, що по сформованих позивачем підставам позову необхідно відмежувати три питання, а саме, підстави проведення перевірки та повноваження органу митної служби, встановлення наявності чи відсутності самого порушення та можливість застосування до даних відносин положень ГК України в частині встановлення вини.
Так, по першому питанню слід зазначити, що ПП «Фарвуд» посилається на постанову Верховного Суду України від 21 січня 2011 року, у якій зазначено, що за змістом статті 313 МК України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів. Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 МК України, митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Пункт 35 частини першої даної статті зазначає, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно із статтями 70, 81 МК України всі товари, що переміщуються через митний кордон, підлягають митному оформленню та декларуванню. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх пере міщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При цьому зміст частин першої, другої статті 72 МК України зазначає, що митне оформлення розпочинається після, подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Положеннями частини першої статті 86 МК України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Зміст частин третьої, четвертої даної статті зазначають, що митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до вимог статті 90 МК України з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів. Згідно статті 313 МК України встановлено, що митні органи класифікують тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.
Таким чином, ПП «Фарвуд» посилається на те, що митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно до статті 17 України „Про єдиний митний тариф" від 05 лютого 1992 року №2097-ХІІ мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.
Згідно з розділом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року №314, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 травня 2005 року за №439/10719, при митному контролі посадові особи підрозділу митного оформлення обов'язково перевіряють правиль ність класифікації та кодування товарів та правильність нарахування податків, борів (обов'язкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподат куванні, застосування векселів, правильність заповнення графи 47 ВМД).
При митному оформленні товару, як вже зазначалось вище у травні 2009 року Вінницька митниця перевірила правильність визначення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД та відповідно суми ввізного мита та податку на додану вартість та будь-яких порушень митних правил не встановила.
Отже, при митному оформленні товару митниця засвідчила відповідність відомостей, зазначених позивачем у вантажно-митній декларації, та відсутність неправомірних дій останнього, спрямованих на заниження ставки ввізного мита та суми податку на додану вартість.
Оскільки за загальним правилом юридичним фактом визнається факт, який тягне за собою правові наслідки, то необхідно прийти до цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідність товару, який декларується, встановленій класи фікаційній категорії, є фактом, що має юридичне значення, адже від коду товару залежить ставка ввізного мита та сума податку на додану вартість, яку імпортер має сплатити при митному оформленні товару.
Таким чином, прийняття митним органом митної декларації з зазначенням у неї коду товару означає засвідчення митним органом факту, що має юридичне значення, що відповідно, позбавляє суб'єкта владних повноважень в подальшому змінювати код класифікації.
З такою позицією в повній мірі суд погодитись не може, оскільки однією з форм митного контролю, визначених статтею 41 МК України, є перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 60 МК України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.
Механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України (ПК України), контролюючий орган, яким є митний орган щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, що справляються при ввезенні товарів та предметів на митну територію зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення значення, об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6).
Таким чином, законодавством чітко встановлено, що навіть після закінчення проведення митного оформлення, як у нашому випадку, митні органи, як контролюючі, мають право здійснювати митний контроль та здійснювати нарахування податкових зобов'язань.
Більше того, Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і згідно ПК України передбачає можливість проведення планових чи позапланових перевірок дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства з питань митної справи, як у процесі митного оформлення товарів, так і після його закінчення.
Крім того позивач не враховує, що відповідно до статі 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Вінницькою митницею на підставі наказу начальника від 11 травня 2011 року №316 проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ПП «Фарвуд», що відповідає наведеним правовим положенням та спростовує доводи позивача.
Також, в межах розлядуваного питання суд вважає за необхідне зазначити про те, що Вінницькою митницею у травні 2009 року код товару погоджувався, а не визначався. При цьому, в межах проведеної перевірки визначений позивачем у декларації код ними не змінювався і не перекваліфіковувався. Відповідачем, враховуючи, що зерносушильний комплекс ПП «Фарвуд» перевозився у розібраному вигляді, що про свідчать долучені до матеріалів справи фотокартки, без можливості візуально встановити наявність чи відсутність додаткового обладнання, й крім того, без технологічної схеми, яка відображає таке додаткове обладнання, - за результатами перевірки виокремлено бункери для зберігання зерна як такі, що не підпадають під єдиний зерносушильний комплекс, оскільки призначені для його зберігання. Відтак, Вінницькою митницею вперше класифіковано бункери та згідно норм чинного законодавства визначено зобов'язання.
Окремо суд вважає за можливе спростування посилання позивача на необхідність дотримання в державі стабільності господарських відносин. В цілому безперечно правильним є таке посилання та висновок, однак в межах розглядуваних правовідносин мова йде про пост аудит контролюючих органів. Більш того, такий механізм на даний час в порівнянні конкретніше виписаний у ПК України та спрямований в першу чергу на не затримування товаропотоку в Україну. Так, дійсно при митному оформлені здійснюється митний огляд товарів, однак як зазначили представники Вінницької митниці раніше цей огляд згідно законодавства мав проводитись кілька годин. Тобто, зібрати такий масштабний зерносушильний комплекс та провести огляд було неможливим.
Таким чином, вищезазначені норми права та наведені доводи спростовують твердження позивача про незаконність дій митниці при направленні податкових повідомлень.
Щодо посилання ПП «Фарвуд» на судову практику, а саме на постанову Верховного Суду України від 21 січня 2011 року, то вкладені в ній висновки, не можуть поширювати свою дію на правовідносини, які є предметом даного спору, оскільки в постанові йдеться про інші фактичні обставини справи, які регулюються зовсім іншими нормативно-правовими актами.
Так, в нашому випадку митниця проводила виїзну документальну перевірку та направила податкові повідомлення відповідно до вимог пункту 5 статі 41, статі 60 МК України, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний корд України», "Про затвердження Порядку координат проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків зборів", статі 53 Податкового кодексу України (ПК України).
Натомість, в постанові Верховного Суду України, на яку посилається позивач, йдеться про проведення камеральної перевірки відповідно до вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181.
Стаття 244-2 КАС України, зобов'язує суди враховувати рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як вбачається з вищезазначеного, спірні правовідносини не є подібними до викладених в постанові Верховного Суду України, норми права, які регулюють дані правовідносини, також є різними.
Що стосується другого питання, зокрема наявності чи відсутності самого порушення, то слід зазначити, що у ВМД №401010000/09/000606 від 13 травня 2009 року задекларовано товар - зерносушильний комплекс з елементами транспортування та вентиляції в комплекті з баштовою зерносушаркою, модель GSI3500 - 1 шт., максимальна продуктивність комплексу - 16000 тон. Виробник «GSI GRUP» (USA), торгівельна марка - «GSI INTERNATIONAL». Країна виробництва - US. В розібраному стані для транспортування. Митна вартість - 5786700 грн. Фактурна вартість 5786700 грн.
Відповідно до інформації, заявленої в графі 31 ВМД до вказаного зерносушильного комплексу входять різні складові частини, в тому числі, бункери для зберігання зерна в кількості - 7 штук, що являють собою:
- Бункер зберігання зерна: NCHT241745U (модель) кількість шт. - 1, вага 12510 кг, діаметр 7,32 м, висота до покрівлі 20,07 м, 24 RVPL покрівельні листи кількість шт - 3.
- Аксесуари бункера: LS-6724 внутрішня драбина кількість шт. - 1, вага 97 кг, LS-6901 зовнішня драбина кількість шт - 1, вага 353 кг, LS-6830 зовнішня драбина 45 град., кількість шт. - 1, вага 135 кг, LS-6852 заслонка кількісь шт. - 1, вага 150 кг.
- Комплект заслонки загрузки бункера: RSG1414G заслонки кількість деталей - 1, вага 36 кг, RSGDRG1/350 двигун, кількість деталей - 1 вага 20 кг.
- Бункер зберігання зерна: L48-21UO кількість шт. - 3, вага 70474 кг, діаметр - 14,63 м, висота до даху 20,96 м, ємність з урахуванням - 2530 метрич. тон, ємність без урахування стиснення 2387 метрич. тон, кількість кілець бокової стіни 21, кількість колон 3,кількість ребер пружності 48, допустиме навантаження на дах 4535 кг, 48RVPL покрівельний лист кількість шт. - 21.
- Аксесуари бункера: LS-6727 комплект внутрішньої драбини кількість шт. - 3, вага 341 кг, LS-6793 комплект зовнішньої драбини кількість шт - 3, вага 1158 кг, STR1049 ручний привід драбини кількість шт. - 3, вага 197 кг, S-2739 герметик кількісь шт - 18, вага 41 кг.
- Бункер зберігання зерна: NCL75-19UO кількість шт. - 2, вага 98176 кг, діаметр - 22,86 м, висота до даху 21,87 м, ємність з урахуванням - 5874 метрич. тон, ємність без урахування стиснення 5542 метрич. тон, кількість кілець бокової стіни 19, кількість колон 3 кількість ребер пружності 75, допустиме навантаження на дах 4535 кг, 375RVPL покрівельний лист кількість шт. - 22.
- Аксесуари бункера: LS-6726 комплект внутрішньої драбини кількість шт. - 2, вага 225 кг, LS-6791 комплект зовнішньої драбини кількість шт. - 2, вага 741 кг, STR1054 ручний привід драбини кількість шт. - 2, вага 207 кг, S-2739 герметик кількість шт. - 16, вага 36 кг.
- Бункер з конусним дном: GHT1564516 - модель, кількість шт. - 1, вага 7040 кг, діаметр - 4.57 м, висота габаритна 9,09 м, об'єм - 98,64 куб. м, ємність без урахування стиснення 76,94 втрич. тон, BLK-12651 комплект зовнішньої драбини кількість шт.. - 3, вага 263 I5RVPL покрівельний лист кількість шт. - 3.
УКТ3ЕД побудована на основі класифікаційної системи Всесвітньої митної організації - Гармонізованої системи опису та кодування товарів та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. Згідно міжнародних норм положень національних нормативно-правових актів класифікація товарів, насамперед, здійснюється відповідно до ступеню обробки товару (сировина - напівфабрикат - готовий виріб), його призначення та матеріалу виготовлення (тобто за хімічним складом).
При прийнятті рішення стосовно класифікації згідно з УКТЗЕД товару «обладнання для зберігання зерна (складові частини зернових елеваторів)» основним завданням є встановлення основного призначення цього обладнання.
Відповідно до характеристик, зазначених у наявній в пакеті документів технічній документації та підтверджених результатами митного огляду задекларований товар являє собою зерносушильний комплекс.
Підприємство задекларувало товар "Зерносушильний комплекс з елементами транспортування та вентиляції в комплекті з баштовою зерносушаркою" за кодом 841931000 згідно з УКТЗЕД, як сушарка для сільськогосподарських продуктів. Ставка мита - 0 %.
Згідно роз'яснень Державної митної служби України зернові сушарки, є обладнанням елеваторів, яке оснащене спеціальними теплотехнічними та механічними пристроями, що призначені для зміни якісних характеристик зерна, тобто його висушування. Головною функцією зерносушарок є сушіння зерна.
Зерносушарки можливо ідентифікувати за невеликим завантажувальним об'ємом (зазвичай до ста тон), потужним теплогенеруючим обладнанням та обладнанням по переміщенню зерна по шахті в процесі сушки, з заданою і контрольованою швидкістю переміщення під час сушіння в залежності від вмісту вологи в зерні, а також відсутності можливості зберігання і наявності в паспорті виробу даних щодо продуктивності зерносушарки за годину роботи та безперервності технологічного циклу сушіння, який забезпечується заповненням та вивантаженням зерна в момент просушки. Сушіння може проводитись в залежності від конструкції, як прямим так і непрямим нагріванням. При прямому зігріванні сушіння зерна проводиться безпосередньо дією гарячого повітря на зерно, при непрямому - шляхом теплопередачі.
Таким чином, згідно вимог УКТЗЕД зернові сушарки, які конструктивно призначені виключно для висушування зерна перед його завантаженням у силоси (бункери), класифікуються у товарній позиції 8419.
Однак, як видно з інформації, заявленої декларантом у графі 31 ВМД до вказаного зерносушильного комплексу включено також 7 бункерів для вберігання зерна.
При цьому, слід звернути увагу на те що відповідно до правила 1 ОПI класифікації товарів (основні правила інтерпретації, що є невід'ємною частиною УКТЗЕД) - для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.
Відповідно до технічного паспорту на бункера зернові, бункера розроблено виключно для зберігання сільськогосподарської продукції. Використання бункера за іншим призначенням може призвести до поломки обладнання або травмування персоналу. У пункті 1 технічного паспорту зазначено, що бункер призначений для зберігання зернових культур. Бункери забезпечують надійне, тривале зберігання кондиційного (сухого) зерна і тимчасове з вентиляцією вологого зерна.
Таким чином, як видно з інформації, яка наведена у технічному паспорті на бункера для зберігання зерна, бункери за своїми параметрами і характеристиками не призначені для сушіння зерна.
Згідно текстового опису, до товарної позиції 7309 відносяться резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємності з чорних металів, для будь-яких речовин (крім стиснених або скраплених газів), місткістю понад 300 л без механічних або теплотехнічних пристроїв, з облицюванням або термоізоляційним покриттям чи без них.
Згідно пояснень до товарної позиції 7309 сюди включаються контейнери для зберігання будь-якого матеріалу.
В пункті 1 технічного паспорту поданого до ВМД зазначено, що вказані бункери призначені виключно для зберігання сільськогосподарської продукції (зернових культур). Вказані бункери забезпечують довготривале зберігання зерна з функцією підтримки оптимального режиму зберігання. Допоміжне обладнання (пристрої завантаження/вивантаження), які зазначені в графі 31 ВМД, призначені для забезпечення функціонування бункерів на виконання основної функції, а саме зберігання.
У вказаному обладнанні бункерів відсутні теплотехнічні та механічні пристрої (агрегати) для зміни якісних характеристик зерна, таких як сепарація, сортування, калібрування.
Тому на підставі поданих до митного оформлення документів, згідно правил 1,6 ОПІ класифікації товарів, враховуючи, що основною функцією бункерів є зберігання зернових культур, вказані 7 бункерів з аксесуарами потрібно класифікувати в товарній підкатегорії 7309009000 згідно УКТЗЕД.
Таким чином, під час митного оформлення вантажів за ВМД №401010000/9/000606 від 13 травня 2009 року ПП "Фарвуд" невірно заявлено код товару згідно УКТЗЕД "бункери для зберігання зерна'" в кількості 7 штук, як окремих, складових зерносушильного комплексу з елементами транспортування та вентиляції в комплекті з баштовою зерносушаркою модель GSІ 3500, чим порушено вимоги статті 81 МК України, Закону України „Про митний тариф", що призвело до несплати ПП «Фарвуд» податків на загальну суму 304976 грн 94 коп. (в тому числі: ввізного мита - 254147 грн 45 коп.; податку на додану вартість - 50829 грн 49 коп.,), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету.
Крім того, в межах наведеного питання слід зазначити, що статтею 88 МК України визначено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 року №80 встановлено перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до опису товару, зазначеному в графі 31 ВМД, до митного оформлення заявлено товар - «зерносушильний комплекс з елементами транспортування та вентиляції в комплекті з баштовою зерносушаркою».
Відповідно до акту про проведення митного огляду від 10 травня 2009 року, встановлено, що товар має вигляд технологічного обладнання, яке складається з різних за габаритами, формою, матеріалом деталей, які містяться в картонних, дерев'яних ящиках та/або обгорнуті поліетиленовою плівкою.
Крім того, в листі ПП «Фарвуд» на ім'я начальника Вінницької мити №17 від 28 квітня 2009 року зазначено, що згідно зовнішньоекомічного договору №1 від 25 лютого 2009 року на адресу підприємства надходить зерносушильний комплекс (з елементами транспортування і вентиляції в комплекті) в розібраному стані одночасно в 24-х морських контейнерах.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, з пакету документів, доданого до ВМД, на момент проведення митного оформлення зробити висновок що бункери, які ввозилися разом із зерносушильним комплексом, не є його невід'ємною складовою частиною, не представлялося можливим. І саме головне, товар поставлявся, як вже було зазначено, в розібраному вигляді, без надання технологічної схеми функціонування обладнання.
Під час проведення планової виїзної документальної перевірки, коли бункери для зберігання зерна вже було змонтовано, з'ясувалося, що вони являють собою окремі незалежні конструкції і повинні класифікуватися вже за іншим кодом згідно з УКТЗЕД, ніж зерносушильний комплекс.
При цьому, дійсно підтверджуючим документом до встановлення таких обставин є технологічна схема. Однак, технологічна схема до обов'язкових документів, які необхідно подавати до ВМД не включена. При митному огляді у травні 2009 року, за відсутності такої схеми та, як зазначено вище, через розібраний стан встановити такі характеристики Вінницькій митниці не вбачалось можливим. Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, в ході проведення перевірки при фактичному огляді змонтованого комплексу вони запитували у ПП «Фарвуд» технічний паспорт, який видається продавцем такого товару. У відповідь на їх вимогу отримати технологічну схему, позивачем надано пояснення щодо неможливості її представлення у зв'язку із складенням її на англійській мові та взагалі наявність при цьому, комерційної таємниці тих суб'єктів, що здійснюють монтаж комплексу на території України. На таку відповідь представники митниці зазначили, що у випадку поломки необхідним є використання такої схеми, а тому її наявність у Підприємства є гарантованою.
Що стосується третього питання, а саме, застосування положень ГК України, то ПП «Фарвуд» посилається на те, що має місце порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, за яке на підставі встановленої вини суб'єкта господарювання має застосовуватись адміністративно-господарська санкція. В порушення вимог вказаного документу, Вінницькою митницею ні під час перевірки не вказано про встановлену вину, ні в судовому засіданні не повідомлено про притягнення посадових осіб до відповідальності.
Тобто, ПП «Фарвуд» зазначає, що їх вини як обов'язкової умови відповідальності, за вчинене правопорушення Вінницькою митницею не встановлено, а відтак логічним є висновок, що у діянні Підприємства щодо допущення методологічних помилок при заповненні ВМД відсутня вина, а відтак і застосування до них оскаржуваними податковими повідомленнями адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
З такими доводами позивача суд також погодитись не може, з огляду на те, що вони суперечать вимогам діючого митного та податкового законодавства, оскільки податкові повідомлення направлені митницею у відповідності до вимог підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статі 123, пункту 190.1 статі 190, пункту 1 статі 123 ПК України.
Пунктом 1.1 статі 1 ПК України передбачено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та вборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкове законодавство України, відповідно до статі 3 ПК України, складається з Конституції України, цього Кодексу, МК України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на конання цього Кодексу та законів з питань митної справи, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5.2 статі 5 ПК України, в разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6.1 статі 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно із пунктом 58.1 статі 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкові повідомлення №20, № 21 від 16 червня 2011 року, надіслані митницею позивачу, містять суму податкового зобов'язання по сплаті мита, податку на додану вартість і суму штрафних санкцій, обчислену відповідно до пункту 123.1 статті 12.3 ПК України.
Мито та податок на додану вартість - це, відповідно до статті 9 ПК України - загальнодержавні податки та збори, які перераховуються до Державного бюджету.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Таким чином, податкові повідомлення - це не вид адміністративно-господарських санкцій, не вид будь-якої відповідальності за вчинене правопорушення і взагалі норми господарсько-процесуального законодавства не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Що стосується твердження ПП «Фарвуд» про відсутність в акті перевірки висновку щодо вини з його боку при заниженні суми податкового зобов'язання, слід зазначити, що обов'язок сплатити податки у повному обсязі відповідно до вимог Податкового кодексу не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини з боку платника податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку щодо належного виконання суб'єктом владних повноважень його обов'язку щодо доказування правомірності своїх рішень, закріпленого частиною другою статті 71 КАС України.
При цьому варто відзначити, що представниками відповідача при доказуванні обставин по справі та правомірності винесених рішень наведено переконливу законодавчо обґрунтовану аргументацію в спростування позиції позивача по справі. Натомість, представником позивача не надано суду достатньо доказів, в тому числі і документально підтверджених (нормативно закріплених), в обґрунтування протиправності рішення відповідача.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд не знаходить законних підстав для скасування податкових повідомлень Вінницької митниці форми „Р" №20, №21 від 16 червня 2011 року про визначення податкових зобов'язань за платежем „мито на товари, що ввозять на територію України суб'єктами підпри ємницької діяльності" на суму 317684 грн 31 коп. та за платежем „податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності" на суму 63536 грн 86 коп., - а відтак приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.
Тому, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в позові задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна