09 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4645/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,
та представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2 - представник за дорученням;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: колективного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
до: управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування рішення
Колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся" (далі - КСП "Полісся") звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області (далі - УПФУ у Немирівському районі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №224 від 26.09.2011р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення УПФУ у Немирівському районі №224 від 26.09.2011р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, за тих умов, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення керувався пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка за твердженням позивача втратила чинність з 01.01.2011р. згідно Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім того, штрафні санкції та пеня, нараховані КСП "Полісся" за період з 20.10.2005р. по 28.01.2011р. як правонаступнику військового радгоспу "Полісся" та державного підприємства "Полісся" є неправомірними, оскільки виставленні позивачеві лише 26.09.2011р., тобто з врахуванням досить тривалого періоду часу існування і реорганізацій підприємства. Загалом рішення Пенсійного фонду №224 від 26.09.2011р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.22). Додатково наголосив, що рішення №224 від 26.09.2011р. прийняте правомірно відповідно до вимог законодавства України.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту Закон України № 1058-IV), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663.
Судом встановлено, що позивач - колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся" створено у відповідності до наказу №540/1 від 23.09.2009р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та протоколу №1 від 16 березня 2010р. установчих зборів засновників КСП "Полісся" в результаті реорганізації, шляхом перетворення, Державного підприємства "Полісся", з організаційно-правовою формою - інші організаційно-правові форми. В свою чергу, Державне підприємство "Полісся" було правонаступником військового радгоспу "Полісся" Міністерства оборони України (відповідно до Статуту КСП "Полісся" (а.с.148-168).
26.09.2011р. управлінням Пенсійного фонду у Немиріському районі прийнято рішення №224 (а.с.6) відносно позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до підприємства застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 11062,00 грн. та пені в розмірі 57147,64 грн. за період з 20.10.2005р. до 28.01.2011р. Вказане рішення прийнято на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульований Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно заяви (а.с.67).
Після набрання з 01 січня 2011 року чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником названого єдиного внеску.
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків.
Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У відповідності до пунктів 5.1.3 та 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція), страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі спати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
При цьому згідно з пунктом 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення органами Пенсійного фонду недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим втратили чинність положення частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом 6 пункту 7 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом.
З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи ПФУ і після 01.01.2011р. наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011р. та вчинені платниками внесків до 01.01.2011р. або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011р., а завершені вже після вказаної дати. При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за правилами ч.9 ст.106 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи викладене та виявлення несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків, відповідач виніс рішення від 26.09.2011р. № 224 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу 11062,00 грн. та нарахування пені у сумі 53147,64 грн.
Отже, посилання позивача, на ту обставину, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення керувався пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність з 01.01.2011р. згідно Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не беруться судом до уваги, за причини повного спростування положеннями чинного законодавства України.
Факт несвоєчасної сплати страхових внесків у розмірі за період з 20.10.2005р. по 28.01.2011р. підтверджується карткою особового рахунку страхувальника позивача (а.с.68-94).
Вказана обставина не заперечувалася представником позивача у судовому засіданні. Однак, зазначалося, що це порушення було вчинене іншою юридичною особою, за яку позивач не повинен нести відповідальність, крім того, у зв'язку зі сплином значного періоду часу неможливо встановити причину цього порушення, що виключає відповідальність позивача за це порушення.
Щодо вчинення порушення іншою юридичною особою, а не позивачем, слід зауважити таке.
Судом встановлено, що позивач - колективне сільськогосподарське підприємство "Полісся" створено у відповідності до наказу №540/1 від 23.09.2009р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та протоколу №1 від 16 березня 2010р. установчих зборів засновників КСП "Полісся" в результаті реорганізації, шляхом перетворення, Державного підприємства "Полісся", з організаційно-правовою формою - інші організаційно-правові форми. В свою чергу, Державне підприємство "Полісся" було правонаступником військового радгоспу "Полісся" Міністерства оборони України (відповідно до Статуту КСП "Полісся" (а.с.148-168).
Як вбачається із матеріалів адміністративного позову та не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні КСП "Полісся" є правонаступником своїх попередників - ДП "Полісся" (2007-2010рр.) та військового радгоспу "Полісся" (1995-2007рр.).
За змістом положень Цивільного кодексу України правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
Відтак, доводи позивача про те, що він не повинен нести відповідальність за несвоєчасну сплату його попередником, права і обов'язки якого перейшли до нього, є необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту поняття "правонаступника", відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Щодо сплину значного періоду часу, що унеможливлює з'ясування причин несвоєчасної сплати страхових внесків, то за висновком суду ці причини не мають значення для притягнення особи до відповідальності. Наведене обґрунтовується частиною 12 статті 20 Закону, відповідно до якої страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника, відтак, накладення на особу штрафних санкцій за порушення строків сплати страхових внесків не залежить від причин цього порушення.
Крім того, протягом усього періоду існування підприємства керівником позивача був Ярмоленко В.В., який згідно заяви (а.с. 67) ознайомлений з порядком нарахування та сплати страхових внесків у Пенсійний фонд, нарахуванням пені та адміністративних санкцій.
Згідно пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, рішення відповідача 26.09.2011р. № 224 про застосування до позивача фінансових санкцій є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням законодавства України.
Правильність розрахунку фінансових санкцій, накладених на позивача, підтверджується відповідним розрахунком, що міститься в матеріалах справи (а.с. 55-62).
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваної вимоги відповідачем дотримані, а власне вимога винесена з урахуванням положень законодавства України.
Відповідно до статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович