07 листопада 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4749/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи
за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості,
21 жовтня 2011 року управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області звернулось в суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1728 грн. 80 коп.
Позов мотивовано тим, що внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області в сумі 1728 грн. 80 коп. Вжиті органом пенсійного фонду заходи щодо її погашення, шляхом направлення вимоги, результатів не дали.
Справа розглядається в порядку скороченого провадження, оскільки в силу пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, застосовується скорочене провадження.
Оскільки, заборгованість в добровільному порядку так і не погашена, управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області звернулось з позовом про стягнення коштів в судовому порядку.
24 жовтня 2011 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, яку згідно поштового повідомлення відповідач отримав 01 листопада 2011 року, останньому встановлено строк для подачі заперечень проти позову. В десятиденний термін з дня її одержання від відповідача через канцелярію суду 04 листопада 2011 року надійшло заперечення на адміністративний позов (вх. № 27836), в якому зазначено про заперечення проти позову у повному обсязі.
Розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 КАС України - без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі - суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав щодо прийняття рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
09 вересня 2011 року Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області винесено вимоги №963 (а.с.6) та №964 (а.с.8) про стягнення боргу по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1728 грн. 80 коп.
Дані вимоги у визначенні законом терміни направлено на адресу та отримано відповідачем 13 вересня 2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.10). Однак, боржником, в порушенні вимог статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протягом 10 робочих днів після отримання вимог, борг не погашено, при цьому, доказів оскарження вимог №963 та №964 від 09 вересня 2011 року суду не надано. Таким чином, на момент розгляду справи у суді вимоги є чинними та невиконаними.
В поданому запереченні на адміністративний позов відповідач зазначає, що його зобов'язання перед органом пенсійного фонду є результатом протиправної бездіяльності органів державної влади України та вказує на те, що Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області у незаконний спосіб звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1728 грн. 80 коп., оскільки, на думку відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області немає повноважень щодо самостійного звернення до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом про стягнення страхових внесків.
Крім того, відповідач у своїх письмових запереченнях зазначив, що посилання позивача на те, що спірні відносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки правовідносини між відповідачем та іншими організаціями врегульовано Законом України "Про підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 року №2063 та Законом України "Про систему оподаткування", згідно яких ОСОБА_1 не є платником страхових внесків і не входить до системи загальнообов'язкового пенсійного страхування.
На думку ОСОБА_1, він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для нього замінено сплатою фіксованого податку.
Відносно наведених відповідачем письмових заперечень слід зазначити наступне: по-перше, в частині другій статті 50 КАС України зазначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Згідно із пунктом сьомим частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правовий статус Пенсійного фонду України визначений Указом Президента України № 1572/99 від 15.12.1999 року “Про систему центральних органів виконавчої влади”, Положенням про Пенсійний фонду України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. N 1261.
Відповідно до вищевказаного Указу Президента України до системи центральних органів виконавчої влади в Україні входять міністерства, відомства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, серед таких центральних органів виконавчої влади є і Пенсійний фонд України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, через який здійснюється керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1261 Пенсійний фонд України наділений повноваженнями на створення відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України та на створення районних управлінь Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.5 вказаної постанови Пенсійний фонд України має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядку їх використання.
Статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Таким чином, відповідно до вище зазначених нормативно-правових актів, управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі є суб'єктом владних повноважень, а, отже, в межах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право звернення до суду з позовом про стягнення даної заборгованості.
По-друге, враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогами про стягнення, які спрямовані на здійснення повноважень органів Пенсійного фонду, суд вважає, що обставини зазначені в запереченнях відповідача є безпідставними.
Тобто, наведені ОСОБА_1 інші обставини, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне пенсійне страхування", Законом України "Про підтримку малого підприємництва" та Законом України "Про систему оподаткування", стосуються фактично правомірності самих вимог.
Дані вимоги відповідачем в судовому порядку не оскаржені, та на момент розгляду справи у суді є чинними та невиконаними.
В межах даного позову правомірність винесення управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі вимог №963 та №964 від 09 вересня 2011 року суд не досліджує.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). борг в сумі 1728 грн. 80 коп. (одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень вісімдесят копійок) на користь Управління пенсійного Фонду України у Тульчинському районі (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 51, код ЄДРПОУ 24894976, р/р 25600323610103 ОПЕРВ "Ощадний банк України" МФО 302076, м. Вінниця).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
Суддя /підпис/ Чудак Олеся Миколаївна
Копія вірна
Суддя
Секретар