25 жовтня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4150/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні, за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької облсті в особі Літинського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
09 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" (ТОВ "МП-Альфа", Товариство) звернулося в суд з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області в особі Літинського відділення (Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2011 року №000092301.
Зазначили, що за результатами невиїзної документальної перевірки Товариства з питань правомірності формування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкових зобов'язань по податку на прибуток при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арка-Компані»(ТОВ «Арка-Компані») за січень 2009 року Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Такі дії податкового органу обумовлені викладеними в акті перевірки висновками щодо нікчемності укладених між ТОВ "Арка-Компані" та ТОВ "МП-Альфа" правочинів, а відтак, відсутністю підстав для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Однак, такі висновки Хмільницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам та більше того, сформовані при допущених порушеннях чинного законодавства.
Так, не зрозуміло яким чином перевіряюча здійснюючи перевірку на підставі наказу Хмільницької ОДПІ від 02 березня 2011 року №188, яким її зобов'язано здійснити перевірку Товариства з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Арка-Компані»за січень 2009 року, самостійно змогла змінити питання перевірки Товариства, на правомірності формування податкових зобов'язань по податку на додану вартість, та податкових зобов'язань по податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Арка-Компані»за січень 2009 року, та зуміла виявити порушення формування податкового кредиту з податку на додану вартість при цьому перевіряючи правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Окрім цього, з самого акту перевірки вбачається, що перевіряюча здійснила аналіз та опис наданих ТОВ «МП-Альфа»первинних документів, чим підтвердила факт наявності правовідносин Товариства з ТОВ «Арка-Компані»та не здійснила жодних посилань на нікчемність угод та безтоварність операцій, при цьому описавши нікчемність операцій між якимись ТОВ ТК «Вернісаж»та ПП «Перемога-Агро», які до взаємовідносин Товариства з ТОВ «Арка-Компані»не мають жодного відношення.
Крім того, в порушення пунктів 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, акт перевірки містить посилання на первинні документи Товариства та опис порушення з зазначенням норм законодавства вчинених іншими платниками податків.
Що стосується реальності отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арка-Компані», то ТОВ «Арка-Компані»здійснило їм поставку в січні-лютому 2009 року мінеральних добрив та послуг з навантаження мінеральних добрив на підставі договору від 16 січня 2009 року №ПР01 на загальну суму 870496 грн 86 коп., в тому числі податок на додану вартість 145082 грн 81 коп., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому -передачі, платіжними дорученнями, податковими накладними.
Згідно з додатками до договору від 16 січня 2009 року №ПР01, поставка здійснювалась залізничним транспортом до станції Деражня, отримувач ТОВ «Агрофірма Обрій»(код ЄДРПОУ 35779244), що підтверджується залізничними накладними, а звідти товар перевозився автомобільним транспортом, що підтверджуються шляховими листами виписаними з 29 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року.
Товариством фактично отримано мінеральні добрива та сплачено за них кошти, в тому числі і податок на додану вартість в ціні товару, а отже з урахуванням цього у податкової інспекції відсутні підстави вважати договір від 16 січня 2009 року №ПР01 нікчемним, а сформований на підставі цього договору кредит з податку на додану вартість - безпідставним.
Таким чином, посилаючи на викладене, а також те, що Законом України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних відносин) інших умов формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, зокрема, таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету не передбачено, - ТОВ «МП-Альфа»просило податкове повідомлення -рішення Хмільницької ОДПІ визнати протиправним і скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представники позивача -ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 100), ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 101) вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу письмові докази.
Представники відповідача -старший державний податковий інспектор юридичного сектору Хмільницької ОДПІ ОСОБА_3 та (довіреність від 06.01.2011) та ОСОБА_4 (довіреність від 25.10.2011 №3509) позовні вимоги не визнали. Усно пояснили, що за результатами перевірки ТОВ "Арка-Компані" за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено нікчемність здійснених даним підприємством правочинів. Відповідно, контрагенти -покупці, зокрема і ТОВ «МП-Альфа», отримали податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість в частині податкового кредиту.
Тобто, ТОВ "МП-Альфа" штучно сформувало податковий кредит за перевіряємий Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ період за рахунок придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Арка-Компані" та у зв'язку із тим, що у ТОВ "Арка -Компані" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість з продажу товарів підприємствам - покупцям.
Таким чином, Латинське відділення, проводячи перевірку та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяло згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши надані у справу докази на підтвердження й спростування позовних вимог та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №145102, ТОВ «МП-Альфа»зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 13 січня 2006 року та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 34004595.
Товариство первинно взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, а 14 січня 2009 року -Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ за №408. Крім того, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом від 19 серпня 2008 року №100134744.
Відтак, на підставі службового посвідчення від 18 лютого 2010 року серії УВН №055832, виданого Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області ОСОБА_4 -в.о. начальника відділу податкового контролю юридичних осіб хмільницької ОДПІ на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України) та на підставі наказу Хмільницької ОДПІ від 02 січня 2011 року №188, проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ "МП-Альфа" з питань правомірності формування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаєморозрахунках з ТОВ "Арка-Компані" за період з 01 січня по 31 січня 2009 року.
За результатами перевірки складено акт №7-23-34004595 від 10 березня 2011 року (а.с. 8-14), яким встановлено порушення ТОВ "МП-Альфа"
- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відсутні підстави для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно - матеріальних цінностей. Тобто, податковий кредит, задекларований ТОВ «МП-Альфа»по нікчемних правочинах за січень 2009 року в сумі 145082 грн 81 коп. включено до декларації по податку на додану вартість безпідставно.;
- статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого відсутні підстави для виникнення валових витрат по операціях з придбання товарно -матеріальних цінностей. Тобто, валові витрати, задекларовані ТОВ «МП-Альфа»по нікчемних правочинах за І квартал 2009 року в сумі 725207 грн включено до декларації про оподаткування прибутку підприємств безпідставно.
На підставі висновків акту перевірки від 10 березня 2011 року Літинським відділеням Хмільницької ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2011 року №000092301 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145083 грн та №000092301 форми “П” про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 725207 грн.
Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, Товариство звернулось до ДПА у Вінницькій області із скаргою від 28 березня 2011 №102, яка рішенням останньої від 25 травня 2011 року №11286/10/25-009 задоволена частково. Зокрема, податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2011 року № 000092301 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145083 грн залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 22 березня 2011 року №000092301 форми "П" про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 725207 грн скасоване.
Не погоджуючись з рішенням ДПА у Вінницькій області в частині залишення без змін податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2011 року №000092301 форми "В4", Товариство подало скаргу до ДПА України.
ДПА України за результатами розгляду скарги, рішенням від 08 серпня 2011 року №14300/6/25-0513 скаргу позивача залишила без задоволення, а саме рішення - без змін.
При цьому, як висновки перевірки, так і рішення податкових органів ґрунтувались на тому, що на адресу Літинського відділення Хмільницької ОДПІ із Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова надійшли матеріали планової документальної перевірки ТОВ «Арка-Компані»за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами проведеної перевірки встановлено нікчемність здійснених підприємством правочинів.
Тобто, у зв'язку з тим, що ТОВ «Арка-Компані»не надало до перевірки необхідних первинних документів та не задекларувало податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «МП-Альфа»- дані операції є нікчемними. Відповідно, контрагенти -покупці отримали податкову вимогу за рахунок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість в частині податкового кредиту.
Не погоджуючись з рішеннями податкових органів, ТОВ "МП-Альфа" звернулось до суду. При цьому, слід зазначити, що в межах строку, передбаченого частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить з того, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є оцінка правомірності винесеного за результатами перевірки податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість»є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону розглядуваного Закону, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
В рішенні ДПА у Вінницькій області від 25 травня 2011 року №11286/10/25-009 зазначається, що у зв'язку з тим, що TOB “Арка Компані” не надало до перевірки необхідних первинних документів та не задекларувало податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «МП-Альфа»- дані операції є нікчемними.
Однак, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Чинне законодавство (на момент виникнення спірних відносин), зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
Крім того, Верховний Суд України в постанові від 13 січня 2009 року у справі №21-1578во08 зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
У постанові від 11 грудня 2007 року по справі №21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.
Крім того, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Матеріали справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту по декларації за січень 2009 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які Товариство отримало під час проведення господарських операцій з контрагентом -ТОВ "Арка-Компані". Тобто, судом встановлено, що ТОВ "МП-Альфа" сформовано податковий кредит на підставі отриманих від контрагента податкових накладних (а.с. 51-54), при цьому, як досліджено в судовому засіданні, ці накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень до даних документів ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у відповідача не було.
Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представників в судовому засіданні, що оскаржуване рішення Літинського відділення Хмільницької ОДПІ є правомірними, оскільки перевіряючою при проведені перевірки та прийняті органом державної податкової служби податкового повідомлення - рішення встановлено відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету постачальником.
Більше того, під час перевірки керівнику ТОВ «МП-Альфа»направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснених фінансово -господарських операцій з ТОВ «Арка-Компані»від 02 березня 2011 року №457/7/23-119.
Згідно отриманої відповіді встановлено, що у періоді, за який проводилась перевірка згідно представлених податкових, видаткових накладних, актів прийому -передачі, платіжних доручень, ТОВ «МП-Альфа»отримало від ТОВ «Арка-Компані» мінеральні добрива та послуги по навантаженню мінеральних добрив на суму 870496 грн 86 грн, в тому числі податок на додану вартість 145082 грн 81 коп.
Суми податку на додану вартість по розглядуваних документах віднесені до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року. Згідно поданої декларації по податку на додану вартість за січень 2009 року від 20 лютого 2009 року №1240 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту склало 170656 грн (ряд. 18.2).
Тобто, як вбачається із наведених обставин, на перевірку позивачем надавалось ряд первинної документації, підтверджуючої їх взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Арка-Компані». Ці документи досліджувались податковим інспектором та визначені ними суми підтверджені повністю. Будь-якої іншої документації під час перевірки не витребовувалось, інших висновків не робилось. При цьому саме порушення позивача податковим органом обґрунтовано виключно висновкам акту перевірки контрагента -ТОВ «Арка-Компані».
Такий підхід Літинського відділення Хмільницької ОДПІ, на думку суду, є протиправним, адже висновки щодо порушення платником податків чинного законодавства можуть базуватись лише на перевірці його порядку ведення податкового обліку та формування його первинної документації.
Крім того, додатково на обґрунтування своєї позиції представниками позивача в судовому засіданні надані пояснення, що відповідно до пункту 2.3 Правила розрахунків за перевезення вантажів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №864/5085, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором візниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Згідно пункту 2.4 вказаних Правил, після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку, у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. Довідка пред'являється для реєстрації в товарну контору станції, на якій здійснюватимуться вантажні операції. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках і відомостях плата за користування вагонами та контейнерами проставляється код платника.
Таким чином для отримання вантажу на залізничній станції юридичній особі необхідно укласти з залізницею договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
На момент поставки ТОВ «Арка-Компані»за договором №ПР01 від 16 січня 2009 року у позивача був відсутній договір з залізницею і він не міг бути отримувачем вантажу на залізничній станції. З метою отримання на залізничній станції мінеральних добрив позивач залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Обрій»(ТОВ «Агрофірма Обрій») на підставі договору від 16 січня 2009 року №01/16-01-09, у якого був наявний договір з залізницею від 30 грудня 2008 року №1462.
Відповідно до пункту 6 статті 267 Господарського кодексу України (ГК України), договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.
Користуючись наданим статтею 267 ГК України правом, позивач змінив умови поставки договору №ПР01 від 16 січня 2009 року та надав ТОВ «Арка-Компані» транспортні інструкції в яких вказано реквізити отримувача товару ТОВ «Агрофірма Обрій».
На підставі транспортних інструкції ТОВ «Арка-Компані»відвантажило товар на адресу ТОВ «Агрофірма Обрій», яке відповідно за договором від 16 січня 2009 року №01/16-01-09 отримало товар на залізничній станції Дережня та одразу передало його ТОВ «МП-Альфа».
З залізничної станції Товариство перевозило товар до місця його зберігання на орендованих в ТОВ «Агрофірма Обрій»автомобілях, що підтверджується договорами оренди автотранспортного засобу з екіпажем. Факт перевезення вантажу підтверджується подорожніми листами.
Факт складського оприбуткування мінеральних добрив підтверджується записами в складській книзі.
Про дані обставини наголошувалося начальнику відділу податкового контролю юридичних осіб підчас перевірки, але останньою не взяті до уваги, і як наслідок Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ зроблено висновок про нікчемність господарської операції.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ТОВ «МП-Альфа»як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем також фактично підтверджено господарські операції Товариства, однак зроблено висновок про нікчемність операцій виключно на підставі акту перевірки ТОВ «Арка-Компані», - у Літинського відділення Хмільницької ОДПІ були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність формування податкового кредиту.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, в той час, коли мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача покладену в основу оскаржуваного рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Літинського відділення Хмільницької об'єднаної податкової інспекції Вінницької області від 22 березня 2011 року №000092301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145083 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-Альфа" судові витрати (судовий збір) в розмірі 03 грн 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна