25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4287/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УМВС України у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період часу з 26.05.1998р. по 30.08.2011р. проходив службу на різних посадах у органах та підрозділах, підпорядкованих УМВС України у Вінницькій області.
Зокрема в період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області. При звільненні з ОВС 30.08.2011р. посадовими особами УМВС позивачеві відмовлено у обчисленні та врахуванні до пільгової вислуги років часу служби на посаді дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. Так, позивач стверджує, що відмова в обчисленні пільгової вислуги років за час його служби на посаді дільничного інспектора міліції передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 до моменту скасування такої пільги Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011р. №780, вказана відмова є незаконною та такою, що суперечить вимогам статті 58 Конституції України, тобто вислуга позивача у т.ч. у пільговому обчисленні не може бути меншою, аніж та що була до набрання чинності Постанови КМУ від 20.07.2011р. №780. Таким чином, позивач просить у суду поновити його право на призначення пенсії за вислугою років по лінії МВС з 31.08.2011р., зобов'язати УМВС обчислити його пільгову вислугу років за час служби на дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. у розрахунку 1 місяць служби за 1.5 місяця; зобов'язати УМВС України у Вінницькій області нарахувати та видати позивачу передбачену законодавством грошову допомогу при звільненні з ОВС у повному обсязі у відповідності до законодавства, діючого на момент звільнення 30.08.2011р.
У судовому засіданні позивач надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечила проти заявленого позову, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи (а.с. 26-27).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с.45).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 26.05.1998р. по 30.08.2011р. проходив службу на різних посадах у органах та підрозділах, підпорядкованих УМВС України у Вінницькій області (а.с.47-53).
Зокрема в період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
У липні 2011р. позивач звернувся з рапортом до начальника УМВС України у Вінницькій області про звільнення з ОВС у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та наявною вислугою років для призначення пенсії по лінії МВС (а.с.6).
На підставі рапорту від 28.07.2011р. видано направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії УМВС України у Вінницькій області №746 (а.с.7).
30.08.2011р. після проходження військово-лікарської комісії (свідоцтво про хворобу №В-730 від 22.08.2011р. (а.с.8)) наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 30.08.2011р. №153 о/с (а.с.5) майор міліції ОСОБА_1 звільнений з посади інспектора-чергового чергової частини роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління МВС України у Вінницькій області.
Наказ від 30.08.2011р. №153 о/с винесено із зазначенням вислуги позивача: календарна - 13 років 03 місяця 04 дня; навчання у ВНЗ - 02 роки 04 місяця 26 днів; в пільговому обчисленні - 19 років 05 місяців 29 днів (а.с.5).
Позивач вважає, що обчислення пільгової вислуги років за час його служби на посаді дільничного інспектора міліції за період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. у розрахунку 1 місяць служби за 1.5 місяця передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, а прийняття до уваги відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011р. №780 при визначенні пільгової вислуги років ОСОБА_1 є таким, що порушує його права та інтереси визначені законодавством та Конституцією України.
Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 1 статті 8 Конституції України в України визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон №2262) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Статтею 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено строки призначення пенсій, так відповідно до пункту б статті 50 цього Закону пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 17-1 № 2262).
Відповідно до статті 17-2 Закону № 2262 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3.4. наказу МВС України №1276 від 31.10.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2003р. за N 1161/8482 "Про затвердження Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей" передбачено, що при обчисленні вислуги років на пільгових умовах слід керуватися записами в послужному списку особової справи, які здійснюються на підставі наказів начальників органів внутрішніх справ (командирів військових частин) про направлення і повернення з пунктів виконання завдань, де чинним законодавством установлено пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсії.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, а саме послужного списку позивача, в період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. ОСОБА_1 проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
Постановою КМУ №1525 від 17.11.2004р. доповнено постанову КМУ від 17.07.1992р. №393 якою передбачено, що проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах у розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Тобто, вказаною постановою КМУ №1525 від 17.11.2004р. доповнено постанову №393 саме в частині щодо зарахування вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах у розрахунку один місяць служби за півтора місяця для дільничних інспекторів міліції (серед інших).
Крім того, наказом МВС України №250 від 29.07.2008р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2008р. № 558/15249, затверджено перелік посад дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ), час проходження служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця.
Однак, з прийняттям постанови КМУ №780 від 20.07.2011р. внесено зміни до вищевикладеного пункту 3 постанови КМУ від 17.07.1992р. №393, та затверджено перелік постанов КМУ, що втратили чинність, серед них постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. N 1525 "Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393".
Крім того, вищезгаданий наказ МВС України №250 від 29.07.2008р. також втратив чинність на підставі наказу МВС України №546 від 12.08.2011р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2011р. за №558/15249.
Аргументуючи підстави відмови у задоволенні позову, суд звертає увагу позивача на постанову КМУ №780 від 20.07.2011р., якою внесено зміни до вищевикладеного пункту 3 постанови КМУ від 17.07.1992р. №393, та у пункті 2 зазначено: "..установити, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає".
Тобто, фактично наказ про звільнення позивача виданий 30.08.2011р., а тому на момент обчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ №780 від 20.07.2011р. (яка набрала законної сили 27.07.2011р.), у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування вислуги років на пільгових умовах за час служби на посаді дільничного інспектора міліції за період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р.
Підсумовуючи вищевикладене, водночас суд бере до уваги лист Міністерства соціальної політики від 12.08.2011р. №2195/0/14-11/029, в якому роз'яснено, що згідно статті 50 Закону №2262 пенсії військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу призначаються з наступного дня після звільнення. Тому норми пункту 3 постанови КМУ від 17.07.1992р. застосовуються саме на день звільнення особи зі служби з урахуванням змін, що відбулися в чинному законодавстві (а.с.28).
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання УМВС обчислити його пільгову вислугу років за час служби на дільничного інспектора міліції Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області за період з 22.12.1998р. до 09.01.2000р. у розрахунку 1 місяць служби за 1.5 місяця є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання УМВС України у Вінницькій області нарахувати та видати позивачу передбачену законодавством грошову допомогу при звільненні з ОВС у повному обсязі у відповідності до законодавства, діючого на момент звільнення 30.08.2011р. суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у їх задоволенні, оскільки вони пов'язані між собою і витікають з попередніх позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що представником відповідача доведено правомірність своїх дій, а розрахунок вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні позивачу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, отже позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та законодавству і тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович