07 жовтня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/3705/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні, за участю представників сторін позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи: ОСОБА_6, у відсутність Головного управління Державного казначейства у Вінницькі області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Вінницького обласного центру технічної творчості учнівської молоді, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації до Контрольно ревізійного управління у Вінницькій області, ревізора Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області - ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Головне управління Державного казначейства у Вінницькі області про визнання протиправною та недійсною вимоги, визнання протиправними дій,
04 серпня 2011 року Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді (Центр технічної творчості, Центр) звернулось в суд з позовом до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (КРУ у Вінницькій області), ревізора КРУ у Вінницькій області -ОСОБА_4 (ОСОБА_4.), третя особа без заявлення самостійних вимог -Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області (ГУ ДКУ у Вінницькій області) про визнання протиправною та недійсною вимогу КРУ у Вінницькій області від 28 липня 2011 року №02-03-20-14/5884; визнання протиправними дії посадової особи КРУ у Вінницькій області ревізора ОСОБА_4 в незаконному наданні запиту в Центрі технічної творчості «МТІЗ»при проведенні ревізії, не об'єктивному, не повному дослідженню питань які ставились в плані ревізії та надання нею суб'єктивних незаконних висновків в акті КРУ №03-13/13 від 08 липня 2011 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що контрольно-ревізійним управлінням проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Центру за наслідками якої виявлено фінансові порушення, що призвели до збитків на загальну суму 14000 гривень.
Результати перевірки оформлено актом у якому зазначено про порушення Центром виконання кошторису внаслідок проведення видатків не пов'язаних з його основними завданнями та функціями. Зокрема, на думку КРУ у Вінницькій області, Центр технічної творчості не мав права укладати договір з адвокатом про надання юридичних послуг та оплачувати йому ці послуги у зв'язку з тим, що в м. Вінниці існує Комунальна організація «Центр матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів освіти області»(КО ЦМТІЗ), юридична служба якої надає правову допомогу працівникам даного Центру, управлінню освіти і науки Обласної державної адміністрації та установам, що знаходяться в його підпорядкуванні, серед яких і Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді.
В зв'язку з наведеним, відповідачем видано лист-вимогу про усунення виявлених порушень якою позивачу висунуто вимогу забезпечити відшкодування незаконно понесених витрат на суму 14000 гривень.
Вважаючи дану вимогу протиправною та нечинною позивач зазначає, що в акті перевірки ревізором не зазначено низку обставин, які мають вирішальне значення, серед яких підстави, за яких позивач зобов'язаний був звертатись за юридичною допомогою виключно до юридичної служби КО ЦМТІЗ, а також, вимоги закону які порушено при підписанні договору із спеціалістом в галузі права.
На думку позивача під час перевірки ревізором не враховано ту обставину, що Центр технічної творчості не підпорядкований та не входить до структури управління освіти і науки Вінницької ОДА.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині протиправності дій ревізора, позивач зазначає про безпідставне здійснення запитів до КО ЦМТІЗ із яким позивач у будь-яких стосунках не перебував і будь-яких правових відносин не мав, в той час, як існування таких відносин є обов'язковою умовою для виникнення у КРУ права здійснювати відповідні запити. Такі дії відповідача розцінені позивачем як перевищення своїх повноважень.
Ухвалою суду від 12 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (а. с. 179).
В судовому засіданні представники позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 01 листопада 2010 року №204/08) та ОСОБА_8 (наказ Управління освіти і науки №32-к від 25 січня 2011 р.) позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково лише зазначили про неможливість ототожнення позивача із установою, оскільки вони є закладом освіти, що відповідає іншій організаційній формі та створює інші юридичні наслідки.
Представники відповідача -головний спеціаліст -контролер-ревізор відділу інспектування у сфері освіти і науки -ОСОБА_4 (довіреність №562/11 від 30 вересня 2011 року), начальник відділу інспектування у сфері освіти і науки Управління -ОСОБА_5 (довіреність №559/11 від 30 вересня 2011 року) та начальник відділу правової роботи Управління -ОСОБА_3 (довіреність №548/11 від 30 вересня 2011 року) вимоги позивача не визнали з підстав, викладених в наданих суду письмових запереченнях, зазначивши про правомірність власних дій та достовірність встановлених фактів при проведені ревізії.
Представник третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації -заступник начальника Управління -ОСОБА_6 (довіреність №3691/01 від 26 вересня 2011 р.) позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Третьою особою без заявлення самостійних вимог -Управління державного казначейства України у Вінницькій області, повноважного представника в останнє судове засідання не направлено, хоча про місце та час розгляду справи судом повідомлено завчасно та належним чином.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази на підтвердження позовних вимог й встановив наступне.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2011 року КРУ у Вінницькій області надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВО Центру технічної творчості за період з 01 вересня 2010 року по 16 червня 2011 року.
Результати ревізії відображено в акті №03-13/13 від 08 липня 2011 року, з якого вбачається, що предметом ревізії стало питання обґрунтованості планування витрат в кошторисі ВО Центру технічної творчості та виділення бюджетних коштів на оплату юридичних послуг (а. с. 13-16).
Зокрема в акті зазначено, про укладення між Центром та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договорів про надання юридичних послуг, на виконання яких на рахунок ОСОБА_2 у 2010 році загалом сплачено 4000 гривень, а в 2011 році -10000 гривень (копії відповідних договорів та актів виконаних робіт долучено до матеріалів справи а.с. 16-27).
Відповідні планування асигнувань та використання бюджетних коштів на суму 14000 гривень за отримані юридичні послуги, на думку КРУ у Вінницькій області, проведені з порушенням Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 (Порядок №228), в частині розподілу видатків за рахунок загального фонду кошторису на виконання бюджетною установою основних функцій, включення до кошторисів тільки видатків необхідність яких обумовлена характером діяльності установи та забезпечення у проекті кошторисів установи при визначенні видатків суворого режиму економії.
Наведене порушення КРУ у Вінницькій області обґрунтовує тим, що із відповіді на зроблений в ході ревізії запит в Управління освіти з проханням надати інформацію про функціонування в Управлінні освіти юридичної служби, встановлено, що штатним розписом Управління освіти посада юрисконсульта не передбачена, юридична служба відсутня.
Разом з тим, у відповіді зазначено, що юридична служба діє в КО ЦМТІЗ. За Положенням даної юридичної служби, на останню покладені завдання надавати правову допомогу працівникам ЦМТІЗ, управлінню освіти і науки облдержадміністрації та установ, що знаходяться у його підпорядкуванні.
В свою чергу, служба діє в особі юриста, головного спеціаліста сектору контролю за реалізацією матеріалів ревізій та перевірок -ОСОБА_9, посадові обов'язки якої визначено у посадовій інструкції №19 від 03 січня 2008 року.
В акті перевірки, КРУ у Вінницькій області посилається на наведену посадову інструкцію зазначаючи передбачені нею посадові обов'язки ОСОБА_9, серед яких обов'язок представляти в установленому законодавством порядку, інтереси Центру МТІЗ та управління освіти і науки в судах та інших органах під час розгляду правових питань та спорів.
Судом також встановлено, що у вступній частині акту зазначено, що позивач підпорядкований Управлінню освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (Управління освіти).
Враховуючи наведену підпорядкованість, а також те, що Центром технічної творчості учнівської молоді висновки акту ревізії в цій частині не оскаржені, КРУ у Вінницькій області вважає, що за отриманням юридичних послуг Центру слід було звертатись до юридичної служби КО ЦМТІЗ.
В подальшому, на адресу Центру технічної творчості надійшов лист КРУ у Вінницькій області №02-03-20-14/5884 від 28.07.2011 року “Про усунення виявлених порушень”, у якому заявлено вимоги опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, а також забезпечити відшкодування незаконно понесених витрат на суму 14000 гривень (т. 1 а. с. 12).
Не погоджуючись із вимогами КРУ у Вінницькій області Центр технічної творчості звернувся в суд з даним позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог Центру суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині протиправності дії ревізора, позивач зазначає про безпідставне здійснення нею запитів до КО ЦМТІЗ із якою позивач у будь-яких стосунках не перебував і будь-яких правових відносин не мав, в той час, як існування таких відносин є обов'язковою умовою для виникнення у КРУ права здійснювати відповідні запити. Такі дії відповідача розцінені позивачем як перевищення своїх повноважень. При цьому позивач посилається на порушення вимог пунктів 5 та 12 статті 10 Закону №2939.
Так, статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про контрольно-ревізійну службу України»(Закон №2939).
Статтею 10 цього Закону, визначено права державної контрольно-ревізійної служби, серед яких, пунктом 12 передбачено право проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Водночас пунктом 5 цієї ж статті передбачено право ревізійного органу одержувати від підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності -довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються.
Як вбачається з наведених приписів, проведення зустрічних звірок та отримання довідок від підприємств і організацій є різними процесуальними діями, а відтак наведені пункти статті 10 Закону №2939 врегульовують різні процесуальні права органів КРУ.
При цьому судом встановлено, що будь-яких зустрічних звірок в рамках перевірки, висновки якої є предметом оскарження в даній справі, відповідачем не проводилось. В цей же час, пунктом 5 статті 10 Закону №2939 не обумовлено наявність будь-яких правових відносин з об'єктом контролю.
Не обумовлено існування відповідних правовідносин підприємств, установ і організацій із об'єктом контролю також і Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (Порядок №550).
Так, поміж іншого зазначеним Порядком врегульовано питання організації і проведення ревізій у формі яких, згідно пункту 1 Загальної частини даного Порядку, проводиться Інспектування, яке полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.
В свою чергу, пунктом 6 Порядку №550 передбачено право контролюючих органів за письмовим зверненням отримувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю.
Відтак, твердження позивача про порушення Порядку №550 не знайшли свого підтвердження та оцінюються судом, як безпідставні.
Окрім того, у позовній заяві позивач вказує на порушення ревізором вимог Методики оформлення органами державної контрольно-ревізійної служби результатів ревізії, затвердженої наказом Головного Контрольно-Ревізійного Управління України від 27.10.2006 року №358.
Однак, як встановлено судом наведений наказ скасовано наказом Головного КРУ України від 25.03.2008 №145, тобто до початку проведення перевірки, що вказує на відсутність у контролера-ревізора підстав застосовувати даний порядок у своїй діяльності.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадової особи КРУ у Вінницькій області ревізора ОСОБА_4 в незаконному наданні запиту в МТІЗ при проведенні ревізії, не об'єктивному, не повному дослідженню питань які ставились в плані ревізії та надання нею суб'єктивних незаконних висновків в акті КРУ №03-13/13 від 08 липня 2011 року. Більше того, самі висновки акту реалізовані у виставленій підконтрольній установі вимозі, яка є предметом оскарження Центром та безпосередньо створює для них правові наслідки. Сам же акт, чи як вказано позивачем зроблені ревізором у ньому висновки лише фіксують виявлені порушення і таких наслідків не створюють.
Разом з тим, визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправною та недійсною вимоги КРУ у Вінницькій області від 28 липня 2011 року №02-03-20-14/5884, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, спірні правовідносини в розрізі наведеної вимоги склалися між сторонами навколо отримання за рахунок бюджетних коштів юридичної допомоги, в той час, як позивач мав можливість безкоштовно отримати таку допомогу від юридичної служби КО ЦМТІЗ, як підконтрольна, на думку КРУ у Вінницькій області, установа Управління освіти.
Оцінюючи відповідні правові позиції сторін, судом встановлено, що Комунальна організація «Центр матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів освіти області»діє на підставі Статуту затвердженого Рішенням 11 сесії Вінницької обласної Ради 5-го скликання від 01 червня 2007 року №314.
Із Загальних положень Статуту КО ЦМТІЗ вбачається, що створений він, серед іншого, з метою аналітично-координаційної діяльності з питань захисту прав інтелектуальної власності, сприяння організації контролю за дотримання вимог бюджетного законодавства та інших нормативних документів щодо фінансово-бюджетної дисципліни організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності, відшкодування допущених збитків, нестач та незаконних витрат бюджетних коштів у закладах освіти, що є об'єктами права спільної власності територіальних громад області (надалі -заклади освіти). При цьому, мети діяльності комунального закладу щодо надання юридичних послуг, юридичних консультацій не передбачено.
Статутом також визначено, що в своїй роботі КО ЦМТІЗ керується наказами та розпорядженнями управління освіти і науки облдержадміністрації, через яке, орган управління майном -Вінницька обласна Рада, одночасно здійснює керівництво ЦМТІЗ.
Поряд із цим, пунктом 1.9 Статуту передбачено, що КО ЦМТІЗ координує свою роботу із відділами та управліннями обласної державної адміністрації.
З наведеного судом вбачається чітке підпорядкування КО ЦМТІЗ управлінню освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації.
З матеріалів справи також вбачається, що при КО ЦМТІЗ діє юридична служба, питання діяльності якої регулює Положення про юридичну службу КО ЦМТІЗ (а.с. 98-101), затверджене Наказом директора КО ЦМТіЗ №37 від 26 грудня 2008 року (а. с. 95).
З даного положення вбачається, що основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавству, інших нормативних актів Центром МТІЗ та управлінням освіти і науки облдержадміністрації, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів Центру МТІЗ та управління освіти та науки облдержадміністрації в судах.
У Положенні також зазначено, що юридична служба підпорядковується безпосередньо начальнику освіти і науки, завідуючому сектором керівних та педагогічних кадрів управління (п. 5 Положення).
В свою чергу, відповідно до пункту 6 Положення, юридична служба спрямовує, координує правову роботу, здійснює методичне керівництво та перевіряє її проведення в установах та організаціях, які належать до сфери управління Управління освіти і науки облдержадміністрації.
Серед завдань, покладених на юридичну службу передбачено надання правової допомоги працівникам Центру МТІЗ, управління освіти і науки облдержадміністрації та установ, що знаходяться в його підпорядкуванні.
Функції юридичної служби Центру МТІЗ виконує юрист даного Центру, посадові обов'язки якої визначено посадовою інструкцією №19 від 03 січня 2008 року, затвердженої директором КО ЦМТІЗ. Відповідну посаду обіймає головний спеціаліст сектору контролю за реалізацією матеріалів ревізій та перевірок Центру МТІЗ -ОСОБА_9.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення зазначеної особи, у яких вказано, що відповідно до п. 2.7 посадової інструкції, вона може представляти в установленому законом прядку інтереси КО ЦМТІЗ та управління освіти і науки облдержадміністрації в судах та інших органах під час розгляду правових питань та спорів. Виконання таких функцій також узгоджується з підпунктом 13 пункту 9 Положення про юридичну службу КО ЦМТіЗ.
В поясненнях також зазначено те, що Центр технічної творчості, як позашкільний заклад освіти є окремою юридичною особою, яка не має відношення до КО ЦМТІЗ. Статутами даних організацій також не визначено обов'язку КО ЦМТІЗ надавати юридичні послуги позивачу.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду з певними уточненнями пояснила, що у випадку звернення Центру технічної творчості до неї для надання юридичних послуг, відповідні послуги було б надано як консультацію. При цьому, Положення про юридичний сектор, її посадова інструкція, а також Статут КО ЦМТіЗ не передбачає представлення Центру технічної творчості у суді.
Одночасно ОСОБА_9 зазначила, що заяву Центру технічної творчості про надання правової допомоги нею було б спрямовано до керівника, оскільки сама юридична служба є структурним підрозділом КО ЦМТІЗ і відповідних рішень самостійно не приймає.
Окрім того, свідок суду пояснила, що такий статус позивача, як «навчальний заклад»- визначений у їхньому статуті, слід розуміти, як спеціальний, не ототожнюючи із статусом «установи».
Окремо суд вважає за необхідне вказати і пояснення представника управління освіти та науки, який спростував посилання КРУ у Вінницькій області на достовірність розміщеної на сайті обласної адміністрації інформації щодо наявного у їх структурі юриста, у підтвердження чого надав належним чином завірену копію структури. Такі дії, як надано пояснення, обумовлені відсутністю належного фінансування та все ж необхідністю ревізування юридично службою розпорядчих документів управління. Тобто, юрист чи юридична служба у них відсутні, але юрист підпорядкованого їм МТІЗ ОСОБА_9 ревізує їх документи.
В розрізі наведеного слід зазначити, що Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді здійснює свою діяльність на підставі Статуту закладу, що затверджено рішенням 19 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання від 24 січня 2005 року.
Так, відповідно до пункту 1.2 Загальних положень, заклад є об'єктом спільної власності територіальних громад області, управління якою здійснює Вінницька обласна Рада.
В свою чергу, відповідно до пункту 3.1 Статуту, головні напрями діяльності визначаються Закладом і погоджуються з управлінням освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації.
Водночас, серед нормативно-правових документів, якими Центр технічної творчості керується у своїй діяльності, розпоряджень управління освіти і науки облдержадміністрації не передбачено, що вказує на відсутність будь-яких управлінських повноважень названого управління відносно позивача.
Поряд із цим судом не вбачається також і підпорядкованості Центру технічної творчості управлінню освіти і науки облдержадміністрації. Наведена обставина підтверджується також письмовими поясненнями заступника начальника управління ОСОБА_6 (представник Управління, як третьої особи) від 06 жовтня 2011 року №3893/01, долученими до матеріалів справи.
Зокрема, на виконання ухвали суду від 28 вересня 2011 року у зазначених поясненнях повідомлено, що в підпорядкуванні управління освіти і науки Вінницької ОДА знаходяться такі установи як Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Вінницькій області та Центр з ліцензування та атестації закладів освіти. До пояснень також долучено копії статутів даних установ, з яких чітко вбачається створення їх відповідним управлінням та здійснення ним управлінських функцій.
Окрім того, судом взято до уваги пояснення представника управління освіти і науки Вінницької ОДА відносно дослідження у сфері застосування в текстах нормативних документів тріади «підприємств, установ, організацій», у яких розкрито відмінність понять «заклад», «організація»та «установа»та відповідно до яких чинні нормативні документи дають змогу чітко розрізнити такі юридичні поняття як «організація», «установа», «підприємство», «заклад», «орган».
Таким чином суд приходить до висновку, що посилання КРУ у Вінницькій області на підпорядкованість позивача Управлінню освіти і науки Вінницької ОДА взагалі, та як установи зокрема, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими у справу доказами.
В контексті даного висновку, суд вважає за необхідне зазначити, що надання юридичних послуг не є метою або основним завданням даного Центру МТІЗ. Водночас розглядати надання відповідних послуг в розрізі юридичної служби даного Центру не має жодних правових підстав, оскільки юридична служба є його структурним підрозділом, а відтак її діяльність спрямована на забезпечення досягнення мети та основних завдань останнього.
За викладеної позиції КРУ у Вінницькій області необхідним для суду є надати висновок наявного у положенні про юридичну службу МТІЗ положення про надання юридичних послуг установам, що знаходяться у підпорядкуванні управління освіти та науки. Відповідачем здійснено висновок про широке тлумачення наведених положень, тобто узагальнення терміном «установа»усіх підприємств, установ, організацій, закладів, та інше а також взагалі підпорядкованість усіх освітніх закладів управлінню освіти та науки, в той час, коли відповідачем та третьої особою, свідком тлумачаться положення конкретно, а саме, виключно установи, які є у підпорядкуванні управління, перелік яких ними чітко наданий. З цього приводу, суд також вважає за необхідне зазначити, що позбавлений можливості надавати тлумачення актам організаційно -розпорядчої документації, а відтак, застосовує виключно викладену у ньому редакцію.
Більш того, у будь-якому випадку, Приписи положення про юридичну службу КО ЦМТІЗ, на думку суду, не є для позивача імперативними, оскільки відповідне Положення є організаційно-розпорядчою документацією та входить до Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, який затверджено Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року №41. Зокрема, належність положень, статутів, правил, інструкцій наказів тощо до організаційно-розпорядчої документації вбачається з пункту 2.6 вказаного Переліку.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить також із того, що відповідно до розрахунку до коду економічної класифікації 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)»кошторису позивача на 2011 рік на оплату юридичних послуг, передбачено 10000 гривень. Оплата послуг ФОП ОСОБА_2 у 2011 році здійснена в межах наведеної суми. Одночасно стосовно 4000 гривень сплачених у 2010 році за відповідні послуги судом взято до уваги відповідну потребу Центру, яка не існувала на момент затвердження кошторису на 2010 рік, в зв'язку з чим не була передбачена у розрахунках відповідного КЕКВ.
На поставлене судом питання ревізор інспектор в судовому засіданні пояснила, що хоч і у 2010 році у розрахунку до кошторису позивачем не передбачалось юридичних послуг, але використання ними коштів із рахунку «інші витрати», до яких юридичні послуги входять не є порушенням чинного законодавства.
Крім того, при розгляді та вирішенні даної справи, суд вважає за необхідне зазначити, що ні ревізією, ні судом фактичні обставини щодо наданих адвокатом ОСОБА_2 послуг, тобто, обсяги робіт, період їх надання, інші обставини - не досліджувались.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Одночасно, в силу частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це треба для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Так, вбачаючи протиправність оскаржуваного листа-вимоги в частині пункту другого, суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та одночасно із визнанням протиправною, скасувати лист-вимогу у відповідній частині, разом з тим, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.
При цьому лише суд зазначає, що оскільки вимога контрольно-ревізійного управління формується ними у довільній формі, без затвердженого зразка та носить зобов'язальний характер визначеними пунктами, суд вважає за можливе виокремити ці положення та відповідно скасувати. З цього приводу, суд виходить з того що встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Оскільки адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, за вимогами ч. 3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України в розмірі 1 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 листа-вимоги Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" від 28 липня 2011 року №02-03-20-14/5884 в частині забезпечення відшкодування незаконно понесених витрат на суму 14000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Вінницького обласного центру технічної творчості учнівської молоді кошти в сумі 01 грн. 70 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна